Справа № 759/21962/23 Головуючий у 1 інстанції: Шум Л.М.
Провадження №22-ц/824/4535/2025 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
про повернення апеляційної скарги
12 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Гаращенка Д.Р.
суддів Євграфової Є.П., Писаної Т.О.,
перевіривши відповідність вимогам ст. ст. 352-356 ЦПК України апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант», ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс-Лайн» про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, --
У листопаді 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант», ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 20 листопада 2024 року через відділ прийому громадян Київського апеляційного суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20.12.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід визнати неподаною та повернути особі, яка її подала, з наступних підстав.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2024 року апеляційну скаргу було залишено без руху з наданням апелянту строку для усунення встановлених недоліків, а саме: подання копій апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників.
На виконання вимог процесуального законодавства, 16 січня 2025 року копію зазначеної ухвали було направлено апелянту за вказаною ним у апеляційній скарзі адресою. Однак, 11 березня 2025 року до суду повернулось поштове відправлення з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», що свідчить про неотримання апелянтом направленої ухвали у встановлений поштовими правилами строк.
З метою забезпечення належного інформування апелянта про прийняте судове рішення та надану можливість для усунення недоліків апеляційної скарги, 03 квітня 2025 року Київським апеляційним судом було здійснено повторне направлення копії ухвали від 20 грудня 2024 року на ту саму адресу. Втім, 28 квітня 2025 року до суду знову повернулось поштове відправлення з аналогічною відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Окрім цього, ухвала Київського апеляційного суду від 20 грудня 2024 року була своєчасно оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на офіційному веб-сайті Київського апеляційного суду, що забезпечувало можливість апелянта ознайомитися з її змістом незалежно від отримання поштового відправлення.
Станом на 13 травня 2025 року, тобто після спливу наданого ухвалою суду строку та після двох спроб належного повідомлення, апелянтом не було виконано жодної з вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Зокрема, до суду не надійшли копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників у справі.
Оскільки скаржником не усунуто недоліки, то апеляційна скарга є такою, що оформлена з порушенням вимог ст. 356 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, яка передбачає повернення позовної заяви (апеляційної скарги).
При цьому апеляційний суд враховує наступне. У контексті права на доступ до правосуддя, гарантованого статтею 6 § 1 Європейської конвенції з прав людини, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на обов'язку заявників демонструвати готовність брати участь у судовому процесі та вживати розумних заходів для забезпечення розгляду їхньої справи.
Так, у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» від 7 липня 1989 року Суд зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувативсі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У даній справі неотримання апелянтом судової кореспонденції після двох спроб її вручення та тривалого терміну зберігання свідчить про недостатню зацікавленість у просуванні власної апеляційної скарги та невиконання обов'язку щодо забезпечення отримання важливих процесуальних документів за вказаною ним адресою.
Крім того, у справі «Воловік проти України» (Volovik v. Ukraine), заява № 15123/03, рішення від 6 грудня 2007 року, п. 55) ЄСПЛ нагадав, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою. Суд визнав, що національні суди мають право застосовувати процесуальні норми для забезпечення належного здійснення правосуддя.
У даному випадку, вимога щодо подання копій документів є чітко встановленими процесуальними правилами, невиконання яких протягом наданого строку, після вжиття апеляційним судом розумних заходів для забезпечення належного повідомлення, є підставою для застосування наслідків, передбачених цивільним процесуальним законом.
Також колегія суддів зважає на те, що стаття 6 § 1 Європейської конвенції з прав людини гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи протягом розумного строку. Затягування судового процесу без об'єктивних причин не лише порушує права учасників провадження, але й підриває довіру до судової системи в цілому.
У даному випадку, апеляційна скарга була подана 20 листопада 2024 року. Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2024 року апелянту було надано строк для усунення недоліків, який минув. Невиконання апелянтом вимог суду протягом цього часу, а також його пасивна поведінка щодо отримання судової кореспонденції, призводить до невиправданого затягування апеляційного перегляду.
Інша сторона у справі, ОСОБА_2 , має законне очікування на те, що судове рішення першої інстанції, яке набрало б законної сили у разі відсутності належно поданої та розглянутої апеляційної скарги, матиме остаточний характер протягом розумного строку. Бездіяльність апелянта у виконанні процесуальних вимог створює стан невизначеності для іншої сторони та перешкоджає остаточному врегулюванню спору.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував на важливості принципу правової визначеності. У справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) від 28 жовтня 1999 року ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 § 1 Конвенції, також передбачає право на те, щоб остаточні судові рішення не ставилися під сумнів. Тривала невизначеність щодо статусу судового рішення через бездіяльність однієї зі сторін може становити порушення цього принципу.
У контексті апеляційного оскарження, своєчасне та належне виконання процесуальних обов'язків апелянтом є необхідною умовою для забезпечення оперативного та ефективного апеляційного перегляду. Невиконання цих обов'язків без поважних причин не лише перешкоджає суду виконати своє завдання щодо перегляду судового рішення у розумні строки, але й порушує законні очікування іншої сторони на остаточність судового рішення.
Таким чином, повернення апеляційної скарги у зв'язку з невиконанням апелянтом у встановлений строк вимог ухвали суду є необхідним заходом для забезпечення дотримання розумних строків розгляду справи та захисту законних очікувань іншої сторони на правову визначеність, що є складовими елементами справедливого судового розгляду, гарантованого статтею 6 § 1 Європейської конвенції з прав людини. Бездіяльність апелянта не повинна призводити до безпідставного затягування судового процесу та порушення прав іншої сторони.
Ураховуючи невиконання апелянтом вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху протягом наданого строку; двічі повернення поштових відправлень з копією ухвали суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що свідчить про незабезпечення апелянтом отримання судової кореспонденції за вказаною ним адресою; оприлюднення ухвали суду у загальнодоступних електронних ресурсах, що забезпечувало можливість апелянта дізнатися про її зміст; відсутність будь-яких відомостей про поважні причини, що перешкоджали апелянту виконати вимоги суду; зважаючи на принцип добросовісної поведінки учасників судового процесу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід вважати неподаною та повернути особі, яка її подала.
Про повернення апеляційної скарги суд постановляє ухвалу (ч. 7 ст. 357 ЦПК України).
Керуючись ст.ст. 185, 356, 357 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Гарант», ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс-Лайн» про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою - повернути особі, яка її подала.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання, і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Д.Р. Гаращенко
СуддіЄ.П. Євграфова Т.О. Писана