Дата документу 08.09.2025Справа № 554/13237/25
Провадження № 1-кс/554/11050/2025
08 вересня 2025 року м. Полтава
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , підозрюваного ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , слідчого - ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62025170010001055 від 09.05.2025 року відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Полтава Полтавської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
08.09.2025 року в провадження слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави надійшло клопотання сторони кримінального провадження - слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Полтаві) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_5 , за погодженням із прокурором Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 .
На обґрунтування клопотання послався на те, що у провадженні першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025170010001055 від 09.05.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за підозрою ОСОБА_3 у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 5 ст. 407 КК України.
ОСОБА_3 призвано 18.03.2022 року на військову службу по мобілізації військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) № 67 від 18.03.2022 року солдата ОСОБА_3 зараховано до списків військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення, та у подальшому наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) № 35 від 01.02.2024 року солдата ОСОБА_3 призначено на посаду стрільця 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до приписів ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на момент вчинення злочину, солдат ОСОБА_3 , вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації.
22.04.2025 року ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, який проходить військову службу по мобілізації, без поважних причин не з'явився вчасно на службу до місця розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 , проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
Сторона обвинувачення дійшла висновку, що підозрюваний ОСОБА_3 через тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення може переховуватись від органів досудового розслідування, у зв'язку чим, у сторони обвинувачення достатньо підстав вважати, що у разі не застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, так як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України є тяжким, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Може тиснути та впливати на свідків, деякі з них до теперішнього часу ще не допитані, у цьому ж кримінальному провадженні.
Підґрунтям такого ризику є те, що підозрюваний, перебуваючи на свободі, може незаконно впливати як особисто, так і через третіх осіб з числа діючих військовослужбовців, на учасників кримінального провадження, з метою запобігання надання ними правдивих показань, зокрема, на вже допитаних свідків та інших свідків, в тому числі з мотивів помсти їм за надані в ході досудового розслідування показання, чи з метою схилити їх у будь-який спосіб до зміни або відмови від раніше наданих ними показань, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.
Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, шляхом уникнення від явок до органу досудового розслідування та суду, а також не виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки.
Більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням підозрюваного ОСОБА_3 під вартою, не зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, у зв'язку з тим, що лише повна ізоляція від суспільства може запобігти вказаним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а також гарантувати виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків.
Окрім цього, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Зважаючи на обставини вчиненого кримінального правопорушення, сторона обвинувачення вважає за недоцільне при постановленні судом ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначення альтернативного запобіжного заходу застави.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 клопотання підтримав та просив його задовольнити, мотивуючи, що наявні ризики переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, перешкоджання кримінальному провадженню, впливу на свідків. Просив не застосовувати альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Підозрюваний ОСОБА_3 заперечував щодо задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, прохав обрати більш м'який запобіжний захід.
Згідно з ч. 1 ст. 107 КПК України, під час розгляду клопотання здійснювалась фіксація за допомогою технічних засобів.
Вивчивши клопотання, заслухавши обґрунтування представника сторони обвинувачення та сторони захисту, дослідивши його матеріали, заслухавши думку підозрюваного, захисника, слідчий суддя приходить до такого висновку.
08 вересня 2025 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру за
ч. 5 ст. 407 КК України.
Згідно зі ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, у вчиненні якого підозрюється особа, є тяжким, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 05.09.2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 05.09.2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 05.09.2025 року; актом та матеріалами службового розслідування від та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на свідків, деякі з яких до теперішнього часу не допитані у цьому кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Згідно з листом Верховного суду від 03.03.2022 № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.
Враховуючи, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України в період воєнного стану, а також наявність ризиків переховування підозрюваного від суду, перешкоджання досудовому розслідуванню та впливу на свідків, із якими підозрюваний знайомий, суд вбачає достатні підстави для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Інші більш м'які запобіжні заходи, крім указаного не здатні забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 131, 132, 176-179, 182-183, 193-194,196-197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Полтава Полтавської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого - запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів, який обчислювати з 08 вересня 2025 року, з утриманням у Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)», без визначення розміру застави.
Кінцевим днем тримання під вартою визначити 06 листопада 2025 року.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з часу проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_9