Номер провадження: 11-сс/813/1607/25
Справа № 947/10359/25 1-кс/947/11870/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
01.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 06.08.2025, якою в межах к/п № 12025160000000134 від 05.02.2025 стосовно:
ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Берислава, Херсонської обл., громадянина України, з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого: АДРЕСА_2 ,
- підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 01.10.2025 включно, із визначенням розміру застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскарженою ухвалою слідчого судді було частково задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_10 та стосовно ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 01.10.2025 включно, із визначенням розміру застави у 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обґрунтовуючи ухвалу, слідчий суддя виходив з наявності обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_9 інкримінованого йому злочину, а також ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 не погодився із оскаржуваною ухвалою, вважає її необґрунтованою та незаконною з огляду на те, що слідчим суддею було формально розглянуто клопотання слідчого та обрано найбільш суворий запобіжний захід без належного обґрунтування неможливості обрання більш м'якого запобіжного заходу та без врахування наявності міцних соціальних зв'язків підозрюваного ОСОБА_9 , утримання двох неповнолітніх дітей, наявність постійного місця проживання, відсутність судимостей, перебування на військовій службі та наявність статусу учасника бойових дій в підозрюваного ОСОБА_9 .
За таких обставин захисник ОСОБА_8 просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та винести нову, якою обрати підозрюваному ОСОБА_9 запобіжний захід у виді домашнього арешту.
В судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу та просила її задовольнити, водночас прокурор ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частина 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За наслідками апеляційного провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався, з огляду на таке.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
За приписами ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктами 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики ЄСПЛ передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява № 42310/04, ЄСПЛ повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Оскільки в апеляційній скарзі захисник фактично не оспорює обґрунтованість підозри ОСОБА_9 за обставинами, які викладені у повідомленні про підозру, апеляційний суд не переглядає оскаржувану ухвалу в цій частині та констатує, що підозра ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України на даному етапі є обґрунтованою та потребує подальшого розслідування.
При цьому, апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Що стосується ризиків у зазначеному кримінальному провадженні, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Висновки про наявність ризиків та неможливість запобігання їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
За обставинами даного кримінального провадження ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за кваліфікуючими ознаками: носіння, зберігання, придбання та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, що є тяжким злочином відповідно до класифікації ст. 12 КК України.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») №31315/96 від 25.04.2000 зазначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Колегія суддів зауважує, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями), зокрема і суворістю передбаченого покарання, та обставинами вчинення інкримінованого злочину.
На теперішній час досудове розслідування даного кримінального провадження триває, здійснюються відповідні слідчі (процесуальні) дії задля збирання відповідних доказів, в тому числі допит свідків, проведення експертиз, а тому, враховуючи загрозу суворості покарання, особливість інкримінованого умисного злочину (носіння, зберігання, придбання та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу), ступінь суспільної небезпеки інкримінованого злочину, особу підозрюваного, існують підстави для констатації наявності ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду.
При цьому, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризику незаконного впливу на свідка, оскільки підозрюваному ОСОБА_9 особисто відомий закупник у цій справі, який є важливим свідком у кримінальному провадженні.
Апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. На переконання апеляційного суду в ході розслідування кримінального провадження наявність вище зазначених ризиків була доведена, що обґрунтовує застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що в контексті обставин даного кримінального провадження, особливість інкримінованого злочину, вчиненого діючим військовослужбовцем в умовах воєнного стану, ступінь суспільної небезпеки інкримінованого злочину, пов'язаного зі зберіганням та збутом зброї без передбаченого законом дозволу, міцність соціальних зв'язків підозрюваного ОСОБА_9 та перебування на його утриманні неповнолітніх дітей, не є достатнім стримуючим фактором, який свідчив би про беззаперечну відсутність ризиків можливого переховування від органу досудового розслідування та суду та впливу на свідка. Вказане стосується й наявності постійного місця проживання. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що перебування підозрюваного на військовій службі не є стримуючим фактором, оскільки матиме безперешкодний доступ до боєприпасів та зброї, що є предметом інкримінованого йому злочину.
За наведених вище обставин, на даній стадії розслідування кримінального провадження підстави для обрання іншого, більш м'якого запобіжного заходу не встановлені.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На переконання апеляційного суду, слідчий суддя з врахуванням обставин та особливостей інкримінованого підозрюваному ОСОБА_9 злочину, особи підозрюваного, а також ризиків дійшов обґрунтованого висновку та встановив підозрюваному альтернативний запобіжний захід у виді застави в 60 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що не перевищує межі, встановлені п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України та що може гарантувати забезпечення належної поведінки підозрюваного.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Отже, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 та скасуваннязаконної та обґрунтованої ухвали слідчого судді.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 182, 183, 194, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 06.08.2025, якою стосовно ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 01.10.2025 включно, із визначенням розміру застави - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4