Справа № 344/15766/25
Провадження № 2/344/5388/25
05 вересня 2025 року м. Івано-ФранківськСуддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Бородовський С.О., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та заяву про забезпечення позову,-
позивач звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 270 000 доларів США.
Справа підсудна Івано-Франківському міському суду Івано-Франківської області.
Позовна заява відповідає вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України.
Даних про обставини, які перешкоджають відкриттю провадження у справі станом на даний час немає.
Відповідно до вимог ст.19, ч.4 ст.274 ЦПК України, справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.
Вказане є достатнім для призначення справи до розгляду в підготовчому судовому засіданні.
Також, позивач просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 в межах заявленої суми позову.
Оскільки відповідач ОСОБА_2 не вжив жодних заходів щодо повернення суми позики, а навпаки намагається здійснити переоформлення права власності на належне йому нерухоме майно, а саме квартиру за адресою АДРЕСА_1 . Заявник просить вжити заходи для забезпечення позову, шляхом накладення арешту на належне відповідачу на праві власності нерухоме майно в межах заявленої суми стягнення. Оскільки невжиття їх судом може в майбутньому унеможливити виконання рішення у справі. Вважає такий вид забезпечення є співрозмірним позовним вимогам та унеможливить намагання відповідача ухилитись від взятих на себе зобов'язань до розгляду справи по суті.
Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно із ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно положень ч.ч.1,2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України ,,Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже обов'язком заявника є доведення правових підстав його заяви про забезпечення позову, доведення настання негативних наслідків у разі не забезпечення позову.
Таким чином в заяві про забезпечення позову заявником не наведено доказів об'єктивних обставин, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому, не передбачено процесуальним законом здійснення заходів забезпечення позову, яке ґрунтується виключно на припущеннях про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду, у разі задоволення позову, що не підтверджені належними засобами доказування.
Заявник належним чином не обґрунтував доцільність забезпечення позову визначеним у заяві способом. Суду не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що відповідачем вчиняються будь-які дії, спрямовані на переоформлення права власності на належне йому нерухоме майно.
Крім того, на час укладення договору позики між сторонами, вчинення зобов'язання здійснювалось без будь-якого забезпечення і в позивача не було сумнівів у його виконанні, що спростовують пояснення, викладені позивачем в заяві, які суперечать його поведінці.
Таким чином, заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Усі інші пояснення, докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не наддала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Відповідно до зазначеного суд,-
відкрити провадження у справі.
Справу розглядати в порядку загального позовного провадження.
Підготовче судове засідання призначити на 25 листопада 2025 року о 10 год. 15 хв.
Судове засідання відбудеться в приміщенні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області (м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська 11, зал № 5).
Запропонувати відповідачу, у випадку заперечення проти позову, протягом двадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позов, копію якого разом із доданими до нього документами надіслати іншим учасникам справи.
Попередити відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Запропонувати позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов та відповіді на відзив відповідно.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет court.gov.ua.
Ухвала може бути оскаржена в частині відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Бородовський С.О.