05 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 607/1039/24
провадження № 61-10693ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В., розглянувши питання про прийняття до розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 листопада 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1
до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» про стягнення коштів, що підлягають виплаті при звільненні, та середнього заробітку
за час затримки розрахунку при звільненні,
14 серпня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслав
до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 листопада 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 червня 2025 року у зазначеній справі.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду
та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 390 ЦПК України.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів
з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша
статті 390 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку
на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів
з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 390 ЦПК України строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
За відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржену постанову Тернопільський апеляційний суд ухвалив 10 червня 2025 року,
повний текст постанови складено 23 червня 2025 року, отже останнім днем
для подання касаційної скарги на вказане судове рішення було 23 липня 2025 року (середа).
Касаційну скаргу до Верховного Суду надіслано 14 серпня 2025 року.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 272 ЦПК України за заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі
у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Доказів на підтвердження дати отримання копії оскарженої постанови Тернопільського апеляційного суду від 10 червня 2025 року та доказів порушення апеляційним судом, передбаченого статтею 272 ЦПК України, порядку вручення судового рішення не надано.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Разом із тим зі змісту касаційної скарги не вбачається клопотання (заяви)
про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
Суд касаційної інстанції позбавлений можливості поновити строк на касаційне оскарження за власною ініціативою, а лише - за наявності відповідної заяви особи, яка подає скаргу.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду
з касаційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація цього права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями процесуального закону. Зловживання процесуальними правами
не допускається.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду
на обставини справи.
Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпроголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду,
що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий
розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін
була надана розумна можливість представляти свою справу у такий
спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно
з опонентом.
Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності),
про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
Крім того, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо строку на оскарження.
Тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Відповідно до статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися
на припущеннях. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна
скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею
у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня
вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має
право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку
або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Слід також зазначити, що до відкриття касаційного провадження суд касаційної інстанції не має можливості перевірити наявність чи відсутність доказів
на підтвердження надсилання/вручення судом апеляційної інстанції копії рішення заявнику, оскільки за правилом частини сьомої статті 394 ЦПК України питання
про витребування матеріалів справи вирішується під час відкриття касаційного провадження.
Отже, заявнику слід подати до суду касаційної інстанції заяву (клопотання)
про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій навести підстави для його поновлення, та надати відповідні докази на підтвердження причини пропуску такого строку, а також докази, що підтверджують дату отримання копії оскарженого рішення суду апеляційної інстанції, оскільки безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили,
є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Окрім зазначеного, у статті 392 ЦПК України встановлені вимоги щодо форми
і змісту касаційної скарги.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору
у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні
до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону ставка судового збору за подання фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом касаційної скарги встановлено, що заявником, зокрема, оскаржуються судові рішення, якими відмовлено у задоволенні вимог про стягнення коштів,
що підлягають виплаті при звільненні, та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні
Відповідно до висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21), позивачі звільнені від сплати судового збору за вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки середній заробіток за частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника,
який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію
з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.
Також Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила,
що на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону,
не поширюється.
Таким чином ОСОБА_1 не звільнений від сплати судового збору в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»
з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 3 028,00 грн.
1 % від ціни заявлених вимог в сумі 758 043,39 грн становить 7 580,43 грн.
Таким чином особа, яка подала касаційну скаргу, має сплатити за подання касаційної скарги судовий збір у розмірі 15 160,86 грн (7 580,43 грн х 200 %).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК
у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, ККДБ - 22030102, найменування податку, збору, платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Обов'язок зі сплати судового збору є загальним для всіх суб'єктів,
що узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом
і судом.
На підтвердження сплати судового збору заявнику необхідно надати
до суду документ, що підтверджує сплату ним судового збору за подання касаційної скарги, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення указаних недоліків.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 листопада 2024 року
та постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 червня 2025 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Литвиненко