08 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 686/31575/24
провадження № 61-2049св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
заявник - Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області,
заінтересовані особи: ОСОБА_1 ; Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2024 року, ухвалене у складі судді Мазурок О. В., та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 січня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів: Спірідонової Т. В., Гринчука Р. С., Костенка А. М.,
Описова частина
Короткий зміст заяви
У листопаді 2024 року Головне управління Державної податкової служби у Хмельницькій області (далі - ГУ ДПС у Хмельницькій області) звернулося до суду із заявою, заінтересовані особи: особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці - ОСОБА_1 , банк, що обслуговує фізичну особу-підприємця, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці - Хмельницька філія Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), в якій просило суд зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» в особі Хмельницької філії АТ КБ «ПриватБанк» надати інформацію про обсяг та обіг коштів із зазначенням контрагентів, з якими проводились господарські операції (назви та коду ЄДРПОУ контрагентів, дати та призначення платежів) платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 28 липня 2020 року до 09 липня 2021 року на рахунках НОМЕР_1 (українська гривня) та НОМЕР_2 (долар США).
Заяву ГУ ДПС у Хмельницькій області мотивувало тим, що 09 липня 2021 року від державного реєстратора надійшли відомості щодо внесення до Єдиного державного реєстру запису рішення фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності. Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 продовжує обліковуватися у контролюючих органах як фізична особа - підприємець - платник податків, яка отримала доходи від провадження підприємницької діяльності.
Заявник указував, що 18 вересня 2023 року він направив запит до ОСОБА_1 про надання документів за період здійснення підприємницької діяльності з 28 липня 2020 року до 09 липня 2021 року, які необхідні для проведення перевірки. Однак, рекомендованим повідомленням АТ «Укрпошта» 0600047575963 зазначений лист 23 жовтня 2023 року повернуто адресату з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».
Із метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 відповідно до наказу ГУ ДПС у Хмельницькій області від 22 лютого 2024 року №713-П та направлень на перевірку від 22 лютого 2024 року № 1087 та № 1088, працівники управління здійснили вихід за адресою реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . Станом на 23 лютого 2024 року встановлено відсутність платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за вказаною адресою. За результатами виходу на перевірку складено акт про неможливість проведення перевірки у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням платника податків.
Із метою якісного проведення документальної позапланової виїзної перевірки та визначення правильності нарахування та сплати податків і зборів за період перевірки виникла необхідність у розкритті банківської таємниці по наявних рахунках платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2024 року у задоволенні заяви ГУ ДПС у Хмельницькій області про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю, стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 21 січня 2025 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у Хмельницькій області залишено без задоволення, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2024 року - без змін.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що ГУ ДПС у Хмельницькій області не надало суду належних доказів неможливості вчинення дій відповідно до способів реагування, передбачених законом, а також не довело існування обставин, за яких проведення документальної позапланової перевірки діяльності платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 є неможливою або є інша об'єктивна потреба в розкритті інформації.
Крім того, суд звернув увагу на те, що розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, в межах цивільної справи можливе лише щодо юридичної або фізичної особи, стосовно якої вимагається розкриття інформації, а не її контрагентів, пославшись на відповідну судову практику Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2025 року ГУ ДПС у Хмельницькій області подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 січня 2025 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення заяви.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
20 лютого 2025 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу ГУ ДПС у Хмельницькій області залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
31 березня 2025 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У квітні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме застосування підпункту 20.1.4. та підпункту 20.1.5 пункту 20.1. статті 20, підпункту 73.3, 73.4 статті 73 ПК України, зокрема в контексті визначення об'єктивної потреби розкритті банківської таємниці, яка може бути не пов'язана з проведенням перевірки податковим органом.
А саме, щодо надання до суду доказів вжиття всіх передбачених ПК України заходів для вручення/направлення документів, необхідних для проведення перевірки.
При цьому посилається на абзац 4 пункту 81.2 статті 82 ПК України та вказує, що у разі якщо при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення, посадовими (службовими) особами контролюючого органу невідкладно складається та підписується акт про неможливість проведення перевірки, який не пізніше наступного робочого дня реєструється в контролюючому органі.
Уважає, що суд першої інстанції поверхнево розглянув цю справу, без всебічного та об'єктивного дослідження матеріалів справи, а суд апеляційної інстанції підтримав необґрунтований висновок суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції неправильно застосував пункт 2 статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність»», пункти 20.1.5, 20.1.4. статті 20, пункти 73.3, 73.4 статті 73 ПК України.
Заявник вказує, що, враховуючи неотримання контролюючим органом від платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 запитуваної в порядку статті 73 ПК України інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань та її документального підтвердження, виникла об'єктивна потреба в розкритті банківської таємниці про обіг та обсяг коштів на банківських рахунках платника податків-фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. Вказане є підставою для розкриття судом за заявою податкового органу банківської таємниці, що узгоджується з пунктом 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 10 «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб».
Відзив на касаційну скаргу у визначений Верховним Судом строк не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18 вересня 2023 року за вих. № 4735/10/22-01-24-06 ГУ ДПС у Хмельницькій області направило для ОСОБА_1 запит про надання документів, згідно з переліком, за період здійснення ним підприємницької діяльності з 28 липня 2020 року до 09 липня 2021 року для проведення перевірки.
Згідно з рекомендованим повідомленням АТ «Укрпошта» 0600047575963 зазначений лист 23 жовтня 2023 року повернуто адресанту з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
Наказом ГУ ДПС у Хмельницькій області від 22 лютого 2024 року №713-П «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи за період з 28 липня 2020 року до 09 липня 2021 року, з питань правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 28 липня 2020 року до 09 липня 2021 року.
На підставі наказу ГУ ДПС у Хмельницькій області від 22 лютого 2024 року № 713-П та направлень на перевірку від 22 лютого 2024 року №1087 та №1088, працівниками Головного управління ДПС у Хмельницькій області було здійснено вихід за адресою реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .
За результатами виходу на перевірку Головне управління ДПС у Хмельницькій області склало акт про неможливість проведення перевірки у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням платника податків від 26 лютого 2024 року № 168/22-01-24-06/ НОМЕР_3 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження зазначено відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ГУ ДПС у Хмельницькій області не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.
У статті 348 ЦПК України зазначено, що у заяві до суду про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи має бути зазначено, зокрема, обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено.
У статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зазначено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України.
Пунктом 2 частини першої статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, за рішенням суду.
Підставою для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, є необхідність проведення перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів до державного бюджету суб'єктом господарської діяльності.
Своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплата податків та зборів (обов'язкових платежів) здійснюється шляхом проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок, підстави та порядок яких визначені законом.
Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).
Постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року № 267 затверджено Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці (далі - Правила) розділом 3 якої визначено порядок та межі розкриття банками інформації, що містить, банківську таємницю.
Пунктом 5 зазначеного розділу Правил встановлено, що банки зобов'язані виконувати рішення суду про розкриття інформації, що становить банківську таємницю, у порядку, установленому законодавством України. За рішенням суду про розкриття інформації, що становить банківську таємницю, банк розкриває інформацію в обсязі, визначеному рішенням суду.
Відповідно до підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 ПК України (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю та її вирішення судом першої інстанції) отримувати безоплатно від платників податків, а також від Національного банку України, банків, інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей довідки у порядку та на підставах, визначених цим Кодексом, з урахуванням законів, що визначають порядок розкриття зазначеними особами інформації, що містить банківську таємницю, таємницю надавача платіжних послуг, інформацію щодо дотримання встановлених Національним банком України граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів у порядку, передбаченому Законом України «Про банки і банківську діяльність», а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів/електронних грошей на рахунках у банку/небанківському надавачу платіжних послуг, електронних гаманцях, інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
Неподання у встановлений строк податкової декларації або їх розрахунків, необхідність перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства тощо є підставою для ініціювання органами державної податкової служби перевірок, згідно з процедурою, визначеною главою 8 ПК України. У цьому випадку розкриття банківської таємниці можливе в разі доведення органом державної податкової служби обставин, за яких проведення перевірки є неможливим або є інша об'єктивна потреба в розкритті такої таємниці.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
У пункті 73.3 статті 73 ПК України зазначено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Згідно зі статтею 348 ЦПК України в заяві до суду про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи має бути зазначено, зокрема обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено.
Відповідно до підпунктів 78.1.7, 78.4 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків. Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4. цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з абзацом 6 пункту 42.4. статті 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Судом установлено, що податковий орган ініціював проведення перевірки у зв'язку з прийняттям рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а тому мав обов'язок надіслати ОСОБА_1 копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки у порядку, визначеному статтею 42 ПК України.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі №752/19172/18 (провадження № 61-6822св19), від 28 травня 2020 року у справі № 761/13288/19 (провадження № 61-6483св20), від 05 грудня 2023 року № 757/26574/23-ц (провадження № 61-6822св19), від 09 липня 2025 року у справі № 752/14189/24 (провадження № 61-3867св25).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Установивши, що ГУ ДПС у Хмельницькій області не надало відповідних доказів про те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації, неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, оскільки податковим органом не підтверджено вжиття всіх передбачених ПК України заходів для вручення вказаній фізичній особі-підприємцю повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки.
Зазначений Верховним Судом у цій справі підхід до вирішення подібних спорів є усталеним в судовій практиці та, на переконання колегії суддів, є справедливим з підстав, зазначених у мотивувальній частині цієї постанови.
Доводи касаційної скарги у частині надання суду першої інстанції доказів вжиття управлінням всіх передбачених ПК України заходів для вручення/направлення документів, необхідних для проведення перевірки, а саме акт про неможливість проведення перевірки, складання якого передбаченого абзацом 4 пункту 81.2 статті 81 ПК України, колегія суддів спростовує, оскільки стаття 81 ПК України регламентує умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок, а не направлення податкових повідомлень-рішень, податкових вимог або інших документів з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, у визначений статтею 42 ПК України спосіб.
Підставами касаційного провадження заявник зазначав пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Верховний Суд, зокрема у постанові від 25 серпня 2025 року у справі № 757/26574/23-ц (провадження № 61-409св25), вказав, що «Виключним випадком, коли у податкового органу виникає право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків без вручення у порядку, визначеному статтею 42 ПК України, копії відповідного наказу, є отримання інформації, що свідчить про ведення нерезидентом господарської діяльності через постійне представництво на території України, відповідно до вимог підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, без взяття на податковий облік (підпункт 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 ПК України)».
Тому доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме застосування підпункту 20.1.4 та підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20, підпункту 73.3, 73.4 статті 73 ПК України, зокрема в контексті визначення об'єктивної потреби розкритті банківської таємниці, яка може бути не пов'язана з проведенням перевірки податковим органом на увагу не заслуговують.
Аргументи касаційної скарги про формування правової позиції Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 30 вересня 2011 року № 10 «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб», також не заслуговують на увагу, оскільки вказана постанова пленуму не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні частини четвертої статті 263 ЦПК України і не є підставою для касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають та за своїм змістом переважно свідчать про незгоду із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами та спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження.
Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник