08 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 908/54/23(908/930/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пімахової Діни Вікторівни та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Лог"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024 (колегія суддів у складі: Мороз В.Ф. - головуючий, Парусніков Ю.Б., Чередко А.Є.)
за результатами розгляду скарги на дії приватного виконавця
у справі № 908/54/23(908/930/23)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Совартгруп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Лог"
про стягнення суми
в межах справи №908/54/23
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Совартгруп",
Хід розгляду справи та стислий зміст позовних вимог
1. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.02.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Совартгруп" (далі - Боржник).
2. У межах зазначеної справи 21.03.2023 Боржник звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Лог" (далі - Відповідач) про стягнення 1000000 доларів США неповернутої позики за кредитним договором №1 від 10.06.2023.
3. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.05.2023 позов задоволено, стягнуто з Відповідача на користь Боржника 1000000 доларів США неповернутої позики, що еквівалентно 36568600 грн.
4. 19.06.2023 Господарський суд Запорізької області видав накази на примусове виконання зазначеного рішення.
5. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.06.2023 здійснено процесуальну заміну позивача - ТОВ "Совартгруп" (Боржник), на Товариство з обмеженою відповідальністю "Грулінс Лайт", замінено стягувача за наказом Господарського суду Запорізької області від 19.06.2023 з Боржника на ТОВ "Грулінс Лайт".
6. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2023 рішення Господарського суду Запорізької області від 18.05.2023 скасовано, постановлено нове рішення про відмову в позові, судові витрати покладено на Боржника.
Стислий зміст скарги
7. 18.01.2024 Відповідач подав скаргу на дії (рішення) приватного виконавця щодо примусового виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 18.05.2023 (далі - Скарга), в якій просив: визнати неправомірним (незаконним) і скасувати рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пімахової Д.В. (далі - Виконавець), оформлене листом №11 від 04.01.2024; зобов'язати Виконавця закінчити виконавче провадження №72134064 на підставі пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" та винести постанову.
8. Скаргу мотивовано тим, що Виконавець зазначеним листом неправомірно відмовив у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження за заявою Відповідача.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
9. Постановою ВП 72134064 від 28.06.2023 Виконавець відкрив виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 19.06.2023 у справі №908/54/23 (908/930/23) на підставі виконавчого документу, ухвали Господарського суду Запорізької області від 21.06.2023 у зазначеній справі (про заміну позивача з Боржника на ТОВ "Грулінс Лайт") та заяви стягувача ТОВ "Грулінс Лайт".
10. Також 28.06.2023 Виконавець виніс постанову про арешт коштів боржника та направив її на виконання до АТ "ОТП Банк", в якому за інформацією, отриманою з Державної фіскальної служби України, у боржника відкрито рахунки.
11. Відповідно до платіжної інструкції №39 від 28.06.2023 на депозитний рахунок Виконавця 29.06.2023 надійшли кошти в сумі 1729175,57 грн, які було розподілено та перераховано згідно з вимогами Закону України "Про виконавче провадження".
12. 29.06.2023 ТОВ "Грулінс Лайт" подало заяву про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
13. 29.06.2023 Виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
14. 14.12.2023 Відповідач звернувся до Виконавця зі заявою від 12.12.2023 про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", додавши постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2023, якою скасовано рішення господарського суду Запорізької області від 18.05.2023 у справі №908/54/23 (908/930/23).
15. Розглянувши вказану заяву, Виконавець надав відповідь листом №11 від 04.01.2024, в якому повідомив про неможливість закінчення виконавчого провадження №72134064, оскільки воно є завершеним, а постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.06.2023 є чинною.
Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
16. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.02.2024 у задоволенні Скарги відмовлено.
17. Ухвалу мотивовано тим, що всі процесуальні дії Виконавця у ВП №72134064 здійснено виключно в межах та з чітким дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження" з урахуванням того, що на момент скасування відповідного судового рішення виданий на його виконання наказ було повернуто стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
18. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024 ухвалу місцевого господарського суду змінено, Скаргу задоволено частково, визнано протиправним і скасовано рішення Виконавця, оформлене листом №11 від 04.01.2024, про відмову в прийнятті постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №72134064, у решті вимог Скарги відмовлено.
19. Постанову мотивовано тим, що Виконавець відмовив у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження всупереч вимогам Закону України "Про виконавче провадження", який передбачає наслідки вчинення зазначеної процесуальної дії, відмінні від наслідків повернення виконавчого документу стягувачу. Визнавши протиправним указане рішення (бездіяльність) Виконавця, апеляційний господарський суд водночас зауважив, що винесення відповідної постанови є дискреційними повноваженнями виконавця, в які суд не може втручатися.
20. Крім того, господарський суд апеляційної інстанції відхилив аргументи Відповідача про те, що суддя Юлдашев О.О. не мав права брати участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, зокрема, пославшись на положення частини 1 статті 340 Господарського процесуального кодексу України.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
21. Виконавець подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу місцевого господарського суду.
22. Виконавець вважає оскаржувану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
23. Пославшись на положення пункту 6 розділу І "Загальні положення" Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція), Виконавець наголошує, що він має право приймати постанови, вчиняти дії тільки під час здійснення виконавчого провадження. Тоді як виконавчі провадження, за якими виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання, підлягають передачі до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця згідно з пунктом 1 розділу Х Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 №1829/5. А передбачений статтею 41 Закону України "Про виконавче провадження" перелік підстав для відновлення виконавчого провадження є вичерпним.
24. За доводами Виконавця, у випадку повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" матеріали виконавчого провадження передаються до архіву, і таке виконавче провадження підлягає відновленню тільки у випадку визнання незаконною чи скасування постанови виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу.
25. При цьому Виконавець посилається на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 03.02.2023 у справі №639/858/21, згідно з якими виконавець не наділений повноваженнями вчиняти виконавчі дії поза межами виконавчого провадження, приймаючи до уваги те, що виконавчий документ повернуто стягувачу та повторно не пред'являвся до виконання.
26. Відповідач подав касаційну скаргу (з урахуванням заяви про усунення недоліків), в якій просить змінити постанову апеляційного господарського суду, Скаргу задовольнити - зобов'язати Виконавця закінчити виконавче провадження №72134064 на підставі пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
27. Відповідач вважає, що господарський суд апеляційної інстанції помилково не застосував положення частини 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України та не обрав ефективного способу захисту прав Відповідача, що фактично призвело до наявності судового акту, який не має практичного застосування.
28. Відповідач переконаний, що єдиним належним і ефективним способом захисту його прав та законних інтересів є не лише скасування протиправних дій Виконавця, а і зобов'язання Виконавця закінчити виконавче провадження.
29. Відповідач звертає увагу на те, що 09.10.2024 він повторно звернувся до Виконавця щодо закінчення виконавчого провадження, проте не отримав відповіді.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
30. Учасники справи не надали відзиви на касаційні скарги.
Позиція Верховного Суду
31. Керуючись вимогами статей 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
32. Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду скарги на дії (рішення) приватного виконавця, які полягають у неправомірній, на думку Відповідача, відмові у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження з виконання судового рішення, яке було скасовано, з посиланням на завершення такого виконавчого провадження внаслідок повернення виконавчого документу за заявою стягувача.
33. У силу статей 129, 1291 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
34. Принцип обов'язковості судового рішення закріплений також у статтях 2, 18, 326 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
35. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
36. У рішенні від 13.12.2012 №18-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
37. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження".
38. Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
39. Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України також передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
40. За вимогами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
41. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" рішення підлягають примусовому виконанню на підставі виконавчих документів, зокрема, наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
42. Згідно з пунктом 1 частиною 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
43. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина 5 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження").
44. Повернення виконавчого документа стягувачу передбачено статтею 37 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа (пункт 1 частини 1). У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається (частина 3). Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову (частина 4).
45. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди (частина 5).
46. Водночас статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено закінчення виконавчого провадження. Так, виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (пункт 5 частини 1). Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (частина 2).
47. Наслідки закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа врегульовано у статті 40 Закону України "Про виконавче провадження".
48. Зокрема, в разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 1 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження").
49. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом (частина 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження").
50. У разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна (частина 4 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження").
51. Згідно з пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції передбачено, зокрема, що в разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", встановлено, що такий виконавчий документ не підлягає виконанню, виконавець, керуючись частиною четвертою статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", виносить постанову про скасування заходів примусового виконання, здійснених під час виконання такого виконавчого документа, без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження.
52. З огляду на зміст наведених норм Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що повернення виконавчого документа стягувачу, правові підстави якого передбачено статтею 37 Закону України "Про виконавче провадження", не є тотожним закінченню виконавчого провадження, правові підстави якого передбачені статтею 39 вказаного Закону.
53. Порівняльний аналіз підстав зазначених процесуальних дій свідчить про те, що повернення виконавчого документа, на відміну від закінчення виконавчого провадження, не має остаточного і незворотного характеру, адже Закон України "Про виконавче провадження" у частині 5 статті 37 передбачає повторне пред'явлення до виконання виконавчого документу після його повернення.
54. При цьому норми Закону України "Про виконавче провадження" (на відміну від Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999) не містять такого поняття як "завершення" виконавчого провадження.
55. Однак наявність у стягувача права повторно пред'явити до виконання виконавчий документ у межах встановлених законом строків не є підставою для висновку про те, що після повернення виконавчого документа стягувачу та до його повторного пред'явлення до виконання виконавче провадження є таким, що триває. Адже при повторному пред'явленні до виконання повернутого раніше виконавчого документу його може бути, зокрема, повернуто стягувачу без прийняття до виконання в разі пропуску встановленого законом строку пред'явлення його до виконання та з інших підстав, передбачених частиною 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".
56. Наведене підтверджується також аналізом положень, зокрема, статті 41 Закону України "Про виконавче провадження", який у разі визнання судом незаконними чи скасування постанов виконавця як про закінчення виконавчого провадження, так і про повернення виконавчого документа стягувачу передбачає саме відновлення виконавчого провадження.
57. Водночас у частині 4 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", регламентовано дії виконавця у разі, коли після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною 1 статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню. Хоча визнання судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, визначено пунктом 5 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" підставою для закінчення виконавчого провадження, однак частиною 4 статті 40 зазначеного Закону серед дій, що має вчинити виконавець у разі встановлення такої обставини, не передбачено винесення постанови про закінчення виконавчого провадження. Натомість відповідно до пункту 20 розділу ІІІ Інструкції виконавець має вчинити відповідні дії зі скасування вжитих заходів примусового виконання (зняття арешту, виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників тощо) без відновлення виконавчого провадження.
58. Виходячи з викладеного, Верховний Суд вважає безпідставним висновок апеляційного господарського суду про те, що попри повернення 29.06.2023 наказу Господарського суду Запорізької області від 19.06.2023 у справі №908/54/23 (908/930/23) стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", Виконавець за фактом отримання інформації про скасування або визнання нечинним рішення (на підставі якого видано зазначений виконавчий документ) або визнання його таким, що не підлягає виконанню, повинен був прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження". Такий висновок не відповідає змісту частини 4 статті 40 вказаного Закону, яка є спеціальною нормою, що регламентує дії виконавця у відповідних обставинах.
59. При цьому щодо посилань господарського суду апеляційної інстанції на постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №916/922/16, від 26.06.2018 у справі №727/1256/16-ц, від 29.03.2023 у справі №202/1182/22, від 08.02.2021 у справі №916/933/16 слід зауважити, що перелічені постанови не містять висновків щодо наявності / відсутності підстав для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження після повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки їх ухвалено щодо правовідносин, які не є подібними до цієї справи, та щодо вирішення інших, ніж у цій справі, питань (обчислення строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, зокрема в разі закриття провадження у справі про банкрутство боржника, видачі дублікату наказу, скасування заходів примусового виконання та зняття арешту з майна боржника).
60. У зв'язку з наведеним апеляційний господарський суд помилково скасував правильну по суті ухвалу господарського суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні Скарги повністю через відсутність у Виконавця передбачених Законом України "Про виконавче провадження" підстав для закінчення виконавчого провадження після повернення виконавчого документа стягувачу.
61. Погоджуючись із таким висновком місцевого господарського суду, Верховний Суд також враховує, що невчинення Виконавцем певних дій, спрямованих на скасування вжитих під час примусового виконання рішення в цій справі заходів (зняття арешту виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників тощо), зокрема, передбачених частиною 4 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", та порушення у зв'язку з цим прав Відповідача не було визначено ним предметом оскарження при зверненні зі Скаргою.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
62. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу Виконавця належить задовольнити, а касаційну скаргу Відповідача - залишити без задоволення.
63. Постанову апеляційного господарського суду слід скасувати із залишенням у силі ухвали господарського суду першої інстанції.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленд Лог" залишити без задоволення.
2. Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пімахової Діни Вікторівни задовольнити.
3. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024 у справі №908/54/23 (908/930/23) скасувати.
4. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.02.2024 у справі №908/54/23 (908/930/23) залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді В. Пєсков
В. Погребняк