04 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 911/153/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Власова Ю.Л.,
за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» - Коляда С.М., адвокат (ордер від 05.12.2024),
відповідача - ОСОБА_1 - Жилюк В.Р., адвокат (ордер від 26.08.2025),
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Союз Агро Дніпро» - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 (головуючий суддя: Алданова С.О., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.)
у справі № 911/153/24
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Поліс»)
до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Союз Агро Дніпро» (попереднє найменування - товариство з обмеженою відповідальністю «Інфініті»; далі - ТОВ «Союз Агро Дніпро»),
про визнання права іпотекодержателя.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про:
- визнання житлового будинку, загальною площею 155,9 кв.м, житлова площа 66,9 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 37073682), належний на праві власності ОСОБА_1 , предметом іпотеки за договором іпотеки від 26.06.2007, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н.О., зареєстрований в реєстрі за № 349;
- визнання права ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» як іпотекодержателя за договором іпотеки від 26.06.2007, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н.О., зареєстрованим в реєстрі за № 349 щодо житлового будинку, загальною площею 155,9 кв.м, житлова площа 66,9 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 37073682), належний на праві власності ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на те, що житловий будинок, загальною площею 155,9 кв.м, який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484000:02:002:0025, в процесі будівництва (у період з грудня 2007 року - по лютий 2009 року), а також після введення його у встановленому порядку в експлуатацію та реєстрації права власності на нього за ОСОБА_1 , складав та входив у предмет іпотеки, як окремий об'єкт нерухомого майна відповідно до положень Закону України «Про іпотеку» та умов договору іпотеки від 26.06.2007, право вимоги за яким набуло ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» за договором від 10.11.2020 відступлення прав вимоги за вказаним договором іпотеки, що укладений (договір про відступлення права вимоги) іноземним підприємством «Інвестиційна компанія «Гарант-Капітал» з ТОВ «Фінансова компанія «Поліс».
Ухвалою господарського суду Київської області від 07.02.2024 зі справи № 911/153/24 залучено до участі у справі товариство з обмеженою відповідальністю «Інфініті» (яким в подальшому змінено найменування на ТОВ «Союз Агро Дніпро») в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду Київської області від 22.01.2025 зі справи № 911/153/24 (суддя Бацуца В.М.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване з посиланням на те, що позивачем у відповідності до приписів статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не було надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що на момент укладення договору іпотеки від 26.06.2007 та фактичного передання земельної ділянки в іпотеку (26.06.2007), на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484000:02:002:0025 був розташований об'єкт незавершеного будівництва, житловий будинок чи будь-які інші споруди, що входили в предмет іпотеки. Водночас наслідком подальшого будівництва, ведення в експлуатацію та оформлення права власності на домоволодіння без письмової згоди на це іпотекодержателя є лише виникнення в останнього права вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання, - звернення стягнення на предмет іпотеки, а не набуття іпотекодержателем права власності на споруджену без відповідної згоди будівлю (споруду). Крім того, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законодавчими актами та договором не передбачено можливості захисту прав та/або інтересів особи у такі способи, як визнання житлового будинку предметом іпотеки та визнання права позивача, як іпотекодержателя за договором іпотеки від 26.06.2007 щодо житлового будинку. Фактично заявлений у справі позов містить у собі вимоги про встановлення судом фактів, які мають юридичне значення (встановлення факту поширення укладеного договору іпотеки на спірний об'єкт нерухомості та факту наявності у позивача права на спірний об'єкт нерухомості), та не стосується захисту права цивільного, а, отже, задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 зі справи рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі № 911/153/24 закрито, справу повернуто до суду першої інстанції.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що звертаючись з позовом до суду позивач зазначав, що спір у цій справі виник стосовно наявного в нього права іпотеки на житловий будинок за договором іпотеки від 26.06.2007, яким забезпечено виконання кредитного договору від 26.06.2007 № 0626/01, сторонами якого є юридичні особи, тому цей спір, на думку позивача, відноситься до предметної юрисдикції саме господарських судів. Водночас судом встановлено, що ОСОБА_1 не є поручителем за договором поруки, який укладався в забезпечення зобов'язання за кредитним договором від 26.06.2007 № 0626/01, сторонами якого були відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Актив-банк» (що є правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Актив-банк») та товариство з обмеженою відповідальністю «Інфініті». ОСОБА_1 не є стороною й відповідного договору іпотеки. У правовідносинах за договором міни від 17.01.2012 № 1/С/12 товариство з обмеженою відповідальністю «Інфініті» як сторона-1 та ОСОБА_1 як сторона-2 самостійно виступали у договірних відносинах у статусі продавців з відповідними належними їм правами та обов'язками покупця і продавця. Отже, між позивачем та відповідачем відсутні будь-які договірні відносини між собою, у тому числі, укладені для забезпечення виконання основного (кредитного) зобов'язання. ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок загальною площею 155,9 кв.м, житловою площею 66,9 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 07.07.2012, витягом про державну реєстрацію прав від 19.07.2012. Юрисдикція спорів визначається залежно від суб'єктного складу правовідносин, тобто якщо споживачем послуг є фізична особа, то такі спори повинні розглядатися за правилами цивільного судочинства, а якщо споживачем послуг є юридична особа чи фізична особа-підприємець, то за суб'єктним складом такі спори мають розглядатися в порядку господарського судочинства. Позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. З огляду на викладене, провадження у справі закрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 231 ГПК України; роз'яснено позивачу про можливість пред'явлення ним позову до суду загальної юрисдикції (Києво-Святошинського районного суду Київської області).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Поліс», з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України без урахування висновку щодо застосування зазначеної норми права у подібних правовідносинах (щодо визначення юрисдикції господарських судів), викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 зі справи № 910/1733/18, від 19.03.2019 зі справи № 904/2526/18, від 19.03.2019 зі справи № 904/2538/18.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просила Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення попередньої інстанції - без змін, з посиланням, зокрема на законність та обґрунтованість судового рішення попередньої інстанції.
У відзиві ОСОБА_1 також наведений попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, відповідно до якого витрати відповідача на правничу допомогу в суді касаційної інстанції в грошовому еквіваленті в іноземній валюті становлять 900 Євро, що у гривні за офіційним курсом НБУ станом на дату подання відзиву складає 43 626,00 грн.
Третя особа не скористалася своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Актив-банк» (Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю «Інфініті» (Позичальник) 26.06.2007 укладено кредитний договір № 0626/01 (далі - Кредитний договір), згідно з умовами якого Банк надає Позичальнику кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії, ліміт якої не перевищує 16 900 000,00 доларів США (Кредит) для інвестування в будівництво котеджного житлового комплексу «Місто Сонця» і на поповнення обігових коштів зі сплатою 14% річних.
Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Актив-банк» (що є правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Актив-банк») та товариством з обмеженою відповідальністю «Інфініті» у 2008-2012 роках підписані додаткові угоди та додаткові договори про внесення змін та доповнень до Кредитного договору.
Крім того, товариством з обмеженою відповідальністю «Інфініті» (Іпотекодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Актив-банк» (Іпотекодержатель) укладено договір іпотеки (далі - Договір іпотеки), посвідчений 26.06.2007 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н.О. за реєстровим № 349, згідно з умовами якого Іпотекодавець для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань перед Іпотекодержателем за кредитним договором від 26.06.2007 № 0626/01 щодо своєчасного не пізніше 25.06.2010 повернення кредиту (у формі не відновлювальної кредитної лінії) на суму 16 900 000,00 доларів США, який буде надаватись відповідно до умов Кредитного договору, передає в іпотеку Іпотекодержателю належні йому на праві власності земельні ділянки згідно з переліком.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфініті» та товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Актив-банк» протягом 2007-2010 років підписані договори про внесення змін до Договору іпотеки.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфініті» та публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Актив-банк» (що є правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Актив-банк») 30.06.2011 підписаний договір про внесення змін до Договору іпотеки, згідно з пунктом 1 якого сторони дійшли згоди пункт 1.1 договору викласти в такій редакції: « 1.1. Іпотекодавець для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань перед Іпотекодержателем за кредитним договором № 0626/01 від 26.06.2007 щодо своєчасного не пізніше 26 червня 2012 року повернення кредиту в сумі 136 000 000,00 грн (сто тридцять шість мільйонів гривень 00 копійок), сплати процентів за користування кредитом в строки, порядку та з періодичністю, передбаченими Кредитним договором, із розрахунку 12,5% (дванадцять цілих п'ять десятих процентів) річних з 29.06.2011, відшкодування збитків, сплати комісій, пені та штрафів у випадках та у розмірах, передбачених Кредитним договором, передає в іпотеку Іпотекодержателю належні йому на праві власності земельні ділянки, зокрема земельну ділянку, площею 1,7693 га, кадастровий номер 3222484000:02:002:0025, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Крюківщинська сільська рада».
Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфініті» та публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Актив-банк» 19.07.2011 підписаний договір про внесення змін до Договору іпотеки.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфініті» (Сторона-1) та ОСОБА_1 (Сторона-2) 17.01.2012 укладено договір міни № 1/С/12 (далі - Договір міни), згідно з умовами якого Сторона-1 зобов'язується передати Стороні-2 майнові права на Об'єкт нерухомості, а Сторона-2 зобов'язується передати Стороні-1 належний їй на праві власності Пакет Облігацій , що є одночасним погашенням взаємних заборгованостей між Стороною-2 та Стороною-1.
Пунктами 2.2 та 2.3 Договору міни визначено, що кожна зі сторін у своєму договірному статусі є продавцем того майна, який вона передає іншій стороні, і покупцем того майна, який вона одержує від другої сторони, при цьому кожна із сторін наділяється відповідними правами та обов'язками покупця та продавця.
Об'єкт нерухомості, майнові права на який є предметом обміну по цьому договору - будинок АДРЕСА_1 , має такі характеристики:
- загальна площа: 155,9 (сто п'ятдесят п'ять цілих дев'ять десятих) кв.м;
- житлова площа: 66,9 (шістдесят шість цілих дев'ять десятих) кв.м;
- кількість кімнат: 4 (чотири) кімнати.
Державним реєстратором 19.07.2012 проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нерухоме майно - домоволодіння (житловий будинок загальною площею 155,9 кв.м, житловою площею 66,9 кв.м з надвірними будівлями та спорудами), що розташоване за адресою: Київська область, Бучанський район (до цього Києво-Святошинський район), с. Крюківщина, вул. Софіївська, буд. 3.
У свою чергу, 01.06.2012 публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Актив-банк» (Первісний кредитор) та Підприємством «GBM-Україна» (Новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги за Кредитним договором, згідно з умовами якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги, що належить Первісному кредиторові на підставі Кредитного договору, з усіма наступними змінами та доповненнями (Основний договір), що укладений між Первісним кредитором та товариством з обмеженою відповідальністю «Інфініті» (Боржник; пункт 1).
Одночасно з підписанням цього договору здійснюється відступлення права вимоги за договорами забезпечення виконання зобов'язань за Основним договором (пункт 8).
Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Актив-банк» (Первісний іпотекодержатель) та Підприємством «GBM-Україна» (Новий іпотекодержатель) 01.06.2012 укладено договір відступлення прав за Договором іпотеки, згідно з умовами якого Первісний іпотекодержатель передає, а Новий іпотекодержатель приймає всі права вимоги за договором іпотеки, що укладений між Первісним іпотекодержателем з одного боку та товариством з обмеженою відповідальністю «Інфініті» з другого боку (Іпотекодавець), а також з усіма додатками до Договору іпотеки.
Предметом укладеного між Первісним іпотекодержателем та Іпотекодавцем Договору іпотеки є належні Іпотекодавцю на праві власності земельні ділянки, зокрема земельна ділянка площею 1,7693 га, кадастровий номер 3222484000:02:002:0025, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Крюківщинська сільська рада, яка складає предмет іпотеки, належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку (Серія ЯА № 458899), виданого 06.04.2005 Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів на підставі рішення сесії Крюківщинської сільської ради від 31.03.2005. Акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020532900069.
Іноземним підприємством «Інвестиційна компанія «Гарант-Капітал» (повне найменування до зміни: Підприємство «GBM-Україна») (Первісний Кредитор) та ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» (Новий Кредитор, позивач) 10.11.2020 укладено договір № 10/11/20 про відступлення прав вимоги, згідно з умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Первісний кредитор відступає (передає) Новому кредитору належні Первісному кредитору права вимоги до Боржника за Кредитним договором, а Новий кредитор набуває (приймає) їх від Первісного кредитора та сплачує Первісному кредитору за відступлення прав вимоги грошові кошти, які складають вартість прав вимоги, у порядку та строки, встановлені цим договором (пункт 2.1).
Одночасно з відступленням прав вимоги за Кредитним договором, Первісним кредитором відступаються Новому кредитору Права вимоги за Договором забезпечення (пункт 3.2).
Іноземним підприємством «Інвестиційна компанія «Гарант-Капітал» (повне найменування до зміни: Підприємство «GBM-Україна») (Первісний Кредитор) та ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» (Новий Кредитор, позивач) 10.11.2020 укладений договір відступлення прав за Договором іпотеки, згідно з умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором Первісний Іпотекодержатель відступає (передає), а Новий Іпотекодержатель набуває (приймає) усі та будь-які належні Первісному Іпотекодержателю права за Договором іпотеки, включаючи, але не обмежуючись, право вимоги, право звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки і за рахунок предмета іпотеки задовольнити свої вимоги за Кредитним договором у повному розмірі, у разі невиконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором.
Згідно із загальними положеннями предметом іпотеки за Договором іпотеки визначено, зокрема земельну ділянку площею 1,7693 га, кадастровий номер 3222484000:02:002:0025, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Крюківщинська сільська рада (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 357630132224).
Позивачем у встановленому законом і договором порядку звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку та 23.12.2020 державним реєстратором Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області Мурашко О. В. проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» на нерухоме майно - земельну ділянку, площею 1,7693 га, кадастровий номер 3222484000:02:002:0025, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Крюківщинська сільська рада, що підтверджується витягом № 239189853 від 29.12.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
У січні 2024 року позивач звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті» з листом вих. № 03/01-24 від 03.01.2024, в якому просив надати копії документів щодо будинків, які були побудовані на земельній ділянці площею 1,7693 га, кадастровий номер 3222484000:02:002:0025, зокрема дозвільну документацію, плани, схеми розташування будинків, декларації та/або інші документи, що підтверджують завершення будівництва та введення зазначених будинків в експлуатацію тощо.
У січні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Інфініті» звернулося до позивача з листом вих. № 01/11-01-24 від 11.01.2024, в якому зазначило, що протягом 2007-2012 років товариство дійсно проводило будівництво житлового масиву котеджної забудови в с. Крюківщина, Києво-Святошинського району, Київської області, зокрема на земельній ділянці площею 1,7693 га, кадастровий номер 3222484000:02:002:0025. На цій земельній ділянці було зведено 27 котеджних будинків, 18 з яких розташовані на АДРЕСА_2 (поштові номера будинків з 1 по 18) та 9 розташовані на АДРЕСА_1 (поштові номера будинків з 1 по 9). Зазначені будинки були введені в експлуатацію. У подальшому виконавчим комітетом Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області видані свідоцтва про право власності. Враховуючи зазначене, до відповіді на лист в якості додатків додано копії наявних документів, а саме: рішення Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, дозволи на виконання будівельних робіт, акти про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об?єкта, декларації про готовність об?єкта до експлуатації, схеми та викопіювання житлового масиву, розташованого по вул. Віденській та по вул. Софіївській у с. Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області, копії договорів тощо.
Зазначаючи про те, що житловий будинок, у зв'язку з його будівництвом без згоди іпотекодержателя на земельній ділянці, яка перебувала в іпотеці за Договором іпотеки, також стає предметом іпотеки за цим договором, проте відповідач ( ОСОБА_1 ) оформив право власності на житловий будинок без згоди іпотекодержателя, при цьому запис про обтяження іпотекою житлового будинку за Договором іпотеки відсутній, а, отже, відповідач протиправно не визнає право позивача як іпотекодержателя на житловий будинок за Договором іпотеки, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Разом з цим, звертаючись з позовом до господарського суду позивач акцентував, що спір виник щодо наявного у позивача права іпотеки на житловий будинок за Договором іпотеки, яким забезпечено виконання Кредитного договору, сторонами якого є юридичні особи, тому цей спір відноситься до предметної юрисдикції саме господарських судів.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання права іпотекодержателя за позивачем на житловий будинок загальною площею 155,9 кв.м, що розташований за адресою: Київська область, Бучанський район (до цього Києво-Святошинський район), с. Крюківщина, вул. Софіївська, буд. 3.
Підставою касаційного оскарження стало питання щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права у вирішенні питання про закриття провадження у справі № 911/153/24 на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
В обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України без урахування висновку щодо застосування зазначеної норми права у подібних правовідносинах (щодо визначення юрисдикції господарських судів), викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 зі справи № 910/1733/18, від 19.03.2019 зі справи № 904/2526/18, від 19.03.2019 зі справи № 904/2538/18.
Так, за доводами скаржника, сторонами Кредитного договору та Договору іпотеки у справі є юридичні особи. Після укладення Договору іпотеки товариством з обмеженою відповідальністю «Інфініті» (Іпотекодавець) проведено забудову земельної ділянки, яка передана в іпотеку, внаслідок чого на земельній ділянці побудовано та введено в експлуатацію житловий будинок, який в подальшому відчужено відповідачу. Проте відповідач протиправно не визнає право позивача як іпотекодержателя на житловий будинок за Договором іпотеки. Позивач, звертаючись з цим позовом до суду, прагне захистити своє порушене право шляхом визнання за собою права Іпотекодержателя за чинним Договором іпотеки, який укладений на забезпечення виконання основного зобов'язання - Кредитного договору, сторонами якого є виключно юридичні особи, що вказує на господарську юрисдикцію цього спору.
У наведених скаржником постановах Верховний Суд у застосуванні, зокрема пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України, виснував таке.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VІІІ від 03.10.2017, яким чинні ГПК України та Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладено у новій редакції.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.
Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
З аналізу наведеної вище норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи -підприємці.
За змістом положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.
Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.
При цьому положення пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України пов'язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не з об'єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов'язанні з вимогами до боржника за основним зобов'язанням, а з тим, що сторонами основного зобов'язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
У постанові Верховного Суду від 26.07.2023 зі справи № 201/8793/21-ц (провадження № 61-7797св23) Суд зазначив, що «у справі, яка переглядається, сторонами основного зобов'язання - кредитних договорів від 30 серпня 2006 року № 116/1013/В-06 та № 115/1013/В-06 є АТ «УкрСиббанк» та ТОВ ПМТЗ «Агро-комплект», а договір - господарським. Ті ж самі сторони уклали і забезпечувальний договір іпотеки. Спір виник стосовно договорів про відступлення права вимоги за кредитними договорами та іпотечним договором, а тому такий спір має розглядатися за правилами господарського судочинства, незважаючи на те, що сторонами оспорюваних правочинів (договорів уступки права вимоги) є фізичні особи. Заміна однієї із сторін забезпечувального зобов'язання не впливає на визначення юрисдикції вказаного спору, який підлягає розгляду в тому ж судочинстві, що і спір за основним зобов'язанням (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 345/1537/21 [провадження № 14-41цс22])».
Метою подання позову з вимогою про визнання права іпотекодержателя є підтвердження існування майнового інтересу щодо нерухомого майна, яке є предметом іпотеки. Вимога про визнання права іпотекодержателя ґрунтується на наявності майнового інтересу, що виник на підставі договору іпотеки, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.
Суд зазначає, що сторонами основного зобов'язання (Кредитного договору) у цій справі є юридичні особи.
Таким чином спір у цій справі підлягає розгляду саме в порядку господарського судочинства відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України, а закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі № 911/153/24 з посиланням на те, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, є безпідставним та таким, що не узгоджується з наведеною вище правовою позицією Верховного Суду.
При цьому Суд, з урахуванням предмета спору у цій справі зазначає, що спір між особою, яка вважає себе іпотекодержателем спірного майна та особою, яка набула право власності на майно, яке позивач вважає предметом іпотеки щодо звернення стягнення чи визнання права іпотеки не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки у даному випадку він за суб'єктним складом сторін (основного зобов'язання) відноситься до юрисдикції господарських судів.
Те, що між позивачем та відповідачем відсутні будь-які прямі договірні відносини між собою, у тому числі, укладені на забезпечення виконання основного (кредитного) зобов'язання, не впливає на те, що цей спір в силу специфіки забезпечувальних правовідносин, пов'язаних із суб'єктним складом сторін основного зобов'язання, підлягає вирішенню саме в порядку господарського судочинства.
Отже, постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано рішення суду першої інстанції та закрито провадження у справі, ухвалена судом апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження апеляційного розгляду.
Суд відхиляє доводи, наведені у відзиві відповідача на касаційну скаргу, щодо законності та обґрунтованості постанови суду апеляційної інстанції, з огляду на викладене у цій постанові.
Що ж до посилання відповідача на те, що скаржником не було сплачено судовий збір з касаційної скарги у встановленому розмірі, а також те, що скаржник не виконав обов'язок з направлення копії касаційної скарги відповідачу у справі, то Суд зазначає, що на етапі відкриття касаційного провадження Суд перевірив наявність/відсутність підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження, і за відсутності таких підстав відкрив касаційне провадження у справі. За змістом ухвали від 12.08.2025 Суд зобов'язав скаржника на виконання вимог статті 291 ГПК України надати докази направлення касаційної скарги безпосередньо відповідачу - ОСОБА_1 .
На виконання вимог ухвали скаржник надав Суду докази направлення 27.08.2025 копії касаційної скарги на адреси ОСОБА_1 .
Водночас Суд звертає увагу відповідача і на те, що положення чинного ГПК України не містять застережень щодо обов'язку та права суду на залишення касаційної скарги без розгляду у разі недодержання скаржником положень 291 ГПК України. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2023 зі справи № 925/1372/21, від 07.04.2025 зі справи № 910/7746/20.
Довід відповідача про те, що скаржник мав сплатити судовий збір за подання касаційної скарги, виходячи з назви процесуального документа (постанова), а не його змісту (ухвалення рішення про закриття провадження у справі), є його власним помилковим тлумаченням положень Закону України «Про судовий збір».
Верховний Суд, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» за результатами касаційного розгляду знайшли своє підтвердження з мотивів, викладених у цій постанові.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
За таких обставин Суд вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження апеляційного розгляду.
Судові витрати
Враховуючи те, що справа направляється для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд не здійснює розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат буде здійснений за результатом розгляду справи.
Керуючись статтями 300, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» задовольнити.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 зі справи № 911/153/24 скасувати.
3. Справу № 911/153/24 передати до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов