05 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 914/2625/23
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду: Малашенкової Т.М. (головуючої), Васьковського О.В., Вронської Г.О., Кібенко О.Р., Пєскова В.Г., Рогач Л.І., Чумака Ю.Я.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - НЕК «Укренерго», позивач, скаржник)
на рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2024 та
постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2025
у справі за позовом НЕК «Укренерго»
до Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» (далі - ПрАТ «Львівобленерго»)
про стягнення заборгованості,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. НЕК «Укренерго» звернулося до суду з позовом до ПрАТ «Львівобленерго» (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) про стягнення 150 909 220,49 грн, з яких: 149 950 701, 93 грн - основний борг, 7 372 358,60 грн - 0,1% пеня, 605 947,29 грн - 3% річних та 235 826,73 грн - інфляційні втрати.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем як користувачем умов договору в частині своєчасної та повної оплати позивачу як виконавцю вартості наданих згідно з договором послуг за період квітень 2023 - липень 2023 року.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Господарський суд Львівської області рішенням від 25.06.2024, яке Західний апеляційний господарський суд постановою від 13.03.2025 залишив без змін, позов задовольнив частково. Стягнув з ПрАТ «Львівобленерго» на користь позивача: 252 703,02 грн - 3% річних, 76 443,96 грн - інфляційних втрат та 3 041,93 грн судового збору; в частині позовних вимог про стягнення основного боргу закрив провадження у справі; в задоволенні решти позовних вимог відмовив; повернув позивачу з Державного бюджету України 818 083,29 грн судового збору.
2.2. Ухвалюючи рішення в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції виходив з того, що з метою визначення суми інфляційних втрат та 3% річних потрібно виходити з обсягу фактично наданої послуги. Оскільки зобов'язання зі сплати грошових коштів у відповідача виникає саме за фактично надані послуги, а не за планові обсяги, то нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних на планові платежі є безпідставним. Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції встановив, що обґрунтований розмір інфляційних втрат за невиконання відповідачем грошового зобов'язання становить 76 443,96 грн, а розмір 3% річних - 252 703,02 грн.
2.3. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції вказав, зокрема, на таке:
- наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання;
-суд апеляційної інстанції бере до уваги доводи позивача про те, що згідно з умовами договору сторони погодили розрахунки на умовах попередньої оплати, а отже неналежне виконання зобов'язань за договором в частині своєчасного здійснення попередніх оплат матиме наслідки, передбачені чинним законодавством;
- в укладеному сторонами договорі відсутній пункт, який передбачає можливість визначення планового обсягу послуги, який стає базою для розрахунку попередніх платежів, на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу послуги на розрахунковий період;
- як вбачається із наданого позивачем розрахунку позовних вимог, позивач здійснив нарахування інфляційних втрат та 3% річних згідно з плановими обсягами послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління;
- попри те що ПрАТ «Львівобленерго» повідомленням за №139-07-6428 від 21.12.2022 довело до відома НЕК «Укренерго» про планові обсяги послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління помісячно на 2023 рік, однак в повідомленні, як і в договорі, не йдеться, що такі планові обсяги подаються для розрахунку планових (попередніх) платежів; це повідомлення подавалося позивачу виключно для його планування режимів роботи енергосистеми;
- умови укладеного сторонами договору не містять норми про те, як саме наперед встановлюється обсяг послуги, від якої визначатиметься частка трьох попередніх оплат; отже, з урахуванням того, що в договорі не встановлено обсягу послуги, який буде основою для визначення планових платежів, відповідно до пункту 2.4 договору, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що порядок попередньої оплати в договорі не врегульовано;
- в умовах договору також не врегульовано строку оплати вартості фактично наданої послуги; цієї обставини сторони не заперечували;
- обсяг та вартість наданої послуги за умовами договору визначаються двосторонніми актами про надання послуги за кожен розрахунковий період (календарний місяць) (пункти 2.5, 2.6, 3,1,16 та 3.2.4 договору), які оформляються в наступному розрахунковому періоді;
- за змістом частини другої статті 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), вимога може бути пред'явлена боржнику лише в тому разі, коли він ознайомився з її змістом, а сума, яка у ній вказана до сплати, є узгодженою; надісланий на адресу акт надання послуги не є вимогою в розумінні частини другої статті 530 ЦК України, оскільки не містить в собі, власне, вимоги про оплату; акт надання послуги за своєю правовою природою є двостороннім документом, що, крім того, виключає його кваліфікацію як вимогу в розумінні частини другої статті 530 ЦК України, яка за своєю правовою природою є одностороннім документом;
- надіслані рахунки на оплату послуги не можуть вважатися вимогою, оскільки не є первинними документами, а є документами, що містять тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто носять інформаційний характер; рахунки на оплату були виставлені до моменту підписання актів надання послуги та, відповідно, узгодження відповідачем вказаних сум, тому дата направлення акта надання послуги, який ще не підписаний з другої сторони, не може бути датою вимоги про оплату ще неузгодженої сторонами кількості та вартості послуги;
- лише вимогу №01/24560 від 19.05.2023 про виконання умов договору можна вважати такою, згідно з якою позивач вимагав у відповідача виконати договірні зобов'язання та оплатити заборгованість; у контексті частини другої статті 530 ЦК України строк добровільного виконання зобов'язання сплив 26.05.2023, а отже, зобов'язання зі сплати вартості наданої послуги вважається протермінованим з 27.05.2023.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. НЕК «Укренерго» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою (нова редакція) на рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2025, в якій просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 159 382,77 грн інфляційних втрат та 353 244,27 грн 3% річних та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
4. Узагальнені доводи касаційної скарги
4.1. З посиланням на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник зазначає про таке:
- суди попередніх інстанцій не врахували і не застосували правильно норми матеріального права (пункти 2.3, 2.4, 2.7 типового договору (в редакції на час укладення сторонами договору від 29.06.2019); Верховний Суд неодноразово робив висновки щодо застосування статей 611, 625 ЦК України і положень типового договору (постанови 10.12.2024 у справі №914/1653/23 (зокрема, у пунктах 36, 39, 40), від 23.11.2023 у справі №925/654/22 (зокрема, у пунктах 84, 85), від 24.11.2022 у справі №927/713/21, від 09.11.2022 у справі №904/5899/21 (зокрема, у пунктах 110, 117), від 19.08.2022 у справі №912/1941/21 (зокрема, у п.168);
- надіслані рахунки на оплату послуг можуть вважатися вимогою в розумінні статті 530 ЦК України; правильність такого висновку підтверджує позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 10.12.2024 у справі №910/17838/17, водночас обставини справи №910/17838/17 стосувалися виконання договорів складського зберігання зерна, тому необхідно сформувати аналогічний висновок щодо застосування норм статті 530 ЦК України при виконанні договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління;
- порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд не дослідив зібраних у справі доказів (рахунків-фактури), не надав їм належної оцінки, порушивши норми процесуального права, а саме частини 1, 3 статті 86, частину 5 статті 236, підпункти «а», «в» пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. ПрАТ «Львівобленерго» у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
6. Підстави передачі справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - об'єднана палата)
6.1. Верховний Суд ухвалою від 13.05.2025 відкрив касаційне провадження у справі №914/2625/23 за касаційною скаргою НЕК «Укренерго», призначив її до розгляду у відкритому судовому засіданні.
6.2. Відповідно до ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.08.2025, справу №914/2625/23 за касаційною скаргою НЕК «Укренерго» на рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 передано на розгляд об'єднаної палати для відступу від висновків, які містяться у постанові Верховного Суду від 15.07.2025 у справі №914/3621/23, щодо застосування пунктів 6.1, 6.4 глави 6 розділу ХІ Кодексу системи передач, пункту 2.4 Типового договору, частини другої статті 625 ЦК України, зазначивши, що сторони в договорі не можуть відступити (змінити) від імперативного припису про форму розрахунків у вигляді попередньої оплати, яка нараховується на плановий обсяг послуг, а тлумачення судом умов договору має відбуватися із урахуванням норм типового договору.
6.3. Передаючи цю справу на розгляд об'єднаної палати, колегія суддів в ухвалі від 13.08.2025 зазначила про таке.
Щодо застосування положень типового договору та можливості нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму попередньої оплати
6.4. У цій справі НЕК «Укренерго» здійснило нарахування інфляційних втрат та 3% річних згідно з плановими обсягами послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
6.5. Суди першої та апеляційної інстанції вважали, що для визначення суми інфляційних втрат та 3% річних потрібно виходити із обсягу фактично наданої послуги, оскільки зобов'язання зі сплати грошових коштів у відповідача виникає саме за фактично надані послуги, з огляду на що нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних на планові платежі є безпідставним.
6.6. НЕК «Укренерго» у касаційній скарзі зазначає, що Верховний Суд неодноразово робив висновки щодо застосування статей 611, 625 ЦК і положень типового договору (постанови 10.12.2024 у справі №914/1653/23, від 23.11.2023 у справі №925/654/22, від 24.11.2022 у справі №927/713/21, від 09.11.2022 у справі №904/5899/21, від 19.08.2022 у справі №912/1941/21. Скаржник вважає, що за нормами типового договору в усіх редакціях передбачено обов'язок відповідача здійснювати оплату планової вартості послуги.
6.7. На думку колегії суддів, яка передала цю справу на розгляд об'єднаної палати, умова договору, яка передбачає поетапну попередню оплату планового обсягу послуг є імперативною. До того ж сторонам надається право визначити дати та відсотки такої попередньої оплати.
6.8. Так, у пункті 2.4 договору вказано, що розрахунок за надану послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків: до 10 числа розрахункового місяця 35% вартості послуги; до 20 числа розрахункового місяця 35% вартості послуги; до останнього банківського дня календарного місяця 30% вартості послуги. Втім, в укладеному сторонами договорі, на відміну від типового договору, прямо не передбачено, що «Плановий обсяг Послуги на розрахунковий період визначається на основі наданих Користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий період».
6.9. Отже, колегія суддів вважає, що договір повинен бути розроблений та відповідати типовому договору. Законодавець забороняє відступати від змісту типового договору, а сторони не можуть змінювати положення такого договору або не застосовувати певних його умов. Сторони наділені правом тільки конкретизувати його умови. Підписавши договір, НЕК «Укренерго» та ПрАТ «Львівобленерго» усвідомлювали, що ПрАТ «Львівобленерго» приєдналося до умов типового договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Це свідчить, що сторони погодили всі істотні умови такого договору, зокрема, щодо здійснення попередньої оплати за поточний розрахунковий період та, що плановий обсяг послуги на розрахунковий період визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий період.
6.10. У пункті 10.1 договору визначено, що планові обсяги передачі електроенергії користувач зобов'язаний подавати виконавцю до 10-ї доби місяця, що передує розрахунковому місяцю; виконавець протягом 3 днів їх погоджує і повертає користувачу. Тобто використання планових обсягів, їх погодження з оператором системи передачі (НЕК «Укренерго») є обов'язком користувача (ПрАТ «Львівобленерго») за договором. Оскільки за нормами типового договору передбачено обов'язок користувача (ПрАТ «Львівобленерго») здійснювати поетапну попередню оплату планових обсягів послуг, то колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій під час розгляду справи мали тлумачити договір саме відповідно до положень типового договору.
6.11. Також колегія суддів зазначила, що об'єднана палата у постанові від 19.08.2022 у справі №912/1941/21 вказала таке:
« 167. У зв'язку з цим плановий обсяг послуги підлягає оплаті на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а фактичний обсяг встановлюється по закінченню такого розрахункового місяця протягом 3 банківських днів з моменту отримання акта приймання-передачі послуги. У разі якщо оплачений плановий обсяг виявився вище фактичного, то вказана різниця або повертається користувачу, або враховується як оплата в наступні розрахункові періоди.
168. Звідси при розрахунку за послуги з передачі електричної енергії користувач та ОСП зобов'язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов'язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов'язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць».
6.12. Однак у цій справі та у справі №914/3621/23 (від якої пропонує відступити колегія суддів) суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що для визначення суми інфляційних втрат та 3% річних потрібно виходити із обсягу фактично наданої послуги, оскільки зобов'язання зі сплати грошових коштів у відповідача виникає саме за фактично надані послуги, з огляду на що, нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних на планові платежі визнали безпідставним.
6.13. Так, Верховний Суд у постанові від 15.07.2025 у справі №914/3621/23 (від якої пропонує відступити колегія суддів) щодо доводів НЕК «Укренерго» про можливість нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суми планових платежів вказав таке:
« 37. Водночас у справі, яка розглядається (№914/3621/23), дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, суди попередніх інстанцій виходили з інших умов договору, укладеного між сторонами у цій справі, а саме зі змісту пункту 2.4, яким визначено що розрахунок за надану послугу здійснюється трьома частинами в процентному відношенні від вартості послуги, а зі змісту пункту 2.3 вбачається, що вартість послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період.
38. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що подібність правовідносин необхідно визначати відповідно до їх елементів. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст (взаємні права й обов'язки суб'єктів). Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", таку подібність необхідно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
39. З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, зокрема, умови договору, укладеного між позивачем та відповідачем, суди попередніх інстанцій правильно здійснили перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат з врахуванням вартості наданої послуги, бо саме такі умови були погоджені позивачем та відповідачем у договорі».
6.14. Крім цього, Верховний Суд у постанові від 15.07.2025 у справі №914/3621/23 вважав, що висновки об'єднаної палати, викладені у постанові від 19.08.2022 у справі №912/1941/21, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки ухвалені за неподібних правовідносин.
6.15. Однак колегія суддів Верховного Суду не погоджується із такою позицією судів попередніх інстанцій та Верховного Суду (постанова від 15.07.2025 у справі №914/3621/23) про застосування положень статті 625 ЦК України щодо умов укладеного між сторонами договору з огляду на таке.
«По-перше, дійсно, хоча спірні правовідносини у справі №912/1941/21 (постанова об'єднаної палати від 19.08.2022) виникли щодо стягнення коштів, зокрема 3% річних, за договором про надання послуг з передачі електричної енергії, а не за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, втім за своєю суттю регулювання цих відносин, а також умови типових договорів є подібними. Тому Верховний Суд вважає, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин висновки об'єднаної палати про те, що користувач зобов'язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць.
По-друге, оскільки законодавець забороняє відступати від змісту типового договору, а в договорі сторони погодили розрахунок за надані послуги саме на умовах попередньої оплати, колегія суддів вважає, що НЕК «Укренерго» та ПрАТ «Львівобленерго» погодили порядок нарахування та оплати попередніх платежів відповідно до планових обсягів послуги. Тому за прострочення зобов'язань за договором в частині оплати планових платежів можуть застосовуватися наслідки, встановлені у частині другій статті 625 ЦК України (нарахування 3% річних та інфляційних втрат)».
6.16. Крім того, колегія суддів зазначила, що Верховний Суд в іншій постанові від 10.12.2024 у справі №914/1653/23 (спір між НЕК «Укренерго» та ПрАТ «Львівобленерго» про стягнення коштів, зокрема, інфляційних втрат та 3% річних), направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, дійшовши висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували положень законодавства та умов договору щодо моменту настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання, а отже, дійшли передчасного висновку про неможливість нарахування інфляційних втрат та відсотків річних при порушенні строків сплати планових платежів за надані послуги (пункт 40).
6.17. Верховний Суд у постанові від 10.12.2024 у справі №914/1653/23 застосував висновки об'єднаної палати, викладені у постанові від 19.08.2022 у справі №912/1941/21, вказавши таке:
« 39. Колегія суддів враховує, що подібні за змістом висновки Верховного Суду у постановах від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21, від 24.11.2023 у справі № 927/713/21, від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21, від 23.11.2023 у справі № 925/654/22, на неврахування яких посилається заявник у касаційній скарзі, викладені щодо договорів про надання послуг з передачі електричної енергії, у той час як у справі, що розглядається, спір виник щодо виконання договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Проте аналіз чинного законодавства свідчить про те, що правовідносини з надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління є подібними з правовідносинами з надання послуг з передачі електричної енергії, оскільки є правовідносинами щодо надання послуг оператором системи передачі, для розрахунків за договорами з передачі електричної енергії та з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління використовується плановий і фактичний обсяги послуги, спосіб оплати таких послуг (попередні планові платежі на основі наданих користувачем прогнозованих планових обсягів послуги та подальша доплата згідно відповідних актів надання послуги) є теж подібним».
6.18. Отже, як зазначила колегія суддів в ухвалі від 13.08.2025, в усіх трьох справах - №914/1653/23, №914/3621/23 та №914/2625/23 - правовідносини виникли між одними і тими самими сторонами (НЕК «Укренерго» та ПрАТ «Львівобленерго») щодо виконання одного і того самого договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 29.06.2019 №0521-03041, а отже, й умови договору в частині здійснення часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період були однакові.
6.19. Однак з наведеного вбачається неоднакове застосування Верховним Судом частини 2 статті 625 ЦК України у подібних правовідносинах, а саме:
1) Верховний Суд у постанові від 10.12.2024 у справі №914/1653/23 застосував висновки об'єднаної палати, викладені у постанові від 19.08.2022 у справі №912/1941/21, та вважав, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про неможливість нарахування інфляційних втрат та відсотків річних при порушенні строків сплати планових платежів за надані послуги;
2) Верховний Суд у постанові від 15.07.2025 у справі №914/3621/23 вважав, що висновки об'єднаної палати, викладені у постанові від 19.08.2022 у справі №912/1941/21, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин та погодився із судами попередніх інстанцій про неможливість нарахування інфляційних втрат та відсотків річних при порушенні строків сплати планових платежів за надані послуги.
6.20. Крім того, колегія суддів вважає, що принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав, не застосовується у випадку одночасної наявності як типового договору, так і договору, в якому сторони змінили імперативні умови типового договору.
Щодо моменту виникнення обов'язку з оплати
6.21. Суди попередніх інстанцій у цій справі вказали, що рахунок на оплату послуги не може вважатися вимогою, оскільки він є не первинним документом, а документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто носить інформаційний характер.
6.22. Однак колегія суддів Верховного суду, передаючи цю справу на розгляд об'єднаної палати, з такими висновками не погодилася та зазначила, що НЕК «Укренерго» та ПрАТ «Львівобленерго» погодили порядок оплати за договором, зокрема, що попередня оплата вартості послуги за поточний розрахунковий період здійснюється саме на підставі рахунків, а на ПрАТ «Львівобленерго» покладений обов'язок здійснення своєчасного та в повному обсязі розрахунків.
6.23. Верховний Суд не погоджується з тим, що рахунок на оплату містить тільки платіжні реквізити, оскільки усталеною в Україні комерційною практикою є виставлення рахунку на оплату. Така дія означає, що контрагент очікує платіж за договором на конкретно визначену суму за конкретні послуги / роботи / товар. Тобто такий рахунок є вимогою.
6.24. Як зазначає колегія суддів в ухвалі про передачу цієї справи на розгляд об'єднаної палати, Верховний Суд у постанові від 15.07.2025 у справі №914/3621/23 не зробив висновку про застосування статті 530 ЦК України у подібних правовідносинах, але погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що виставлені рахунки на суми попередньої оплати не можна вважати вимогами в розумінні статті 530 ЦК України.
6.25. Водночас колегія суддів вважає, що рахунок на оплату в розумінні частини другої статті 530 ЦК України є платіжною вимогою, яка містить: 1) підставу, з якої має бути здійснена оплата коштів; 2) суму, яка підлягає сплаті; 3) платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти як оплату за надані послуги. Такий рахунок інформує відповідну сторону договору (користувача) про необхідність здійснення оплати за обумовлені договором послуги.
6.26. Отже, як на підставу для передачі цієї справи на розгляд об'єднаної палати колегія суддів в ухвалі від 13.08.2025 зазначила, що може мати місце ситуація, коли будуть існувати дві постанови Верховного Суду, ухвалені щодо одних і тих самих сторін у подібних правовідносинах, однак з різним підходом до тлумачення норм права, який жодним чином не зумовлений різницею в обставинах справи.
7. Мотиви, з яких виходить об'єднана палата Касаційного господарського суду
7.1. За приписами частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
7.2. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (частина шоста статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
7.3. Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
7.4. Враховуючи викладені колегією суддів в ухвалі від 13.08.2025 мотиви необхідності відступити від висновків, які містяться у постанові Верховного Суду від 15.07.2025 у справі №914/3621/23, щодо застосування пунктів 6.1, 6.4 глави 6 розділу ХІ Кодексу системи передач, пункту 2.4 Типового договору, частини другої статті 625 ЦК України, а також з огляду на неоднакове застосування Верховним Судом частини 2 статті 625 ЦК України (справи №914/1653/23 та №914/3621/23), з метою забезпечення сталості та єдності судової практики у подібних правовідносинах, справа №914/2625/23 підлягає розгляду об'єднаною палатою відповідно до частини другої статті 302 ГПК України.
7.5. Відповідно до частини третьої статті 301 ГПК України розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Керуючись статтями 234, 235, 301, 302, 314 ГПК України, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду
1. Прийняти до розгляду об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №914/2625/23 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду Львівської області від 25.06.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2025.
2. Призначити розгляд справи №914/2625/23 у відкритому судовому засіданні на 03 жовтня 2025 року о 12:00 у приміщенні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, зал судових засідань №203.
3. Явка учасників справи в судове засідання є необов'язковою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя Т. Малашенкова
О. Васьковський
Г. Вронська
О. Кібенко
В. Пєсков
Л. Рогач
Ю. Чумак
Ухвала постановлена з окремою думкою судді Чумака Ю. Я.