05 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/9796/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Студенець В.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління національної поліції в Київській області
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 (головуючий суддя - Алданова С.О., судді: Буравльов С.І., Корсак В.А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 09.05.2025 (суддя Підченко Ю.О.)
у справі №910/9796/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
до Головного управління національної поліції в Київській області
про стягнення коштів,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі -ТОВ "ГК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління національної поліції в Київській області про стягнення заборгованості в сумі 7 152,28 грн, з яких: 5 491,73 грн - основна заборгованість, пеня - 1 174,48 грн, інфляційні втрати - 307,24 грн, 3% річних - 178,53 грн.
Господарський суд міста Києва рішенням від 09.05.2025 у справі №910/9796/24, яке Північний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 13.08.2025, позов ТОВ "ГК "Нафтогаз України" задовольнив. Стягнув з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз України" основний борг - 5 491,73 грн, пеню - 1 174,48 грн, 3% річних - 178,53 грн, інфляційні втрати - 307,54 грн та судовий збір - 2 422,40 грн.
Головне управління національної поліції в Київській області звернулось 18.08.2025 через підсистему "Електронний суд" до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.05.2025, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2025 для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Бакуліна С.В. головуючий, Студенець В.І., Кібенко О.Р.
Перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 ГПК для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частина сьома статті 12 ГПК визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів на загальну суму 7 152,28 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на момент подання позову до суду (302 800 грн), а тому у розумінні ГПК справа №910/9796/24 є малозначною.
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК унормовано випадки, за умови доведення скаржником наявності яких посиланням на відповідні обставини, судове рішення у малозначній справі може бути предметом касаційного оскарження.
Як убачається з касаційної скарги, Головне управління національної поліції в Київській області підставою касаційного оскарження вищезазначених судових рішень вказує те, що дана справа має виняткове значення для скаржника, через те, що судами не було враховано правову позицію відповідачів. Як наслідок, Головне управління, яке є державною установою і фінансується за рахунок Державного бюджету, має нести матеріальну відповідальність у розмірі, що є значним для Головного управління (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК). Також скаржник зазначає про те, що судові рішення прийняті із порушенням норм матеріального та процесуального права, на основі неповного з'ясування всіх обставин справи.
За оцінкою Верховного Суду касаційна скарга разом з правовими обґрунтуваннями не містить переконливих аргументів, які б свідчили, що ця справа становить виняткове значення для скаржника, оскільки доводи у їх сукупності зводяться до: (1) заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи; (2) переоцінки доказів, які були оцінені судом першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи по суті; (3) заперечення результату розгляду справи.
Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів тільки через те, що такі рішення скаржник вважає незаконними.
Крім того настання негативних наслідків для скаржника у випадку прийняття оскаржуваних рішень не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
За змістом статті 7 ГПК правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.
На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення одної з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.
З огляду на відсутність належного обґрунтування наявності обставин, передбачених підпунктом "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління національної поліції в Київській області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.05.2025 у справі №910/9796/24 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК, оскільки вона подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 ГПК, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління національної поліції в Київській області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.05.2025 у справі №910/9796/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий С. В. Бакуліна
Судді О. Р. Кібенко
В. І. Студенець