05 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 902/756/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Студенець В.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Особняк Центр"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.08.2025 (головуючий суддя - Юрчук М.І., судді: Миханюк М.В., Тимошенко О.М.) та рішення Господарського суду Вінницької області від 20.05.2025 (суддя Міліціанов Р.В.)
у справі №902/756/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця"
до Приватного підприємства "Особняк Центр",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Акціонерного товариства "Вінницяобленерго",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова 9",
про стягнення 107 666,30 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (далі - ТОВ "Енера Вінниця") звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства "Особняк Центр" (далі - ПП "Особняк Центр") про стягнення 107 666,30 грн заборгованості, з яких: 105 856,33 грн основного боргу, 963,12 грн 3% річних, 846,85 грн інфляційних втрат за Договором про постачання електричної енергії споживачу №ВІ-261900 від 05.02.2020 року.
Господарський суд Вінницької області рішенням від 01.05.2025 у справі №902/756/24 частково задовольнив позов; стягнув з ПП "Особняк Центр" на користь ТОВ "Енера Вінниця" 65 910,50 грн заборгованості за спожиту електричну енергію у лютому 2024 року, 599,68 грн 3% річних, 528,07 грн інфляційних втрат. Відмовив у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 39 945,83 грн заборгованості за електричну енергію у березні 2024 року, 363,44 грн 3% річних, 318,78 грн інфляційних втрат.
Господарський суд Вінницької області додатковим рішенням від 20.05.2025 у справі №902/756/24 стягнув з ТОВ "Енера Вінниця" на користь ПП "Особняк Центр" 3 963,30 грн - різниці у понесених судових витратах. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 914,10 грн - залишив за позивачем. Судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 22 528,40 грн - залишив за відповідачем. Роз'яснив, що сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній 1 508,30 грн різниці у понесених судових витратах.
Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 01.08.2025 рішення Господарського суду Вінницької області від 01.05.2025 у справі №902/756/24 залишив без змін. Додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 20.05.2025 у справі № 902/756/24- залишив без змін.
ПП "Особняк Центр" звернувся 20.08.2025 через підсистему "Електронний суд" до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.08.2025 та рішення Господарського суду Вінницької області від 20.05.2025 у справі №902/756/24 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2025 для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Бакуліна С.В. головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 ГПК для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частина сьома статті 12 ГПК визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів на загальну суму 107 666,30 грн, що менше, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на момент подання позову до суду (302 800 грн), а тому у розумінні ГПК справа №902/756/24 є малозначною.
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК унормовано випадки, за умови доведення скаржником наявності яких посиланням на відповідні обставини, судове рішення у малозначній справі може бути предметом касаційного оскарження.
Підставою касаційного оскарження ПП "Особняк Центр" зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК) та про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пунктів 5.9.1, 5.9.2, 5.9.7 Кодексу комерційного обліку електричної енергії (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК).
При цьому скаржник не зазначає жодних обґрунтувань, що підпадають під дію підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК, оскільки доводи, викладені у касаційній скарзі, зводяться лише до незгоди із судовим рішенням.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що посилання у касаційній скарзі на пункт 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК не є доводами, які у розумінні підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу, підтверджують наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.
Так у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК унормовано, що касаційному оскарженню підлягають рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову до п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише коли скаржником буде доведено наявність передбаченого/передбачених у цій нормі випадку/випадків, що залежить виключно від обставин конкретної справи, значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та за умови належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
При цьому незгода із рішенням суду апеляційної інстанції не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
За змістом статті 7 ГПК правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.
На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення однієї з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.
З огляду на відсутність будь-якого обґрунтування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПП "Особняк Центр" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.08.2025 та рішення Господарського суду Вінницької області від 20.05.2025 у справі №902/756/24 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 ГПК, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Особняк Центр" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.08.2025 та рішення Господарського суду Вінницької області від 20.05.2025 у справі №902/756/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий С. В. Бакуліна
Судді О. Р. Кібенко
В. І. Студенець