8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" вересня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2321/25
Господарський суд Харківської області у складі:
суддя Шарко Л.В.
розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго", м. Харків
до Радіоастрономічного інституту Національної академії наук України, м. Харків
про стягнення 11518,77 грн.
без виклику учасників справи:
Позивач, Акціонерне товариство "Харківобленерго", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Радіоастрономічного інституту Національної академії наук України, відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 11518,77 грн з яких: за послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії за 2022/02-2022/03 у сумі 2687,10 грн, за послуги з розподілу електричної енергії за 2022/03 у сумі 6187,79 грн, 3% річних нараховані на послуги з розподілу електричної енергії за 2022/04-2025/04 у сумі 496,74 грн, інфляційні втрати нараховані на послуги з розподілу електричної енергії за 2022/06-2025/05 у сумі 2147,14грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 07.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
22.07.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує, в обґрунтування своїх заперечень вказує, що об'єктом постачання електричної енергії за вказаним Договором є приміщення Радіовимірювальної обсерваторії УТР-2, розташоване за адресою: 63551, Україна, Харківська область, с. Іванівка, Чкаловська селищна рада, Чугуївський район (567 км автодороги Київ-Харків-Довжанський). Указом Президента України №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє і станом на дату подання цього Відзиву. Постановою кабінету Міністрів від 06.12.2022 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", затверджено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» село Іванівка Чкаловської селищної територіальної громади мало статус тимчасово окупованої території починаючи з 24.02.2022 року по 10.09.2022 року. Вказане підтверджується листом надісланим Харківською обласною військовою адміністрацією №01-24/1035 від 21.07.2025 року. Відповідно до частини 2 статті 13-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті. Отже, відсутні правові підстави для стягнення заборгованості за договором на надання послуг з розподілу електричної енергії та послуг з перетікання реактивної електричної енергії за лютий-березень 2022 року, з огляду на те, що Відповідач не здійснював споживання електричної енергії у зазначений період у зв'язку з тим, що об'єкт (Радіовимірювальна обсерваторія УТР-2) перебував на території, яка з лютого 2022 року фактично контролювалася окупаційною владою. Доступ Відповідача до об'єкта був повністю втрачений, що унеможливлювало фактичне споживання електроенергії. В умовах тимчасової окупації неможливо встановити, кому саме постачається електрична енергія, та відповідно надавалися послуги з розподілу електричної енергії, а також послуги з перетікання реактивної електричної енергії, з огляду на відсутність контролю Відповідача за об'єктом. Отже, відсутній зв'язок між наданою послугою і її отримувачем.
Крім того, відповідач вказує, що акти приймання-передачі, які Позивач надає як докази на підтвердження факту надання послуг з розподілу електричної енергії та перетікання реактивної електричної енергії за укладеними між сторонами договорами у період лютий-березень 2022 року, підписані виключно зі сторони Позивача та не містять підписів уповноважених представників Радіоастрономічного інституту НАН України. Це свідчить про те, що Відповідач не підтверджував факт споживання таких послуг. У зв'язку з викладеним, послуга з розподілу електричної енергії у період фактичної відсутності доступу до об'єкта у зв'язку з належністю території, на якій розташоване приміщення обсерваторії (об'єкту надання послуг) до тимчасово окупованих, не може вважатися такою, що була належним чином надана Відповідачу, в розумінні Цивільного кодексу України. За відсутності фактичного споживання послуг, а також з огляду на встановлену законодавчу заборону здійснення господарської діяльності на тимчасово окупованій території, вимоги про стягнення заборгованості є юридично безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, Акти приймання-передачі за перетікання реактивної електричної енергії березень 2022 року, а також акт за надання послуг з розподілу електричної енергії за березень 2022 року були складені та направлені Позивачем Споживачу 14.04.2022 року через електронну систему документообігу АСРП (П), про що зокрема вказано у Позовній заяві. При цьому, попри загальновідомий факт тимчасової окупації частини території Харківської області, зокрема села Іванівка Чкаловської селищної територіальної громади Чугуївського району, АТ “Харківобленерго» продовжувало в односторонньому порядку здійснювати дії з надання послуг на тимчасово окупованій території, надсилати акти приймання-передачі та рахунки на оплату, всупереч прямій забороні.
Таким чином, Позивач був зобов'язаний зупинити нарахування та розрахунки за відповідними договорами за період, коли об'єкт Відповідача - Радіовимірювальна обсерваторія УТР-2 перебувала на тимчасово окупованій території, відповідно до Переліку, затвердженого Наказом №309. Враховуючи неможливість фізичного доступу та відсутність фактичного споживання з боку РІ НАН України послуг за Договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №14124 та договором про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії №14124 від 11.01.2021, дії Позивача щодо продовження нарахувань та вимоги про сплату заборгованості суперечать чинному нормативно-правовому регулюванню та є необґрунтованими. Оскільки у Відповідача не виникло основного грошового зобов'язання щодо оплати вартості послуг з розподілу електричної енергії та перетікання реактивної електричної енергії за відповідний період (лютий-березень 2022 року), стягнення будь-яких додаткових нарахувань, зокрема інфляційних втрат та трьох відсотків річних, також є неправомірним.
01.08.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач Матеріали справи не місять доказів звернення відповідача до АТ “Харківобленерго» з приводу настання форс-мажорних обставин, що призвело до неможливості своєчасного виконання своїх договірних зобов'язань, призупинення дії договорів тощо. Посилання Відповідача на введення воєнного стану на території України не є виключною підставою для не виконання взятих на себе зобов'язань за договором та звільнення від фінансової відповідальності в силу положень ст. 42, 193 ГК України. Більш того, відповідач не надає до матеріалів справи відповідних доказів про відсутність коштів на рахунках у боржника, що призвело до прострочення виконання покладених зобов'язань та виключає винність суб'єкта господарювання. Право АТ “Харківобленерго» на нарахування інфляційних втрат у розмірі 2147,14грн. та 3% річних у розмірі 496,74 грн. узгоджується із ст. 625 ЦК України та позицією Великої Палати Верховного суду. Радіоастрономічний інститут НАН України не надає відповідних документів - сертифікат Торгово-промислової палати України щодо виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення виконання саме зобов'язання за укладеним сторонами Договором про надання послуг з розподілу електричної енергії №14124 від 01.01.2019 та договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії №14124 від 11.01.2021. Водночас, сама по собі війна з РФ не може автоматично означати звільнення від виконання будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
15.08.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає, що із законодавчого визначення форс-мажору випливає, що він може мати місце лише у разі існування зобов'язання. Отже, посилання на форс-мажор як підставу невиконання зобов'язання, якого не існувало, було би нелогічним. Крім того, окремо звертаємо увагу, що Акти приймання-передачі, які Позивач надає як докази на підтвердження факту надання послуг з розподілу електричної енергії та перетікання реактивної електричної енергії за укладеними між сторонами договорами у період лютий-березень 2022 року, підписані виключно зі сторони Позивача та не містять підписів уповноважених представників Радіоастрономічного інституту НАН України. Це свідчить про те, що Відповідач не підтверджував факт споживання таких послуг. Отже, відсутність факту отримання та споживання електричної енергії, неможливість доступу відповідача до об'єкта внаслідок його перебування на тимчасово окупованій території, відсутність належних та допустимих доказів надання послуг саме Відповідачу, а також підписаних обома сторонами актів приймання-передачі, виключають виникнення зобов'язання з їх оплати. За таких умов відсутній предмет для розгляду питання про форс-мажорні обставини, оскільки вони можуть мати місце лише за наявності зобов'язання, якого у даному випадку не існувало. Відповідач взагалі не посилається на наявність форс-мажорних обставин та не заявляє про їх вплив на виконання зобов'язання. З огляду на правову природу 3% річних та інфляційних втрат як акцесорних платежів, які нараховуються виключно у разі прострочення виконання основного зобов'язання, їх стягнення без виникнення основного зобов'язання є неправомірним. Отже, оскільки основне зобов'язання з оплати не виникло, заявлені Позивачем вимоги про нарахування інфляційних втрат та 3% річних є безпідставними.
Судом в процесі розгляду справи встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2024 у справі №908/1162/23 визначено передати зазначену справу на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвала Верховного Суду від 27.03.2024 мотивована тим, що з огляду на виконання функцій із забезпечення сталості та єдності судової практики, справа № 908/1162/23 підлягає передачі на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду згідно із ч.2 ст. 302 ГПК України, оскільки колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі №910/9680/23 щодо того, що достатнім для застосування частини другої статті 13 та ч.2 ст. 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи статті 2 Закону. Колегія суддів вважає, що положення ст.ст. 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахування частини першої цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України.
Ухвалою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2024 прийнято до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 908/1162/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМК" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 та призначено її до розгляду.
Обґрунтовуючи підстави для передачі вказаної справи на розгляд об'єднаної палати суд з'ясував, що Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду розглянув касаційну скаргу у справі № 910/9680/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індіан Ісатекс Солар" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення заборгованості з оплати виробленої Товариством електричної енергії за зеленим тарифом.
Відмовляючи у задоволенні позову Товариства у справі №910/9680/23, суди попередніх інстанцій виходили з такого:
- місцем провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії позивача у справі є сонячна електростанція (дахова) будинків 15/6 та 15/7 на вулиці Дмитра Донцова у місті Мелітополі Запорізької області;
- загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому дослідженні, є факт окупації міста Мелітополя з 26.02.2022;
- відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абз.2 ч.2 ст. 215 ЦК України;
- ч. 2 ст. 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено;
- отже, позивач з лютого по серпень 2022 року не мав права здійснювати господарську діяльність з виробництва електричної енергії та передавати її лініями електропередач відповідачу;
- всі підписані представниками сторін у справі акти купівлі-продажу електроенергії в період часу з лютого по серпень 2022 є нікчемними правочинами, що не мають жодних правових наслідків (крім пов'язаних з їх недійсністю);
- подальша перереєстрація у 2023 році місцезнаходження відповідача не може змінити його правовий статус за період часу з лютого по серпень 2022 року.
Залишаючи без змін судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості, що утворилась, починаючи з 26.02.2022, Верховний Суд у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 дійшов висновку про те, що з огляду на приписи ст. 2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" його дія розповсюджується на спірні правовідносини у цій справі, а тому суди попередніх інстанцій правомірно застосували до спірних правовідносин положення ч.2 ст. 13 та ч.2 ст. 13-1 цього Закону.
Беручи до уваги, що характер спірних правовідносин у справах № 908/1162/23 та №910/9680/23 в контексті застосування ч.2 ст. 13 та ч.2 ст. 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" не є очевидно неподібним, а доводи, викладені в ухвалі від 27.03.2024 щодо необхідності передачі цієї справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не є вочевидь неприйнятними, Верховний Суд дійшов висновку, що справа №908/1162/23 підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду.
Враховуючи вищенаведене, оскільки місцезнаходженням об'єкту постачання електричної енергії та послуг з перетікань реактивної електричної енергії Відповідача у даній справі №922/2321/25 була тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (63551, Україна, Харківська область, с. Іванівка, Чкаловська селищна рада, Чугуївський район (567 км автодороги Київ-Харків-Довжанський) у продовж спірного періоду формування стягуваної заборгованості відповідача за електричну енергію (лютий-березень 2022 року), суд вважає, що правовідносини у справах №922/2321/25 і №908/1162/23 є подібними, адже стосується питання юридичних наслідків постачання електричної енергії до енергоустановок, розташованих на тимчасово окупованій території з точки зору права вимоги оплати за таке постачання.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
За змістом названої норми, вирішення питання про зупинення провадження у справі обумовлено необхідністю досягнення правової визначеності у правозастосуванні відносно конкретної категорії справ.
У такому випадку згідно з приписами пункту 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку іншої справи.
Оскільки відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, та з огляду на те, що правовідносини у цій справі №922/2321/25 і у справі №908/1162/23 є подібними в контексті застосування ч.2 ст. 13 та ч.2 ст. 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", може мати суттєве значення для правильної оцінки дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції у даній справі, з метою дотримання єдності судової практики, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі №922/2321/25 до закінчення розгляду Верховним Судом справи №908/1162/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
Керуючись ст.ст.228, 229, 234-236, 281 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Провадження у справі №922/2321/25 зупинити до закінчення розгляду Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 908/1162/23.
Запропонувати сторонам у справі повідомити Господарський суд Харківської області про закінчення перегляду Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду справи №908/1162/23, з наданням копії відповідного судового акту та поясненнями по суті спору з урахування висновків про застосування норм права касаційним судом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена, в порядку ст.ст. 255 - 257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання ухвали.
Ухвала підписана 08 вересня 2025 року.
Суддя Л.В. Шарко