адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
03.09.2025 Справа № 917/409/18(917/220/25)
Суддя Господарського суду Полтавської області Ореховська О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, матеріали
за позовною заявою ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1
до 1) Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (перейменовано Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю), вул. Європейська, 49, м. Полтава, 36039; код ЄДРПОУ 13937406
2) Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570
про: зобов"язання виплатити основну грошову винагороду за період виконання повноважень розпорядника майна у справі № 917/409/18 про банкрутство Державного підприємства "Дібрівський Кінний Завод №62" (код ЄДРПОУ 31622837)
В провадженні Господарського суду Полтавської області перебувала справа № 917/409/18 про банкрутство Державного підприємства "Дібрівський Кінний Завод №62" (код ЄДРПОУ 31622837) (далі - ДП "Дібрівський Кінний Завод №62" ).
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.11.2022 з-поміж іншого відсторонено арбітражного керуючого Рибаченка Миколу Петровича від виконання повноважень розпорядника майна у справі № 917/409/18 про банкрутство ДП "Дібрівський Кінний Завод № 62"; замінено ДП "Дібрівський Кінний Завод № 62" (код ЄДРПОУ 31622837) на його правонаступника - Державне підприємство "Конярство України" (код ЄДРПОУ 37404165); припинено процедуру розпорядження майном ДП "Дібрівський Кінний Завод № 62" (код ЄДРПОУ 31622837); закрито провадження у справі № 917/409/18 про банкрутство ДП "Дібрівський Кінний Завод № 62" (код ЄДРПОУ 31622837); скасовано дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.07.2018 у справі № 917/409/18.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2023 апеляційну скаргу Міністерства економіки України, правонаступник Фонд державного майна України, залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08.11.2022 у справі №917/409/21 в частині задоволення клопотання Державного підприємства "Конярство України" про процесуальне правонаступництво, припинення процедури розпорядження майном ДП "Дібрівський Кінний Завод № 62", закриття провадження у справі № 917/409/18 про банкрутство ДП "Дібрівський Кінний Завод № 62", скасування дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, залишено без змін.
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою за вх. №229/25 від 31.01.2025 до відповідачів 1) Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Полтава (далі - відповідач 1) 2) Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", м. Київ (далі - АТ КБ "ПриватБанк", відповідач 2) про зобов"язання відповідачів виплатити ОСОБА_1 основну грошову винагороду за виконання повноважень розпорядника майна у справі № 917/409/18 про банкрутство ДП "Дібрівський Кінний Завод № 62" з 19.07.2018 по 08.11.2022 пропорційно розміру вимог кожного з відповідачів (кредиторів), з розрахунку:
- Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів - 18 496, 64грн;
- АТ КБ "ПриватБанк" - 566 478, 99 грн.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи раніше визначеному складу суду від 31.01.2025 справі присвоєно єдиний унікальний номер 917/409/18(917/220/25) та визначено головуючим у справі суддю Ореховську О.О.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.02.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви.
Позивач у встановлений судом строк виправив вказані недоліки.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.02.2025 позовну заяву ОСОБА_1 за вх. №229/25 від 31.01.2025 прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/409/18(917/220/25), постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановлено строки подання сторонами заяв по суті справи.
Зазначена ухвала суду була надіслана учасникам у справі в їх електронні кабінети і була доставлена 19.02.2025, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронних листів (а.с. 59-61).
06.03.2025 від Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 3069), відповідно до якого Фонд проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві. Зокрема, зазначає:
- позивачем не надано доказів звітування та затверджених звітів з нарахуванням сум основної винагороди, заявлених у позові та затверджених ухвалами Господарського суду Полтавської області відповідно до вимог законодавства про банкрутство.
- в ухвалі Господарського суду Полтавської області від 08.11.2022 року по справі 917/409/18 про банкрутство до ДП "Дібрівський Кінний Завод № 62" встановлено, що суд неодноразово (ухвали суду від 30.01.2020, 03.03.2020, 04.06.2020, 27.08.2020, 29.10.2020, 19.01.2021, 11.03.2021, 29.04.2021, 06.07.2021, 07,09.2021, 22.02.2022, 18.04.2022) зобов'язував розпорядника майна Рибаченка М.П. надати документальні докази проведення аналізу фінансово - господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника; надати документальні докази проведення інвентаризації майна боржника та визначити його вартість. Зазначені вимоги суду розпорядник майна не виконав, витребувані документи не надав. Відтак, неможливо оплачувати послуги, які не надавались.
Відповідач 2 - АТ КБ "ПриватБанк" у встановлений судом строк відзив на позов не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
ПАТ КБ "Приватбанк" (ініціюючий кредитор) звернулось до Господарського суду Полтавської області із заявою про порушення справи про банкрутство ДП "Дібрівський Кінний Завод № 62" (код ЄДРПОУ 31622837) (боржник) відповідно до приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з підстав неплатоспроможності.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.07.2018:
- порушено провадження у справі про банкрутство боржника - ДП "Дібрівський Кінний Завод № 62" (код ЄДРПОУ 31622837; місцезнаходження: 37622, Полтавська область, Миргородський район, с. Дібрівка, вул. Кіннозаводська,);
- визнано кредиторські вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ; поштова адреса: 36014, м.Полтава, вул. Шведська, 2 ) в сумі 2 828 238,15грн. основного боргу;
- введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - ДП "Дібрівський Кінний Завод № 62";
- введено процедуру розпорядження майном ДП "Дібрівський Кінний Завод № 62" та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Рибаченка Миколу Петровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1001 від 24.05.2013р.) з наданням йому повноважень відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";
- з метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника ухвалено здійснити офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство ДП "Дібрівський Кінний Завод № 62" шляхом оприлюднення оголошення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України;
- зобов'язано розпорядника майна протягом 1 місяця та 20 днів після дати проведення підготовчого засідання суду подати до господарського суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів;
- зобов'язано розпорядника майна не пізніше 1 місяця 20 днів після дати проведення підготовчого засідання суду скласти та подати на затвердження господарського суду реєстр вимог кредиторів;
- визначено дату розгляду справи в попередньому засіданні, вирішено інші процесуальні питання.
З метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника 20.07.2018 суддею Ореховською О.О. здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство ДП "Дібрівський Кінний Завод № 62" на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 28.03.2019 затверджено реєстр вимог кредиторів ДП "Дібрівський Кінний Завод № 62" в наступних розмірах та черговості:
1) Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ; поштова адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50 ) в наступному розмірі:
заявлені вимоги - 2 828 238,15грн (основний борг) (четверта черга задоволення вимог кредиторів);
витрати по сплаті судового збору, сплаченого заявником при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство - 17 620,00грн (перша черга задоволення вимог кредиторів);
заявлені вимоги - 649 945,75грн (відсотки за користування кредитом) (четверта черга задоволення кредиторських вимог), 749 982,60грн (пеня) (шоста черга задоволення вимог кредиторів);
заявлені вимоги - 4 260 825,00грн, які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо, як такі, що забезпечені заставою майна боржника;
витрати по сплаті судового збору, сплаченого заявником при зверненні із заявою про грошові вимоги до боржника - 3 524,00грн (перша черга задоволення вимог кредиторів).
2) Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (36014, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, поштова адреса: 36000, м. Полтава, вул. Європейська, 49; код ЄДРПОУ 13937406) в наступному розмірі :
заявлені вимоги в сумі 17 970,62грн (санкції та пеня) (шоста черга задоволення вимог кредиторів);
витрати по сплаті судового збору, сплаченого заявником при зверненні із заявою про грошові вимоги до боржника 3 524,00грн. (перша черга задоволення вимог кредиторів).
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.11.2022:
- Клопотання розпорядника майна ДП "Дібрівський Кінний Завод № 62" - арбітражного керуючого Рибаченка М.П. (вх. № 5355 від 17.05.2021) про затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування грошової винагороди за виконання повноважень розпорядника майна у справі № 917/409/18 про банкрутство ДП "Дібрівський Кінний Завод № 62" задоволено.
Затверджено звіт арбітражного керуючого Рибаченка М.П. про нарахування основної грошової винагороди розпорядника майна у справі № 917/409/18 про банкрутство ДП "Дібрівський Кінний Завод № 62" за період з листопада 2019 року по травень 2021 року;
- У задоволенні заяви розпорядника майна ДП "Дібрівський Кінний Завод № 62" - арбітражного керуючого Рибаченка М.П. (вх. №9684 від 08.09.2020) про стягнення з ініціюючого кредитора АТ КБ "ПриватБанк" коштів для авансування грошової винагороди арбітражного керуючого - відмовлено.
- Заяву розпорядника майна ДП "Дібрівський Кінний Завод № 62" - арбітражного керуючого Рибаченка М.П. (вх. № 5831 від 28.05.2021) про відсторонення від виконання повноважень розпорядника майна боржника - задоволено.
- Відсторонено арбітражного керуючого Рибаченка М.П. від виконання повноважень розпорядника майна у справі № 917/409/18 про банкрутство Державного підприємства "Дібрівський Кінний Завод № 62".
- Клопотання Державного підприємства "Конярство України" (вх. № 469 від 18.01.2021) про заміну учасника справи процесуальним правонаступником задоволено.
- Замінено Державне підприємство "Дібрівський Кінний Завод № 62" (код ЄДРПОУ 31622837) на його правонаступника - Державне підприємство "Конярство України" (код ЄДРПОУ 37404165).
- Припинено процедуру розпорядження майном Державного підприємства "Дібрівський Кінний Завод № 62" (код ЄДРПОУ 31622837; місцезнаходження: 37622, Полтавська область, Миргородський район, с. Дібрівка вул. Кіннозаводська, 2).
- Закрито провадження у справі № 917/409/18 про банкрутство Державного підприємства "Дібрівський Кінний Завод № 62" (код ЄДРПОУ 31622837; місцезнаходження: 37622, Полтавська область, Миргородський район, с. Дібрівка вул. Кіннозаводська, 2).
- Скасовано дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.07.2018 у справі № 917/409/18.
Міністерство економіки України з ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08.11.2022 скасувати в частині задоволення клопотання ДП "Конярство України" про заміну боржника його процесуальним правонаступником, припинення процедури розпорядження майном Державного підприємства "Дібрівський Кінний Завод № 62", закриття провадження у справі № 917/409/18 про банкрутство Державного підприємства "Дібрівський Кінний Завод № 62", скасування дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Просить справу №917/409/18 направити до Господарського суду Полтавської області для продовження розгляду. Здійснити розподіл судових витрат.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2023 апеляційну скаргу Міністерства економіки України залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08.11.2022 у справі №917/409/21 в частині задоволення клопотання Державного підприємства "Конярство України" про заміну боржника його правонаступником, припинення процедури розпорядження майном Державного підприємства "Дібрівський Кінний Завод № 62", закриття провадження у справі № 917/409/18 про банкрутство Державного підприємства "Дібрівський Кінний Завод № 62", скасування дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, залишено без змін (а.с. 137-148 т. 12 справи № 917/409/18).
Позивач Рибаченко М.П. в обґрунтування заявлених вимог в межах даної справи посилається на недоотримання ним основної грошової винагороди за виконання ним повноважень розпорядника майна ДП "Дібрівський Кінний Завод №62" (код 31622837) у справі №917/409/18.
АТ КБ "Приватбанк" було здійснено часткову виплату винагороди арбітражного керуючого Рибаченка М.П. за виконання повноважень розпорядника майна у справі № 917/409/18 про банкрутство ДП "Дібрівський Кінний Завод № 62" (код ЄДРПОУ 31622837) у загальному розмірі розмір 184 944,41грн.
Як зазначає позивач, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати в період з 19.07.2018 по 08.11.2022 розмір винагороди арбітражного керуючого Рибаченка М.П. та з врахуванням часткової виплати йому грошової винагороди становить 584 975, 63 грн (розрахунок - а.с. 23).
Згідно розрахунку позивача виплату основної грошової винагороди арбітражного керуючого Рибаченка М.П. за виконання повноважень у справі № 917/409/18 в сумі 184 944,41грн проведена АТ КБ "Приватбанк" за період з липня 2018 по листопад 2019 (включно).
Позивач зазначає, що згідно ст. 30 Кодексу України з питань банкрутства, що діє, арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду, яка складається з основної грошової винагороди, розмір якої становить не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.
Кодексом визначено, що сплата грошової винагороди арбітражного керуючого в справі і банкрутство можлива за рахунок: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу і, :і боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного комітетом кредиторів фонду авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.
Наведені приписи свідчать, що Кодексом визначено декілька джерел отримання арбітражним керуючим грошової винагороди під час виконання своїх повноважень у процедурі банкрутства.
У постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/32824/15 зазначено, що у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.
Виходить з правової позиції Верховного Суду щодо визначення джерел грошової винагороди зроди арбітражного керуючого, викладеної у постанові від 04.10.2018 у справі № 916/1503/17 Законом про банкрутство передбачено декілька джерел для здійснення оплати послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна), разом з тим Закон не містить заборони здійснювати таку оплату за рахунок коштів кредиторів. У випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника у зв"язку з відсутністю таких коштів, то оплата послуг арбітражного керуючого, має здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.
Тобто, відсутність в процедурі банкрутства боржника його майна, інших активів та грошових коштів, за умови встановленого судом факту повноти та належності виконання ним своїх обов'язків у цій процедурі, жодним чином не впливає на оплату його послуг.
Діяльність арбітражного керуючого банкрута спрямована на досягнення остаточної мети процедури банкрутства - найповнішого задоволення вимог кредиторів, тому основними отримувачами послуг арбітражного керуючого у цій процедурі є саме кредитори неплатоспроможного боржника.
Позивач вказує, що у період виконання своїх повноважень розпорядника майна позивачем вжито можливих заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна боржника.
Окрім іншого, арбітражним керуючим у визначених законодавством про банкрутство випадках скликались та проводились засідання комітету кредиторів (цьому передувала підготовча робота до проведення засідання комітету кредиторів, за результатами проведених засідань складись відповідні протоколи), складено Реєстр вимог кредиторів у відповідності до змін, знесених чинним законодавством про банкрутство.
Позивач зазначає, що з моменту призначення його розпорядником майна Державного підприємства "Дібрівський Кінний Завод № 62" повноваження виконувались ним сумлінно, добросовісно та у відповідності до вимог законодавства.
В той же час, в матеріалах справи не міститься будь-яких рішень комітету кредиторів про визнання неналежними чи неправомірними дій позивача або поданих до суду першої інстанції скарг на дії/без діяльність арбітражного керуючого банкрута чи клопотань про його відсторонення Рибаченка М.П. від виконання повноважень розпорядника майна ДП "Дібрівській кінний Завод № 62".
Керуючись принципом пропорційності голосів кредиторів на зборах кредиторів кількості їх грошових вимог відповідно до ст. 48 Кодексу України з питань банкрутства, господарський суд вправі застосувати такий принцип до розподілу між кредиторами грошової винагороди та витрат, за відсутності у боржника коштів від господарської діяльності, від реалізації його майна та рішення комітету кредиторів про утворення Фонду для оплати грошової винагороди арбітражному керуючому, оскільки законодавцем виключається можливість безоплатного надання послуг арбітражного керуючого у справі про банкрутство.
У постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/32824/15 зазначено, що у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.
За відсутності у боржника будь-яких майнових активів, покладення оплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого та його витрат у справі на кредиторів боржника є правильним , як у разі створення ними фонду для авансування таких витрат відповідно до ч. 5 ст. 30 Кодексу України з питань банкрутства, так і за ухвалою суду пропорційно сумам визнаних вимог, адже залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого у відповідності до приписів ст. 43 Конституції України та ст. 30 Кодексу України з питань банкрутства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.09.2021 у справі № 5002-17/1718/2011.
Позивач зазначає, що враховуючи відсутність у боржника будь-якого майна, за рахунок реалізації якого можливе погашення грошової винагороди арбітражному керуючому за період виконання ним повноважень розпорядника майна, неприйняття кредиторами банкрута відповідного рішення про створення грошового фонду для авансування витрат арбітражного керуючого позивач має обґрунтоване право на стягнення основної грошової у загальному розмірі 584 975,63грн за період з 19.07.2018 по 08.11.2022
з кредиторів пропорційно розміру визнаних кредиторських вимог.
За розрахунком позивача у період з 19.07.2018 по 08.11.2022 загальний розмір грошової і породи арбітражного керуючого Рибаченко М.П. за виконання ним своїх повноважень у справі № 917/409/18 становить 753 326,00грн, з яких пропорційно розміру грошових вимог за рахунок коштів кредиторів повинно бути виплачено/стягнуто:
- з АТ КБ "Приватбанк" (100,0 %, 99,25 %, 99,74 %) в розмірі 566 478,99грн (з розрахунку фактично нарахованої винагороди 751 423,40грн з відрахуванням 184 944,41грн сплаченої винагороди);
- з Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (0,75 %, 0,25 %) в розмірі 18 496,64грн.
На підставі вищевикладеного, позивач з метою захисту своїх порушених прав звернувся до суду з позовом, в якому просить суд зобов"язати кредиторів виплатити йому основну грошову винагороду за виконання повноважень розпорядника майна, а саме:
- Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Європейська, 49, м. Полтава, 36039; код ЄДРПОУ 13937406) - 18 496,64грн,
- АТ КБ "ПриватБанк" (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) - 566 478,99грн
за період з 19.07.2018 по 08.11.2022 пропорційно розміру вимог кожного з кредиторів (відповідачів) .
При прийнятті рішення суд керувався наступним.
Як вже зазначалося вище, ухвалою господарського суду Полтавської області від 19.07.2018 у справі № 917/409/18 за заявою АТ КБ "ПриватБанк" порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Дібрівський Кінний Завод № 62", введено процедуру розпорядження майном ДП "Дібрівський Кінний Завод № 62" , розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Рибаченка М.П. з наданням йому повноважень відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Арбітражний керуючий призначається судом і діє відповідно до приписів законодавства про банкрутство. На момент введення процедури розпорядження майном ДП "Дібрівський Кінний Завод № 62" та призначення розпорядника майна діяв Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинний до 20.10.2019).
Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розпорядник майна - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду забезпечує здійснення процедури розпорядження майном. Про призначення розпорядника майна виноситься ухвала. Повноваження розпорядника майна припиняються з дня припинення провадження у справі про банкрутство, а також у разі затвердження господарським судом мирової угоди, призначення керуючого санацією або ліквідатора, якщо інше не передбачено цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.
Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати. Розмір грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна не може перевищувати п'яти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.
Право вимоги грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень розпорядника майна боржника.
Відповідно до ч. 4 ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" право вимоги грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень розпорядника майна боржника.
Сплата грошової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) у розмірі, зазначеному у цій частині. Сума авансового платежу вноситься на депозитний рахунок нотаріуса та виплачується арбітражному керуючому (розпоряднику майна) за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна.
Аналіз норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дає підстави стверджувати, що законодавцем чітко встановлено джерело оплати грошової винагороди арбітражному керуючому, що виконує у справі про банкрутство повноваження розпорядника майна, а саме, така винагорода здійснюється особою, яка подала заяву про порушення справи про банкрутство (кредитор або боржник), шляхом внесення суми авансового платежу на депозитний рахунок нотаріуса у розмірі, зазначеному ч. 2 ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Також, законодавцем виключена можливість застосування положень ч. 5 ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у випадку вирішення питання щодо джерела фінансування грошової винагороди розпоряднику майна.
Суд зауважує, що відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначення джерела оплати послуг розпорядника майна не ставиться в залежність від майнового стану ініціюючого кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо) та від джерел фінансування того чи іншого кредитора.
Провадження у справі № 917/409/18 про банкрутство ДП "Дібрівський Кінний Завод № 62" порушено за заявою АТ КБ "ПриватБанк" відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який в розумінні зазначеного Закону має статус ініціюючого кредитора.
Позивач зазначає, що виплата грошової винагороди арбітражному керуючому Рибаченку М.П. за час виконання ним повноважень майна розпорядника майна ДП "Дібрівський Кінний Завод № 62" ініціюючим кредитором - АТ КБ "ПриватБанк" проведена в сумі 184 944,41грн.
З 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 р. №2597-VIII, який набрав чинності 21.04.2019.
Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 31, ст. 440 із наступними змінами); Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 31, ст. 441).
Згідно ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, з 21.10.2019 подальший розгляд справи № 917/409/18 про банкрутство ДП "Дібрівський Кінний Завод № 62" судом здійснювався відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) визначено, що арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 12 КУзПБ арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1 та 2 ст. 30 КУзПБ визначено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.
Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.
Частиною 4 ст. 30 КУзПБ визначено, що витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності за заподіяння шкоди, а також витрат, пов'язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.
Кредитори можуть створювати фонд для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) та затверджуються ухвалою господарського суду (ч. 5 ст. 30 КУзПБ).
Відтак, надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі, оскільки безпосередньо КУзПБ встановлені мінімальні гарантії щодо оплати послуг арбітражного керуючого.
Сплата грошової винагороди арбітражного керуючого в справі про банкрутство можлива за рахунок: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного кредиторами фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.03.2021, у справі № 5011-15/2551-2012, від 16 .07.2020 у справі № 918/454/18).
Як уже було зазначено вище, провадження у справі № 917/409/18 про банкрутство ДП "Дібрівський Кінний Завод № 62" було порушено 19.07.2018, тобто до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства.
Нормами діючого на момент порушення справи про банкрутство ДП "Дібрівський Кінний Завод № 62" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено здійснення авансування заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок суду винагороди арбітражному керуючому для сплати йому основної винагороди за виконання ним повноважень розпорядника майна.
Після набрання чинності КУзПБ розмір та порядок виплати грошової винагороди арбітражному керуючому, що виконує у справі про банкрутство повноваження розпорядника майна, визначається цим Кодексом.
Матеріали справи не містять документальних доказів створення кредиторами фонду для авансування грошової винагороди арбітражного керуючого.
Відповідно до ч. 6 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданні комітету кредиторів.
Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений комітетом кредиторів, а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.
Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи № 917/409/18 про банкрутство ДП "Дібрівський Кінний Завод № 62" документальні докази погодження комітетом кредиторів звіту арбітражного керуючого Рибаченка М.П. про нарахування і виплату грошової винагороди у розмірі, зазначеному ним у позові, в матеріалах справи відсутні, на що також звертає увагу відповідач 1 у своєму відзиві на позов.
Водночас суд зазначає, що в силу приписів Кодексу України з процедур банкрутства комітет кредиторів є представницьким органом всіх кредиторів. Однак, оцінку діяльності учасників справи, доказам що свідчать про виконання судової процедури банкрутства у будь-якому випадку надає суд, на якого законодавець покладає повноваження щодо затвердження як звіту за наслідками судових процедур, так і звіту арбітражного керуючого про нарахування грошової винагороди і здійснення та відшкодування витрат,.
Таким чином, з системний аналіз норм чинного законодавства про банкрутство свідчить, що суд при прийнятті рішень не пов'язаний лише з рішенням комітету кредиторів, а тому у разі неприйняття комітетом кредиторів рішення щодо погодження (схвалення) звіту про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого це не позбавляє господарський суд права розглянути його самостійно.
Суд зазначає, що основними отримувачами послуг арбітражного керуючого у процедурі банкрутства є саме кредитори боржника.
Кредитори боржника на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство можуть відмовитися від своїх вимог до боржника, заявлених у справі, припинивши свою участь у процедурі банкрутства як учасники провадження (сторони у справі).
Беручи участь у справі про банкрутство, кредитор не тільки має певні процесуальні права, зокрема на задоволення своїх грошових вимог за рахунок активів ліквідаційної маси, а й як учасник провадження (сторона) може нести певні обов'язки, пов'язані з розглядом провадження у справі. За ухвалою суду на нього можуть покладатися певні судові витрати: оплата послуг перекладача, судового експерта, арбітражного керуючого.
Як вбачається із приписів ст.ст. 12, 30 КУзПБ, надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень безоплатно.
Отже, якщо процедура банкрутства триває після закінчення коштів, авансованих заявником відповідно до абзацу шостого частини другої статті 30 КУзПБ, або таке авансування не здійснювалося через інше правове регулювання на час ініціювання процедури банкрутства, фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредиторами не створено, а коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або від продажу його майна, яке не перебуває в заставі, недостатньо для оплати послуг арбітражного керуючого та його витрат, арбітражний керуючий не може бути позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів боржника коштів на оплату його грошової винагороди за період виконання повноважень та відшкодування його витрат у справі.
У постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №11/Б-921/1448/2013 було зазначено, що у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.
У позовній заяві ОСОБА_1 просить зобов"язати кредиторів виплатити йому основну грошову винагороду, а саме :
- Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Європейська, 49, м. Полтава, 36039; код ЄДРПОУ 13937406) в сумі 18 496,64грн,
- АТ КБ "ПриватБанк" (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 14360570) в сумі 566 478,99грн
за період з 19.07.2018 по 08.11.2022 пропорційно розміру вимог кожного з кредиторів (відповідачів) у справі № 917/409/18 про банкрутство ДП "Дібрівський Кінний Завод № 62".
Судом перевірено наданий розрахунок основної грошової винагороди арбітражного керуючого здійснений ним за період з 19.07.2018 по 08.11.2022 на загальну суму 753 326,00 грн (а.с. 23) та встановлені неточності при обрахунку позивачем розміру місячної грошової винагороди арбітражного керуючого у період з грудня 2021 року по вересень 2022 року та у період з жовтня 2022 року по листопад 2022 року, яка полягає в наступному. У період з грудня 2021року мінімальний розмір заробітної плати складав 6 500, 00 грн., отже, 3 розміри мінімальної заробітної плати у вказаний період буде становити 19 500, 00 грн, а за розрахунком позивача - 19 000,00грн., також за період з жовтня по листопад 2022 року мінімальний розмір заробітної плати складав 6 700, 00 грн., отже, 3 розміри мінімальної заробітної плати буде становити 20 100, 00 грн., а за розрахуноком позивача 19 400, 00 грн.
Відтак за розрахунком суду місячний розмір грошової винагороди арбітражного керуючого у зазначені періоди є більшим, ніж вказаний позивачем у розрахунку.
Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.
Враховуючи вказане, судом приймається до уваги розмір місячної грошової винагороди арбітражного керуючого, розрахований позивачем.
За розрахунком позивача розмір його основної грошової винагороди за період здійснення ним повноважень розпорядника майна у справі № 917/409/18 - з 19.07.2018 по 08.11.2022 становить 753 326,00 грн.
Як встановлено судом, ініціюючим кредитором - АТ КБ "ПриватБанк" виплачено Рибаченку М.П. 184 944,41грн в якості грошової винагороди арбітражному керуючому Рибаченку М.П. за час виконання ним повноважень майна розпорядника майна, що підтверджується платіжними дорученнями та меморіальними ордерами: від 15.08.2018 на суму 9 892,68грн; від 03.09.2018 на суму 9 945,79грн; від 11.10.2018 на суму 9 947,50грн; від 01.11.2018 на суму 9 950,95грн; від 04.12.2018 на суму 9 958,55грн; від 10.01.2019 на суму 9 992,25грн; від 09.02.2019 на суму 9 745,96грн;від 11.03.2018 на суму 9 946,01грн; від 02.04.2019 на суму 9 872,28грн; від 03.05.2019 на суму 2 167,00грн; від 03.06.2019 на суму 2 519,18грн; від 02.07.2019 на суму 9 746,14грн; від 16.07.2019 на суму 3 298,06грн; від 31.07.2019 на суму 9 845,92грн; від 06.08.2019 на суму 3 555,26грн; від 14.08.2019 на суму 9 945,85грн; від 09.09.2019 на суму 3 700,18грн; від 19.09.2019 на суму 9 845,96грн; від 07.10.2019 на суму 4 100,36грн; від 29.10.2019 на суму 9 928,21грн; від 18.11.2019 на суму 4 200,68грн; від 21.11.2019 на суму 9 845,87грн; від 25.12.2019 на суму 4 649,92грн; від 27.12.2019 на суму 8 346,00грн; від 27.12.2019 на суму 8 346,00грн. При цьому рахунки із зазначенням періоду за який проводилось нарахування грошової винагороди і на підставі яких здійснювалися вищевказані платежі, позивачем суду не надано.
З розрахунку позивача та наявних в матеріалах справи платіжних доручень та меморіальних ордерів вбачається, що АТ КБ "ПриватБанк" сплачував грошову винагороду арбітражному керуючому Рибаченку М.П. в місячному розмірі більшому ніж було встановлено нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (який діяв до 20.10.2019) та КУзПБ у відповідних періодах.
З урахування зазначеного, враховуючи визначений чинним законодавством про банкрутство мінімальний розмір щомісячної грошової винагороди арбітражного керуючого, який діяв на час здіснення платежів, суд дійшов до висновку про те, що фактично АТ КБ "ПриватБанк" було оплачено послуги арбітражного керуючого Рибаченка М.П. за період з липня 2018 по лютий 2020 (включно) у повному обсязі та частково (в сумі 3 432,41грн) за березень 2020 року, а не за той період який вказаний позивач у розрахунку - за період з липня 2018 року по листопад 2019 року.
Таким чином, загальний період виконання арбітражним керуючим Рибаченком М.П. повноважень розпорядника майна ДП "Дібрівський Кінний Завод № 62" у справі № 917/409/18, який залишився неоплаченим, становить - з березня 2020 року по листопад 2022 року.
Суд зазначає, що отримання оплати за виконання повноважень є гарантією незалежності арбітражного керуючого під час провадження діяльності у справі про банкрутство.
Разом з цим суд зауважує, що при визначенні розміру оплати послуг арбітражного керуючого під час здійснення ним повноважень у справі про банкрутство, у даному випадку розпорядника майна, має досліджуватись не тільки період здійснення арбітражним керуючим процедури банкрутства, а й які фактичні дії вчинялись арбітражним керуючим протягом відповідної процедури банкрутства, оскільки оплаті підлягає виключно фактично виконана робота (її обсяг), а не період часу, протягом якого тривала означена процедура.
Суд констатує, що визначений законом мінімальний розмір оплати послуг арбітражного керуючого повинен виплачуватись не лише за статус розпорядника майна за певний проміжок часу, але й із обов'язковим врахуванням повного обсягу дій, які передбачені законом. В протилежному випадку, має бути застосовано принцип співрозмірності між фактичним обсягом виконаних робіт та розміром оплати послуг розпорядника майна.
Проаналізувавши матеріали справи № 917/409/18 про банкрутство ДП "Дібрівський Кінний Завод № 62" суд встановив, що згідно ухвали Господарського суду Полтавської області від 12.12.2019, зокрема, зобов"язано розпорядника майна Рибаченка М.П.: надати суду відповідне рішення зборів кредиторів про звернення до господарського суду з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство Державного підприємства "Дібрівський Кінний Завод № 62" (код ЄДРПОУ 31622837); - надати суду документальні докази проведення аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника; - документальні докази виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства; - надати суду документальні докази скликання зборів і комітету кредиторів ; - надати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, а також здійснити розкриття кредиторам інформації щодо фінансового стану боржника та ходу провадження у справі; - надати документальні докази проведення інвентаризації майна боржника та визначити його вартість; - за можливості проведення санації боржника розробити план санації боржника та подати його на розгляд зборам кредиторів.
В подальшому суд неодноразово (ухвали суду від 30.01.2020, 03.03.2020, 04.06.2020, 27.08.2020, 29.10.2020, 19.01.2021, 11.03.2021, 29.04.2021, 06.07.2021, 07.09.2021, 22.02.2022, 18.04.2022) зобов"язував розпорядника майна Рибаченка М.П. надати суду документальні докази проведення аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника; надати документальні докази проведення інвентаризації майна боржника та визначити його вартість. Також суд зобов"язував розпорядника майна та загальні збори кредиторів надати суду протокольне рішення загальних зборів кредиторів щодо введення наступної судової процедури у справі про банкрутство ДП "Дібрівський Кінний Завод № 62" та відповідне клопотання з цього приводу.
Розпорядник майна Рибаченко М.П. вищевказані вимоги суду не виконав, витребувані документи не надавав, інвентаризацію майна боржника не провів.
Зазначені обставини встановлені в ухвалі Господарського суду Полтавської області від 08.11.2022 у справі № 917/408/18 ( а.с. 104-122 т.11), залишеній без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 у вказаній справі.
Відповідно до ч. 4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому судом враховано, що розпорядник майна Рибаченко М.П. у поточних звітах повідомляв про неможливість проведення аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника; проведення інвентаризації майна боржника у зв"язку з ненаданням головою комісії з реорганізації (припинення) боржника - ДП "Дібрівський Кінний Завод № 62" необхідних документів.
З цього приводу суд зазначає, що розпорядник майна Рибаченко М.П. не був позбавлений можливості з метою з"ясування майнового стану боржника та встановлення обсягу майнових активів боржника звернутися із запитами до відповідних реєструючих органів, а також звернутися до органів статистики для отримання фінансової звітності ДП "Дібрівський Кінний Завод № 62", чого ним зроблено не було.
Суд встановив, що за період з серпня 2018 року по березень 2020 року (частково - в сумі 3 432,41грн) ініціюючим кредитором - АТ КБ "ПриватБанк" виплачена основна грошова винагорода ОСОБА_1 за виконання ним повноважень розпорядника майна ДП "Дібрівський Кінний Завод № 62 в сумі 184 944,41грн. Вказаний розмір сплаченої грошової винагороди відповідає розміру грошової винагороди арбітражного керуючого, який встановлений нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (який діяв до 20.10.2019) та КУзПБ і є співрозмірним з обсягом виконаних розпорядником майна робіт.
З огляду на встановлення судом факту неналежного невиконання арбітражним керуючим Рибаченком М.П. своїх повноважень у процедурі розпорядження майном боржника у справі № 917/409/18 про банкрутство ДП "Дібрівський Кінний Завод № 62" , що відображено в ухвалі суду від 08.11.2022 у справі № 917/409/18 ( а.с.104-122 т.11) суд дійшов до висновку, що зобов"язання кредиторів виплатити грошову винагороду на користь ОСОБА_1 за період з березня 2020 року ( частково) по листопад 2022 року суперечить принципу пропорційності та співрозмірності між фактичним обсягом виконаних робіт та розміром оплати послуг розпорядника майна.
Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належність доказів передбачена ст. 76 ГПК України, у відповідності до якої належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України встановлена допустимість доказів, у відповідності до якої обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому судом прийнято до уваги, висновок викладений Верховним Судом у постанові від 21.11.2019 у справі №911/2548/18 (в межах справи №917/50/13-г про банкрутство), в якій зазначено, що розглядаючи позов в межах справи про банкрутство суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому числі і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника. Вказане сприяє ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення щодо відповідних вимог, а також дотриманню принципу процесуальної економі господарського судочинства, сутність якого полягає в тому, що під час розгляду справи в суді для найбільш повного та всебічного розгляду справи використовувати всі встановлені законом засоби з урахуванням строків визначених нормами процесуального права.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку відсутність правових підстав для задоволення позову.
З огляду на те, що за результатами розгляду справи суд дійшов до висновку про відмову у задоволені позову повністю, у відповідності до ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрат по сплаті судового збору , покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України,
У задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України).
Повне рішення складено 08.09.2025
Суддя О.О. Ореховська