вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" вересня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1421/25
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Габіон Стар»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лофт Україна»
про стягнення 4 229 317, 00 грн
Учасники судового процесу:
від позивача: Присяжнюк М.О.;
від відповідача: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Габіон Стар» звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лофт Україна» про стягнення 4 229 317, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 22/05/24 від 22.05.2024 в частині оплати за поставлений товар. У зв'язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 4 229 317, 00 грн основного боргу.
Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/1421/25 від 29.04.2025 позовну заяву ТОВ «Габіон Стар» залишено без руху.
12.05.2025 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 29.04.2025.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.05.2025 відкрито провадження у справі № 911/1421/25 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження. Надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив. Призначено підготовче засідання у справі на 19.06.2025.
Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частин 5, 11 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лофт Україна», відповідно до відомостей про наявність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС не має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву та з урахуванням того, що станом на дату відкриття провадження у справі у відповідача був відсутній зареєстрований електронний кабінет в окремій підсистемі «Електронного суду» ЄСІТС, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.05.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Поштова, буд. 12, смт Велика Димерка, Броварський р-н, Київська обл., 07442.
Зазначене поштове відправлення було вручено відповідачу 30.05.2025, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0601151235780.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. Відтак, в силу положення п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення поштового конверту, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 22.05.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
19.06.2025 у підготовче засідання з'явився представник позивача та надав усні пояснення по справі. Представник відповідача у підготовче засідання не з'явився, відзив до суду не подав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.06.2025 відкладено підготовче засідання у справі № 911/1421/25 на 17.07.2025, про що занесено до протоколу судового засідання.
З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 19.06.2025 та направлено останню на адресу-місцезнаходження відповідача. Відповідач отримав зазначену ухвалу суду 10.07.2025, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0601167196865.
17.07.2025 у підготовче засідання з'явився представник позивача та надав усні пояснення по справі. Представник відповідача у підготовче засідання повторно не з'явився, відзив до суду не подав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.07.2025 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 911/1421/25 до судового розгляду по суті на 04.09.2025, про що занесено до протоколу підготовчого засідання.
З метою повідомлення відповідача про дату та час розгляду справи по суті, судом складено ухвалу-повідомлення від 17.07.2025 та направлено останню на адресу-місцезнаходження відповідача. Відповідач отримав зазначену ухвалу суду 25.07.2025, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0601172805438.
04.09.2025 в судове засідання з'явився представник позивача та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити посилаючись на наступне.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що ТОВ «Габіон Стар» в рамках виконання умов договору поставки № 22/05/24 від 22.05.2024 поставило ТОВ «Лофт Україна» товар на загальну суму 18 190 317, 00 грн, проте відповідач зобов'язання за договором в частині оплати за поставлений товар виконав лише частково на суму 13 691 000, 00 грн, у зв'язку із чим неоплаченим залишився товар на суму 4 229 317, 00 грн, у зв'язку із чим позивач просить суд стягнути з відповідача 4 229 317, 00 грн основного боргу.
У свою чергу представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи по суті був повідомлений належним чином.
Щодо неявки відповідача в судове засідання суд зазначає, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 ГПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Приймаючи до уваги, що представник відповідача не з'явився в судове засідання без поважних причини, про причини неявки суд не повідомив, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і ст. 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст.178 ГПК України.
В судовому засіданні 04.09.2025 судом на стадії ухвалення судового рішення оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Частиною 5 ст. 240 ГПК України визначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області
22.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лофт Україна» (далі - покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Габіон Стар» (далі - постачальник, позивач) укладено договір поставки № 22/05/24 (далі - договір) за змістом п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставляти Покупцеві у встановлені строки у власність замовника будівельні матеріали - металеві кошики габіонів з сітки (далі - товар) згідно специфікації, а покупець зобов'язується приймати такий товар і сплачувати за нього на умовах даного договору.
Відповідно до п. 1.2 договору, найменування (номенклатура, асортимент) перелік, кількість, ціна за одиницю товару зазначено у додатку № 1 до даного договору, який є його невід'ємною частиною (специфікація). Строк поставки товару визначається графіком поставки товару, який зазначено у додатку № 2 до договору та є його невід'ємною частиною.
Відповідно до специфікації, яка є додатком № 1 до договору, постачальник поставляє покупцю наступний товар: 1. Металевий габіон з сітки, 1000*1000*2000 мм., клітинка 75*75 мм., дріт 4 мм., геотекстиль 300 гр.м2, в кількості 4473 шт., ціна без ПДВ - 2 885, 00 грн, вартістю 15 485 526, 00 грн з ПДВ; 2. Металевий габіон з сітки, 1000*1000*1000 мм., клітинка 75*75 мм., дріт 4 мм., геотекстиль 300 гр.м2, в кількості 3713 шт., ціна без ПДВ - 1 497, 00 грн, вартістю 6 672 261, 00 грн з ПДВ; 3. Металевий габіон з сітки, 1000*1000*1400 мм., клітинка 75*75 мм., дріт 4 мм., геотекстиль 300 гр.м2, в кількості 96 шт., ціна без ПДВ - 2 022, 50 грн, вартістю 232 992, 00 грн з ПДВ; 4. Металевий габіон з сітки, 1000*1000*1500 мм., клітинка 75*75 мм., дріт 4 мм. геотекстиль 300 гр.м2, в кількості 36 шт., ціна без ПДВ - 2 130, 00 грн, вартістю 92 016, 00 грн з ПДВ.
Додатком № 2 до договору сторони дійшли спільної згоди та затвердили графік поставки товару згідно таблиці, що викладена у додатку.
Вказані вище додатки підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх відтисками печаток (копії наявні в матеріалах спавши).
Відповідно до пп. 2.1, 2.2 договору, поставка товару здійснюється постачальником за адресою: Житомирська обл., Коростенський р-н, с. Дуби (самовивіз). Разом з товаром постачальник повинен передати покупцю бухгалтерські документи (видаткова та товарно-транспортна накладна). Бухгалтерські документи повинні бути складені українською мовою, відповідати вимогам чинного законодавства України станом на дату поставки партії товару, та надаються постачальником безпосередньо за місцем поставки товару, вказаному в графіку поставки. Постачальник зобов'язаний зареєструвати податкову накладну на кожну партію товару у Єдиному реєстрі податкових накладних у строки, встановлені чинним законодавством України.
Якщо вказані бухгалтерські документи складені із порушенням зазначених вимог, якщо найменування та/або номенклатура товару, зазначені в таких документах, не відповідають найменуванню та/або номенклатурі поставленого товару, покупець має право відмовитися від прийняття товару (п. 2.3 договору).
Згідно з п. 2.4 договору, право власності і ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з моменту поставки постачальником обробленого товару в пункт поставки відповідно до вимог покупця, перевірено покупцем, та після підписання сторонами видаткової накладної, що засвідчує отримання товару покупцем.
Відповідно до пп. 3.1-3.4 договору, сторони домовились, що загальна кількість товару, що підлягає поставці по договору може визначатися у підписаній уповноваженими представниками сторін специфікації. Загальна кількість товару, що постачається згідно даного договору складається з кількості товарів, вказаних у графіку поставки та поставлених постачальником протягом строку його дії. Специфікації після погодження сторонами є невід'ємними частинами договору. Поставка товару по кількості, якості, асортименту і ціні, повинна відповідати графіку поставки та супровідним документам постачальника. Кожна поставка здійснюється по окремому супровідному документу постачальника. Забороняється поставка товару по кількох позиціях графіку одним супровідним документом.
Згідно з пп. 4.1, 4.2 договору, поставка товару здійснюється на підставі попереднього узгодженого графіку поставки (дод. 2). У разі необхідності відтермінування поставки товару передбаченого додатком 2 до договору замовник направляє лист-заявку щодо уточнення дати поставки відповідної партії товару у письмовому вигляді засобами електронного зв'язку з постачальником зазначеними у цьому договорі.
Товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання повноваженими представниками сторін накладних (п. 4.5 договору).
У пунктах 7.1, 7.2 договору сторонами узгоджено, що ціни на товар вказуються у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Ціна даного договору включає в себе сплату податків і зборів, обов'язкових платежів, що сплачуються або мають бути сплачені, усіх витрат постачальника, пов'язаних з пакуванням, маркуванням, зборкою, завантаженням та доставкою товару за адресою, відповідно до п. 2.1 договору.
Згідно з п. 7.6 договору, сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії договору та вказаних у накладних.
Пунктом 8.1 договору передбачено, що оплата здійснюється на умовах попередньої оплати, у розмірі 100 % вартості партії товару, необхідної замовнику шляхом безготівкового переказу на поточний розрахунковий рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника у договорі на підставі отриманого рахунку-фактури на проведення оплати, оформленого належним чином.
Днем оплати є дата списання грошових коштів з відповідних розрахункових рахунків замовника. При здійсненні платежу покупець обов'язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату договору (пп. 8.2, 8.3 договору).
Відповідно до п. 11.1 договору, договір вступає в дію з дати його укладання обома сторонами і діє до 31 грудня 2024 року. Сторони домовилися, що договір автоматично (без укладання додаткової угоди) продовжує свою дію на кожний наступний календарний день, за умови, якщо жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про бажання припинити дію даного договору не пізніше ніж за 5 (п'ять) календарних днів до дати закінчення.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази повідомлення сторонами іншу сторону про бажання припинити дію даного договору відповідно до п. 11.1 договору, суд дійшов висновку, що договір був автоматично пролонгований на тих же умовах.
Звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує, що на виконання умов договору та додатків до нього, поставив відповідачу товар на загальну суму 18 190 317, 00 грн, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи копії видаткових накладних № 30/05 від 30.05.2024 на суму 2 336 100, 00 грн, № 1306-0001 від 13.06.2024 на суму 2 250 300, 00 грн, № 28060001 від 28.06.2024 на суму 560 664, 00 грн, № 0207-0001 від 02.07.2024 на суму 1319 022, 00 грн, № 0507-0001 від 05.07.2024 на суму 336 039, 00 грн, № 0807-0001 від 08.07.2024 на суму1 564 824, 00 грн, № 0907-0001 від 09.07.2024 на суму 560 664, 00 грн, № 1007-0001 від 10.07.2024 на суму 1 564 824, 00 грн, № 1307-0001 від 13.07.2024 на суму 1 370 952, 00 грн, № 19070001 від 19.07.2024 на суму 1 107 690, 00 грн, № 30070001 від 30.07.2024 на суму 654 075, 00 грн, № 0808-0001 від 08.08.2024 на суму 654 075, 00 грн, № 1208-0001 від 12.08.2024 на суму 647 394, 00 грн, № 1609-0001 від 16.09.2024 на суму 654 075, 00 грн, № 1609-0002 від 16.09.2024 на суму 654 075, 00 грн, № 1709-0001 від 17.09.2024 на суму 654 075, 00 грн, № 1709-0003 від 17.09.2024 на суму 654 075, 00 грн, № 1809-0001 від 18.09.2024 на суму 647 394, 00 грн.
Суд встановив, що усі зазначені вище видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень.
Проте, як зазначив позивач, відповідач зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару виконав лише частково, сплативши за поставлений товар грошові кошти в загальній сумі 13 691 000, 00 грн, у зв'язку із чим неоплаченим залишився товар на суму 4 229 317, 00 грн.
В матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків по договору № 22/05/24 від 22.05.2024 за період 01.05.2024-21.09.2024, за змістом якого станом на 21.09.2024 заборгованість ТОВ «Лофт Україна» перед ТОВ «Габіон Стар» за договором складає 4 229 317, 00 грн. Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень.
ТОВ «Лофт Україна» листом № 2211-1 від 22.11.2024 повідомило позивача, що станом на дату складення листа відповідач знаходиться в процесі підписання актів виконаних робіт із замовником. Саме для цього було закуплено габіони та інші матеріали у ТОВ «Габіон Стар». Відповідач листом повідомив позивача, що замовник зобов'язується після підписання актів оплатити в повному обсязі виконане замовлення і після остаточного розрахунку із замовником ТОВ «Лофт Україна» зобов'язалось повністю розрахуватись з позивачем за поставлений товар (копія листа наявна в матеріалах справи).
Як зазначив позивач, у подальшому на адресу відповідача було направлено претензію № б/н від 10.03.2025 щодо сплати заборгованості за договором поставки, якою позивач вимагав відповідача негайно оплатити заборгованість за договором в сумі 4 229 317, 00 грн. На підтвердження направлення вказаної вимоги відповідач долучив до матеріалів справи фіскальний чек від 10.03.2025 до поштового відправлення за № 601100032919. Проте, претензія залишилась з боку відповідача без відповіді та задоволення.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язання за договором в частині повної оплати поставленого товару, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 4 229 317, 00 грн основного боргу.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки № 22/05/24 від 22.05.2024 та усі додатки до нього як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статей 526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
В силу положень статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 662, 664 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.
Відповідно до ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з п. 2.4 договору, право власності і ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з моменту поставки постачальником обробленого товару в пункт поставки відповідно до вимог покупця, перевірено покупцем, та після підписання сторонами видаткової накладної, що засвідчує отримання товару покупцем.
Відповідно до пп. 3.1-3.4 договору, сторони домовились, що загальна кількість товару, що підлягає поставці по договору може визначатися у підписаній уповноваженими представниками сторін специфікації. Загальна кількість товару, що постачається згідно даного договору складається з кількості товарів, вказаних у графіку поставки та поставлених постачальником протягом строку його дії. Специфікації після погодження сторонами є невід'ємними частинами договору. Поставка товару по кількості, якості, асортименту і ціні, повинна відповідати графіку поставки та супровідним документам постачальника. Кожна поставка здійснюється по окремому супровідному документу постачальника. Забороняється поставка товару по кількох позиціях графіку одним супровідним документом.
Згідно з пп. 4.1, 4.2 договору, поставка товару здійснюється на підставі попереднього узгодженого графіку поставки (дод. 2). У разі необхідності відтермінування поставки товару передбаченого додатком 2 до договору замовник направляє лист-заявку щодо уточнення дати поставки відповідної партії товару у письмовому вигляді засобами електронного зв'язку з постачальником зазначеними у цьому договорі.
Товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання повноваженими представниками сторін накладних (п. 4.5 договору).
Суд встановив вище, що позивач, на виконання умов договору та додатків до нього, у період з травня до вересня 2024 року поставив відповідачу товар на загальну суму 18 190 317, 00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень.
При цьому, суд враховує, що за змістом п. 2.3 договору, якщо вказані бухгалтерські документи складені із порушенням зазначених вимог, якщо найменування та/або номенклатура товару, зазначені в таких документах, не відповідають найменуванню та/або номенклатурі поставленого товару, покупець має право відмовитися від прийняття товару.
Проте, доказів відмови покупця від прийняття товару за вказаними вище видатковими накладними в порядку п. 2.3 договору до суду не надано. Заперечень відповідача щодо підписання вказаних вище видаткових накладних матеріали справи не містять. Претензій щодо кількості та якості поставленого товару, строків його поставки, оформлення видаткових накладних матеріали справи не містять.
Отже, суд встановив, що позивач належним чином виконав зобов'язання за договором.
Відповідно до ст. 691, ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 8.1 договору передбачено, що оплата здійснюється на умовах попередньої оплати, у розмірі 100 % вартості партії товару, необхідної замовнику шляхом безготівкового переказу на поточний розрахунковий рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника у договорі на підставі отриманого рахунку-фактури на проведення оплати, оформленого належним чином.
Проте судом встановлено, що строки оплати за фактично поставлений товар, за відсутності передоплати за такий товар, сторонами не узгоджені.
Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару та водночас виконання постачальником обов'язку з поставки товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
За змістом ч. 4 ст. 538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За змістом статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, враховуючи, що позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар без будь-яких зауважень та заперечень, з урахуванням того, що відповідачем не було здійснено попередню оплату товару в повному обсязі до моменту поставки, беручи до уваги положення ст. 538 ЦК України та ч. 1 ст. 692 ЦК України, господарський суд дійшов висновку, що відповідач повинен був розраховуватись за поставлений позивачем товар після його прийняття, тобто у день поставки товару, визначений у вказаних вище видаткових накладних, з урахуванням при цьому приписів ст. 253 ЦК України.
При цьому, суд зазначає, що ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18.
Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що строк здійснення відповідачем оплати за поставлений товар згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних є таким, що настав.
Проте, судом встановлено та не спростовано відповідачем шляхом подання до суду належних та допустимих доказів, відповідач лише частково розрахувався за поставлений позивачем товар на загальну суму 13 691 000, 00 грн.
В матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків по договору № 22/05/24 від 22.05.2024 за період 01.05.2024-21.09.2024, за змістом якого станом на 21.09.2024 заборгованість ТОВ «Лофт Україна» перед ТОВ «Габіон Стар» за договором складає 4 229 317, 00 грн. Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень.
Суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.
Крім того, суд зазначає, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17.
З урахуванням зазначеного вище, оскільки матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо наявної заборгованості відповідача перед позивачем за договором, суд розцінює акт звірки взаєморозрахунків по договору № 22/05/24 від 22.05.2024 за період 01.05.2024-21.09.2024, як визнання відповідачем наявності перед позивачем заборгованості за договором в розмірі 4 229 317, 00 грн. Протилежного суду не доведено.
Станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази належного виконання відповідачем зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем за договором наявна заборгованість в загальному розмірі 4 229 317, 00 грн. Протилежно суду не доведено. Доказів оплати зазначеної суми заборгованості до суду не надано.
Оскільки відповідач не у повній мірі виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого товару, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов'язання.
Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги зазначених вище правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 4 229 317, 00 грн основного боргу, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.
Суд наголошує на тому, що судом було належним чином повідомлено відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, однак відповідач заявлену до стягнення суму основного боргу не спростував, доказів відсутності заборгованості до суду не надав.
Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 63 439, 75 грн.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лофт Україна» (місцезнаходження: вул. Поштова, буд. 12, смт Велика Димерка, Броварський р-н, Київська обл., 07442; код ЄДРПОУ 44943233) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Габіон Стар» (місцезнаходження: вул. Гузара Любомира Патріарха, буд. 15, кв. 65, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46024; код ЄДРПОУ 45351129) 4 229 317, 00 грн основного боргу та 63 439, 75 грн судового збору.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 08.09.2025.
Суддя Л.В. Сокуренко