вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"08" вересня 2025 р. м. Київ Справа № 911/283/24
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
без виклику (повідомлення) сторін
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА»
01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239
до Випряжкіної Анастасії Анатоліївни
АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
про стягнення заборгованості
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №2023 від 31.01.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до Випряжкіної Анастасії Анатоліївни про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані неповним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за кредитним договором №317668-КС-005 від 24.11.2021.
Також у позові заявлено клопотання про витребування доказів: витребувати в Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 30, код ЄДРПОУ: 09806443) інформацію, що містить банківську таємницю: 1) чи випускалась банківська карта № НОМЕР_2 на ім'я Випряжкіної Анастасії Анатоліївни (РНОКПП НОМЕР_1 ); 2) інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_2 за період з 24.11.2021 по 25.01.2024.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.02.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №911/283/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено сторонам строки подання заяв по суті справи; частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
Копію вказаної ухвали направлено сторонам справи відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Так, копію ухвали Господарського суду Київської області від 21.02.2024 надіслано позивачу до його електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" - документ доставлено до електронного кабінету позивача 21.02.2024 о 19:56, про що до матеріалів справи складено довідку. За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Київської області від 21.02.2024 у справі № 915/283/24 позивач отримав 22.02.2024.
Копія ухвали Господарського суду Київської області від 21.02.2024 двічі направлялась на адресу місця проживання відповідача, яка встановлена судом за відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру 20.03.2024, та була повернута підприємством поштового зв'язку за зворотною адресою без вручення, з відміткою: «За закінченням терміну зберігання» (поштові відправлення зі штрих-кодовими ідентифікаторами 0600096871624, 060092485).
Також ухвалою Господарського суду Київської області від 21.02.2024 частково задоволено клопотання позивача та витребувано в Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» інформацію, що містить банківську таємницю про те, чи випускалась банківська карта № НОМЕР_2 на ім'я Випряжкіної Анастасії Анатоліївни (у строк до 22.03.2024).
Проте, станом на 21.01.2025, вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 21.02.2024 Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» не виконані, відомостей щодо неможливості подання витребуваних доказів суду не надано.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.01.2025 повторно скеровано на адресу відповідача у справі - Випряжкіної Анастасії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) копію ухвали Господарського суду Київської області від 21.02.2024 у справі №911/283/24, повторно витребувано в Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 30, код ЄДРПОУ 09806443) інформацію, що містить банківську таємницю: чи випускалась банківська карта № НОМЕР_2 на ім'я Випряжкіної Анастасії Анатоліївни (РНОКПП НОМЕР_1 ), встановлений Акціонерному товариству «ТАСКОМБАНК» додатковий строк на подання доказів - до 21.02.2025; витребувано у позивача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» докази здійснення відповідачем часткових оплат за договором 317668-КС-005 від 24.11.2021 (із зазначенням розмірів, дат та призначень платежів).
27.01.2025 за вх.№1076/25 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» надійшли додаткові пояснення у справі та клопотання про поновлення позивачу строку та витребування доказів.
06.02.2025 за вх.№1000/25 від Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» на виконання ухвали Господарського суду Київської області від 21.01.2025 надійшов лист щодо надання інформації.
10.02.2025 за вх.№1911/25 від Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» надійшли додаткові пояснення у справі.
Відповідач своїм правом на заперечення позову, в порядку статті 165 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та не подав до суду у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву.
Судом вчинені всі належні дії для своєчасного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи: копія ухвали Господарського суду Київської області від 21.02.2024 двічі направлялась на адресу місця проживання відповідача, яка встановлена судом за відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру 20.03.2024, та була повернута підприємством поштового зв'язку за зворотною адресою без вручення, з відміткою: «за закінченням терміну зберігання» (поштові відправлення зі штрих-кодовими ідентифікаторами 0600096871624, 060092485), також судом скеровано на адресу відповідача копію ухвали Господарського суду Київської області від 21.02.2024 у справі №911/283/24, яка також була повернута суду підприємством поштового зв'язку за зворотною адресою без вручення, з відміткою: «за закінченням терміну зберігання» (зі штрих-кодовим ідентифікатором 0601105590524).
Суд наголошує, що Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Таким чином, суд здійснив усі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
З урахуванням належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
У зв'язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписав рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
За результатом з'ясування всіх фактичних обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічного та повного дослідження матеріалів справи, суд
встановив:
24.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» як кредитодавцем (далі - позивач/кредитодавець) та Фізичною особою - підприємцем Випряжкіною Анастасією Анатоліївною як позичальником (далі відповідач/позичальник) укладено договір №317668-КС-005 про надання кредиту (електронна форма), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
24.11.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено Фізичній особі - підприємцю Випряжкіній Анастасії Анатоліївні пропозицію (оферту) укласти договір №317668-КС-005 про надання кредиту.
24.11.2021 Фізична особа - підприємець Випряжкіна Анастасія Анатоліївною прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №317668-КС-005 про надання кредиту, на умовах, які визначені офертою: Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено Фізичній особі - підприємцю Випряжкіній Анастасії Анатоліївні через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-7862, на номер телефону НОМЕР_3 , що зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, який боржником було введено/відправлено.
Таким чином, між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та Фізичною особою - підприємцем Випряжкіною Анастасією Анатоліївною укладений договір №317668-КС-005 від 24.11.2021 про надання кредиту (далі - договір), який підписаний одноразовим ідентифікатором, у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до пункту 1 договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 8000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Тип кредиту: кредит.
Строк кредиту: 24 тижнів.
Процентна ставка: в день 1, 083398920, фіксована.
Комісія за надання кредиту: 1200,00 грн.
Загальний розмір наданого кредиту: 8000,00 грн.
Термін дії договору: до 11.05.2022.
Орієнтована вартість наданого кредиту: 20040,00 грн.
Цілі (мета) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей кредит не є споживчим кредитом.
Протягом строку кредитування процента ставка за кредитом (далі - проценти за користування кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із зарахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно з графіком платежів (пункт 2 договору).
У разі прострочення позичальником дати сплати чергового платежу, визначеного графіком платежів, кредитодавець має право нараховувати штаф за кожен випадок такого порушення позичальником у розмірі 10 процентів від загальної суми простроченої заборгованості в порядку, визначеному розділом 5 правил (пункт 4 договору).
Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, укладає договір (пункт 5 договору).
Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що до укладання договору отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (пункт 8 договору).
Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов'язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 8000,00 грн шляхом перерахування на банківську карту позичальника №5366393300233935, яку позичальник вказала при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджуються платіжною інструкцією №464995639 від 24.11.2021.
Як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання за договором №317668-КС-005 про надання кредиту належним чином не виконала, лише часткового сплала кошти всього на суму 5010,00 грн, чим порушила зобов'язання, встановлені договором.
Предметом позову у цій справі виступає майнова вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме: суми прострочених платежів по тілу кредиту та суми прострочених платежів за процентами.
Відповідно до приписів частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За статтями 77, 78 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За результатом дослідження наданих суду доказів, оцінки їх у сукупності відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України, аналізу фактичних обставин справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно із статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно із статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до пункту 5 кредитного договору позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, укладає договір.
Підписанням цього Договору позичальник підтверджує, що до укладання договору отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено законодавством України, зокрема передбачену частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» (пункт 8 договору).
Згідно з пунктом 10 кредитного договору, інші умови цього правочину регулюються правилами, які є невід'ємною частиною договору. Усі неврегульовані договором правовідносини сторін регулюються законодавством України. Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні статей 641, 644 Цивільного кодексу України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Згідно з пунктом 2.2. Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», затверджених наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» від 22.06.2021 №10-ОД (далі - Правила) заявник перед заповненням Заявки та до укладання договору має самостійно ознайомитись з інформацією, в тому числі необхідною для отримання кредиту та про наявні і можливі схеми кредитування у кредитодавця, що розміщена на сайті за посиланням: /bizpozyka.com/, /tpozyka.com/, /getfin.com.ua/.
Пунктом 3.1. Правил врегульовано укладання електронного договору, а саме:
- після отримання заявником від кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання кредиту в особистому кабінеті заявника розміщається оферта, яка є пропозицією у розумінні частини 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» та відповідно до частини 5 статті11 Закону України «Про електронну комерцію» включає умови, викладені у цих правилах, які є невід'ємною частиною договору. Після отримання заявником оферти заявнику надсилається одноразовий ідентифікатор (пункт 3.1.1. договору);
- позичальник може відмовитись від укладання договору (акцепту оферти) шляхом вибору відповідних опцій в особистому кабінеті (пункт 3.1.2. договору);
- у випадку відмови від укладання заявником договору чи непідписання його шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, оферта вважається не акцептованою заявником і втрачає силу. При цьому заявник не позбавляється права знову подати заявку на отримання кредиту (пункт 3.1.3. договору);
- відповідь заявника/позичальника, якому адресована пропозиція укласти договір про надання кредиту, про повне та безумовне її прийняття (акцепт) надається шляхом надсилання електронного повідомлення кредитодавцю, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (пункт 3.1.4. договору);
- позичальник отримує підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа у момент укладання договору (пункт 3.1.5. договору);
- договір про надання кредиту (додаткова угода), укладений в порядку визначеному Законом України «Про електронну комерцію», вважається таким, за правовими наслідками прирівнюється до договору (додаткової угоди), укладеного у письмовій формі (пункт 3.1.6. договору);
- укладаючи договір, кредитодавець та позичальник визнають усі документи (в тому числі договір про надання кредиту, додаткову угоду), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноруч, що повністю відповідає положенням частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що договір, додаткова угода, укладені в електронній формі, мають таку саму юридичну силу, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі (пункт 3.1.7. договору).
Кредитодавець інформує заявника про прийняте рішення (щодо можливості надання кредиту) через (одним або кількома способами): СМС-повідомлення та/або дзвінок на телефонний номер (вказаний у заявці); розміщення інформації в особистому кабінеті; електронний лист на адресу електронної пошти заявника (вказану в заявці); повідомленням із використанням сучасних сервісів передачі даних (Viber, WhatsApp, Telegram, Faсebook, Faсebook Mеssenger і т.д.), у разі якщо заявником було вказано контактну інформацію, яка дозволяє зв'язатися із заявником шляхом використання відповідних сервісів; шляхом особистого інформування заявника кредитним посередником (пункт 2.23. Правил).
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; 2) електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Згідно з матеріалами справи, договір між сторонами був підписаний позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора, який був надісланий відповідачем на номер телефону, зазначений позивачем при реєстрації на сайті кредитодавця. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 22.11.2021 у справі № 234/7719/20 (провадження № 61-154св21).
Згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із статтею 652 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Абзац другий частини 2 статті 639 Цивільного кодексу України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
В силу частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.11.2021 Фізична особа - підприємець Випряжкіна Анастасія Анатоліївна прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №317668-КС-005 про надання кредиту, на умовах, визначених офертою, шляхом направлення через ІТС одноразового ідентифікатора G-7862 позичальнику на номер телефону 0934193375, вказаний позичальником у заявці електронного СМС - повідомлення.
Суд зазначає, що одноразовий ідентифікатор, яким підписано договір про надання кредиту, складається з комбінації цифр і літер та відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».
З огляду на вказане, укладення сторонами договору про надання кредиту підтверджене належними та допустимими доказами.
На виконання вимог ухвал суду від 21.02.2024, від 21.01.2025 Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» надано суду повідомлення №566/47.7-БТ від 04.02.2025 про те, що карта № НОМЕР_2 випускалась на ім'я Випряжкіної Анастасії Анатоліївни (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Згідно з платіжною інструкцією №464995639 Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» перерахувало на вказаний рахунок 8000,00 грн.
Зважаючи на зазначене, викладені у позовній заяві обставини підтверджені наявними у матеріалами справи доказами, а саме: анкетою клієнта від 25.01.2024, платіжною інструкцією №464995639 про перерахування відповідачу коштів від 24.11.2021, листом Акціонерного товариства «Таскомбанк» від 04.02.2025.
Відповідачем на виконання умов кредитного договору здійснено лише часткову оплату на суму 5010,00 грн, що підтверджується доказами, які містяться у матеріалах справи: інформаційних довідок від 23.01.2025 вих № 33552/01 на суму 1670,00 грн, від 23.01.2025 вих. № 33553/01 на суму 1670,00 грн, від 23.01.2025 вих. № 33554/01 на суму 1670,00 грн, доказів здійснення інший оплат за договором до матеріалів справи не надано.
З урахуванням графіку платежів (пункт 3 договору) і сум та дат платежів відповідача, її заборгованість за кредитним договором становить 18734,80 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 7918,96 грн та суми прострочених платежів по процентах - 10815,84 грн.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Європейський суд з прав людини наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Оцінюючи подані позивачем на підтвердження факту укладення договору докази, господарський суд враховує положення частини 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до якої електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 36 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, паперові копії: прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення договору №317668 - КС-005 про надання кредиту (електронна форма) від 24.11.2021, пропозиція укласти договір (оферта) №317668-КС-005 про надання кредиту (електронна форма) від 24.11.2021, договір №317668-КС-005 про надання кредиту (електронна форма) від 24.1.2021 приймаються судом в якості належних доказів укладення між сторонами договору №317668-КС-005 про надання кредиту від 24.1.2021.
Зазначені вище обставини щодо укладення кредитного договору, отримання коштів, розміру заборгованості, відповідачем, в порядку, визначеному статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, не спростовані та не заперечені.
Щодо розміру заборгованості, суд зазначає також таке.
Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно з частиною 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як встановлено судом вище, позивач виконав умови договору та перерахував відповідачу грошові кошти.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Пунктом 3 договору визначений графік платежів для погашення заборгованості позичальника, відповідно до якого встановлені періоди користування кредитом, проценти за користування кредитом, розмір періодичних платежів, комісія за надання кредиту та загальний платіж.
Так, згідно з вищевказаним графіком, сторони домовились про те, що повернення кредиту, сплата процентів та комісії відбувається шляхом сплати відповідачем кожні 14 днів, з кінцевою датою повернення - 11.05.2022.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи викладене, а також те, що матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов договору та сплати заборгованості по кредиту в установлений строк, суд визнає вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в сумі 7918,96 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як зазначалось вище, сторонами у пункту 1 договору погоджено, що процентна ставка за користування кредитом за цим договором є фіксованою та становить 1,08398920 за кожен день користування кредитом.
Частинами 1-2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно з розрахунком та графіком платежів (пункт 3 договору), з урахуванням того, що позивачем не нараховані проценти понад графік платежів, після закінчення строку кредиту, заборгованість відповідача зі сплати платежів по процентах становить 10815,84 грн.
За таких обставин, позовні вимоги, в цій частині, обґрунтовані відповідно до вимог чинного законодавства і умов договору та підлягають задоволенню.
Судом також встановлено, що 06.12.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця Випряжкіної Анастасії Анатоліївни (номер запису: 2010350060001063722, підстава: власне рішення).
При цьому, господарським судом на підставі частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховується правовий висновок, викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, згідно з яким, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем, у зв'язку з чим судом також враховано, що відповідно до пункту 1 договору кредит надається у порядку та на умовах, визначених правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям; цілі (мета) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності, цей кредит не є споживчим кредитом, відтак, спірні у справі правовідносини пов'язані з підприємницькою діяльністю відповідача, отже справа відноситься до юрисдикції господарських судів.
Стосовно клопотання позивача про поновлення строку для подання додаткових пояснень (вх.№1076/25 від 27.01.2025), судом враховано, що ухвалою суду від 21.01.2025 судом витребувано у позивача додаткові пояснення та докази у строк до 21.02.2025, відтак, подання позивачем таких пояснень відповідає вимогам суду та встановленому суду строку, з урахуванням чого пояснення приймаються судом.
Стосовно клопотання позивача про поновлення строку на витребування в Акціонерного товариства «Таскомбанк» письмового доказу у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_2 від 24.11.2021 та витребування відповідних доказів, судом враховано, що позивачем разом з додатковими поясненнями (вх.№ 1911/25 від 10.02.2025) самостійно наданий доказ, що витребовується, відтак, вказане клопотання підлягає залишенню без розгляду, а клопотання про поновлення строку на подання доказу та долучення відповідного доказу підлягає задоволенню, з огляду на його обгрунтованість та відповідність вимогам частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на вказане, позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позовну заяву Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» сформовано та подано до суду через систему «Електронний суд», тобто в електронній формі.
Позивачем відповідно до платіжної інструкції №577 від 25.01.2024 сплачено судовий збір у розмірі 2207,68 грн.
Судом також встановлено, що 25.08.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» зверталось до Господарського суду Київської області із заявою про видачу судового наказу з вимогами до Фізичної особи - підприємця Випряжкіної Анастасії Анатоліївни про стягнення заборгованості у розмірі 18734, 80 грн, що виникла внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором про надання кредиту № 317668-КС-005 від 24.11.2021, за подання якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» сплатило судовий збір у сумі 214,72 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.09.2023 у справі № 911/2615/23 відмовлено у видачі судового наказу Товариству з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика».
Відповідно до статті 151 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу, внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Враховуючи викладене, оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, сплачена позивачем сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у сумі 2422,40 грн (214,72 грн + 2207,68 грн).
Керуючись статтями 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов (вх.№2023 від 31.01.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до Випряжкіної Анастасії Анатоліївни про стягнення заборгованості задовольнити повністю.
2. Стягнути з Випряжкіної Анастасії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) 7918,96 грн (сім тисяч дев'ятсот вісімнадцять гривень дев'яносто шість копійок) заборгованості з прострочених платежів по тілу кредиту, 10815,84 грн (десять тисяч вісімсот п'ятнадцять гривень вісімдесят чотири копійки) заборгованості з прострочених платежів по процентах, 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 08.09.2025.
Суддя С.О. Саванчук