ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.08.2025Справа № 910/5831/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участі помічника судді Криська О.А., що за дорученням головуючого судді здійснює повноваження секретаря судового засідання, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №910/5831/24
За позовом ОСОБА_1
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Солом'янська 20-В»
про визнання недійсним рішення та зобов'язання вчинити певні дії
Представники учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Солом'янська 20-В» (далі - відповідач) про визнання недійсним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, на підставі додаткової угоди до договору купівлі-продажу майнових прав №78-С2 від 27.05.2016 року, надано погодження на встановлення біля квартири у місці загального користування шафи, тоді як протоколом засідання членів правління ОСББ «Солом'янська 20-В» №14 від 31.07.2020 за порушення Правил утримання житлових будинків, у зв'язку із встановленням шафи на позивача накладено штрафні санкції, які є протиправними, а спірне рішення Правління підлягає скасуванню.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 відкрито провадження у справі №910/5831/24 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2025 позовні вимоги ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Солом'янська 20-В» про визнання недійсним рішення та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано недійсним з моменту прийняття та скасовано рішення Правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Солом'янська 20-В» від 31.07.2020, в частині щодо ухвалення накладення штрафних санкцій квартирі НОМЕР_2 за порушення Правил утримання житлових будинків, а саме підвищення внеску на утримання будинку у 5 разів з 1 серпня до моменту усунення порушень, що оформлене як питання №3 порядку денного Протоколу №14 засідання членів правління ОСББ «Солом'янська 20-В» від 31.07.2020; стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Солом'янська 20-В» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3028 грн 00 коп; в решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Солом'янська 20-В» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2025 у справі №910/5831/24 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2025 у справі №910/5831/24 змінено - виключено із абзацу другого резолютивної частини слова «та скасувати». В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2025 у справі №910/5831/24 залишено без змін.
01.04.2025 до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №910/5831/24, у якій позивач просив суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 60000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 залишено без розгляду заяву фізичної особи ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №910/5831/24.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі №910/5831/24 задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 у справі №910/5831/24 скасовано. Справу №910/5831/24 направлено до Господарського суду міста Києва для розгляду заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.
14.07.2025 року через відділ діловодства суду від Північного апеляційного господарського суду за супровідним листом №910/5831/24/09.1-04.1/4289/25 від 14.07.2025 надійшли матеріали справи №910/5831/24.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат призначено на 26.08.2025.
У судове засідання 26.08.2025 представники сторін не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Частиною 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
За таких обставин, враховуючи, що позивач та відповідач були належним чином повідомлені про розгляд даної заяви і не повідомили суду про причини неявки, суд на місці постановив розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №910/5831/24 проводити за їх відсутності.
Приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У той же час, враховуючи встановлені приписами ст. 238 Господарського процесуального кодексу України вимоги до змісту рішення суду та визначений у ст. 240 Господарського процесуального кодексу України порядок проголошення судового рішення, вбачається, що у разі якщо учасник справи в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України до закінчення судових дебатів у справі заявив про намір подати протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду докази на підтвердження розміру судових витрат, суд, після надходження відповідних доказів від учасника справи, може вирішити питання щодо розподілу судових витрат не інакше як шляхом ухвалення додаткового рішення.
Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2025 року у справі №910/5831/24 судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем під час розгляду даної справи на оплату послуг професійної правничої допомоги, оскільки представник позивача скористався своїм правом на подання таких доказів протягом 5 днів після ухвалення рішення суду в даній справі у порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).
У поданій заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати у розмірі 60000,00 грн на професійну правничу допомогу.
За приписами частини 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано копії договору про надання правової допомоги №01/04 від 01.04.2024 (далі - договір), укладеного між Адвокатським бюро Юлії Ясочко (далі - адвокатське бюро) та ОСОБА_1 (далі - клієнт), додатку №1 до договору, детального опису робіт (наданих послуг) від 31.03.2025, акту від 10.05.2024 прийому-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги №01/04 від 01.04.2024, акту від 31.03.2025 прийому-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги №01/04 від 01.04.2024, ордеру на надання правничої допомоги, серії АІ №1602803 від 08.05.2024.
Відповідно до пункту 1.1 договору адвокатське бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов'язання надати клієнту правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, в т.ч. представляти інтереси клієнта перед фізичними та юридичними особами, в усіх органах, організаціях і установах, в т.ч. у всіх судових органах, з усіх питань, пов'язаних з представництвом інтересів клієнта, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Під необхідною правничою допомогою та представництвом інтересів клієнта слід розуміти інформаційно-консультативну допомогу, роз'яснення норм чинного законодавства, а також повне і всебічне представництво прав та законних інтересів клієнта.
Пунктом 1.2 договору встановлено, що для захисту прав та законних інтересів клієнта адвокатське бюро має наступні права: бути представником клієнта у судових органах України будь-якої ланки з усіма необхідними для того повноваженнями, які надано законом позивачеві, відповідачу, третій особі, заявнику, зацікавленій особі, потерпілому, підозрюваному, обвинуваченому, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, з питань, пов'язаних із захистом прав, у тому числі право: пред'явити від імені клієнта та у його інтересах відповідний позов (позови) та підписати його; брати участь у судових засіданнях; заявляти клопотання та відводи; давати усні та письмові пояснення у судах, які розглядають справу клієнта; змінювати підстави або предмет позовів; зменшувати або збільшувати предмет та/або вартість позовних вимог; укладати мирові угоди та/чи договори реструктуризації боргу; визнавати або повністю чи частково відмовлятися від позовних вимог, залишати позов, без розгляду оскаржувати рішення (ухвали, постанови) суду та користуватись іншими процесуальними правами, що передбачені законом; отримувати рішення (ухвали, постанови) суду (їх завірені у встановленому порядку копії); подавати виконавчі документи до стягнення, а також отримувати, підписувати та подавати від імені клієнта та у його інтересах усі необхідні документи (серед іншого, але не виключно, заяви, заперечення, замовлення, клопотання, скарги, у тому числі апеляційну та касаційну, доповнення до них, додаткові документи тощо; представляти інтереси клієнта усіма законними способами у судових органах та перед іншими органами, діяльність яких пов'язана із вирішенням питань, передбачених договором; ознайомлюватися з матеріалами справи та з матеріалами виконавчого провадження - при звернення виконавчого документа до виконання; робити виписки та копії з документів, що є в матеріалах справи та порушувати питання про їх засвідчення у встановленому для того порядку; знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності та неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти заявляти відводи у випадках, передбачених чинним законодавством України; брати участь у судових засіданнях та у дослідженні доказів; замовляти проведення експертизи; наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникнуть у ході судового процесу, якщо це дозволяється процесуальним законодавством, та при здійсненні виконавчого провадження; заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників процесу та/або виконавчого провадження; оскаржувати рішення суду до касаційної інстанції; апелювати до вищої судової інстанції; оскаржувати дії чи бездіяльність посадових осіб (у тому числі виконавчих органів) у встановленому законодавством позасудовому порядку та користуватися при цьому усіма правами, передбаченими чинним законодавством, сплачувати державне мито, обов'язкові збори та інші необхідні платежі; вчиняти всі інші дії, передбачені чинним законодавством України для такого роду уповноважень та які, на думку адвокатського бюро, будуть доцільними для правильного і ефективного виконання зобов'язань, передбачених цим договором, в межах та обсязі, передбачених чинним законодавством України. Договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються.
Згідно пункту 1.3 договору безпосереднє представництво інтересів клієнта від імені адвокатського бюро за цим договором здійснює адвокат Ясочко Юлія Олександрівна, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №8202/10 від 16.08.2019 року, видане Радою адвокатів Київської області.
Адвокатське бюро на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов'язання надавати юридичну консультацію; приймати участь в підготовці та юридичному оформленні різного роду договорів, здійснювати їх юридичний аналіз, готувати юридичні висновки; перевіряє документи на відповідність чинному законодавству України (пункт 2.1 договору).
За умовами пункту 3.1 договору клієнт приймає на себе наступні зобов'язання: вчасно забезпечувати адвокатське бюро всім необхідним для виконання його доручень, передбачених цим договором, в тому числі документами в необхідній кількості екземплярів, у випадку необхідності; при вирішенні спорів клієнта з іншими підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, оперативно надавати повну та достовірну інформацію, що необхідна для врегулювання відповідного спору; повідомляти адвокатське бюро про настання, зміну чи припинення (усунення) обставин, що мають значення для належного виконання доручення адвокатським бюро; відшкодувати витрати, понесені адвокатським бюро під час виконання останнім доручення клієнта, такі як: сплата судового збору, передбачена Законом України «Про судовий збір», оплата експертних послуг, послуг поштового зв'язку тощо у відповідності до наданих квитанцій та рахунків.
Відповідно до пункту 3.2 договору клієнт зобов'язується прийняти належним чином виконану роботу адвокатського бюро та оплатити її у розмірі та строки, встановлені в даному договорі.
Пунктом 5.1, 5.2 договору визначено, що вартість наданих юридичних послуг адвокатське бюро визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги. В ціну договору не включені фактичні витрати щодо виконання адвокатом зобов'язань за договором (напр., судовий збір, виконавчий збір тощо).
Згідно пункту 5.3 договору оплата за даним договором здійснюється не пізніше 5-и робочих днів з моменту отримання клієнтом рахунку від адвокатського бюро або протягом 5-и робочих днів з дня набрання законної сили рішенням суду про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у разі надання відповідної послуги згідно акту (-ів) приймання-передачі наданих послуг та детального опису робіт (наданих послуг).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 4.1 договору).
Додатком №1 до договору сторонами було визначено вартість юридичних послуг, а саме: вид юридичної послуги, кількість год./роб. днів та вартість у гривнях, по категоріям окремо: консультації, правовий аналіз правочину, розгляд справ судами І інстанції, участь в апеляційному розгляді справи та участь у касаційному розгляді справи.
На виконання умов договору 10.05.2024 року сторонами було підписано акт прийому-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги №01/04 від 01.04.2024, за умовами якого адвокатське бюро надало, а клієнт прийняв (отримав) юридичні послуги (правничу допомогу) у формі: 1) з 02.04.2024 - 15.04.2024, послуга: аналіз матеріалів судової справи №760/24490/20, що розглядалася в Солом'янському районному суді міста Києва та Київському апеляційному суді про той самий предмет і з тих самих підстав, в ухвалі якої встановлено, що справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Надано усні консультації щодо предмету спору, з вивченням документів, кількістю 3 од., термін виконання 10 робочих днів, вартість наданих послуг 5000,00 грн; 2) з 16.04.2024 - 19.04.2024, послуга: здійснено аналіз судової практики розгляду спорів, що виникають із аналогічних правовідносин. Надано усні консультації щодо предмету спору, з вивченням документів, кількістю 2 од., термін виконання 4 робочих днів, вартість наданих послуг 5000,00 грн; 3) з 22.04.2024 - 09.05.2024, послуга: збір первинних доказів. Підготовка та направлення позовної заяви з додатками до Господарського суду міста Києва та відповідачу про визнання недійсним рішення та зобов'язання вчинити певні дії. Надано усні консультації щодо предмету спору, кількістю 5 од., термін виконання 14 робочих днів, вартість наданих послуг 10000,00 грн.
31.03.2025 року сторонами було підписано акт прийому-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги №01/04 від 01.04.2024, за умовами якого адвокатське бюро надало, а клієнт прийняв (отримав) юридичні послуги (правничу допомогу) у формі: 1) 15.06.2024, послуга: підготовка та направлення заяви щодо виконання ухвали суду по справі №910/5831/24 про залишення позовної заяви без руху у зв'язку з необхідністю доплати судового збору. Консультація щодо додаткового судового збору по справі №910/5831/24, кількістю 2 од., термін виконання 2 год., вартість наданих послуг 1500,00 грн; 2) 25.07.2024, послуга: участь в судовому засіданні по справі №910/5831/24. Надано усні консультації щодо предмету спору, кількістю 2 од., термін виконання 2 год., вартість наданих послуг 3000,00 грн; 3) 02.10.2024, послуга: підготовка заяви ОСОБА_1 до ПрАТ «АК «Київводоканал» з метою отримання доказів по справі №910/5831/24. Надано усні консультації щодо предмету спору, кількістю 2 од., термін виконання 10 год., вартість наданих послуг 3000,00 грн; 4) 11.10.2024, послуга: підготовка та направлення адвокатського запиту до Головного управління ДСНС України у м. Києві з метою отримання доказів по справі №910/5831/24, кількістю 1 од., термін виконання 4 год., вартість наданих послуг 2500,00 грн; 5) 21.10.2024, послуга: підготовка та направлення адвокатського запиту до Департаменту містобудування та архітектури з метою отримання доказів по справі №910/5831/24, кількістю 1 од., термін виконання 4 год., вартість наданих послуг 2500,00 грн; 6) 30.10.2024, послуга: підготовка та направлення клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи №910/5831/24, кількістю 1 од., термін виконання 4 год., вартість наданих послуг 3500,00 грн; 7) 28.10.2024, послуга: аналіз додаткових пояснень відповідача у справі №910/5831/24 від 07.10.2024, підготовка та надсилання пояснень по справі №910/5831/24 позивача. Надано усні консультації щодо предмету спору, кількістю 2 од., термін виконання 3 робочі дні., вартість наданих послуг 5000,00 грн; 8) 31.10.2024, послуга: підготовка заяви ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України з метою отримання доказів по справі №910/5831/24, кількістю 1 од., термін виконання 3 год., вартість наданих послуг 2500,00 грн; 9) 31.10.2024, послуга: участь в судовому засіданні по справі №910/5831/24. Надано усні консультації щодо предмету спору, кількістю 2 од., термін виконання 2 год., вартість наданих послуг 3000,00 грн; 10) 16.11.2024, послуга: підготовка та направлення заяви про поновлення процесуальних строків подання доказів до матеріалів справи №910/5831/24, кількістю 1 од., термін виконання 2 год., вартість наданих послуг 500,00 грн; 11) 16.11.2024, послуга: підготовка та направлення клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи №910/5831/24, кількістю 1 од., термін виконання 4 год., вартість наданих послуг 3000,00 грн; 12) 19.11.2024, послуга: участь в судовому засіданні по справі №910/5831/24. Надано усні консультації щодо предмету спору, кількістю 2 од., термін виконання 2 год., вартість наданих послуг 3000,00 грн; 13) 17.12.2024, послуга: участь в судовому засіданні по справі №910/5831/24. Надано усні консультації щодо предмету спору, кількістю 2 од., термін виконання 3 год., вартість наданих послуг 3000,00 грн; 14) 31.03.2024, послуга: підготовка та направлення заяви про ухвалення додаткового рішення по справі №910/5831/24. Надано усні консультації щодо предмету спору, кількістю 2 од., термін виконання 2 робочі дні, вартість наданих послуг 4000,00 грн. Всього кількістю 12 од., термін виконання 6 робочих днів та 11 год., вартість наданих послуг 40000,00 грн.
Судом встановлено, що Ясочко Юлія Олександрівна є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру; - погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та постанові Верховного Суду від 30.01.2024 року у справі №904/9441/21 наголошено на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
В той же час, Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Тобто, «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.
При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №910/429/21 та від 11.11.2022 у справі №909/50/22.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №922/2666/21.
Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, під час вирішення питання про розподіл судових витрат через призму приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд враховує, що включення до складу наданих адвокатом послуг, такої послуги як: «Аналіз матеріалів судової справи №760/24490/20, що розглядалася в Солом'янському районному суді міста Києва та Київському апеляційному суді про той самий предмет і з тих самих підстав, в ухвалі якої встановлено, що справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Надано усні консультації щодо предмету спору, з вивченням документів.», не може братися судом як надання належною юридичної послуги в межах розгляду даної справи, оскільки стосується справи №760/24490/20, яка перебуває (-вала) на розгляді у Солом'янському районному суді міста Києва та Київському апеляційному суді.
Невірне первинне визначення юрисдикційної підсудності спору не може покладати на відповідача тягар відшкодування витрат за попередні окремі спори, оскільки такі послуги та витрати не можуть співвідноситися із обставинами даної справи та наданими в межах даної справи юридичними послугами.
Разом з тим, суд зазначає, що включення до складу наданих адвокатом послуг з проведення аналізу актуальної судової практики в аналогічних спорах, не можуть бути виділені в окремий вид послуг, позаяк є обов'язковою передумовою для складення та написання заяв по суті спору та здійснення представництва та захисту інтересів клієнта у справі, а відтак поглинається послугою «підготовка позовної заяви та направлення до суду». При цьому, суд зауважує, що зі змісту позову, вбачається, що він не містить жодного посилання на практику Верховного Суду в подібних правовідносинах, як і не зазначено як проведений адвокатом аналіз актуальної судової практики вплинув на результат вирішення справи та захист інтересів клієнта.
Водночас, як вбачається із актів приймання-передачі наданих послуг, частиною правової допомоги є подання до суду різного роду заяв та клопотань з процесуальних питань.
В контексті означеного слід зауважити, що подання до суду процесуальних заяв та клопотань є важливим, але не визначальним елементом правничої допомоги. Судом враховано, що подача таких заяв та клопотань спрямована на уточнення процесуальної та правової позицій сторони, втім їх значення є вторинним у співвідношенні із значенням заяв по суті спору, які містять основні аргументи, способи захисту, підкріплені відповідними доказами, на які сторона покладається для захисту своїх прав та інтересів.
На переконання суду, ефективність правничої допомоги визначається, передусім, якістю формування заяв по суті спору, які виступають основою для оцінки судом матеріально-правової позиції сторін, а тому саме ґрунтовність, системність і правова обґрунтованість таких заяв мають вирішальний вплив на результативність судового розгляду, у той час як процесуальні заяви та клопотання виконують лише допоміжну роль.
Не є обґрунтованим і включення послуги зі «підготовка та направлення заяви про ухвалення додаткового рішення по справі №910/5831/24», оскільки заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню, що відповідає правовій позиції викладеній в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.
Таким чином, господарський суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу адвоката, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази та встановлені судом фактичні обставини справи не є безумовною підставою для стягнення судом витрат на професійну правничу допомогу з відповідача саме в розмірі 60000,00 грн, адже цей розмір має бути документально обґрунтований, відповідати критерію розумної дійсності та необхідності таких витрат та ринковими цінами на правничу допомогу і адвокатські послуги.
Відтак, беручи до уваги те, що суду необхідно надати оцінку розміру витрат сторони на правничу допомогу з урахуванням всіх аспектів і категорії складності справи, враховуючи предмет спору та заявлені позовні вимоги у співвідношенні до заявлених витрат на правову допомогу, приймаючи до уваги надані позивачеві послуги та зважаючи на обсяг і зміст наданих позивачем під час судового розгляду справи №910/5831/24 процесуальних документів, суд приходить до висновку, що зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до розміру 35000,00 грн від попередньо заявленої суми, яка є завищеною, відповідатиме критерію пропорційності і розумності.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані представником позивача докази, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, та висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 35000,00 грн.
За приписами частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідачем за подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №0.0.4364807853.1 від 13.05.2025.
У вказаній апеляційній скарзі, позивач просив суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.04.2025, постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 оскаржувану ухвалу було скасовано, отже судове рішення в суді апеляційної інстанції було ухвалено на користь позивач.
На підставі викладеного, враховуючи положення статей 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача витрат ОСОБА_1 зі сплати судового збору в загальному розмірі 2422,40 грн за перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 28.04.2025 про залишення без розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення в Північному апеляційному господарському суді.
Керуючись статтями 123, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №910/5831/24 задовольнити частково.
2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Солом'янська 20-В» (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 20-В; ідентифікаційний код 43215930) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 : ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35000 (тридцять п'ять тисяч) грн 00 коп.
3. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Солом'янська 20-В» (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 20-В; ідентифікаційний код 43215930) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 : ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір за звернення до суду апеляційної інстанції у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
4. Видати накази позивачу після набрання додатковим рішенням суду законної сили.
5. В іншій частині заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 08.09.2025.
СуддяТ.В. Васильченко