ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.09.2025Справа № 910/8235/25
Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» (04212, м. Київ, вул. Богатирська, буд. 3-Г; ідентифікаційний код: 24744461)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаер Груп» (04123, м. Київ, вул. Межова, буд. 23; ідентифікаційний код: 43653491)
про стягнення 26458,32 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
01.07.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаер Груп» про стягнення 26458,32 грн, з яких 18868,80 грн основного боргу, 2225,47 грн пені, 4373,76 грн штрафу, 216,30 грн 3% річних та 773,99 грн інфляційних втрат.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки №020101 від 02.01.2024 не у повному обсязі оплатив поставлений позивачем за видатковою накладною №127971 від 12.02.2025 товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 18868,80 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 2225,47 грн пені, 4373,76 грн штрафу, 216,30 грн 3% річних та 773,99 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 відкрито провадження у справі №910/8235/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
При цьому, про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/8235/25 відповідач повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвали суду до електронного кабінету відповідача, що підтверджується інформацією з бази «Діловодство спеціалізованого суду».
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно з ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/8235/25.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
02.01.2024 між Приватним підприємством «Акрілат-Хімконтракт» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаер Груп» (покупець) укладено Договір поставки №020101, відповідно до умов якого постачальник» зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити хімічну продукцію (далі - «Товар») в асортименті та кількості згідно з «Специфікації» та/або рахунку-фактури до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 2.1 Договору поставки №020101 від 02.01.2024 товар, що поставляється оплачується покупцем за цінами і на умовах згідно з «Специфікації».
Згідно з п. 2.3 Договору поставки №020101 від 02.01.2024 ціни на Товар встановлюються в національній валюті України та погоджуються Сторонами в «Специфікації» до цього Договору.
Відповідно до п. 2.5 Договору поставки №020101 від 02.01.2024 загальною сумою Договору є фактична сумарна вартість поставок, ухвалених покупцем.
Згідно з п. 3.2 Договору поставки №020101 від 02.01.2024 постачання Товару здійснюється на умовах самовивозу зі Складу постачальника.
Відповідно до п. 3.3 Договору поставки №020101 від 02.01.2024 доказом передачі партії Товару у власність покупця є оформлені належним чином відвантажувальні документи, а також наявність довіреності на отримання партії Товару.
Датою фактичного відвантаження Товару є дата оформлення видаткової накладної (п. 3.4 Договору поставки №020101 від 02.01.2024).
У п. 4.1 Договору поставки №020101 від 02.01.2024 сторони погодили, що розрахунки за поставлений Товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставлених рахунків.
Термін дії цього договору встановлюється з дати його підписання обома Сторонами і діє до « 31» грудня 2025 року, але в будь-якому разі до повного його виконання. У разі якщо за місяць до кінця терміну дії Договору жодна із Сторін не заявить бажання припинити даний Договір, дія Договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік (п. 13.1 Договору поставки №020101 від 02.01.2024).
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки №020101 від 02.01.2024 не у повному обсязі оплатив поставлений позивачем за видатковою накладною №127971 від 12.02.2025 товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 18868,80 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 2225,47 грн пені, 4373,76 грн штрафу, 216,30 грн 3% річних та 773,99 грн інфляційних втрат.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору поставки №020101 від 02.01.2024, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору поставки №020101 від 02.01.2024 позивач поставив відповідачу товар на суму 21868,80 грн, що підтверджується видатковою накладною №127971 від 12.02.2025, копія якої долучена позивачем до позовної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 4.2 Договору поставки №020101 від 02.01.2024 оплата Товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника за умови 100 % передоплати.
Згідно з п. 4.2 Договору поставки №020101 від 02.01.2024 (в редакції Додаткової угоди №1 від 12.02.2025) оплата Товару здійснюється на умовах відстрочки платежу шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту передачі партії Товару у власність покупця.
Судом встановлено, що відповідач не у повному обсязі здійснив оплату товару, поставленого позивачем за видатковою накладною №127971 від 12.02.2025, сплативши грошові кошти у сумі 3000,00 грн (відповідно до банківської виписки з рахунку позивача), у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 18868,80 грн.
Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду доказів оплати відповідачем товару на суму 18868,80 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаер Груп» за Договором поставки №020101 від 02.01.2024 (за видатковою накладною №127971 від 12.02.2025) у сумі 18868,80 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаер Груп» суми основного боргу у розмірі 18868,80 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2225,47 грн за період з 27.02.2025 по 01.07.2025 та штраф у розмірі 4373,76 грн.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 8.2 Договору поставки №020101 від 02.01.2024 у випадку несвоєчасної оплати партії Товару покупець за кожен день прострочення сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від не сплаченої в строк суми за відповідною «Специфікацією» та/або видатковою накладною.
12.02.2025 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору поставки №020101 від 02.01.2024, в якій сторони дійшли згоди доповнити договір пунктом 8.6 у наступній редакції: « 8.6. У разі невиконання або неналежного виконання даного Договору в аспекті оплати за поставлений товар протягом 10 календарних днів (включно) з моменту настання заборгованості покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10% від невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; у разі невиконання або неналежного виконання даного Договору в аспекті оплати за поставлений товар більш, ніж на 10 календарних днів, покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 20% від невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.»
Перевіривши розрахунки пені та штрафу, викладені позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку щодо їх обгрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаер Груп» 2225,47 грн пені та 4373,76 грн штрафу підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 216,30 грн 3% річних та 773,99 грн інфляційних втрат.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх обгрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаер Груп» 216,30 грн 3% річних та 773,99 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судовий збір покладається на відповідача у зв'язку із задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаер Груп» (04123, м. Київ, вул. Межова, буд. 23; ідентифікаційний код: 43653491) на користь Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» (04212, м. Київ, вул. Богатирська, буд. 3-Г; ідентифікаційний код: 24744461) суму основного боргу у розмірі 18868 (вісімнадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн 80 коп., пеню у розмірі 2225 (дві тисячі двісті двадцять п'ять) грн 47 коп., штраф у розмірі 4373 (чотири тисячі триста сімдесят три) грн 76 коп., 3% річних у розмірі 216 (двісті шістнадцять) грн 30 коп., інфляційні втрати у розмірі 773 (сімсот сімдесят три) грн 99 коп. та судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Спичак