ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.09.2025Справа № 910/8129/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Рябокінь Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 10, ідентифікаційний код 19020407)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шверін» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 4А, ідентифікаційний код 41010476)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунальне підприємство «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, просп. Берестейський (Перемоги), буд. 35, ідентифікаційний код: 03328913)
про розірвання договору
за участю представників сторін:
від позивача: Онищенко Т.О.
від відповідача: не з'явилися
від третьої особи: Гайдай Т.В
До Господарського суду міста Києва звернувся Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шверін» про розірвання договору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором № 3018 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.07.2019, а саме в частині забезпечення розробки проектної документації на об'єкт оренди, позивач просить суд розірвати договір № 3018 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.07.2019, укладений між позивачем, Комунальним підприємством «Київський метрополітен» та відповідачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/8129/25, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 06.08.2025, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунальне підприємство «Київський метрополітен».
Ухвала Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 була доставлена до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шверін» 01.07.2025 о 14:02 год, що підтверджується відповідним повідомленням про доставлення процесуального документа.
Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.
15.07.2025 загальним відділом діловодства суду зареєстровані письмові пояснення Комунального підприємства «Київський метрополітен».
У підготовчому засіданні 06.08.2025 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 910/8129/25 та призначення її до судового розгляду по суті на 03.09.2025.
Судом у судовому засіданні 03.09.2025 заслухано пояснення представників позивача та третьої особи, які позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити у повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання, призначене на 03.09.2025, явку уповноважених представників не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2025, не подав до суду відзиву на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами.
З огляду на зазначене та з урахуванням того, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 03.09.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
25.07.2019 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - орендодавець/позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю «ШВЕРІН» (надалі - орендар/відповідач) та Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (надалі - балансоутримувач/третя особа) укладено Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 3018 (надалі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно, далі - Об'єкт, яке знаходиться за адресою: м. Київ, станція метро «Університет», для розміщення на території метрополітену торговельного об'єкту змішаної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами.
Відповідно до п. 2.1. Договору Об'єктом оренди є приміщення № 21-А та відкрита тераса зі сходовими маршами станції метро «Університет», загальною площею 199,80 кв. м та зазначена в викопіюванні зі Схем, що складає невід'ємну частину цього Договору.
Орендар вступає у строкове платне користування Об'єктом у термін, указаний у цьому Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації цього Договору) та акта приймання-передачі Об'єкта (п. 2.4. Договору).
Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 Договору визначено, що орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів після виконання орендарем проектних, будівельно-монтажних робіт та підписання між підприємством-балансоутримувачем акта готовності об'єкта оренди до експлуатації, передати по акту приймання-передачі Об'єкт.
Згідно з підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 Договору орендар зобов'язаний протягом двох місяців забезпечити розробку проектної документації на об'єкт оренди у відповідності до технічних вимог наданих підприємством-балансоутримувачем на замовлення орендаря, погодити її з підприємством-балансоутримувачем та виконати будівельно-монтажні роботи. Протягом 30 календарних днів з моменту підписання між підприємством-балансоутримувачем та орендарем акта готовності об'єкта оренди до експлуатації, прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди.
Відповідно до пункту 9.1 Договору строк дії договору встановлено з 25.07.2019 до 23.07.2022.
Згідно з п. 9.2. Договору усі зміни та доповнення до цього Договору оформляються в письмовій формі і вступають в силу з моменту підписання їх Сторонами.
Договір може бути розірвано за погодженням Сторін. Договір вважається розірваним з дати повідомлення орендаря/орендодавця про згоду розірвати Договір, але не раніше дати повернення підприємству- балансоутримувачу Об'єкта за актом приймання-передачі (п. 9.5. Договору).
На вимогу однієї із сторін Договір може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України (п. 9.6. Договору).
За доводами позивача, КП «Київський метрополітен» листом від 17.02.2025 № 053/261-135-НЗІ проінформувало орендаря про те, що у період з 01.07.2019 до 14.02.2025 запитів щодо надання технічних вимог від ТОВ «ШВЕРІН» до балансоутримувача не надходило та, відповідно, технічні вимоги не готувалися.
Оскільки орендар не виконує умови підпункту 4.2.1 пункту 4.2 Договору із забезпечення розробки проектної документації на об'єкт оренди у відповідності до технічних вимог, наданих підприємством-балансоутримувачем та здійснення будівельно-монтажних робіт, у зв'язку з чим об'єкт оренди не передано по акту приймання-передачі, позивач листом від 24.02.2025 № 062/05-19-956 запропонував ТОВ «ШВЕРІН» підписати за згодою сторін договір про припинення дії Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 3018 від 27.07.2019.
Як вказує позивач, зазначений лист з трьома примірниками договору про припинення Договору № 3018 було направлено 25.02.2025 за місцем знаходження орендаря цінним поштовим відправленням 0100199595061, яке вручено одержувачу 27.02.2025.
Однак, КП «Київський метрополітен» листом від 09.05.2025 № 053/261-390-НЗІ повідомив позивача, про те що станом на травень 2025 року третя особа не отримувала від орендаря підписаних примірників договору про припинення Договору № 3018, орендар так і не звернувся до підприємства для отримання технічних вимог та погодження проектної документації, нерухоме майно орендарю не передано по акту приймання-передачі та орендна плата по договору не нараховується.
А тому позивач керуючись положеннями статті 396 Цивільного кодексу України, звернувся до суду з даний позов з метою захисту речового права (користування нежитловими приміщеннями комунальної власності) з вимогою розірвати Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.07.2019 № 3018, укладений між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальним підприємством «Київський метрополітен» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ШВЕРІН».
Третя особа у своїх поясненнях зазначила, що у період з 01 липня 2019 року по 03 липня 2025 року до КП «Київський метрополітен» запитів щодо надання технічних вимог від ТОВ «Шверін» не надходило та, відповідно, технічні вимоги не готувалися.
Також третя особа зазначає, що відповідач не звертався до КП «Київський метрополітен» для погодження проєктної документації (крім того проєктна документація має бути погоджена з Управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ДП «ПІ Укрметротунельпроект»).
КП «Київський метрополітен» зверталося до ТОВ «Шверін» листом від 11.09.2024 №671-НЗ з проханням проінформувати в 10-дений термін після отримання цього листа щодо стану виконання проектних та будівельно-монтажних робіт та можливість комісійного огляду об'єкта оренди на готовність до експлуатації та підписання акта приймання-передачі.
Листом від 23.12.2024 №11 ТОВ «Шверін» поінформувало, що згодом планує відновити здійснення необхідних заходів для виконання відповідних робіт з метою використання орендованого майна за призначенням.
Листом від 24.02.2025 №062/05-19-956 Департаментом комунальної власності м. Києва ВО (КМДА) було надіслано ТОВ «Шверін» лист з пропозицією підписати за згодою сторін договір про припинення договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.07.2019 №3018.
Листом від 09.05.2025 №390-НЗІ КП «Київський метрополітен» було повідомлено Департамент комунальної власності м. Києва ВО (КМДА) про те, що станом на травень 2025 року Балансоутримувачем не отримано від орендаря підписаних примірників договору про припинення Договору оренди, орендар так і не звернувся до балансоутримувача для отримання технічних вимог та погодження проектної документації, нерухоме майно орендарю не передано по акту приймання-передачі та орендна плата по договору не нараховується.
А відтак, як вказує третя особа, не розроблення проектної документації орендарем на об'єкт оренди у відповідності до технічних вимог та не виконання будівельно-монтажних робіт призвела до того, що об'єкт оренди не було передано по Акту приймання-передачі, щомісячна орендна плата по Договору оренди не нараховується, що в свою чергу наносить матеріальних збитків територіальній громаді міста Києва, а тому просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, а відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено (ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України).
Згідно статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Як було встановлено судом, пунктом 9.1. Договору сторони погодили термін дії договору до 23.07.2022 включно.
Відповідно до ст. 17 вказаного закону, термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
Отже, згідно з указаною нормою, після закінчення терміну договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.
При цьому, суд зауважує, що 27.12.2019 набрав чинності та 01.02.2020 введений в дію Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX (далі - Закон № 157-IX), який врегульовує правові, економічні та організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.
За змістом пункту другого Перехідних та прикінцевих положень Закону № 157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п'ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.
Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.
Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
За визначенням статті 1 Закону № 157-IX оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк; орендар - фізична або юридична особа, яка на підставі договору оренди бере майно у користування за плату на певний строк; орендодавець - юридична особа, яка на підставі договору оренди передає майно у користування за плату на певний строк;
Частиною 1 статті 18 Закону № 157-IX передбачено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
За змістом частини 2 цієї статті, без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п'ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону № 157-IX договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.
Рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною другою цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування (абз. 2 ч. 4 ст. 18 Закону № 157-IX).
Частиною 9 статті 18 Закону № 157-IX встановлено, що після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець (або представницький орган місцевого самоврядування чи визначені ним органи) згідно з Порядком передачі майна в оренду приймає одне з таких рішень: про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем; про відмову у продовженні договору з підстав, передбачених статтею 19 цього Закону.
Отже, Закон № 157-IX не передбачає автоматичної пролонгації договорів оренди державного та комунального майна, а встановлює певний порядок здійснення волевиявлення зі сторони, як орендаря так і орендодавця, доказів дотримання якого сторонами суду не надано.
В той же час, суд враховує, що закінчення строку спірного договору оренди (23.07.2022) припало на час дії воєнного стану в Україні.
У зв'язку із запровадженням воєнного стану в Україні, Верховна Рада України Законом від 01.04.2022 № 2181-IX внесла зміни до Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 157-ІХ та доповнила пунктом 61, яким унормовано, що під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо: продовження договору оренди, шляхом запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.
На виконання вказаних законодавчих приписів Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", яка набрала законної сили 01.06.2022 (далі - Постанова № 634).
У пункті 5 Постанови № 634 визначено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
Приписами статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято, зокрема, якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю.
Таким чином, пунктом 5 Постанови № 634 передбачено виняток, який виключає автоматичне продовження договору оренди, строк дії якого закінчується під час воєнного стану.
Як встановлено судом, у п. 2.4. Договору сторонами узгоджено, що орендар вступає у строкове платне користування Об'єктом у термін, указаний у цьому Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації цього Договору) та акта приймання-передачі Об'єкта.
Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 Договору визначено, що орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів після виконання орендарем проектних, будівельно-монтажних робіт та підписання між підприємством-балансоутримувачем акта готовності об'єкта оренди до експлуатації, передати по акту приймання-передачі Об'єкт.
Згідно з підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 Договору орендар зобов'язаний протягом двох місяців забезпечити розробку проектної документації на об'єкт оренди у відповідності до технічних вимог наданих підприємством-балансоутримувачем на замовлення орендаря, погодити її з підприємством-балансоутримувачем та виконати будівельно-монтажні роботи. Протягом 30 календарних днів з моменту підписання між підприємством-балансоутримувачем та орендарем акта готовності об'єкта оренди до експлуатації, прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди.
За доводами позивача та третьої особи у період з 01 липня 2019 року по 03 липня 2025 року до КП «Київський метрополітен» запитів щодо надання технічних вимог від ТОВ «Шверін» не надходило та, відповідно, технічні вимоги не готувалися, тобто орендарем не виконано свого обов'язку, визначеного підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 Договору.
Як вбачається з матеріалів справи, КП «Київський метрополітен» зверталося до ТОВ «Шверін» листом від 11.09.2024 №671-НЗ з проханням проінформувати в 10-дений термін після отримання цього листа щодо стану виконання проектних та будівельно-монтажних робіт та можливість комісійного огляду об'єкта оренди на готовність до експлуатації та підписання акта приймання-передачі.
Листом від 23.12.2024 №11 ТОВ «Шверін» поінформувало, що згодом планує відновити здійснення необхідних заходів для виконання відповідних робіт з метою використання орендованого майна за призначенням.
Листом від 24.02.2025 №062/05-19-956 Департаментом комунальної власності м. Києва ВО (КМДА) було надіслано ТОВ «Шверін» лист з пропозицією підписати за згодою сторін договір про припинення договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.07.2019 №3018.
Листом від 09.05.2025 №390-НЗІ КП «Київський метрополітен» було повідомлено Департамент комунальної власності м. Києва ВО (КМДА) про те, що станом на травень 2025 року Балансоутримувачем не отримано від орендаря підписаних примірників договору про припинення Договору оренди, орендар так і не звернувся до балансоутримувача для отримання технічних вимог та погодження проектної документації, нерухоме майно орендарю не передано по акту приймання-передачі та орендна плата по договору не нараховується.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, оплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
За статтею 759 ЦК України договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
У частинах 1, 5 статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Статтею 782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
За змістом частини 2 статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Як слідує з матеріалів справи, відповідачем не виконано свого обов'язку, визначеного підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 Договору, а саме, протягом двох місяців не здійснено розробку проектної документації на об'єкт оренди у відповідності до технічних вимог наданих підприємством-балансоутримувачем на замовлення орендаря, не погоджено її з підприємством-балансоутримувачем та не виконано будівельно-монтажні роботи.
За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №904/2357/20.
Доказів виконання даної умови договору матеріали справи не містять.
Відповідно до пункту 6.7 Договору при невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, цей договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.
На вимогу однієї із сторін Договір може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України (п. 9.6. Договору).
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про належне виконання свого за договором оренди, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на положення Закону України “Про судовий збір», оскільки позивач звернувся до суду з позовом в електронній формі через підсистему «Електронний суд», розмір судового збору за подання позивачем до Господарського суду міста Києва вказаної позовної заяви має визначатись з урахуванням наведених приписів.
Однак, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір без урахування коефіцієнту 0,8.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надміру сплачені за судовий збір кошти у розмірі 605,60 грн.
З огляду на вищевикладене, заява позивача про повернення судового збору підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 7 Закону України “Про судовий збір» ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 25.07.2019 № 3018, укладений між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальним підприємством «Київський метрополітен» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ШВЕРІН».
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ШВЕРІН» (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 4А, ідентифікаційний код 41010476) на користь Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 10, ідентифікаційний код 19020407) судові витрати в розмірі 2 422 грн 40 коп.
4. Повернути Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 10, ідентифікаційний код 19020407) надміру сплачені за судовий збір кошти у розмірі 605,60 грн.
5. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 08.09.2025
Суддя Л.Г. Пукшин