ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.08.2025Справа № 910/16104/24
За позовомКерівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави особі Київської міської ради
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Арістей К"
простягнення 2825462,40 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Секретар судового засідання Негеля Ю.М.
Представники учасників судового процесу:
від прокуратуриЛунєгова А.А.
від позивачаПясковська О.В.
від відповідачаЯкимчук С.М.
Керівник Святошинської окружної прокуратури міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арістей К" про стягнення 2825462,40 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки площею 7,2539 га, кадастровий номер 8000000000:75:314:0011 по вул.9 Травня, 49 у Святошинському районі м.Києва, у 2023 році мав сплачувати плату за користування цією земельною ділянкою у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, у зв'язку з чим відповідач, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки (територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради) зберіг у себе кошти, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 відкрито провадження у справі №910/16104/24, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 27.02.2024, встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 20 днів з дня вручення даної ухвали.
31.01.2025 від позивача надійшли письмові пояснення по справі.
11.02.2025 та 17.02.2025 від відповідача надійшли тотожні за змістом відзиви на позов, в яких він проти заявлених позовних вимог заперечив. Серед іншого відповідач зазначив, що станом на 25.02.2020 відповідачем були виконані всі законодавчо встановлені умови та вимоги щодо належного оформлення документів для отримання спірної земельної ділянки в оренду та подано ці документи для прийняття Київською міською радою відповідного рішення, однак Київська міська рада не виконала свій регламент і не прийняла жодного рішення по заяві відповідача щодо затвердження/незатвердження проекту землеустрою та надання/ненадання в оренду земельної ділянки.
Крім того, відповідач зауважив, що прокурором не надано належних та допустимих доказів того, що уповноважений орган - Київська міська рада не здійснює або неналежним чином здійснює свої функції у спірних правовідносинах, а відтак у прокурора відсутні підстави для звернення до суду з відповідним позовом.
25.02.2025 від прокурора надійшла відповідь на відзив, в якій він проти тверджень відповідача, викладених у відзиві на позов, заперечив.
В підготовчому судовому засіданні 27.02.2025 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів згідно ст.177 Господарського процесуального кодексу України, встановив строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 14.03.2025 та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 17.04.2025.
У підготовчому засіданні 17.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.05.2025.
29.05.2025 від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду на 1 рік рівними частинами та заява про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 29.05.2025 суд задовольнив заяву відповідача та відклав розгляд справи до 31.07.2025, про що відповідача повідомлено відповідною ухвалою суду.
31.05.2025 від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з фіксацією поліцією наслідків атаки дронів та завдання відповідачу збитків.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 31.07.2025 суд задовольнив заяву відповідача та оголосив перерву у судовому засіданні до 06.08.2025, про що відповідача повідомлено відповідною ухвалою суду.
05.08.2025 від відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження завданих відповідачу збитків під час ракетно-дронової атаки в ніч на 31.07.2025.
Представники прокуратури та позивача у судовому засіданні 06.08.2025 заявлені позовні вимоги підтримали, просив суд позов задовольнити, проти розстрочення виконання судового рішення, заперечили.
У судовому засіданні 06.08.2025 представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив, у випадку задоволення позову просив розстрочити виконання судового рішення на 1 рік рівними частинами.
В судовому засіданні 06.08.2025 судом оголошено про перехід до стадії ухвалення рішення та повідомлено про оголошення вступної та резолютивної частин рішення 06.08.2025 після перерви.
У судовому засіданні 06.08.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, Господарський суд міста Києва
12.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арістей К", як покупцем, та Публічним акціонерним товариством "Київпорядкомплект", як продавцем, укладено договір купівлі - продажу частини майнового комплексу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найдою О.І. та зареєстрований в реєстрі за №1239, відповідно до умов якого відповідач придбав адміністративно - побутовий корпус (літ.А), загальною площею 671,4 кв.м, що становить 82/100 частини від загальної площі майнового комплексу, загальною площею 815,7 кв.м до складу якого входять: адміністративно - побутовий корпус (літ.А), площею 671,4 кв.м, блок-пост (літера В), площею 122,3 кв.м, трансформаторна підстанція (літера З), площею 22,0 кв.м, що розташовані за адресою: м.Київ, вул.9 Травня, 49.
Відповідно до договору купівлі - продажу частини майнового комплексу від 13.11.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Найдою О.І. та зареєстрованого в реєстрі за №1241 Товариство з обмеженою відповідальністю "Арістей К" придбало у Публічного акціонерного товариства "Київпорядкомплект" будівлі блок-посту (літ.В) і трансформаторну підстанцію (літ.З), загальною площею 144,3 кв.м, що становить 18/100 частин від загальної площі майнового комплексу, загальною площею 815,7 кв.м до складу якого входять: адміністративно - побутовий корпус (літ.А), площею 671,4 кв.м, блок-пост (літера В), площею 122,3 кв.м, трансформаторна підстанція (літера З), площею 22,0 кв.м, що розташовані за адресою: м.Київ, вул.9 Травня, 49.
За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 12.11.2015 та 13.11.2015 відповідно за відповідачем на підставі вище зазначених договорів зареєстровано право власності на майновий комплекс загальною площею 815,7 кв.м, а саме: адміністративно - побутовий корпус (літ.А), площею 671,4 кв.м, блок-пост (літера В), площею 122,3 кв.м, трансформаторна підстанція (літера З), площею 22,0 кв.м, що розташовані за адресою: м.Київ, вул.9 Травня, 49.
Усе вищевказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці комунальної власності площею 7,2539 га, кадастровий номер 8000000000:75:314:0011, цільове призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості), вид використання: для експлуатації та обслуговування бази по складуванню готової гранітної продукції.
Відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:314:0011 внесені до Державного земельного кадастру 16.10.2019 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Арістей К" від 09.10.2019 про державну реєстрацію земельної ділянки площею 7,2539 га за адресою: м.Київ, Святошинський район, вул.9 Травня, 49, а відтак, зазначена земельна ділянка сформована та є об'єктом цивільних прав у розумінні ст.79-1 Земельного кодексу України.
Водночас, як вказує прокурор у позовній заяві, відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та листів Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 07.08.2023 та від 16.12.2024 відповідачем у законодавчо встановленому порядку право користування земельною ділянкою не оформлено, договір оренди земельної ділянки до цього часу не укладено.
Так, Київською міською радою 06.07.2022 за №08/231-847/ПР зареєстровано проєкт рішення "Про передачу ТОВ "Арістей К" земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування бази по складанню готової гранітної продукції на вул.9 Травня, 49 у Святошинському районі міста Києва", яким передбачено затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Арістей К" для експлуатації та обслуговування бази по складуванню готової гранітної продукції на вул.9 Травня, 49 у Святошинському районі міста Києва (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, код виду цільового призначення - 11.02); передачу ТОВ "Арістей К" в оренду на 10 років земельної ділянки площею 7,2539 га, кадастровий номер 8000000000:75:314:0011 для експлуатації та обслуговування бази по складуванню готової гранітної продукції (код виду цільового призначення - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) на вул.9 Травня, 49 у Святошинському районі міста Києва.
Відповідно до пояснювальної записки до проєкту рішення земельна ділянка забудована майновим комплексом загальною площею 815,7 кв.м: адміністративно - побутовий корпус (літ.А), площею 671,4 кв.м, блок-пост (літера В), площею 122,3 кв.м, трансформаторна підстанція (літера З), площею 22,0 кв.м, який на праві власності належить відповідачу.
Відповідно до листів ГУ ДПС у м.Києві від 20.12.2023 та від 23.10.2024 ТОВ "Арістей К" податкові зобов'язання за земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:314:0011 площею 7,2539 га у 2023 році не декларувалися та плата за землю (земельний податок та/або орендна плата) не сплачувалися.
Таким чином, оскільки у 2023 році відповідач без достатніх правових підстав та не сплачуючи плату за користування земельною ділянкою використовував земельну ділянку комунальної власності площею 7,2539 га з кадастровим номером 8000000000:75:314:0011 за адресою: м.Київ, Святошинський район, вул.9 Травня, 49 для експлуатації та обслуговування бази по складуванню готової гранітної продукції, у останнього виник обов'язок сплатити Київській міській раді безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою в зазначений період.
Відповідач проти позову заперечив, просив розстрочити виконання судового рішення на 1 рік у випадку задоволення позову.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
За приписами ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:314:0011 є власністю територіальної громади міста Києва та перебуває у комунальній власності.
Згідно зі ст.80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.
За змістом ст.ст.122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями ч.1 ст.21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).
Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Крім того, правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у ст.120 Земельного кодексу України.
Виходячи зі змісту означеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку в разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.
Як вбачається з положень ст.120 Земельного кодексу України виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведені в оренду попередньому власнику.
Суд зазначає, що власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 року в справі №924/856/20.
Відповідно до ст.377 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.
У постанові від 05.08.2022 в справі №922/2060/20 Верховний Суд, при розгляді спору в подібних правовідносинах, де серед іншого встановлювались обставини щодо площі земельної ділянки, яку використовував власник розташованого на ній нерухомого майна, дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем сформованої земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 Земельного кодексу України).
Згідно зі ст.126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
У той же час, з матеріалів справи вбачається, що з моменту набуття права власності на майновий комплекс загальною площею 815,7 кв.м за адресою: м.Київ, Святошинський район, вул.9 Травня, 49, відповідач використовував земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:314:0011, на якій вона розташована, без правовстановлюючих документів та державної реєстрації прав відповідно до ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України, а також без сплати орендної плати за землю в передбаченому законодавством розмірі.
При цьому, в контексті доводів відповідача щодо бездіяльності позивача у вирішенні питання про надання позивачу в оренду вищевказаної земельної ділянки, суд зазначає, що при розгляді даної категорії справ не мають жодного значення причини, з яких відповідач не оформив право користування земельною ділянкою, у тому числі якщо це сталося в результаті поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 в справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 в справі №922/3412/17, від 04.12.2019 в справі №917/1739/17, позивач має довести лише існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об'єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, та обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).
Відповідно до частин 1, 2 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст.1213 Цивільного кодексу України).
Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами, суд виходить з того, що згідно з чинним законодавством України зобов'язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні.
Відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору у спірний період, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 в справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 в справі №922/3412/17, постанові Верховного Суду від 14.01.2019 в справі №912/1188/17.
З аналізу норм ст.ст.1212-1214 Цивільного кодексу України, абзацу 4 ч.1 ст.144, абзацу 5 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України випливає, що зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов'язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.
Статтею 206 Земельного кодексу України, підпунктом 14.1.136 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що власником майна, фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада міста Києва в особі позивача. Отже, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.
Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке в спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаним, у тому числі в практиці визначення Європейського суду з прав людини. Навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача в спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.
Обставини справи свідчать про те, що відповідач як власник об'єкту нерухомого майна, зокрема, протягом періоду з 01.01.2023 по 31.12.2023, користувався спірною земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим місцевий бюджет недоотримував кошти у вигляді орендної плати за використання землі, а тому відповідач є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею. Враховуючи наведене, відповідач зобов'язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.
Спірна земельна ділянка, на якій розташований належний відповідачу об'єкт нерухомого майна та за користування якою позивач просив стягнути з відповідача безпідставно збережені ним кошти, є сформованою (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру з 16.10.2019.
Згідно зі ст.14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Крім того, відповідно до положень підпункту 14.1.136 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).
Згідно з п.284.1 ст.284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.
Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 в справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 в справі №320/5877/17.
Висновок про те, що належним доказом розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути витяг, довідка або технічна документація з нормативної грошової оцінки, міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду зробила у постанові від 09.11.2021 року в справі №905/1680/20.
Статтею 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.
Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Згідно витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 11.10.2023 №НВ-9929681892023, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:314:0011 за 2023 рік становить 94182080,02 грн.
Оскільки згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.06.2022 №НВ-0000480712022, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:314:0011 належить до земель з цільовим призначенням - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, ставка орендної плати за період 01.01.2023 - 31.12.2023 визначається відповідно до додатка №11 до рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2023 рік" від 08.12.2022 №5828/5869, де визначені розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки).
До земель з цільовим призначенням - 11.02 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, застосовується ставка орендної плати - 3%, у зв'язку з чим відповідно до розрахунку прокурора, який перевірено судом, загальна сума відшкодування за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 розраховується таким чином: 94182080,02*3%/365*365 день = 2825462,40 грн.
За даними Головного управління ДПС у місті Києві (лист від 23.10.2024 №31892/5/26-15-12-07-03) відповідач не сплачував плату за землю за спірний період стосовно земельної ділянки.
З огляду на те, що відповідач у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 користувався спірною земельною ділянкою площею без оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а відтак, без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки - територіальної громади в особі позивача, відповідач фактично зберіг у себе кошти у загальному розмірі 2825462,40 грн, які мав сплатити за користування земельною ділянкою, а тому, відповідно до положень ст.1212 Цивільного кодексу України повинен повернути ці кошти власнику земельної ділянки.
При цьому, відповідачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів необґрунтованості здійсненого прокурором розрахунку стягуваної суми грошових коштів.
Враховуючи наведене, позовні вимоги прокурора про стягнення зазначеної суми заборгованості є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно представництва прокурором в суді інтересів держави в особі позивача.
Згідно з п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до абз.1, 2 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Згідно з абз.1-3 ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Як вказує прокурор у позовній заяві, з 13.11.2015 (з моменту набуття права власності на майновий комплекс) і по даний час відповідач використовував та продовжує використовувати земельну ділянку без правовстановлюючих документів, а відтак без достатніх на те правових підстав та сплати відповідних коштів до місцевого бюджету за її фактичне використання.
Київська міська рада, як уповноважений власник земель територіальної громади, повинна та мала знати про безоплатне та без укладення відповідного договору оренди землі використання відповідачем земельної ділянки по вул.9 Травня, 49 у Святошинському районі м.Києва.
Про факт розташування об'єкту нерухомого майна, що належить на праві власності відповідачу на земельній ділянці площею 7,2539 га з кадастровим номером 8000000000:75:314:0011 Київській міській раді відомо щонайменше з 25.02.2020 (часу звернення відповідача з заявою щодо отримання землі в оренду).
Таким чином, будучи обізнаною про те, що на земельній ділянці площею 7,2539 га з кадастровим номером 8000000000:75:314:0011 за адресою м.Київ, Святошинський район, вул.9 Травня, 49 розташовані приміщення, які на праві власності належать відідповідачу, а відповідне речове право щодо зазначеної земельної ділянки за відповідачем не зареєстровано, Київська міська рада будь-яких заходів щодо стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою за спірний період, в тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом, не вживала.
Порушення земельного законодавства, що полягало у безоплатному користуванні земельною ділянкою комунальної форми власності суб'єктом господарювання без правовстановлюючих документів на неї на теперішній час не усунуто, кошти за користування земельною ділянкою з відповідача Київською міською радою до місцевого бюджету не стягнуто.
Так, встановивши порушення земельного законодавства, порушення інтересів держави, Святошинською окружною прокуратурою м.Києва, враховуючи субсидіарну роль прокурора щодо захисту інтересів держави у судовому порядку, 12.10.2023 та 17.12.2024 на адресу Київської міської ради спрямовано листи щодо виявлених порушень законодавства, вжитих позивачем заходів до захисту порушених інтересів держави, в якому також прокуратура просила надати копії підтверджуючих документів.
У відповіді на листи окружної прокуратури Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) у листах від 24.10.2023 та від 24.12.2024 повідомив, що заходи цивільно - правового характеру не вживалися.
Таким чином, прокурором була надана можливість компетентному органу відреагувати на порушення інтересів держави щодо порушення порядку використання земельної ділянки, зокрема, шляхом вчинення дій для виправлення ситуації та відновлення порушених інтересів держави.
Проте, Київська міська рада з позовом про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, на якій знаходиться майно останнього за спірний період, не звернулася, що свідчить про нездійснення Київською міською радою повноважень щодо захисту інтересів держави, що відповідно до ст.131-1 Конституції України, ст.23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру шляхом пред'явлення відповідного позову з метою захисту інтересів держави.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, прокуратура листом від 25.12.2024, повідомила Київську міську раду про намір звернутися до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави.
Суд враховує, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу; бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк; прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу; звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення; невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
В контексті викладених положень Закону України "Про прокуратуру" та висновків Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що прокурор належним чином обґрунтував підстави для представництва ним інтересів держави і подав даний позов з дотриманням вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру", повідомивши позивача про звернення з позовною заявою.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позову судовий збір згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/16104/24 на 12 місяців з дня прийняття відповідного рішення, суд зазначає наступне.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч.1 ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно зі ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Водночас, відповідно до приписів ч.1 ст.33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.
Згідно з ч.1 ст.331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до частин 3 та 4 ст.331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
За приписами ч.5 ст.331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
При цьому, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття таких заходів, Господарський процесуальний кодекс України не вимагає.
Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до ст.1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває по теперішній час.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 №5-пр/2013 вказав, що підставою для застосування відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень. Розстрочка або відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
У постанові Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №917/138/16 зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Розглянувши заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду, оцінивши аргументи сторін, суд дійшов висновку, що для дотримання оптимального балансу інтересів як позивача, так і відповідача, в даному випадку доцільно розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення 2825462,40 грн безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою на 1 рік за наведеним судом графіком.
Крім того, при розгляді заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду судом береться до уваги те, що відповідач прагне до створення умов для добровільного виконання рішення суду та задля уникнення ситуації, в якій неможливо буде виконати ні рішення суду, ні зобов'язання перед бюджетом та іншими контрагентами, з якими у відповідача існують правовідносини.
Керуючись ст.ст.74, 129, 238-241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арістей К" (03134, місто Київ, вулиця 9 Травня, будинок 49, ідентифікаційний код 39386269) на користь Київської міської ради (01001, м.Київ, вул.Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141) 2825462 (два мільйони вісімсот двадцять п'ять тисяч чотириста шістдесят дві) грн 40 коп. безпідставно збережених коштів, розстрочивши виконання рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі №910/16104/24 шляхом сплати присудженої суми рівними частинами щомісячно по 235455 (двісті тридцять п'ять тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) грн 20 коп. у строк по 06.08.2026 наступним чином:
- 235455,20 грн до 06.09.2025;
- 235455,20 грн до 06.10.2025;
- 235455,20 грн до 06.11.2025;
- 235455,20 грн до 06.12.2025;
- 235455,20 грн до 06.01.2026;
- 235455,20 грн до 06.02.2026;
- 235455,20 грн до 06.03.2026;
- 235455,20 грн до 06.04.2026;
- 235455,20 грн до 06.05.2026;
- 235455,20 грн до 06.06.2026;
- 235455,20 грн до 06.07.2026;
- 235455,20 грн до 06.08.2026.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арістей К" (03134, місто Київ, вулиця 9 Травня, будинок 49, ідентифікаційний код 39386269) на користь Київської міської прокуратури (03150, м.Київ, вулиця Предславинська, будинок, 45/9, ідентифікаційний код 02910019) судовий збір у розмірі 33905 (тридцять три тисячі дев'ятсот п'ять) грн 55 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 08.09.2025
Суддя Ю.М.Смирнова