ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.09.2025Справа № 910/3602/25
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагеларія" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/3602/25,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагеларія"
до ОСОБА_1
про стягнення 350000 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Флагеларія" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Криклі Олександра Олександровича (далі - відповідач) про стягнення 350000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході аудиту господарських операцій позивача, було виявлені безпідставний платіж на суму 350000 грн, який останній просить повернути на підставі ст. 1212 ЦК України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 позов задоволено повністю та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагеларія" 350000 грн безпідставно отриманих грошових коштів та 4200 грн судового збору.
Через систему «Електронний суд» 24.07.2025 від позивача надійшла заява від 23.07.2025 про ухвалення додаткового рішення. У поданій заяві позивач просить суд покласти на відповідача 30000 грн понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в межах розгляду цієї справи.
Обґрунтовуючи заявлену суму витрат на професійну правничу допомогу представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагеларія" зазначає, що враховуючи наведений детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, позивач планує понести витрати на професійну правничу в межах розгляду даної справи у загальній сумі 30000 грн, які відповідно до положень пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, мають бути покладені на відповідача.
Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).
Згідно із ч. 2 ст. 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Судом встановлено, що відповідну заяву було подано позивачем у строки встановлені ч. 8 ст. 129 ГПК України, а тому ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 заяву про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду та запропоновано відповідачу у строк до 22.08.2025 включно надати суду свої письмові пояснення чи заперечення стосовно заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідачем жодних пояснень чи заперечень щодо заявленої позивачем до стягнення суми понесених витрат на професійну правничу допомогу до суду не подавалося.
Судом враховано, що дана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання, а тому вважає за можливе розглянути заяву позивача про розподіл судових витрат без виклику сторін та без призначення судового засідання.
Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, повно і всебічно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується відповідна заява, об'єктивно оцінивши наявні докази, які мають значення для її розгляду, суд зазначає наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Частиною 4 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Положеннями абзацу 1 частини 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Так, на підтвердження здійснених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію Договору про надання правової допомоги б/н від 25.02.2025, укладеного між адвокатом Щербанем Дмитром Миколайовичем та Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагеларія", копію Додаткової угоди №1 від 21.03.2025, копію акту про надання правової допомоги б/н від 21.07.2025, копію рахунку на оплату №002307 від 23.07.2025 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧЦ №000067.
Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Відповідно до п. 5 договору про надання правової допомоги б/н від 25.02.2025 сторонами було погоджено, що розмір гонорару та витрат, пов'язаних з виконанням доручення клієнта сторони погоджують у додаткових угодах цього договору. У разі дострокового розірвання договору винесена сума гонорару не повертається.
Згідно з умовами, які вказані у п. 2 Додаткової угоди №1 від 21.03.2025 сторонами погоджено, що гонорар за виконання доручення, яке вказане у п. 1 цієї угоди складає 30 000 грн. Після ухвалення судового рішення по суті спору сторони підписують акт про надання правничої допомоги з описом виконаних робіт та підсумком їх вартості. Оплата здійснюється повністю або частинами на підставі виставлених адвокатом рахунків.
Так, з долученого до справи акта про надання правничої допомоги б/н від 21.07.2025 вбачається, що загальна вартість послуг адвоката Щербаня Д.М., пов'язана із наданням позивачу професійної правничої допомоги становить 30000 грн (2000 грн за одну годину), відповідно до якого було надано наступні послуги:
- вивчення та оцінка наданих клієнтом документів, а також судової практики щодо стягнення безпідставно отриманих коштів (4 години);
- підготовка та подання позовної заяви (8 годин);
- підготовка та подання до суду заяви про ухвалення додаткового рішення (3 години).
Загальна кількість витраченого адвокатом часу на надання професійної правничої допомоги у справі №910/3602/25 становить 15 годин.
Таким чином, розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних із розглядом цієї справи в суді першої інстанції становить 30000 грн.
Представник позивача у поданій заяві про ухвалення додаткового рішення зазначив, що після надання позивачу усіх адвокатських послуг ним було виставлено рахунок на оплату правової допомоги, натомість станом на дату звернення до суду із відповідною заявою рахунок позивачем не був оплачений. Водночас, представник позивача звертає увагу суду, що положеннями ч. 2 ст. 126 ГПК України законодавець передбачив, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги адвокатом у заявленому розмірі у справі №910/3602/25, судом враховано, що розмір винагороди визначено за погодженням адвоката з клієнтом і є фіксованим, послуги адвоката були реально надані позивачеві і це підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовані.
З матеріалів справи вбачається, що жодних заперечень стосовно наданих позивачем доказів із заявою про розподіл судових витрат від відповідача не надходило.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України.
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Так, частина 5 статті 129 ГПК України містить критерій обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Дана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 910/7765/20, від 03.11.2023 у справі №914/2355/21, від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.
Суд звертає увагу позивача, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При вирішенні питання щодо покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу, судом взято до уваги те, що у провадженні Господарського суду міста Києва вже перебували та перебувають подібні за предметом спору з цією справою спори. Фактично практика щодо аналогічних спорів вже є сталою та сформованою судами, а отже не є новою.
А також, суд звертає увагу позивача про те, що Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у своїй постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 виклав правовий висновок щодо застосування статей 123, 126 ГПК України у якій зокрема зазначено, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
Отже, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що це витрати, які були понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги і не можуть відноситись до витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи.
Таким чином, дослідивши питання відповідності розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та критеріям розумності, співмірності, пропорційності до предмета спору у цій справі, враховуючи рівень складності, характер спору, беручи до уваги наявність аналогічних спорів у позивача зі сталою та вже сформованою судами практикою, а також те, що спір у справі відноситься до малозначних, враховуючи відсутність заперечень відповідача на позов, обсяг матеріалів справи, проаналізувавши опис виконаних робіт адвокатом, суд вважає за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення з відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу понесені позивачем до 3000 грн.
Керуючись ст.ст. 126, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагеларія" (03151, місто Київ, вулиця Ушинського, будинок 40; ідентифікаційний код 42544966) 3000 (три тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Сташків Р.Б.