ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА вул. Б.Хмельницького, 44-В, м.Київ, 01054, тел. (044) 334 68 95 e-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua, web: ki.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 05379487
м. Київ
25.08.2025Справа № 910/3351/25
За заявою Головного управління Державної податкової служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а; код ЄДРПОУ ВП 44096797)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Служба комунального сервісу" (04073, м. Київ, вул. Рилєєва, буд. 7/11; код ЄДРПОУ 36868141)
про банкрутство
Суддя Чеберяк П.П.
Представники сторін:
Від заявника не з'явилися
Від боржника не з'явилися
Розпорядник майна Проскуріна А.І.
Від АТ «Укртрансгаз» Кравченко С.В. - представник
Заявник звернувся до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Служба комунального сервісу", у зв'язку з неможливістю останнього погасити заборгованість у розмірі 1 001 921,36 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.03.2025 заяву Головного управління Державної податкової служби у Київській області про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Служба комунального сервісу" залишено без руху.
09.04.2025 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання Головного управління Державної податкової служби у Київській області про усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.04.2025 заяву Головного управління Державної податкової служби у Київській області про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Служба комунального сервісу" прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 14.05.2025.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.05.2025 відкрито провадження у справі № 910/3351/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Служба комунального сервісу", визнано грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Служба комунального сервісу" в розмірі 1 104 201,36 грн., введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Проскуріну Анну Ігорівну. Попереднє засідання призначено на 23.07.2025.
Повідомлення про відкриття провадження у справі № 910/3351/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Служба комунального сервісу" було опубліковано на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 29.05.2025 за № 76214.
21.07.2025 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Обухівської міської ради Київської області з кредиторськими вимогами до боржника на суму 1 603 095, 49 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.07.2025 вказану заяву прийнято до розгляду.
У судовому засіданні 23.07.2025 оголошено перерву до 25.08.2025.
12.08.2025 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Проскуріної А.І. про накладення арешту та оголошення в розшук сільськогосподарської техніки боржника.
14.08.2025 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Акціонерного товариства "Укртрансгаз" з кредиторськими вимогами до боржника на суму 38 704,40 грн.
19.08.2025 до Господарського суду м. Києва надійшла заява розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Проскуріної А.І. про перерахування грошової винагороди.
21.08.2025 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про уточнення кредиторських вимог до боржника.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.08.2025 вказану заяву, з урахуванням уточнень, прийнято до розгляду.
Ухвалою попереднього засідання від 25.08.2025 визнано кредиторами у справі № 910/3351/25 по відношенню до боржника: Головне управління Державної податкової служби у Київській області 1 104 201,36 грн., Обухівську міську раду Київської області в розмірі 1 607 940,29 грн., Акціонерне товариство "Укртрансгаз" в розмірі 38 704,40 грн. Підсумкове засідання призначено на 10.11.2025.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.08.2025 задоволено заяву розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Проскуріної А.І. про виплату грошової винагороди арбітражному керуючому.
Крім того, у судовому засіданні 25.08.2025 розглядалось клопотання розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Проскуріної А.І. про накладення арешту та оголошення в розшук сільськогосподарської техніки боржника.
Розпорядник майна надав пояснення по суті поданого клопотання.
Представник присутнього кредитора щодо задоволення поданого клопотання не заперечував.
Вказане клопотання мотивоване тим, що згідно повідомлення від Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 29-18/15252 від 19.06.2025 за боржником зареєстрована сільськогосподарська техніка, а саме: екскаватор-навантажувач CATERPILLAR428C 1993 року випуску, з заводським номером НОМЕР_5, номером двигуна НОМЕР_3, з номерним знаком НОМЕР_1 та свідоцтва НОМЕР_2 , однак місцезнаходження вказаної техніки невідоме, що підтверджується актом від 25.06.2025.
Згідно частини 1 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації).
Відповідно до ч. 3 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна зобов'язаний вживати заходів для захисту майна боржника; проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства.
Статтею 40 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів.
Ухвала про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню.
Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику вчиняти без згоди розпорядника майна правочини, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.
Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до закриття провадження у справі.
В силу статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України право здійснення забезпечення вимог кредиторів у справі про банкрутство та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із конкретних обставин справи та пропозицій заявника.
Положення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України пов'язують вжиття господарським судом заходів забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 Господарського процесуального кодексу України, як гарантії ефективності задоволення вимог позивача (заявника) за результатами розгляду спору по суті.
Системний аналіз зазначених норм ГПК України та Кодексу України з процедур банкрутства дозволяє зробити висновок про те, що Кодексом, як спеціальним законом, визначено особливі різновиди заходів на забезпечення вимог кредиторів боржника, які є учасниками провадження у справі та надано право їх застосування як за клопотанням кредитора, так за ініціативою суду. Разом з тим, загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредитора як учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності застосованих заходів мають застосовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до статті 136 ГПК України.
Подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173.
Господарський суд, який розглядає справу про банкрутство, не позбавлений процесуального права за власної ініціативи вжити заходів забезпечення у справі про банкрутство шляхом накладення арешту, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, а також керуючись принципами законності, диспозитивності та пропорційності в силу статей 2, 14, 15 ГПК України та з урахуванням інтересів кредиторів і боржника у справі про банкрутство.
Наведені процесуальні дії господарського суду, відповідають функції господарського суду, як учасника справи про банкрутство, щодо забезпечення справедливого балансу між кредиторами і боржником та контролю за правильністю і черговістю здійснення арбітражним керуючим дій у відповідній судовій процедурі банкрутства.
Близькі за змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 911/1159/14.
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення.
Положення статей 136, 137 ГПК України пов'язують вжиття господарським судом заходів забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України як гарантії ефективності задоволення вимог позивача (заявника) за результатами розгляду спору по суті.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Такий правовий висновок викладено в пункті 9.2.4. постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.08.2019 у справі №910/16586/18.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача (кредиторів та інших учасників справи про банкрутство) від можливих недобросовісних дій із боку відповідача (боржника) чи інших учасників справи про банкрутство з тим, щоб забезпечити позивачам (кредиторам у справі про банкрутство) реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом (заявою у справі про банкрутство), в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову за своєю суттю є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника), або пов'язаних із ним інших осіб, в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя та задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справу про банкрутство.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення із заявленими позивачем (кредитором) вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову та предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 911/3871/17.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, як: не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає обґрунтованими доводи заявника щодо того, що вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів буде гарантувати збереження майна боржника та дотримання прав усіх кредиторів до моменту проведення підсумкового засідання на якому буде вирішено питання щодо переходу до іншої судової процедури.
З огляду на викладене вище, розглянувши клопотання розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Проскуріної А.І. про накладення арешту та оголошення в розшук сільськогосподарської техніки боржника, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов до висновку про обґрунтованість поданого клопотання тому вважає за доцільне подане клопотання задовольнити.
Керуючись ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Клопотання розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Проскуріної Анни Ігорівни про накладення арешту та оголошення в розшук сільськогосподарської техніки боржника задовольнити.
2. Накласти арешт на відчуження сільськогосподарської техніки, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Служба комунального сервісу" (04073, м. Київ, вул. Рилєєва, буд. 7/11; ідентифікаційний код 36868141), а саме: екскаватор-навантажувач CATERPILLAR428C 1993 року випуску, з заводським номером НОМЕР_5, номером двигуна НОМЕР_3 , з номерним знаком НОМЕР_1 та свідоцтва НОМЕР_2 .
3. Зобов'язати Головне управління Національної поліції України у Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) оголосити в розшук та затримати сільськогосподарську техніку, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Служба комунального сервісу" (04073, м. Київ, вул. Рилєєва, буд. 7/11; ідентифікаційний код 36868141), а саме: екскаватор-навантажувач CATERPILLAR428C 1993 року випуску, з заводським номером НОМЕР_5, номером двигуна НОМЕР_3 , з номерним знаком НОМЕР_1 та свідоцтва НОМЕР_2 .
4. Дана ухвала набирає законної сили з 25.08.2025, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 25.08.2028.
5. Стягувачем за даною ухвалою є розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Проскуріна Анна Ігорівна (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 2100 від 09.10.2014; 51931, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Ковалевича, буд. 3, оф. 2; РНОКПП НОМЕР_4 ).
6. Боржником за даною ухвалою є Товариству з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Служба комунального сервісу" (04073, м. Київ, вул. Рилєєва, буд. 7/11; ідентифікаційний код 36868141).
7. Копію ухвали направити сторонам, розпоряднику майна боржника, кредиторам, Головному управлінню Національної поліції України у Київській області та Регіональному сервісному центру МВС в м. Києві.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
СуддяП.П. Чеберяк