вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
26.08.2025м. ДніпроСправа № 904/2342/25
за позовом Нікопольської міської ради в інтересах Комунального підприємства "Міські автомобільні дороги-1" Нікопольської міської ради, м. Нікополь, Дніпропетровська область
до ОСОБА_1 , м. Нікополь, Дніпропетровська область
про стягнення збитків у розмірі 195 200 грн.
Суддя Ніколенко М.О.
При секретарі судового засідання Дейнеці А.В.
Представники:
Від позивача: В'юнченко Олександр Анатолійович (поза межами приміщення суду) - самопредставництво
Від відповідача: Соларьова Дар'я Володимирівна (поза межами приміщення суду) - ордер серія АН № 1707382 від 05.06.2025
РУХ СПРАВИ.
Нікопольська міська рада в інтересах Комунального підприємства "Міські автомобільні дороги-1" Нікопольської міської ради звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків у розмірі 195200 грн.
Ухвалою суду від 16.05.2025 позовну заяву Нікопольської міської ради № б/н від 08.05.2025 залишено без руху. Ухвалено Нікопольській міській раді в строк до 30.05.2025 включно усунути недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 26.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне провадження у справі. Призначено підготовче засідання на 11.06.2025.
В підготовчому засіданні від 11.06.2025 оголошено перерву до 29.07.2025.
Протокольною ухвалою від 29.07.2025 судом відмовлено в задоволені заяви відповідача про відмову у долученні до матеріалів справи відповіді на відзив.
Ухвалою суду від 29.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 26.08.2023.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позивач зазначив, що розпорядженням Нікопольського міського голови від 28.04.2017 №109к ОСОБА_1 було призначено на посаду директора Комунального підприємства «Міські автомобільні дороги - 1» Нікопольської міської ради з 01.05.2017 по 31.12.2017.
За твердженням позивача, з 13.09.2017 по 18.09.2017 Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області (надалі - ГУ Держпраці) проведено позапланову перевірку КП «Міськавтодор -1» НМР щодо додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період січень-вересень 2017 року. Перевірка проводилась на підставі наказу від 12.09.2017 № 108-1 про призначення інспекційного відвідування. За результатами перевірки складено Акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 143/4.3-4 від 18.09.2017 (надалі - Акт перевірки № 143/4.3-4).
Позивач вказав, що, згідно з Актом перевірки № 143/4.3-4, на підприємстві виявлено порушення трудового законодавства:
- укладення цивільно-правових договорів, які мають ознаки трудових відносин. Зокрема, цивільно-правові договори від 01.06.2017 з гр. ОСОБА_2 та від 02.06.2017 з гр. ОСОБА_3 передбачали виконання систематичної роботи за посадами водіїв, що свідчить про приховані трудові відносини. Аналогічно, цивільно-правовий договір від 03.01.2017 з гр. ОСОБА_4 передбачав виконання обов'язків робітника з благоустрою, оплата здійснювалась за відпрацьований час, а не за результат, як це передбачено гл. 28 Цивільного кодексу України. Загалом на підприємстві 30 осіб працювали за цивільно-правовими договорами, які мали ознаки трудових;
- порушення строків виплати заробітної плати, зокрема, затримки виплат за січень-серпень 2017 року, а також несвоєчасна виплата відпускних та розрахункових сум при звільненні;
- не ведення трудових книжок працівників, направлених центром зайнятості на тимчасові роботи.
Позивач зазначив, що на підставі Акту перевірки № 143/4.3-4 першим заступником начальника ГУ Держпраці у Дніпропетровській області Тимченком Л.В. винесено:
- постанову про накладення штрафу № 143/4.3-4/667 від 10.10.2017 на суму 192 000,00 грн. за порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України (допуск до роботи без укладення трудового договору);
- постанову про накладення штрафу № 143/4.3-4/668 від 10.10.2017 на суму 3 200,00 грн. (порушення строків виплати заробітної плати).
Позивач вказав, що КП «Міськавтодор - 1» НМР оскаржило дії Держпраці до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (справа № 804/7577/17). Позивач вимагав визнати протиправними та скасувати наказ від 12.09.2017 № 108-1, приписи № 143/4.3-4-117 від 18.09.2017 та № 143/4.3-4-127 від 27.09.2017, а також постанови про штрафи № 143/4.3-4/667 і №143/4.3-4/668. Підставою позову стали процедурні порушення під час перевірки: неналежне вручення акту перевірки, витребування документів поза предметом перевірки, внесення до акту недостовірних даних (посилання на неіснуючі додатки), перевірка періодів і питань, не зазначених у направленні, а також складання приписів без урахування зауважень позивача.
Як зазначив позивач, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 у справі № 804/7577/17, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018, у задоволенні позову відмовлено. Під час розгляду справи судами встановлено наявність порушень трудового законодавства, зокрема укладення цивільно-правових договорів із ознаками трудових, затримки виплати зарплати, відпускних, розрахункових сум, а також не ведення трудових книжок.
Позивач стверджує, що в рамках виконавчих проваджень № 55545047 та № 55545164 з нього було примусово стягнуто суму штрафу у загальному розмірі 195 200 грн., що, на думку позивача, є його збитками.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач надав до суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог за таких обставин.
Відповідач вказав, що позивачем не надано належних достовірних та допустимих доказів, які б доводили, що КП «Міськавтодор - 1» НМР понесло збитки.
Відповідач вважає, що оскільки позивачем не надано належних, достовірних та допустимих доказів сплати штрафу за постановою № 143/4.3-4/667 у розмірі 192 000 грн., отже і не доведено факт понесених збитків у розмірі 192 000 грн.
Також, на думку відповідача, позивачем не доведено причинний зв'язок між протиправною поведінкою ОСОБА_1 та збитками, вини ОСОБА_1 .
Крім того. відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності до вимог позивача.
При обліку строків позовної давності відповідач наполягає на тому, що п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не поширював свою дію на строки, які продовжувались відповідно до вимог п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, тобто на строки, які були продовжені на строк карантину, і завершились у зв'язку з відміною карантину.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення збитків у розмірі 195200 грн.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити: 1) наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; 2) наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; 3) наявність збитків у потерпілої особи; 4) наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Розпорядженням Нікопольського міського голови від 28.04.2017 № 109к ОСОБА_1 було призначено на посаду директора Комунального підприємства «Міські автомобільні дороги - 1» Нікопольської міської ради з 01.05.2017 по 31.12.2017.
З 13.09.2017 по 18.09.2017 Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області (надалі - ГУ Держпраці) проведено позапланову перевірку КП «Міськавтодор -1» НМР щодо додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період січень-вересень 2017 року. Перевірка проводилась на підставі наказу від 12.09.2017 № 108-1 про призначення інспекційного відвідування. За результатами перевірки складено Акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 143/4.3-4 від 18.09.2017 (надалі - Акт перевірки № 143/4.3-4).
Згідно з Актом перевірки № 143/4.3-4, на підприємстві виявлено порушення трудового законодавства:
- укладення цивільно-правових договорів, які мають ознаки трудових відносин. Зокрема, цивільно-правові договори від 01.06.2017 з гр. ОСОБА_2 та від 02.06.2017 з гр. ОСОБА_3 передбачали виконання систематичної роботи за посадами водіїв, що свідчить про приховані трудові відносини. Аналогічно, цивільно-правовий договір від 03.01.2017 з гр. ОСОБА_4 передбачав виконання обов'язків робітника з благоустрою, оплата здійснювалась за відпрацьований час, а не за результат, як це передбачено гл. 28 Цивільного кодексу України. Загалом на підприємстві 30 осіб працювали за цивільно-правовими договорами, які мали ознаки трудових;
- порушення строків виплати заробітної плати, зокрема, затримки виплат за січень-серпень 2017 року, а також несвоєчасна виплата відпускних та розрахункових сум при звільненні;
- не ведення трудових книжок працівників, направлених центром зайнятості на тимчасові роботи.
На підставі Акту перевірки № 143/4.3-4 першим заступником начальника ГУ Держпраці у Дніпропетровській області Тимченком Л.В. винесено:
- постанову про накладення штрафу № 143/4.3-4/667 від 10.10.2017 на суму 192 000,00 грн. за порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України (допуск до роботи без укладення трудового договору);
- постанову про накладення штрафу № 143/4.3-4/668 від 10.10.2017 на суму 3 200,00 грн. (порушення строків виплати заробітної плати).
КП «Міськавтодор - 1» НМР оскаржило дії Держпраці до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (справа № 804/7577/17). Позивач вимагав визнати протиправними та скасувати наказ від 12.09.2017 № 108-1, приписи № 143/4.3-4-117 від 18.09.2017 та № 143/4.3-4-127 від 27.09.2017, а також постанови про штрафи № 143/4.3-4/667 і № 143/4.3-4/668. Підставою позову стали процедурні порушення під час перевірки: неналежне вручення акту перевірки, витребування документів поза предметом перевірки, внесення до акту недостовірних даних (посилання на неіснуючі додатки), перевірка періодів і питань, не зазначених у направленні, а також складання приписів без урахування зауважень позивача.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 у справі №804/7577/17, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018, у задоволенні позову відмовлено. Під час розгляду справи судами встановлено наявність порушень трудового законодавства, зокрема укладення цивільно-правових договорів із ознаками трудових, затримки виплати зарплати, відпускних, розрахункових сум, а також не ведення трудових книжок.
Частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Щодо фактичної сплати КП «Міськавтодор - 1» НМР накладених постановами № 143/4.3-4/667 від 10.10.2017 та № 143/4.3-4/668 від 10.10.2017 сум штрафів.
Представником ГУ держпраці у Дніпропетровській області було пред'явлено постанови про накладення штрафів № 143/4.3-4/667 від 10.10.2017 та № 143/4.3-4/668 від 10.10.2017 до примусового виконання.
Постановою Нікопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 11.07.2018 ВП №55545047 закінчено виконавче провадження про стягнення з КП «Міськавтодор - 1» НМР на користь ГУ держпраці у Дніпропетровській області штрафу у розмірі 3 200 грн. у зв'язку з фактичним виконанням вимог виконавчого документа в повному обсязі (про що зазначено у самій постанові).
Примусове стягнення з КП «Міськавтодор - 1» НМР на користь ГУ держпраці у Дніпропетровській області штрафу у розмірі здійснювалось в рамках ВП № 55545164.
Відповідно до листа Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 197853 від 02.07.2025 (том 1, а.с. 117), стягнення по виконавчому провадженню № 55545164 проводилися з 13.07.2018 та здійснювалися перерахування на відповідний рахунок стягувача в забезпечення повного та фактичного виконання вищеназваного виконавчого документа стягнення штрафу 192 000,00 грн.
За інформацією державної виконавчої служби, 28.10.2020 завершено виконавче провадження № 55545164 у відповідності до вимог п. 9 частини першої статті 39, статі 40 Закону України «Про виконавче провадження». Того ж дня виконавчий документ разом з постановою про закінчення провадження надіслано на адресу стягувача.
У листі 197853 від 02.07.2025 вказано, що надати документальні підтвердження щодо перерахувань коштів, платіжних доручень, виписок з банківських рахунків та відправки не представляється можливим, так як згідно Наказу Міністерства юстиції про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби, строк зберігання журналу реєстрації вихідної кореспонденції 3 роки, строк зберігання реєстру рекомендованої кореспонденції (поштових відправлень) 1 рік.
Згідно з листом 197853 від 02.07.2025, відповідно до вимог чинного законодавства, виконавче провадження № 55545164 передано до архіву та 26.02.2024 знищено за закінченням строку зберігання.
Слід звернути увагу на те, що п. 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», на який посилається державний виконавець як підставу для закінчення виконавчого провадження № 55545164, передбачає фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Сімнадцятого жовтня дві тисячі дев'ятнадцятого року набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи та надані докази, суд, з точки зору стандарту доказування «вірогідності» та за відсутності належних та допустимих доказів протилежного, вважає, що факт сплати Комунальним підприємством "Міські автомобільні дороги-1" Нікопольської міської ради застосованих до нього штрафів у загальному розмірі 195 200 грн. скоріш мав місце, аніж ні.
Щодо належності позивача у цьому спорі.
Наявність трудових відносин між власником (учасником, акціонером) юридичної особи та посадовою особою цієї юридичної особи не впливає на визначення юрисдикції спорів за позовом власника (учасника, акціонера) до такої посадової особи щодо відшкодування збитків, завданих юридичній особі діями або бездіяльністю посадової особи, поданим власником (учасником, акціонером) в інтересах юридичної особи. Такі спори підлягають розгляду господарськими судами відповідно до пункту 12 частини першої статті 20, частини першої статті 54 ГПК України.
Відповідно до частин першої, другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України, власник (учасник, акціонер) юридичної особи, якому належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства (крім привілейованих акцій), або частка у власності юридичної особи якого становить 10 і більше відсотків, може подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою. У разі відкриття провадження за таким позовом зазначена юридична особа набуває статусу позивача, але не вправі здійснювати свої процесуальні права та обов'язки без згоди власника (учасника, акціонера), який подав позов. Посадова особа, до якої пред'явлений позов, не вправі представляти юридичну особу та призначати іншу особу для представництва юридичної особи в даній справі.
Таким чином, власник (учасник, акціонер) юридичної особи є представником юридичної особи у такому спорі відповідно до норми закону (законне представництво) і для такого представництва йому не потрібні інші правові підстави (договір чи довіреність).
Аналогічні правові висновки наведені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 910/12217/19, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 серпня 2022 року у cправі № 918/685/21.
У даному випадку позивачем у спорі є Нікопольська міська рада, як засновник та єдиний учасник Комунального підприємства "Міські автомобільні дороги-1" Нікопольської міської ради.
Згідно з частиною другою статті 89 Господарського кодексу України, посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов'язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов'язків; іншими винними діями посадової особи.
Згідно з вимогами статті 92 Цивільного кодексу України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:
- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду;
- вину заподіювача шкоди.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, при поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди, на позивача покладається обов'язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.
Так, неправомірність дій директора Комунального підприємства "Міські автомобільні дороги-1" Нікопольської міської ради Савченка Олексія Володимировича полягали в укладенні цивільно-правових договорів, які мали ознаки трудових відносин; порушення строків виплати заробітної плати, а також несвоєчасній виплаті відпускних та розрахункових сум при звільненні; не ведення трудових книжок працівників, направлених центром зайнятості на тимчасові роботи.
Вказані факти встановлені Актом перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 143/4.3-4 від 18.09.2017 та рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 у справі № 804/7577/17, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018, які мають преюдиційне значення під час розгляду цього спору.
Як було вказано вище, постановами заступника начальника ГУ Держпраці у Дніпропетровській області Тимченка Л.В.:
- № 143/4.3-4/667 від 10.10.2017 накладено на Комунальне підприємство "Міські автомобільні дороги-1" Нікопольської міської ради штраф у розмірі 192 000,00 грн. за порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України (допуск до роботи без укладення трудового договору);
- № 143/4.3-4/668 від 10.10.2017 накладено на Комунальне підприємство "Міські автомобільні дороги-1" Нікопольської міської ради штраф у розмірі 3 200,00 грн. (порушення строків виплати заробітної плати).
Сплата таких сум є збитком для Комунального підприємства "Міські автомобільні дороги-1" Нікопольської міської ради.
З викладено вище вбачається, що у діях ОСОБА_1 наявні всі елементи складу правопорушення.
За таких обставин, позовні вимоги позивача є обґрунтованими.
ЩОДО КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА ПРО ЗАСТОСУВАННЯ СТРОКІВ ПОЗОВНОЇ ДАВНОСТІ ДО ПОЗОВНИХ ВИМОГ.
Відповідач заявив про застосування загальних строків позовної давності. Відповідач наполягає на тому, що строк позовної давності для звернення позивача до суду з цим позовом розпочався 18.12.2017 та завершився 18.12.2020.
Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Згідно з ч.ч.3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Якщо особі завдано шкоди, то вона може вважатися такою, що довідалася або могла довідатися про порушення свого права не з того дня, коли їй стало відомо про вчинення дій, якими може бути завдано шкоди, а з дня, коли вона має змогу оцінити розмір такої шкоди. Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/11027/18.
Порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов'язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням. Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16.
Так, позивач довідався та міг оцінити розмір завданої шкоди принаймні з 10.10.2017 (моменту винесення та отримання копій постанов про накладення штрафів № 143/4.3-4/667 від 10.10.2017 та № 143/4.3-4/668 від 10.10.2017).
Тобто, загальний строк позовної давності для звернення до суду із цим позовом мав сплити 10.10.2020.
Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 « Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено карантин на усій території України з 12 березня 2020 року.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.".
З урахуванням наведених приписів чинного законодавства, строк позовної давності, який не сплив на дату початку карантину 12.03.2020, був продовжений на строк дії такого карантину. Аналогічної правової позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (постанова від 06 травня 2021 року у справі № 903/323/20).
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Разом з цим, указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Станом на момент розгляду цієї справи воєнний стан в Україні не скасований.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 № 2120-IX було доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, пунктом 19 такого змісту: "У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану."
Станом на момент звернення позивача до суду з цим позовом, пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України був чинним.
За таких обставин, позивачем не було порушено строків загальної позовної давності для звернення до суду з цим позовом.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться розпорядженням № 109к від 28.04.2017 (том 1, а.с. 15), актом перевірки № 143/4.3-4 (том 1, а.с. 15 - 28), постановами про накладення штрафу № 143/4.3-4/667, № 143/4.3-4/668 (том 1, а.с. 28 - 32), постановою про поновлення вчинення виконавчих дій (том 1, а.с. 32 - 33), постановою про закінчення виконавчого провадження (том 1, а.с. 33 - 34), претензією з доказами направлення (том 1, а.с. 34 - 36), відповіддю на претензію (том 1, а.с. 36 - 37), судовими рішеннями у справі № 804/7577/17 (том 1, а.с. 38 - 43), судовим рішенням у справі № 904/4432/23 (том 1, а.с. 43 - 47), витягом з АСВП (том 1, а.с. 48), листом № 845/25 з доказами направлення (том 1, а.с. 102 - 104), листом Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (том 1, а.с. 117).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Савченка Олексія Володимировича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Міські автомобільні дороги-1" Нікопольської міської ради (місце реєстрації: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Джерельна, буд. 53; ідентифікаційний код: 38578897) збитки у розмірі 195 200 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений та підписаний 05.09.2025.
Суддя М.О. Ніколенко