вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
28.08.2025м. ДніпроСправа № 904/3587/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Цибульської К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські Електромережі", м. Дніпро
до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас", с. Воронове, Синельниківський р-н, Дніпропетровська обл.
про стягнення заборгованості у сумі 50 335 133 грн 35 коп.
Представники:
від позивача: Козак Т.В., довіреність, адвокат;
від відповідача: не з'явився.
Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські Електромережі" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить стягнути з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" заборгованість за договором про реструктуризацію заборгованості № 110000014088 від 06.05.2025 у сумі 50 335 133 грн 35 коп.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду від 08.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 24.07.2025.
22.07.2025 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, в якому останній вказує на те, що Військова агресія російської федерації проти України наносить непоправну шкоду ДМП ВКГ «ДЗД» та вплинула на можливість виконання цивільно-правових зобов'язань. Це призвело до негативного фінансового стану підприємства Відповідача у 2022-2025 роках, а саме збитку. Вже за 1 квартал 2025 підприємство має збиток 43 116 000,00 грн.
З цих причин договірні зобов'язання між позивачем і відповідачем не виконані належним чином.
Під час воєнного стану та ведення бойових дій ДМП ВКГ «ДЗД» продовжує надавати послуги з централізованого водопостачання, усуває аварії та докладає усіх зусиль, які залежать від підприємства, для забезпечення безперебійного постачання води для життєдіяльності регіону Дніпропетровської області.
Єдиним джерелом формування доходів ДМП ВКГ «ДЗД» є надходження оплати за надані послуги від підприємств - споживачів послуг та населення.
При цьому значно збільшилась дебіторська заборгованість споживачів за надані ДМП ВКГ «ДЗД» послуги з централізованого водопостачання. Так, станом на 15.07.2025 дебіторська заборгованість споживачів перед ДМП ВКГ «ДЗД» за надані послуги з централізованого водопостачання та абонентську плату з урахуванням штрафних та фінансових санкцій складає 112 959 044,00 грн, з них заборгованість населення -21 611 980,52 грн, юридичних осіб та ФОП - 91 347 063,48 грн.
Через неналежне виконання зобов'язань по оплаті отриманих послуг з водопостачання, зокрема оптовими споживачами - водоканалами міст Павлоград, Тернівка, Шахтарське, наше підприємство не має достатньо обігових коштів для здійснення своєчасних та в повному обсязі платежів по Договору реструктуризації.
Діючі тарифи на послуги з централізованого водопостачання, встановлені НКРЕКП нашому підприємству, не відшкодовують фактичну собівартість послуг. Діючі тарифи з електричної енергії не відповідають цінам на енергоносії, які враховані при затверджені тарифу на послуги з централізованого водопостачання ДМП ВКГ «ДЗД».
До того ж тариф на централізоване водопостачання застосовується для населення на рівні тарифу, що застосовувався станом на 24 лютого 2022 року, а саме 30,20 грн за 1 куб.м.
Посилаючись на пункт 3.2. договору про реструктуризацію відповідач вказує на те, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього договору у випадку настання обставин непереборної сили.
Так, настання форс-мажорних обставин унеможливило відповідачем виконання своїх зобов'язань за договором про реструктуризацію заборгованості на даний час.
ДМП ВКГ «ДЗД» надає життєво важливі послуги з централізованого водопостачання та намагається своєчасно виконувати свої зобов'язання, приймає всі міри по сплаті заборгованості. У відповідача в силу незалежних від нього форс-мажорних обставин на даний час не має можливості щодо повного погашення заборгованості позивачу.
Відповідач вказує на те, що Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин. З метою позбавлення обов'язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1.
Таким чином, відповідач вважає, що цей факт є загальновідомим та таким, що не потребує повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин.
Відповідач звертає увагу суду на те, що негайне виконання рішення по даній справі зумовить блокування та зупинення роботи підприємства, яке забезпечує життєдіяльність територіальних громад Дніпропетровської області.
Відстрочення та розстрочення виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/3587/25 жодним чином не зумовить порушення гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції позивачу права на суд.
Підприємство не ухиляється від сплати заборгованості, а навпаки шукає способи її погашення перед позивачем. Не дивлячись на суттєве зменшення фінансових надходжень від споживачів за надані послуги, невідповідність тарифу на послуги з централізованого водопостачання, ДМП ВКГ «ДЗД» робить все можливе задля безперебійної роботи підприємства, приділяє значну увагу питанню виконання зобов'язань за укладеними договорами та можливості зменшення заборгованості перед кредиторами.
З огляду на викладене, відповідач просить суд відстрочити виконання рішення суду по справі №904/3587/25 строком на шість календарних місяців з дня набрання рішенням законної сили та розстрочити виконання рішення суду по справі №904/3587/25 строком на шість календарних місяців шляхом сплати щомісячних платежів у наступному розмірі: 5 (п'ять) місяців по 8 389 188,89 грн та останній місяць - 8 389 188,90 грн.
24.07.2025 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій останній вказує на те, що підставою для відстрочки виконання рішення суду можуть бути лише виняткові обставини, які істотно ускладнюють вчасне його виконання або роблять його неможливим.
При цьому, суд має враховувати дотримання балансу інтересів як боржника, так і кредитора. При відстрочці виконання судового рішення мова йде не про звільнення особи від виконання зобов'язання, а про перенесення строку його виконання з однієї дати, що встановлено законом чи судом, на іншу.
Розглядаючи клопотання про відстрочення та розстрочення сплати заборгованості, подане відповідачем, позивач просить суд врахувати наступні обставини.
На виконанні у виконавчій службі знаходяться 36 виконавчих проваджень про стягнення з Відповідача на користь позивача 27 269 380,15 грн., які входять до суми загальної заборгованості.
Зазначені обставини свідчать про те, що боржник є хронічним неплатником. Він не виконує свої зобов'язання перед кредитором, а надання чергового відстрочення, а потім ще й розстрочення виконання рішення господарського суду лише погіршить становище позивача та дозволить відповідачеві і надалі ухилятися від виконання своїх грошових зобов'язань перед АТ «ДТЕК Дніпровські Електромережі».
Позивач зауважує, що відповідачем не було подано до суду доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності, зокрема, довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності (тощо).
Крім того, позивач зазначає, що при вирішенні питання про надання відстрочки суду необхідно врахувати, що спір у даній справі виник саме з вини відповідача, у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідних платежів.
Разом з тим, тяжка економічна ситуація в країні, спричинена військовою агресією, носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін. Як позивач, так і відповідач несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики, оскільки, господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, суб'єкт господарювання повинен самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.
Позивач наполягає на тому, що введення воєнного стану на території України не свідчить про те, що Відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти. Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.
Наразі, відповідач не надав доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.
Відповідач не продемонстрував серйозність своїх намірів щодо погашення заборгованості перед Відповідачем, адже, предметом позову у даній справі є заборгованість відповідача перед позивачем за договором про реструктуризацію, тобто, позивач вже надав розстрочку відповідача, однак останній не здійснив жодного платежу, спрямованого на погашення існуючої заборгованості.
Позивач вважає такі дії відповідача спробою уникнути виконання рішення господарського суду і примусового стягнення з нього заборгованості за надані йому послуги.
Також:, ДМП ВКГ "Дніпро-Західний Донбас" не надано жодних доказів погашення останнім заборгованості в майбутньому.
Боржником не доведено, що, у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, він зможе виконати судове рішення в зазначений ним період.
Наразі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які свідчать про те, що після надання відстрочення, а потім розстрочення виконання рішення, у відповідача з'являться грошові кошті у кількості, достатній для оплати заборгованості за спірним договором.
З огляду на викладене, позивач просить суд відмовити відповідачеві у повному обсязі у задоволенні клопотання про надання відстрочення і розстрочення виконання рішення господарського суду у справі № 904/3587/25.
21.07.2025 через систему "Електронний суд" представником позивача (Козак Т.В.) подано заяву про участь в призначеному підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У підготовче засідання 24.07.2025 відповідач явку повноваженого представника не забезпечив, про розгляд справи повідомлений належним чином.
У підготовчому засіданні позивач не заперечував щодо закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.
Ухвалою господарського суду від 24.07.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 28.08.2025.
28.08.2025 від відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.
У призначене судове засідання 28.08.2025 представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача 29.07.2025.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
У матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами без участі представника відповідача.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено скорочене рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Предметом доказування по справі є обставини укладання договору, строк оплати, наявність прострочення оплати, строк дії договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.05.2025 між Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпровські Електромережі" (далі - Кредитор) та Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (далі - Боржник) був укладений договір про реструктуризацію заборгованості № 110000014088 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору загальна сума грошового боргу (заборгованості) Боржника перед Кредитором за Актом-претензією про порушення договірних умов від 24.03.2025р., що підлягає реструктуризації за цим Договором, складає: 50 335 133,35 грн. (п'ятдесят мільйонів триста тридцять п'ять тисяч сто тридцять три гривні 35 коп.), яка розрахована на підставі погодинної вартості втрати електричної енергії АТ «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» на балансуючому ринку з січня по березень 2025 року.
Згідно з п. 1.2. Договору Боржник визнає в повному обсязі заборгованість у сумі 50 335 133,35 грн. (п'ятдесят мільйонів триста тридцять п'ять тисяч сто тридцять три гривні 35 коп.) за Актом-претензією про порушення договірних умов від 24.03.2025р., відповідно до умов Публічного договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії по особовому рахунку №110000014088.
У порядку та на умовах, визначених договором, сторони за взаємною згодою домовилися щодо реструктуризації заборгованості суми витрат, понесених Оператором системи розподілу на закупівлю та адміністрування втрат внаслідок порушення споживачем договірних умов, нарахованих на підставі складеного Акту-претензії про порушення договірних умов від 24.03.2025р., шляхом розстрочення на 23 календарних місяців (п. 1.3 Договору).
За умовами п. 2.1.1. Договору Боржник зобав'язується починаючи з дати підписання договору, щомісячно протягом 23 (двадцяти трьох) місяців перераховувати на рахунок Кредитора платіж з реструктуризованої суми, за яким настав строк оплати.
Згідно з п. 2.1.2. Договору сторони погодилися, що сплата боргу зазначеного в п.1.1. буде проводитися Боржником згідно з графіком:
№ п/пДата платежуСума, грн.Вид платежу
1до 24.05.20251 600 000.00Оплата за Договором про реструктуризацію №110000014088
2до 24.06.20251 600 000.00Оплата за Договором про реструктуризацію №110000014088
3до 24.07.20251 600 000.00Оплата за Договором про реструктуризацію №110000014088
4до 24.08.20251 600 000.00Оплата за Договором про реструктуризацію №110000014088
5до 24.09.20251 600 000,00Оплата за Договором про реструктуризацію № 110000014088
6до 24.10.20251 600 000.00Оплата за Договором про реструктуризацію №1100000 І4088
7до 24.11.2025! 600 000,00Оплата за Договором про реструктуризацію №110000014088
8до 24.12.20251 600 000.00Оплата за Договором про реструктуризацію №1 10000014088
9до 24.01.20262 600 000.00Оплата за Договором про реструктуризацію №110000014088
10до 24.02.20262 600 000,00Оплата за Договором про реструктуризацію №110000014088
11до 24.03.20262 600 000,00Оплата за Договором про реструктуризацію №110000014088
12до 24.04.20262 600 000.00Оплата за Договором про реструктуризацію № 110000014088
13до 24.05.20262 600 000,00Оплата за Договором про реструктуризацію № 110000014088
14до 24.06.20262 600 000.00Оплата за Договором про реструктуризацію №110000014088
15до 24.07.20262 600 000.00Оплата за Договором про реструктуризацію №110000014088
16до 24.08.20262 600 000.00Оплата за Договором про реструктуризацію №110000014088
17до 24.09.20262 600 000.00Оплата за Договором про реструктуризацію № 110000014088
18до 24.10.20262 600 000.00Оплата за Договором про реструктуризацію №110000014088
19до 24.11.20262 600 000.00Оплата за Договором про реструктуризацію №110000014088
20до 24.12.20262 600 000.00Оплата за Договором про реструктуризацію №110000014088
21до 24.01.20272 600 000,00Оплата за Договором про реструктуризацію №110000014088
22до 24.02.20272 600 000,00Оплата за Договором про реструктуризацію №110000014088
23до 24.03.20271 135 133,35Оплата за Договором про реструктуризацію № 110000014088
ВСЬОГО50 335 133,35
Відповідно до п. 3.4. Договору випадку прострочення Боржником на строк понад десять днів від дати, до якої мав бути здійснений щомісячний платіж, Кредитор має право вимагати від Боржника дострокової оплати залишку заборгованості по Договору, а Боржник зобов'язаний здійснити таку оплату в 15-денний строк з моменту отримання вимоги. У випадку несплати Боржником залишку заборгованості, спір передається на розгляд до господарського суду.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і скріплення його печатками та діє до 31.03.2027р. Якщо на дату закінчення строку дії цього Договору які-небудь із зобов'язань Сторін не виконані, вони залишаються чинними до їх повного виконання (п. 4.1 Договору).
З моменту укладання цього Договору інші договори, листи чи документи, що стосуються реструктуризації заборгованості, зазначеної в цьому Договорі, втрачають свою чинність (п. 5.4 Договору).
Звертаючись з даним позовом, позивач вказує на те, що строк виконання зобов'язання, що був визначений сторонами в спірному Договорі, настав 23.05.2025 року, але відповідач свої зобов'язання по оплаті по Договору про реструктуризацію заборгованості не виконав.
Всупереч п. 2.1.2. Договору, відповідач не дотримався графіку погашення заборгованості, не здійснив плановий платіж: у сумі 1 600 000,00 грн., який мав бути здійснений до 24.05.2025.
У зв'язку з простроченням відповідачем строку оплати на строк понад десять днів від дати, до якої мав бути здійснений щомісячний платіж (до 24.05.2025), 04.06.2025 позивачем було направлено вимогу на адресу відповідача про сплату заборгованості по Договору у сумі 50 335 133,35 грн. (вих. № 25310/1001 від 02.06.2025).
Про отримання відповідачем зазначеної вимоги свідчить штамп вхідної кореспонденції (вх. № 816-1/10-4 від 04.06.2025).
Однак, вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Вказані обставини і стали причиною виникнення спору.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Отже, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на положення п. 3.4 договору та погодженому між сторонами графіку оплат (п. 2.1.2 Договору), строк оплати заборгованості є таким, що настав.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Між тим, відповідач своїх зобов'язань в частині оплати за договором про реструктуризацію заборгованості № 110000014088 від 06.05.2025 не виконав.
Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у розмірі 50 335 133 грн 35 коп., відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 50 335 133 грн 35 коп. за договором про реструктуризацію визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо відстрочення та розстрочення виконання рішення суду у справі №904/1116/24, суд відмовляє з огляду на таке.
Ст. 331 ГПК України передбачено порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміна способу та порядку виконання судового рішення.
Так, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця ( у випадках, встановлених законом ), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Положеннями ч. 3 ст. 331 ГПК України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини Відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України).
Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
Проте, як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 р. у справі № 910/8153/17, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини Відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо. Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.
Разом з тим необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 р.), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").
Господарський суд зазначає про те, що складне фінансове становище Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас", яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не може бути безумовною підставою для надання розстрочення та відстрочення виконання судового рішення. А наявність військового стану наразі впливає на господарську діяльність обох підприємств. Сторони у справі знаходяться в рівнозначних економічних умовах. Станом на сьогоднішній день енергетична галузь в Україні знаходиться у вкрай важкому стані, внаслідок агресії Російської Федерації, що має загальновідомий характер. І саме ця галузь є пріоритетною ціллю для ворога. Від сталої роботи позивача у цей час залежить ефективна та оперативна діяльність військових частин та осередків територіальної оборони, здатність лікарень надавати медичну допомогу пораненим та хворим, робота виробництв безперервного циклу, зокрема, шахт, заводів, продукція яких має велике значення для оборонної промисловості, можливість постачання у домівки громадян тепла та води, робота громадського електротранспорту та інше.
Таким чином, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається відповідач, на думку суду, не є виключними саме для відповідача, враховуючи необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін, у тому числі позивача, який не позбавлений обов'язку надавати послуги навіть в умовах воєнного стану, що потребує надходження оплати, суд не вбачає підстав для задоволення клопотань відповідача про відстрочку та розстрочку виконання рішення суду.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням вказаного, господарський суд зазначає, що інші доводи та міркування, викладені відповідачем у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідач.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 185, 191, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (52591, Дніпропетровська область, Синельниковський район, село Воронове, вул. Дніпровська, 28, код ЄДРПОУ 03564045) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські Електромережі" (49111, м. Дніпро, Запорізьке шосе 22, код ЄДРПОУ 23359034) 50 335 133 грн 35 коп. - заборгованості по договору про реструктуризацію, 604 021 грн 60 коп. - витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Відмовити у клопотанні відповідача про відстрочення та розстрочення виконання рішення суду у справі № 904/3587/25.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 08.09.2025.
Суддя І.А. Рудь