вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
08.09.2025м. ДніпроСправа № 904/857/25 (205/3658/25)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом ОСОБА_1 , м. Дніпро
до Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ", м. Дніпро
про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки та завданої моральної шкоди
ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до відповідача Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки та завданої моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов'язку щодо проведення розрахунку заробітної плати в наслідок чого утворилась заборгованість в сумі 75 214,95 грн, з яких: 69 411,75 грн - заборгованість по заробітній платі, 5 803,20 грн - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 15.02.2025 по 05.03.2025. Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3 000,00 грн відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.03.2025 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки та завданої моральної шкоди до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
11.04.2025 від ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 11.04.2025 про зміну предмета позову.
06.05.2025 від представника позивача ОСОБА_2 надійшло до суду клопотання про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області. В обґрунтування клопотання представник позивача зазначає, що 22.04.2025 на сайті ВГСУ розміщено публікацію №75866, якою Господарський суд Дніпропетровської області повідомив про відкриття 21.04.2025 провадження у справі про банкрутство АТ «Дніпроважмаш», справа №904/857/25.
Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 27.05.2025 цивільну справу №205/3658/25 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки та завданої моральної шкоди постановлено передати за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області (місце знаходження: 49027, м.Дніпро, вул. Володимира Винниченка, буд. 1), для розгляду в межах справи №904/857/25 про банкрутствоАкціонерного товариства «Дніпроважмаш».
21.10.2019 року набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, на підставі положень частини 3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи №904/857/25 (205/3658/25) передані до розгляду судді Соловйовій А.Є.
Ухвалою суду від 01.07.2025 справу №904/857/25(205/3658/25) прийнято до свого провадження. Справу №904/857/25(205/3658/25) постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Також, у частині 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Так, судом встановлено, що ухвалою суду від 01.07.2025, зокрема, було роз'яснено відповідачу, що відповідно до ст. 178 ГПК України він має право надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. У разі ненадання відзиву на позовну заяву, додаткових доказів у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За змістом пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 01.07.2025 була отримана відповідачем 02.07.2025, що підтверджується Довідкою Господарського суду Дніпропетровської області про доставку електронного листа до електронного кабінету Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ".
Станом на 04.09.2025 відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України 04.09.2025 судом прийнято рішення у справі.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
У період з 24.09.2013 по 14.02.2025 ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з Акціонерним товариством "ДНІПРОВАЖМАШ", що підтверджується записами в трудовій книжці НОМЕР_1 , копія якої міститься в матеріалах справи (том 1, а.с. 26-34).
Наказом Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" №132/к/тр від 14.02.2025 ОСОБА_1 було звільнено з посади слюсаря-ремонтника 6 розряду ремонтної сліжби виробництва сталевих відливок металургійного виробництва (№03) за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України).
Відповідно до Довідки Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" вих.№65 від 24.03.2025 Позивачу була нарахована, але не виплачена заробітна плата в загальній сумі 30 398,56 грн, а саме:
- заробітна плата за березень 2022 року в сумі 9 176,09 грн;
- заробітна плата за листопад 2024 року в сумі 3 590,32 грн;
- заробітна плата за грудень 2024 року в сумі 9 722,71 грн;
- заробітна плата за січень 2025 року в сумі 7 909,44 грн.
Також позивачу не було виплачено компенсацію за невикористану відпустку за 80 днів в сумі 44 456,40 грн.
Станом на дату звернення до суду з дійсною позовною заявою заборгованість АТ "ДНІПРОВАЖМАШ" перед ОСОБА_1 не погашена.
Враховуючи той факт, що в матеріалах справи відсутні докази погашення Відповідачем заборгованості перед ОСОБА_1 та докази щодо спростування вимог, заявлених Позивачем, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов'язки, в рівній мірі кореспондується обов'язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КЗпП України).
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (частина перша статті 21 Закону України “Про оплату праці»).
Відповідно до статті 5 Закону України “Про оплату праці» організація оплати праці здійснюється, крім іншого, на підставі законодавчих та інших нормативних актів, колективних договорів.
Суб'єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування; роботодавці, організації роботодавців, об'єднання організацій роботодавців або їх представницькі органи; професійні спілки, об'єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники.
В силу положень ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.
Відповідно до ст. 21 Закону України “Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа “Суханов та Ільченко проти України» заяви №68385/10 та 71378/10, справа “Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) “майно» може являти собою “існуюче майно» або засоби, включаючи “право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні “законне сподівання»/“правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Відповідно до статті 115 Кодексу законів про працю України - заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Статтею 2 Закону України “Про оплату праці» визначена структура заробітної плати, зокрема, до структури заробітної плати можуть входити: додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій) та інші заохочувальні та компенсаційні виплати (виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми).
Відповідно до статті 95 Кодексу законів про працю України, статті 3 Закону про оплату праці мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.
За загальним правилом заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов'язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності.
Згідно з ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
У відповідності до ч.1. ст. 24 Закону України "Про відпустки" та ч.1 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Крім того, згідно статті 117 Кодексу законів про працю України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною 1 цієї статті.
Згідно пункту 2 розділу II Постанови № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.
У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно пункту 3 розділу ІІІ Постанови № 100, при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.
Згідно пункту 4 розділу III Постанови № 100, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Згідно пункту 8 розділу ІІІ Постанови № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Так, позивача було звільнено 04.02.2025, а тому, з урахуванням вимог п.п. 2,3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, розмір середньоденної заробітної плати має бути обчисленим, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов?язана відповідна виплата, тобто за грудень 2024 року-січень2025 року.
Розмір середнього заробітку за весь час затримки з 15.02.2025 (наступний день після звільнення) по 05.03.2025 (день подання позову до суду).
Відповідно до даних довідки Пенсійного фонду України ОK-5 за грудень 2024 року та січень 2025 року загальна сума заробітної плати становить 20 088,00 грн ( грудень 2024 року - 12 088,00 грн, січень 2025 року - 8000,00 грн)
Середньоденний заробіток позивача складає 446,4 гривень (20 088,00 гривень - сума заробітної плати за грудень 2024 року січень 2025 року поділити на 45 робочих дня).
Кількість робочих днів затримки за період з 15.02.2025 по 15.04.2025 року становить 42 дні.
Загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.02.2025 по 15.04.2025 становить 18 748,80 грн, що визначається шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів затримки (446,40 грн х 42 дні = 18 748,80 грн).
Таким чином, у зв'язку з допущенням відповідачем невиплати звільненому працівникові ОСОБА_1 сум у строки визначені статтею 116 цього Кодексу, відповідач зобов'язаний виплатити позивачу його середній заробіток за час затримки в межах позовних вимог у розмір 18 748,80 грн.
Вирішуючи вимоги стосовно відшкодування моральної шкоди суд виходить із положень ст. 237-1 КЗпП України відповідно до яких відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Як роз'яснював у своїй постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяній фізичній або юридичній особі незаконними діями, або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема у порушені нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоровья потерпілого, тяжкість виражених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, які необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, зваженості та справедливості.
Встановивши наявність порушення конституційного права позивача оплату праці, суд враховуючи положення ст. 237-1 КЗпП України та беручи до уваги тривалість такого порушення, дійшов висновку, що останнє безумовно спричиняло порушення нормальних життєвих зв'язків позивача через позбавлення його можливості належного свого утримання та розпорядження коштами за власними життєвими потребами, і, як наслідок, вимагало додаткових зусиль для організації свого життя, в тому числі звернення до суду за захистом порушеного права, чим позивачу спричинено моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачем у розмірі співмірному до заподіяної шкоди та достатньому для відновлення порушених життєвих зв'язків позивача.
Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач фактично не розрахувався з позивачем при його звільнені, порушені строки виплати позивачу належної йому заробітної плати, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" 69 411,75 грн - заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку, 18 748,80 грн - середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 08.02.2025 по 14.04.2025 включно, 3 000,00 грн - моральної шкоди підлягають задоволенню в повному обсязі.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що при розгляді трудових спорів, у тому числі щодо стягнення заробітної плати, судом враховуються положення ч. 5 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до якої дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення, а також положення ч.4 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства, за змістом якої пропущення граничного строку на подання заяв кредиторів з конкурсними вимогами (в тому числі і щодо виплати заробітної плати) не тягне за собою зміну черговості, у разі задоволення судом таких вимог, тягне за собою наслідки передбачені абз. 3 ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно пп.1 п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за розгляд позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до приписів п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору за розгляд позовних вимог в частині стягнення заробітної плати.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що звільнення позивача від сплати судового збору не звільняє відповідача від обов'язку, у разі задоволення позову, сплатити судовий збір в дохід державного бюджету України, в розмірі встановленому пп.1 п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", при цьому враховуючи загальний розмір задоволених позовних вимог.
За приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, в частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягає стягненню з відповідача на користь державного бюджету України.
Судовий збір сплачений за вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та про відшкодування завданої моральної шкоди підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" (49000, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, 3, код ЄДРПОУ 00168076) про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки та завданої моральної шкоди задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" (49000, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, 3, код ЄДРПОУ 00168076) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 69 411,75 грн - заборгованість по заробітній платі та компенсація за невикористану відпустку, 18 748,80 грн - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 08.02.2025 по 14.04.2025 включно, 3 000,00 грн - моральна шкода, 968,96 грн - судовий збір.
Стягнути з Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" (49000, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, 3, код ЄДРПОУ 00168076) в дохід Державного бюджету (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 1 453,44 грн судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядки та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення складено та підписано 08.09.2025.
Суддя А.Є. Соловйова