08.09.2025 року м.Дніпро Справа № 908/1038/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на рішення господарського суду Запорізької області від 13.11.2024 року у справі №908/1038/24 (суддя Дроздова С.С.)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “АВІКОН ГРУП» (вул. Рекордна, буд. 2, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний код юридичної особи 40653787)
до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (вул. Центральна, буд. 6, м. Дніпро, 49000, ідентифікаційний код юридичної особи 42767945)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство “Запорізький завод феросплавів» (вул. Діагональна, буд. 11, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний номер юридичної особи 00186542)
про стягнення 10 734,38 грн,-
Товариство з обмеженою відповідальністю “АВІКОН ГРУП» звернулося до суду з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про стягнення 9 866 грн 12 коп. заборгованості із сплати послуги за утримання багатоквартирного будинку, 294 грн 66 коп. відсотків, 573 грн 60 коп. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору № 026/у від 19.01.2022 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “АВІКОН ГРУП» та співвласниками багатоквартирного будинку, що розташований за адресою м. Запоріжжя, пр-т Металургів, буд.23, згідно якого позивач прийняв на себе зобов'язання надавати співвласникам послугу з управління будинком (п.п.1.1, 1.4, 2.3 договору), а співвласники - оплачувати цю послугу згідно з вимогами законодавства та умовами договору (п.п.1.1 та 2.2 договору).
Вказує, що згідно з пунктом 3.1. договору ціна послуги з управління становить 4,81 грн з ПДВ на місяць за один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку. На підставі пункту 3.5 договору та згідно з наказом № 205- А/93 від 31.05.2023 року про індексацію вартості послуги з управління багатоквартирним будинком з 01.06.2023 ціну послуги було збільшено до 4,92 грн за 1 кв.м, а згідно з наказом № 216-А/24 від 31.01.2024 року з 01.02.2024 року ціну послуги було збільшено до 5,41 грн за 1 кв.м.
Позивач зазначав, що розташоване в будинку нежитлове приміщення ІХ підвалу літ.А-5 загальною площею 77,6 кв.м належить державі в особі Фонду державного майна України. Згідно з наказом Фонду державного майна України від 31.01.2019 року № 84 територіальним органом Фонду, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, стосовно Запорізької області є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях.
Вважає, що на відповідача, як співвласника будинку, згідно з договором покладено зобов'язання оплачувати позивачу вартість послуги з управління будинком. Однак, починаючи з дати укладення договору і дотепер вказані зобов'язання відповідачем не виконуються, станом на 08.04.2024 року заборгованість складає 9 866 грн 12 коп.
На підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України позивач просив крім суми заборгованості, стягнути на його користь 3% річних та інфляційні втрати.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.11.2024 року у справі №908/1038/24 позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (вул. Центральна, буд. 6, м. Дніпро, 49000, ідентифікаційний код юридичної особи 42767945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АВІКОН ГРУП» (вул. Рекордна, буд. 2, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний код юридичної особи 40653787) заборгованість із сплати послуг за утримання багатоквартирного будинку в сумі 9 866 (дев'ять тисяч вісімсот шістдесят шість) грн 12 коп., 3% річних в сумі 294 (двісті дев'яносто чотири) грн 66 коп., інфляційні втрати в сумі 573 (п'ятсот сімдесят три) грн 60 коп., судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн 40 коп.
Рішення обґрунтовано доведеністю позовним вимог.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Вважає, що господарським судом Запорізької області при прийнятті рішення по справі № 908/1038/24 неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, а судом не враховано той факт, що апелянт не був власником об'єкту державної власності - нежитлового приміщення, ІХ підвалу літ. А-5, загальною площею 77,6 кв.м., з приямками - 3 шт., що розташоване за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Металургів, 23 (далі - майно) та не є споживачем послуг за вказаною адресою.
Посилаючись на частину 1 статті 1 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», апелянт вказує, що жодних листів, договорів чи їх проєктів, інших документів на підтвердження того, що позивач вважає відповідача власником чи співвласником майна за адресою: м. Запоріжжя, пр-т Металургів, 23, на адресу відповідача не надходило. Перше судове засідання по справі № 908/1038/24 було призначено вже після приватизації державного майна.
Скаржник вказує, що 05.02.2024 року на адресу Управління забезпечення реалізації повноважень у Запорізькій області від ТОВ надійшов рекомендований лист за вих. № 595-А/24 від 02.02.2024 року, в якому було зазначено, що:
- власником вказаного багатоквартирного будинку є держава в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по
Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях;
- згідно з технічним паспортом на будинок (копія додається), в його складі, як окремі облікові одиниці, наявні сім неприватизованих нежитлових приміщень загальною площею 403,22 кв.м, а саме:
- приміщення ІХ (підвал) площею 77,55 кв.м,
- приміщення Х (підвал) площею 16,78 ка.м,
- приміщення ХІ (підвал) площею 33,67 кв.м,
- приміщення ХІІ (підвал) площею 120,8 кв.м,
- приміщення ХІІІ (підвал) площею 55,28 кв.м,
- приміщенняХІУ(підвал)площею 75,22 кв.м,
- приміщення XV (підвал) площею 23,92 кв.м.
До листа позивач надав два примірника договору про компенсацію витрат з управління багатоквартирним будинком № 026/у-1 від “ -- » 2024 року, відповідно до пункту 1.1 якого споживач, починаючи з 01.02.2022 року має компенсувати витрати на управління багатоквартирним будинком за адресою: м. Запоріжжя, пр-т Металургів, буд. 23, в якому розташовані нежитлові приміщення загальною площею 403,22 кв.м., які перебувають у власності держави і мають статус вільних.
Апелянт акцентує увагу апеляційного суду на те, що на все майно в будинку за адресою: м. Запоріжжя, пр-т Металургів, 23, яке не перебувало в приватній власності, площею 403,22 кв.м, позивач з незрозумілих причин у 2024 році визнав власником Регіональне відділення.
Також апелянт зазначає обставини щодо недопуску позивачем відповідача до об'єкту державної власності - нежитлового приміщення, ІХ підвалу літ. А-5, загальною площею 77,6 кв.м., з приямками - 3 шт., що розташоване за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Металургів, 23.
Скаржник вважає, що місцевим господарським судом у справі № 908/1038/24 невірно застосовано поняття “власника державного майна».
Щодо цього наводить наступні доводи:
Згідно відомостей з роздруківки Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, яку надає ТОВ “АВІКОН ГРУП» разом із позовною заявою, власником на нежитлове приміщення, ІХ підвалу літ. А-5, загальною площею 77,6 кв.м., з приямками - 3 шт., що розташоване за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Металургів, 23, є Держава Україна в особі Фонду державного майна України.
До 26.04.2024 року власник майна - Держава Україна, а відповідач в межах наданих повноважень був наділений функціями з управління об'єктом державної власності, здійснення заходів контролю, забезпечення ефективності використання та збереження державного майна, і в жодному разі не виступав як споживач (з яким навіть не був укладений договір) в цьому приміщенні.
Скаржник вважає, що він є неналежним відповідачем у справі № 908/1038/24.
Просить рішення господарського суду Запорізької області від 13.11.2024 року у справі №908/1038/24 скасувати.
Прийняти нове рішення у справі №908/1038/24, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, судові витрати покласти на позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує її доводи. Вважає, що рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим.
Просить відмовити відповідачу в задоволені апеляційної скарги, залишити оскаржуване рішення без змін.
Положенням ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до ч.5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2025 року було відкрито апеляційне провадження в порядку письмового провадження.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За доводами апеляційної скарги відповідач посилається на те, що:
- у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях відсутні договірні відносини з відповідачем;
- позивач безпідставно врахував площу приміщень, які відповідачу не належать;
- відповідач не має доступ у приміщення, що є предметом спору;
- відповідач у даній справі є неналежним.
Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що згідно із інформацією, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно станом на 14.03.2024 року, власником нежитлового приміщення, ІХ підвалу літ А-5, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 77,6 кв.м. за адресою Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Металургів, будинок 23 є Держава Україна в особі Фонду державного майна України, код ЄДРПОУ: 00032945, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 56776517 від 24.02.2021 року, документи подані для державної реєстрації: свідоцтво про право власності, серія та номер ЯЯЯ№941635, виданий 15.12.2005, видавник: Виконавчий комітет Запорізької міської ради.
Подання позову саме до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях позивач в позовній заяві обґрунтовує тим, що відповідач є територіальним органом Фонду державного майна України, що реалізує державну політику, зокрема, у сфері використання державного майна та управління об'єктами державної власності, які належать до сфери управління Фонду стосовно Запорізької області, що встановлено наказом Фонду державного майна України від 31.01.2019 року № 84.
Таким чином, заперечуючи своє відношення до спірного нежитлового приміщення, відмовляючись від тягаря його утримання, який, в силу статті 322 Цивільного кодексу України несе кожен власник, відповідач, по суті, ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього центральним органом виконавчої влади, Регіональним відділенням якого відповідач є.
Судом встановлено, що 19.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “АВІКОН ГРУП» (далі - управитель), та співвласниками багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, пр-т Металургів, буд.23 (далі - співвласник або кожний окремо - співвласник), укладено договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком № 026/У ( далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору управитель зобов'язується надати співвласникам послуг з управління багатоквартирним будинком (далі - послуга) з управління, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Металургів, будинок 23, далі будинок, а співвласники зобов'язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору. Цей договір укладається з управителем за рішенням співвласників будинку (протокол загальних зборів співвласників № 1від 05.01.2022) та є обов'язковим для виконання всіма співвласниками будинку, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення.
Згідно із п. 1.4 договору послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майно будинку та його прибудинкової території. Послуга з управління включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладання індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку. Послуга з управління надається відповідно до періодичності виконання (надання) робіт (послуг) з утримання будинку та прибудинкової території згідно з додатком 3 до цього договору, що є його невід'ємною частиною. Послуга з управління надається відповідно до вимог до якості згідно з чинним законодавством України.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що кожен із співвласників зобов'язаний, зокрема, оплачувати управителю надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором.
Умовами п. 2.3 договору визначено, що управитель зобов'язаний, зокрема, надати послуги з управління своєчасно і належної якості з дотримання вимог цього договору.
Згідно п.2.4 договору управитель має право, зокрема вимагати від співвласників оплати наданої послуги з управління в порядку, за ціною та в строки, встановлені цим договором.
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.5 договору ціна послуги з управління становить 4,81 гривень з ПДВ на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку та включає: витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 2,044 гривень з ПДВ за 1 кв.метр відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території, що міститься у додатку 4 до нього договору; винагороду управителю в розмірі 0,364 гривень з ПДВ з 1 кв.метр, на місяць. Управитель нараховує кожному із співвласників щомісячну плату за послугу з управління. Кожен співвласник повинен сплачувати нараховані йому відповідно до договору платежі на банківський рахунок управителя щомісяця, не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі збільшення цін на товари, матеріали, послуги, енергоресурси та ін., в тому числі збільшення рівня мінімальної заробітної плати, управитель вправі здійснити перерозподіл коштів в межах встановленої ціни на послугу з управління за рахунок поточного ремонту, або в односторонньому порядку збільшити ціну послуги, але не більше ніж на 10% і не частіше, аніж один раз на календарний рік.
Товариством з обмеженою відповідальністю “АВІКОН ГРУП» 31.05.2023 року прийнято наказ № 205/А/23 “Про індексацію вартості послуги з утримання багатоквартирним будинком», за яким з 01.06.2023 року нарахування вартості послуги з управління багатоквартирним будинком за адресами для співвласників багатоквартирного будинку та для власників (орендарів) нежитлових приміщень здійснювати згідно додатку.
Згідно додатку до наказу нарахування вартості послуг з управління багатоквартирного будинку за адресою Металургів проспект, буд. 23 складає 4,92 грн з ПДВ за 1 кв.м, нарахування вартості послуг по нежитловим приміщенням - 4,92 грн.
Наказом позивача від 31.01.2024 року № 216/А/24 “Про індексацію вартості послуги з утримання багатоквартирним будинком», з 01.02.2024 року нарахування вартості послуги з управління багатоквартирним будинком за адресами для співвласників багатоквартирним будинком та для власників (орендарів) нежитлових приміщень здійснювати згідно додатку. Згідно додатку до наказу нарахування вартості послуг з управління багатоквартирного будинку за адресою: Металургів проспект, буд. 23 складає 5,41 грн з ПДВ за 1 кв.м, нарахування вартості послуг по нежитловим приміщенням - 5,41 грн.
Умовами п. 7.1 договору сторони узгодили, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначеним змістом зобов'язання.
Відповідно до п.п. 10.1, 10.2 договору цей договір набирає чинності з 01.02.2022 року та укладений строком на один рік. Якщо за два місяця до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить письмову іншій стороні про відмову від цього договору, він вважається продовженим на один рік.
Відповідно до матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю “АВІКОН ГРУП» звернулось до Начальника управління забезпечення реалізації повноважень у Запорізькій області Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях Панасенко В.В. з листом № 595-А/24 від 02.02.2024 року, у якому повідомляє про направлення для оформлення і підписання для примірника договору про компенсацію витрат з управління багатоквартирним будинком по проспекту Металургів, 23.
Листом від 04.03.2024 року № 11/1-31-00597 “Про надання інформації» управління забезпечення реалізації повноважень у Запорізькій області Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на лист Товариства з обмеженою відповідальністю “АВІКОН ГРУП» від 02.02.2024 року № 595-А/24 повідомило, що державне майно-нежитлове приміщення, ІХ підвалу літ. А-5, загальною площею 77,6 кв.м., з приямками - 3 шт, розташоване за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 23, яке в процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу АТ “Запорізький завод феросплавів» та залишилось на його балансі, перебуває в управлінні Регіонального відділення. Також, у зазначеному листі Регіональне відділення просить позивача надати доступ до приміщення для здійснення перевірки державного майна.
Враховуючи те, що позивач довів суду, що власником нежитлового приміщення, ІХ підвалу літ. А-5, загальною площею 77,6 кв.м., з приямками - 3 шт, що розташоване за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, просп. Металургів, 23 є Держава Україна в особі Фонду державного майна України, територіальним органом якого є : Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що саме Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, відповідно до умов договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком № 026/У від 19.01.2022 року є належним відповідачем та має довести належне виконання ним умов договору.
Між тим, такі обставини скаржником не доведені.
Згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Так, відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Таким чином, заперечуючи підтверджені документально та нормативно доводи позивача щодо належності відповідача у справі, відповідач мав надати суду першої інстанції обґрунтовані докази цих заперечень. За відсутності таких доказів суд цілком слушно та правильно визначив, що майнові зобов'язання перед позивачем у спірних відносинах несе саме відповідач.
Як вказано вище, відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апелянт не заперечує проти проведеного розрахунку заборгованості та стягнутих судом сум. З апеляційної скарги залишається незрозумілим, яку саме норму матеріального права неправильно застосував суд при ухваленні оскаржуваного рішення.
За доводами апеляційної скарги відповідач вказує обставини щодо порядку проведення загальних зборів співвласників, необхідності надання управителем примірника договору з управління багатоквартирним будинком кожному співвласнику.
Щодо цих доводів колегія суддів зазначає наступне:
Обов'язок співвласника нести тягар утримання належного йому майна та, зокрема, сплачувати житлово-комунальні послуги, якщо йдеться про нерухоме майно, не пов'язується напряму ані з наявністю або відсутністю укладеного договору, ані - тим більше - з дотриманням встановленого порядку проведення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку.
Позивач до таких співвласників не належить, у відповідних зборах участі не приймав, повідомленням співвласників про збори не стосується його компетенції.
Відповідно до матеріалів справи, позивач здійснює свою господарську діяльність на підставі договору, укладеного відповідно до приписів статті 15 Закону України “Про житлово-комунальні послуги».
В силу статті 15 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком укладається з управителем від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку, підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов'язковим для виконання всіма співвласниками.
Отже, договір між позивачем і відповідачем стосовно надання послуг з управління багатоквартирним будинком укладено і цей договір є обов'язковим для відповідача як і звичайний двосторонній правочин між індивідуальним споживачем та виконавцем житлово-комунальної послуги.
Статус споживача у спірних відносинах відповідач має саме в силу належності об'єкта на праві власності державі і делегування державою відповідачу повноважень власника у питаннях, пов'язаних з управління цим об'єктом.
Жодні обставини не звільняють співвласника від оплати цих послуг.
Як стверджує позивач, він, як управитель, на момент укладення договору не мав документально підтвердженої інформації щодо осіб, які є власниками квартир та житлових приміщень в будинку, адже відповідна інформація не є загальнодоступною. Лише після виготовлення за власний рахунок технічного паспорта та будинок, з одного боку, та отримання претензій з боку відповідача стосовно відсутності доступу до належного відповідачу об'єкта, з іншого боку, позивач замовив за окрему плату інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно - вже стосовно цілком визначеного об'єкта.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України всі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до Закону України “Про управління об'єктами державної власності» передбачено, що власником Єдиного реєстру об'єктів державної власності - власником Реєстру та виключних майнових прав на його програмне забезпечення та бази даних є держава в особі Фонду державного майна України.
Єдиний реєстр об'єктів державної власності є державною інформаційно-комунікаційною системою, що забезпечує збирання, облік, накопичення, оброблення, захист та надання інформації про нерухоме майно, у тому числі передане в оренду (лізінг), концесію або заставу, державних підприємств, установ та організацій, а також про корпоративні права держави та державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських структур.
Законом України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначені особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносини, пов'язаних з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.
Статтею 1 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна; співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.
За визначенням, викладеним у пункті 14 частини 1 статті 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», управитель багатоквартирного будинку - це фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.
Згідно приписів статті 4 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Якщо квартира або нежитлове приміщення належить більш як одному співвласникові, реалізація прав та виконання обов'язків співвласниками квартири або нежитлового приміщення, включаючи участь в управлінні багатоквартирним будинком, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством для реалізації права спільної власності.
Відповідно до статті 6 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники мають право: 1) вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників; 2) брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника; 3) одержувати інформацію про технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, умови його утримання та експлуатації, витрати на утримання спільного майна багатоквартирного будинку та надходження, отримані від його використання; 4) безоплатно одержувати інформацію про суб'єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і площу таких квартир та приміщень у порядку і межах, визначених законом; 5) знайомитися з протоколами зборів співвласників (крім конфіденційної інформації про фізичних осіб), власними листками опитування, зведеною інформацією про результати голосування кожного із співвласників (крім конфіденційної інформації про фізичних осіб), а також за власний рахунок робити з них виписки і копії та отримувати їх копії в електронній формі; 6) на відшкодування винною особою збитків, завданих спільному майну багатоквартирного будинку, у розмірі, що відповідає частці кожного співвласника; 7) інші права, визначені законом. Реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників. У разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення новий власник набуває усіх прав попереднього власника як співвласника.
Кожний співвласник, згідно з частиною 2 статті 7 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника. Кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника. У разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення новий власник набуває усіх обов'язків попереднього власника як співвласника.
Відповідно до статті 9 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
Наймачі, орендарі та інші користувачі квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку можуть брати участь в управлінні багатоквартирним будинком виключно за дорученням власників таких квартир та приміщень.
Приписами статті 11 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем. Умови договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Істотними умовами договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком є: 1) перелік послуг; 2) вимоги до якості послуг; 3) права і обов'язки сторін; 4) відповідальність сторін за порушення договору; 5) ціна послуг; 6) порядок оплати послуг; 7) порядок і умови внесення змін до договору; 8) строк дії договору, порядок і умови продовження дії та розірвання договору. Якщо зборами співвласників прийнято рішення про укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, такий договір (зміни до нього) підписується співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов'язковим для виконання всіма співвласниками. Управитель протягом одного місяця з дня підписання з ним договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (змін до нього) зобов'язаний надати під власноручний підпис або надіслати рекомендованим листом кожному співвласнику примірник такого договору (змін до нього), завірений підписом управителя. За складеною у довільній формі письмовою заявою (у тому числі у формі електронного документа) співвласника примірник договору в електронній формі надсилається йому на адресу електронної пошти чи з використанням інших технічних засобів електронних комунікацій за контактними даними, зазначеними у заяві. У такому разі надання такому співвласнику або надсилання йому рекомендованим листом примірника договору не вимагається. Договір з управителем укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на наступний однорічний строк. До договорів, предметом яких не є управління багатоквартирним будинком, передбачене частиною шостою цієї статті, обмеження щодо строку договору не застосовується.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належить житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.
Згідно із статтею 12 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов'язані з виконанням зобов'язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.
Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
Зобов'язання із здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов'язковим для виконання всіма співвласниками.
Отже, договір про надання послуг з управління, що укладений на виконання рішення зборами співвласників, є обов'язковим для виконання всіма співвласниками. У такому разі укладання індивідуального договору співвласника з управителем не вимагається (Постанова Верховного суду від 27.03.2023 року у справі № 920/1343/21).
Як вбачається із матеріалів справи, договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком № 026/У від 19.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “АВІКОН ГРУП» та співвласниками багатоквартирного будинку, що розташований за адресою м. Запоріжжя, пр-т Металургів, буд.23, укладений за рішенням співвласників будинку розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Металургів, будинок 23, оформленим протоколом загальних зборів співвласників № 1від 05.01.2022 року.
Станом на дату розгляду справи договір № 026/У від 19.01.2022 року діє, доказів визнання його недійсним в судовому порядку відповідачем не надано. Також, відповідачем не надано доказів оскарження рішення співвласників будинку розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Металургів, будинок 23, оформлене протоколом загальних зборів співвласників № 1від 05.01.2022 року.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно статті 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки відповідач не надав суду належні та допустимі докази виконання ним належним чином зобов'язання за спірним договором, правильність проведених позивачем нарахувань не спростовує, висновки оскаржуваного рішення не спростував, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не доведена та задоволенню не підлягає.
Оскаржуване рішення суду повністю відповідає ознакам законності та обґрунтованості, а доводи відповідача спростовуються фактичними обставинами справи.
Отже, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судові витрати за її розгляд слід віднести на скаржника згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 13.11.2024 року у справі №908/1038/24 залишити без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.Г. Іванов
Суддя А.Є. Чередко