ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
08 вересня 2025 року Справа № 924/401/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Маціщук А.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "РІАЛБУД ТРЕЙД" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 16 червня 2025 року по справі №924/401/25 (повний текст рішення складено 19 червня 2025 року, суддя Гладюк Ю.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Укрпошта"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІАЛБУД ТРЕЙД"
про стягнення 300 551 грн 97 коп.
Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.
Акціонерне товариство "Укрпошта" (надалі - Позивач) звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІАЛБУД ТРЕЙД" (надалі - Відповідач) про стягнення 300 551 грн 97 коп. неустойки, яка складається з 163 090 грн 22 коп. штрафу та 137 461 грн 75 коп. пені.
В обгрунтування позовної заяви Позивач посилався на неналежне виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за договором № 171024-39Е від 21 жовтня 2024 року (надалі - Договір; а.с. 15-20).
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 16 червня 2025 року позов задоволено частково (а.с. 122-126). Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 163 090 грн 22 коп. штрафу та 131 054 грн 89 коп. пені.
Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд зазначив, що пунктом 5.2 Договору передбачено, що за порушення строків поставки товару або умов якості товару Відповідач несе відповідальність та сплачує Позивачу штрафні санкції в розмірі відповідно до статті 231 Господарського кодексу України.
Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що Позивач просить стягнути з Відповідача 137461 грн 75 коп. пені та 163090 грн 22 коп. штрафу. При цьому констатовано, що пеню Позивач нараховує за період з 31 грудня 2024 року по 21 лютого 2025 року на поставку товару згідно графіку (пункт 7.1 специфікації) та за період з 22 листопада 2024 року по 21 лютого 2025 року, згідно заявки (пункт 7.2 специфікації).
Суд першої інстанції перевіривши методику та правильність розрахунків Позивача щодо нарахування пені виснував, що оскільки останнім допущено помилку в кількості днів прострочення за період з 31 грудня 2024 року по 21 лютого 2025 року - 53 календарних днів, а не 56, вважав, що вірним до стягнення з Відповідача буде 131054 грн 89 коп. пені, з огляду на що у стягненні 6406 грн 86 коп. пені судом відмовлено.
Водночас, провівши розрахунок заявленого до стягнення 163090 грн 22 коп. штрафу в розмірі 7%, суд першої інстанції виснував про його правомірність.
Що ж до клопотання Відповідача про зменшення штрафних санкцій, то в оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд вказав, що зменшення суми неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. Констатував, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з підстав, висвітлених в ній, просив суд рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову (а.с. 131-135).
Мотивуючи апеляційну скаргу, Відповідач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що розмір нарахованих Позивачем штрафних санкцій носить не компенсаторний характер, а каральний. Вважає, що будь-яких збитків Відповідач Позивачу не заподіяв, визначаючи, що матеріали справи таких відомостей не містили. Наголошує, що у разі залишення рішення Господарського суду Хмельницької області у справі №924/401/25 від 16 червня 2025 року без змін та без зменшення розміру штрафних санкцій, Відповідач опиниться у критичному фінансовому стані, звертаючи при цьому увагу на те, що сума, присуджена до стягнення 294145 грн 11 коп. - перевищує 115% чистого прибутку Відповідача (255000 грн), що на його переконання є неспівмірним покладеній відповідальності. З позиції апелянта такий підхід порушує принцип співмірності відповідальності, закріплений у статті 233 Господарського кодексу України та підтверджений правовими позиціями Верховного Суду України. Звертає увагу, що застосування надмірних санкцій у відриві від фінансового стану боржника не лише суперечить засаді справедливості, а й створює реальні загрози подальшої господарської діяльності скаржника. Відповідач вказує, що дане може унеможливити виконання інших договірних зобов'язань, включно з постачанням стратегічно важливих товарів для підприємств України, що може завдати шкоди виробничим процесам контрагентів та негативно вплинути на економічну стабільність у відповідних секторах.
Апелянт зазначає, що ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання з позиції Відповідача покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. При цьому скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанії на те, що Позивач є однією з найбільших господарських організацій в Україні - згідно з відкритими даними, його статутний капітал становить 6 518 597 000 грн. Підприємство володіє значними фінансовими, матеріальними та людськими ресурсами, що на переконання Відповідача свідчить про його високий рівень платоспроможності та стабільне фінансове становище. У зв'язку з цим вважає, що зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій не може завдати Позивачу жодного негативного впливу на його фінансову спроможність.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14 липня 2025 року справу №924/401/25 прийнято до провадження суду та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача та запропоновано Позивачу в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Відповідачу.
Разом з тим такою ухвалою апеляційного господарського суду повідомлено сторін про те, що у зв'язку із розглядом справи №924/401/25 в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 15 вересня 2025 року включно.
24 липня 2025 року через підсистему «Електронний суд» Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач вказав, що дотримуючись логічної послідовності доводів Відповідача, в тому числі, щодо наявності значної кількості контрагентів, беззаперечним є той факт, що підприємство скаржника спроможне забезпечити подальшу ефективність управлінських рішень; результативну можливість підприємства до збереження ним абсолютної або нормальної фінансової стійкості; стабільність високих економічних результатів функціонування підприємства, а також швидкість адаптації до виниклого зовнішнього впливу, що породжене рішенням Господарського суду Хмельницької області, та продовження своєї ефективної господарської діяльності протягом тривалого періоду часу. Вказує, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості роботи акціонерного товариства «Укрпошта» в умовах воєнного стану» №305 від 17 березня 2022 року, Позивач включений до переліку підприємств, установ та організацій, щодо яких є висока суспільна потреба. Зазначає, що Позивач як єдиний Національний оператор поштового зв'язку, відноситься до об'єктів критичної інфраструктури та відповідає встановленим частиною 2 статті 8 Закону України «Про критичну інфраструктуру» №1882 від 16 листопада 2021 року критеріям, що визначають їх соціальну, політичну, економічну, екологічну значущість для забезпечення оборони країни, безпеки громадян, суспільства, держави і правопорядку, зокрема для реалізації життєво важливих функцій та надання життєво важливих послуг, свідчать про існування загроз для них, можливість виникнення кризових ситуацій через несанкціоноване втручання в їх функціонування, припинення функціонування, людський фактор чи природні лиха, тривалість робіт для усунення таких наслідків до повного відновлення штатного.
Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Згідно частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Частиною 3 статті 270 Господарського процесуального України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
В силу дії частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У відповідності до частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження визначені в частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.
Суд констатує, що дана справа № 924/401/25 не підпадає під дані винятки.
Водночас, суд констатує, що згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 3028 грн. Відтак, максимальна ціна позову, що підлягає під дію частини 10 статті 270 ГПК України складає 302800 грн 00 коп. (що є більшою сумою, ніж сума позовних вимог в даній справі).
З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.
Відтак, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги Відповідача, суд апеляційної інстанції виснує, що апеляційну скаргу Відповідача слід задоволити частково, а оскаржуване рішення змінити, шляхом зменшення пені та штрафу на 40 %. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
З матеріалів справи слідує, що 21 жовтня 2024 року між Позивачем (покупець) та Відповідачем (постачальник) за результатом закупівлі товару за ДК 021:2015:42410000-3: Підіймально-транспортувальне обладнання, ідентифікатор закупівлі UA-2024-09-23-014124-a, шляхом накладення електронного підпису, укладено Договір (а.с. 16-20).
Відповідно до пункту 1.1 Договору, Відповідач зобов'язався поставити Позивачу у власність товар з його монтажем, підключенням, налаштуванням і проведенням пусконалагоджувальних робіт на об'єктах поштового зв'язку Позивача, в порядку та в строки, визначені умовами Договору, а Позивач зобов'язався прийняти товар і оплатити його в порядку та на умовах Договору.
Згідно з пунктом 1.2 Договору предмет Договору для цілей, визначених Законом України “Про публічні закупівлі», зазначається у Специфікації (Додаток № 1 до Договору).
Пунктом 1.3 Договору, Товар, що постачається за Договором, повинен бути придатним для мети його використання, яка зазначається у специфікації.
У відповідності до пункту 3.1 Договору обумовлено, що ціна Договору, ціна за одиницю товару зазначається в специфікації.
За підпунктом 3.7.1 Договору Відповідач протягом 3-х робочих днів після підписання Договору виставляє Позивачу рахунок на попередню оплату (аванс), в розмірі 50% (п'ятдесят) відсотків від вартості товару в кількості 11 штук. Позивач зобов'язався здійснити оплату протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання такого рахунку, за умови, що Позивач отримав від Відповідача оригінал банківської гарантії повернення авансового платежу, складеної за примірною формою, яка наведена в Додатку № 6 цього Договору, не пізніше ніж за 3 (три) робочі дні до закінчення строків оплати виставленого рахунку. У разі, якщо Відповідач не передав Позивачу оригінал рахунку на авансовий платіж або не надав відповідну банківську гарантію, вимоги до якої визначені Договором, в строк, зазначений вище, термін оплати продовжується на відповідну кількість робочих днів затримки.
Відповідно до пункту 4.1 Договору поставка товару, зазначеного в Додатку № 1 до Договору, здійснюється згідно з Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року на умовах поставки “Зі сплатою мита» у строки, що зазначаються в Додатку № 1 до Договору, в т.ч. товар в кількості 11 одиниць за визначеними адресами поставки постачається за графіком поставки, зазначеним в додатку №1 до Договору.
Як визначено підпунктом 4.1.2 Договору встановлено, що товар в кількості 2 одиниць постачається на підставі заявки замовника, підписаної його уповноваженою особою, що складається за формою, наведеною в додатку № 3 до Договору, та надається Позивачем у спосіб, визначений Договором для обміну документами, і є невід'ємною частиною Договору. Товар постачається на об'єкти поштового зв'язку Позивача, розташовані по всій території України (крім територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блоковані)).
Між тим підпунктами 4.1.4, 4.1.5 Договору, Товар у місці його поставки розвантажується, заноситься та встановлюється Відповідачем самостійно у місце встановлення, зазначене Позивач. Місце встановлення та монтажу товару попередньо готується Позивачем з виконанням необхідних будівельних робіт та підводу точок підключення до електропостачання. Відповідач зобов'язався здійснити монтаж, підключення, налаштування та проведення пусконалагоджувальних робіт у порядку, передбаченому умовами Договору, за місцем поставки Товару. Строки поставки та місце поставки можуть бути змінені у випадках технічної неможливості з боку Позивача надати доступ до об'єкту поштового зв'язку за згодою сторін.
Як визначено пунктом 4.2 Договору, Відповідач зобов'язався письмово повідомити Позивача про конкретну дату та час поставки товару, про початок монтажу товару не пізніше ніж за 5 (п'ять) календарних днів до запланованої дати поставки товару. Відповідач зобов'язався здійснити всі дії, пов'язані з поставкою товару та доведенням його до стану, придатного для експлуатації.
Умовами пункту 4.3 Договору передбачено, що товар вважається поставленим на дату його приймання Позивачем в стані, придатному для експлуатації, після виконання Відповідачем робіт за місцем поставки, у тому числі: монтажу, підключення, налаштування та проведенням пусконалагоджувальних робіт, та наявності дозволу на експлуатацію підйомника від Держпраці, що підтверджується підписанням сторонами Акту приймання-передачі товару.
Відповідно до пункту 5.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України та Договором.
За умовами пункту 5.2 Договору, порушення строків поставки товару або умов якості товару Відповідач несе відповідальність та сплачує покупцю штрафні санкції в розмірі відповідно до статті 231 Господарського кодексу України.
Згідно з пунктом 5.5 Договору сплата штрафних санкції не звільняє сторони від виконання зобов'язань за цим Договором.
Відповідно до пункту 5.12 Договору штрафні санкції, нараховані згідно з цим розділом Договору, сплачуються винною стороною протягом 3-х робочих днів з дати отримання рахунку на оплату, який складає інша сторона та надсилає на електронну пошту, зазначену у розділі 11 Договору.
Згідно з пунктом 6.1 Договору, даний Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін (за умови використання) та діє до дати, зазначеної у специфікації. Припинення дії Договору чи його розірвання не звільняє будь-яку із сторін від обов'язку виконати свої зобов'язання за Договором, які виникли до такого припинення (розірвання) на підставі належно виконаного іншою стороною свого зобов'язання за Договором.
Відповідно до пункту 8.15 Договору заявка або будь-який інший документ (кореспонденція) за Договором, які оформляються сторонами, подається сторонами одним із наступних способів: шляхом відправлення електронного листа на електронну пошту Відповідача з додаванням до такого листа сканкопії відповідного документу, підписаного Позивачем, в форматі РDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. У даному випадку відповідний документ вважається отриманим Відповідачем з дати його направлення Позивачем на електрону адресу Відповідача, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення Позивача. Шляхом направлення відповідного документу в електронному вигляді за допомогою Сервісу, при цьому такий документ вважається отриманим Відповідачем з моменту присвоєння Сервісом статусу документу “Відправлений». Документ направлений за допомогою Сервісу підписується за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП) уповноважених осіб покупця або іншого електронного підпису, використання якого не суперечить діючому законодавству України. Доказом належного отримання документів за допомогою Сервісу є відповідна роздруківка повідомлення з Сервісу з поміткою зазначеного статусу документа або лист відповідної особи що здійснює надання послуг за Сервісом з відповідним підтвердженням. Шляхом надіслання оригіналу відповідного документу у паперовому вигляді на адресу Відповідача, зазначену в договорі та/або передачі її уповноваженому представнику Відповідача, що підтверджується власноручним підписом такого представника. Електронні адреси та адреси для листування зазначені сторонами у розділі “Місцезнаходження та банківські реквізити Сторін» цього Договору.
Пунктом 8.16 Договору визначено, що у випадку направлення відповідного документу декількома з перелічених у договорі способів, датою отримання Відповідачем документу Позивачем вважається найбільш рання дата отримання документу.
Згідно з пунктом 8.17 Договору сторони дійшли згоди щодо можливості підписання цього Договору, додаткових угод до нього, а також Актів, рахунків та будь-яких інших документів на виконання умов Договору в електронній формі - як електронних документів, з дотриманням вимог Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України “Про електронні довірчі послуги», Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та інших вимог чинного законодавства України. Всі документи, складені в електронній формі з дотриманням вимог законодавства, є оригіналами після їх підписання сторонами або відповідною стороною, якщо документ не потребує підпису другої сторони.
Відповідно до пункту 8.18 Договору сторони домовились, що у разі підписання (укладання) документів в електронній формі використовуються наступні види електронних підписів: кваліфікований електронний підпис представника Відповідача та кваліфікований електронний підпис представника Позивача або інші електронні підписи, використання яких не суперечить діючому законодавству України.
Пунктом 8.19 Договору, сторони погодили використовувати для обміну документами в електронній формі сервіс електронного документообігу за посиланням https://vchasno.ua.
Відповідно до пункту 8.22 Договору датою укладання Договору або додаткової угоди в електронній формі є дата підписання уповноваженим представником сторони, який останнім підписав такі договір або додаткову угоду шляхом накладання електронного підпису.
Відповідно до пункту 10.2 Додатків до Договору, що є невід'ємною його частиною, є такі документи: 10.2.1 Додаток № 1 - Специфікації; 10.2.2 Додаток № 2 - Технічна специфікація; 10.2.3 Додаток № 3 - Зразок заявки на поставку Товару; 10.2.4 Додаток № 4 - Форма Акту технічного приймання Товару; 10.2.5 Додаток № 5 - Форма Акту приймання - передачі Товару; 10.2.6 Додаток №6 - Примірна форма банківської гарантії повернення авансового платежу.
Відповідно до пункту 1 Додатку №1 “Специфікація» ціна Договору становить: без ПДВ 2 103346 грн 05 коп., ПДВ 420 669 грн 21 коп., всього з ПДВ 2 524 015 грн 26 коп..
У Специфікації зазначено найменування товару: ГІДРАВЛІЧНАПЛАТФОРМА НОЖНИЧНОГО ТИПУ (з монтажем). Модель: Aspar G2500-2.5-1.9-1.6. Виробник: ТОВ “НВК АСПАР ІНЖИНІРИНГ» Країна виробника: Україна. Кількість одиниць - 13 шт.
Відповідно до пункту 7 Специфікації, поставка товару здійснюється на умовах поставки “Зі сплатою мита» у строки, що зазначаються в Специфікації: товар в кількості 11 одиниць за визначеними адресами поставки постачається за графіком поставки, зазначеним в Додатку №1 до Договору - протягом 70 календарних днів з дати укладення Договору; товар в кількості 2 (двох) одиниць постачається на підставі заявки Позивача.
Згідно з пунктом 7.2 Специфікації, поставка товару в кількості 2 (двох) одиниць виконується за заявкою Позивача протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати надання заявки.
У відповідності до пункту 8 Специфікації, у відповідності до пункту 6.1 Договору, Договір діє до 30 травня 2025 року, включно.
22 жовтня 2024 року Позивачем, шляхом відправлення електронного листа на електронну пошту, надіслано Відповідачу заявку б/н від 22 жовтня 2024 року, на поставку 1(однієї) штуки товару.
Відтак, 22 жовтня 2024 року заявка б/н від 22 жовтня 2024 року, на поставку 1 (однієї) штуки товару, вважається отриманою Відповідачем в день направлення такого документа, що підтверджується роздруківкою з поштового програмного забезпечення Позивача, як сторони Договору, що направила такий документ.
3 лютого 2025 року Позивачем, шляхом відправлення електронного листа на електронну пошту, надіслано Відповідачу рахунок №1.27.002.001.-3646-25 від 3 лютого 2025 року, розрахунок неустойки за Договором та повідомлення про розірвання Договору.
За таких обставин, 3 лютого 2025 року рахунок №1.27.002.001.-3646-25 від 3 лютого 2025 року, розрахунок неустойки за Договором та повідомлення про розірвання Договору, вважаються отриманими Відповідачем в день направлення таких документів, що підтверджується роздруківкою з поштового програмного забезпечення Позивача, як сторони Договору, що направила такі документи, яка міститься в матеріалах справи.
4 лютого 2025 року Позивач, шляхом надіслання оригіналу відповідного документу у паперовому вигляді, повторно надіслав Відповідачу рахунок №1.27.002.001.-3646-25 від 3 лютого 2025 року, розрахунок неустойки за Договором та повідомлення про розірвання Договору.
14 лютого 2025 року, Відповідач отримав від Позивача повторно надіслані Позивачем рахунок №1.27.002.001.-3646-25 від 3 лютого 2025 року, розрахунок неустойки та повідомлення про розірвання Договору, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту Позивача щодо відстеження відправлення за трекінг номером №0100199564492.
17 лютого 2025 року Позивач отримав від Відповідача лист №02-18/03, про визнання своєї провини у невиконанні умов Договору, з пропозицією “укласти додаткову угоду про розірвання договору за умови перегляду та зменшення розміру штрафних санкцій».
22 лютого 2025 року Позивач, шляхом відправлення електронного листа на електронну пошту, надіслав Відповідачу лист №1.27.002.001.-6121-25 від 19 лютого 2025 року, яким повідомив Відповідача про повну відмову від прийняття виконання з боку Відповідача зобов'язань за Договором у вигляді поставки товару, внаслідок тривалого затягування (прострочення) з виконанням Договору та, як наслідок, подальшу втрату з боку Позивача інтересу до виконання умов Договору Відповідачем.
Зазначений лист отриманий Відповідачем 22 лютого 2025 року, що підтверджується роздруківкою з поштового програмного забезпечення Позивача, як сторони Договору, що направила такі документи.
27 лютого 2025 року Позивач, шляхом відправлення електронного листа на електронну пошту, надіслав Відповідачу лист №1.27.002.001.-7320-25 від 27 лютого 2025 року, за змістом якого Відповідачу повідомлено про відсутність правових підстав для задоволення листа №02-18/03 від 17 лютого 2025 року та перегляду розміру неустойки за Договором.
У зв'язку з невиконання Відповідачем умов Договору, несплатою неустойки та невиконання претензії, Позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що між сторонами виникли правовідносини на підставі договору, який за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.
Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу дії статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статі 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У відповідності до вимог частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Суд апеляційної інстанції констатує, що апеляційна скарга не наводить доводів стосовно вірності розміру штрафу та пені, що стягнуті місцевим господарським судом у оспорюваному рішенні, а стосується виключно не зменшення розміру цих штрафних санкцій.
Водночас, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Відповідача щодо недостатньої оцінки судом першої інстанції фінансового стану Відповідача, а також не встановлення факту завдання збитків при виконанні умов Договору Позивачу, колегія суддів зауважує наступне.
Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Колегією суддів враховується, що пунктом 5.2 Договору передбачено, що за порушення строків поставки товару або умов якості товару Відповідач несе відповідальність та сплачує Позивачу штрафні санкції в розмірі відповідно до статті 231 Господарського кодексу України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статтею 231 Господарського кодексу України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За таких обставин, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за Договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Як слідує з матеріалів справи, а саме розрахунку Позивача, останній просив стягнути з Відповідача 137461 грн 75 коп. пені та 163090 грн 22 коп. штрафу. При цьому, дослідивши розрахунок пені судом першої інстанції встановлено (в неоспорюваній частині), що пеню Позивач нараховує за період з 31 грудня 2024 року по 21 лютого 2025 року на поставку товару згідно графіку (пункт 7.1 специфікації) та за період з 22 листопада 2024 року по 21 лютого 2025 року, згідно заявки (пункт 7.2 специфікації).
При цьому місцевий господарсьий суд перевіривши методику та правильність розрахунків Позивача щодо нарахування пені погоджується з ними частково, оскільки Позивачем допущено помилку в кількості днів прострочення за період з 31 грудня 2024 року по 21 лютого 2025 року, зазначивши 53 календарних днів, а не 56 та встановив, що підставними та доведеними є позовні вимоги про стягнення 131054 грн 89 ко. пені, у стягненні 6406 грн 86 коп. пені слід відмовити за безпідставністю.
Разом з тим, провівши перерахунок заявленого до стягнення 163090 грн 22 коп. штрафу в розмірі 7%, суд першої інстанції вважав його правомірним і таким, що підлягає задоволенню.
Суд апеляційної інстанції оцінивши дану частину судового рішення констатує, що колегією не встановлено у ній порушення процесуального чи матеріального права, котрі б надавали апеляційному господарському суду право на зміну судового рішення у цій частині, а відтак констатуючи законність даних висновків Північно-західного апеляційного господарського суду залишає без змін рішення в цій частині та досліджує його законність в межах доводів апеляційної скарги.
Колегія при цьому наголошує, що Відповідач як в суді першої інстанції так і в апеляційній скарзі зазначив про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% і саме на зменшення їх розміру стало підставою для подачі апеляційної скарги Відповідачем.
При цьому, суд першої інстанції розглянувши клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій зазначив про те, що зменшення суми неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи.
Дослідивши матеріали справи суд апеляційної інстанції констатує, що Відповідач надав докази реального фінансового стану, зокрема, фінансову звітність мікропідприємства за 2024 рік, яка чітко підтверджує його фінансові можливості та обіг коштів. Водночас, квитанція № 2, на яку посилався Позивач у своїх запереченнях, є лише документом, що підтверджує офіційність подачі документів до податкового органу, але не є доказом реального фінансового стану скаржника. Водночас, колегія суду враховує, що незважаючи на вищевказане, Позивач не надав жодних спростувань або контрдоказів щодо фінансового стану Відповідача, тим самим підтвердивши, що інформація, надана скаржником, є достовірною (тим паче вказана звітність є у публічному доступі за посиланням https://opendatabot.ua/c/40025827). Більше того, у своїх запереченнях Позивач не намагався оскаржити або спростувати надані Відповідачем фінансові документи, що свідчить про їх правдивість та обґрунтованість, а лише посилався на квитанцію, що не має суттєвого значення для оцінки фінансового стану Відповідача. В той же час, Позивачем не наведено і жодних контраргументів щодо свого фінансового стану, що також при оцінці клопотання оцінюється судом.
При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. При цьому, з урахуванням усього вищевказаного суд враховує і те, що Позивач є однією з найбільших господарських організацій в Україні - згідно з відкритими даними, його статутний капітал становить 6 518 597 000 грн (як вказано вище, Позивач не подав жодних доказів щодо своєї збитковості чи нерентабельності в спростування доводів апелянта про таку фінансову обставину у скаржника тим самим усунувшись від питання доводення того, що такі обставини існують у всіх сторін спору).
У зв'язку з тим, що неустойка про стягнення якої клопоче Позивач є штрафними санкціями, які носять компенсаційний характер, а не каральний, зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій не може завдати Позивачу жодного негативного впливу на його фінансову спроможність. Особливо з урахуванням того, що у справі йдеться не про реальні збитки або упущену вигоду - оскільки Позивачем не надано жодного належного доказу на підтвердження понесених втрат, - а виключно про застосування штрафних санкцій.
Застосування таких санкцій не може мати на меті отримання необґрунтованої вигоди або перетворюватися на засіб надмірного покарання контрагента, що суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності, передбаченим статтею 3 Цивільного кодексу України.
Окрім того такі штрафні санкції (пеня, штраф) покликані стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не повинні перетворюватися на непомірний тягар і бути джерелом отримання додаткових прибутків для кредитора.
Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства, є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18).
Згідно із частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Близькі за змістом норми також містить частина третя статті 551 Цивільного кодексу України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Водночас закріплений законодавцем у статті 3 Цивільного кодексу України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 Цивільного кодексу України) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки в дійсності є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 серпня 2021 року у справі № 911/378/17(911/2223/20).
Суд апеляційної інстанції оцінюючи все вищеописане критично ставиться до аргументації місцевого господарьского суду, котрий відмовляючи у клопотанні скаржника вказав про те, що зменшення неустойки (штраф, пені) є його правом, адже констатувавши своє право суд не звернув увагу на те, що користуючись таким правом він у своєму рішенні має надати оцінку доказам та обставинам справи за для того, аби прибрати до свого рішення щодо скористання (нескористання) таким правом та відповідно зменшення (не зменшення) розміру неустойки.
Враховуючи усе вищеописане суд апеляційної інстанції оцінюючи подане клопотання констатує, що при вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду також належить брати до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним усіх можливих заходів до виконання зобов'язання (аналгічна правова позиція констатована і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 910/11733/18, від 4 червня 2019 року у справі № 904/3551/18).
Також суду необхідно зважати на співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (зокрема висвітлено і в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі № 920/1013/18, від 26 березня 2020 року у справі № 904/2847/19).
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22 звертав увагу, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 Цивільного кодексу України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 916/878/20).
Законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
У питаннях визначення підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положеннями статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11 липня 2023 року у справі № 914/3231/16, від 10 серпня 2023 року у справі № 910/8725/22, від 26 вересня 2023 року у справі № 910/22026/21, від 02 листопада 2023 року у справі № 910/13000/22, від 07 листопада 2023 року у справі № 924/215/23, від 09 листопада 2023 року у справі № 902/919/22).
Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22).
Дане питання вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а не констатацією існування права суду.
В той же час, зменшення розміру штрафних санкцій на 99 % нівелюватиме саме значення штрафних санкцій як відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв'язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що неустойка має подвійну правову природу. Вона є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником. Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності. Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості. При цьому законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.
Водночас оцінюючи обставини справи в призмі долучених доказів, колегією суддів враховується, що сума, присуджена до стягнення - 294145 грн 11 коп. - перевищує 115% чистого прибутку Відповідача (255000 грн), що в даному випадку (з огляду на описане вище не доводення інших обставин Позивачем, котрі б дали можливість суду по іншому оцінити доводи клопотання) неспівмірним покладеній відповідальності. Тож суд апеляційної інстанції враховує дану обставину при вирішенні поданого клопотання.
Приймаючи рішення про зменшення розміру пені колегія суддів враховує те, що: Позивачем стягується тільки розмір заявлених Позивачем штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань; правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора; Позивач застосував до Відповідача також штрафні санкції у вигляд пені, штрафу; штраф та пені є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при його зменшенні Позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі.
Таким чином, хоча пеня 0,1% вартості товарів та штраф у 7% за статтею 231 ГК України є фіксованим розміром, він не є абсолютним і може бути зменшений судом відповідно до статті 233 ГК України за наявності відповідних обставин (схожа правова позиція наведена в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 6 лютого 2024 року по справі № 910/1273/23).
З огляду на всі фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів прийшла до висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру штрафних санкцій на 40 % річних до 60%, та стягує з Відповідача на користь Позивача 65236 грн 09 коп. 7% штрафу, 52421 грн 96 коп. пені.
З огляду на викладене вище, в задоволенні позову в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 97854 грн 13 коп. штрафу та 85039 грн 79 коп. пені, суд апеляційної інстанції відмовляє.
Приймаючи таке рішення апеляційний господарський суд змінює судове рішення в частині стягнення штрафу, пені, що полягає в частковому задоволенні заяви Відповідача про зменшення стягнення штрафних санкцій.
Враховуючи все вищевказане у цій постанові, Північно-західний апеляційний господарський прийшов до висновку, про часткове задоволення апеляційної скарги Відповідача шляхом прийняття його доводів та змінює судове рішення в частині стягнення штрафу, пені шляхом зменшення їх розміру на 40 %.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального та процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З огляду на все вищеописане колегія суду частково задоволює апеляційну скаргу Відповідача, змінюючи оскаржуване рішення в частині стягнення штрафу, пені до 40 % річних.
Судові витрати, в силу дії приписів статті 129 ГПК України, за розгляд апеляційної скарги суд покладає на сторони пропорційно розміру задоволенню апеляційної скарги.
Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РІАЛБУД ТРЕЙД" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 16 червня 2025 року по справі №924/401/25 - задоволити частково.
2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 16 червня 2025 року по справі №924/401/25 - змінити в частині стягнення 163 090 грн 22 коп. штрафу та 131 054 грн 89 коп. пені. Прийнявши в цій частині нове рішення, яким стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «РІАЛБУД ТРЕЙД» (м. Хмельницький, вул. Подільська, буд. 93, код 40025827) на користь акціонерного товариства «Укрпошта» (м. Київ, вул. Хрещатик. буд.22, код 21560045) 65236 грн 09 коп. 7% штрафу, 52421 грн 96 коп. пені та 3529 грн 74 коп. витрат по оплаті судового збору.
В решті позову відмовити.
3. Стягнути з Акціонерного товариства «Укрпошта» (м. Київ, вул. Хрещатик. буд.22, код 21560045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РІАЛБУД ТРЕЙД» (м. Хмельницький, вул. Подільська, буд. 93, код 40025827) 2633 грн 67 коп. судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
6. Справу №924/401/25 повернути Господарському суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Маціщук А.В.