ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
08 вересня 2025 року Справа № 906/436/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Маціщук А.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Новика Валерія Валерійовича на рішення Господарського суду Житомирської області від 13 червня 2025 року по справі №906/436/25 (суддя Прядко О.В.)
за позовом Коростишівської міської ради
до Фізичної особи-підприємця Новика Валерія Валерійовича
про стягнення 123375 грн 85 коп.
Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.
Коростишівська міська рада (надалі - Позивач) звернулась до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Новика Валерія Валерійовича (надалі - Відповідач) заборгованості у розмірі 123375 грн 85 коп..
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем умов договору оренди землі №546 від 9 вересня 2022 року в частині сплати орендної плати (надалі - Договір; а.с. 9-11).
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 13 червня 2025 року в справі №906/436/25 позов задоволено. Cтягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість з орендної плати за оренду земельної ділянки в сумі 123375 грн 85 коп..
Приймаючи відповідне рішення, суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів, які спростовували б порушення Відповідачем зобов'язання щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою протягом строку дії Договору у повному обсязі та наявність заборгованості перед Позивачем на заявлену суму.
Крім того, місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні зазначено, що доводи, якими Позивач обґрунтував позовні вимоги, знайшли своє підтвердження, та, Відповідачем належним чином і в установленому законом порядку спростовані не були. Суд при цьому констатував, що доказів погашення Відповідачем заборгованості у розмірі 123375 грн 85 коп. станом на час ухвалення даного судового рішення не представлено.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги принцип змагальності сторін та стандарт переваги більш вагомих доказів, суд першої інстанції виснував, що позов Позивача є обґрунтованим і документально підтвердженим, Відповідачем не спростований, а отже підлягає задоволенню у повному обсязі.
Не погоджуючись із винесеним рішенням Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з підстав вказаних у ній просив апеляційний суд рішення Господарського суду Житомирської області від 13 червня 2025 року в справі №906/436/25 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог (а.с. 50-56).
Скаржник вважає, що Торгово-промислова палата України (ТПП) розмістила на своєму офіційному сайті лист від 28 лютого 2022 рок № 2024/02.0-7.1 у якому зазначила про військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року до його офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб за договором, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/якого стало неможливим у встановлений термін, унаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Вказує, що зважаючи на надзвичайно складну ситуацію, з якою стикнулась Україна, ТПП ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) і що з метою позбавлення обов'язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакета документів у період дії введеного воєнного стану на сайті ТПП України 28 лютого 2022 року розміщено загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форм-мажорних обставин.
Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що ТПП засвідчила як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану та констатує, що форс-мажор не є підставою для безумовного невиконання зобов'язання, а по суті надає відстрочку в його виконанні, як і вданому випадку. При цьому, скаржник зауважує, що стягнення з нього грошових коштів за вищевказаним договором оренди в судовому порядку в тому числі можливо буде після зникнення форс-мажорної обставини, яка і існує й на даний час.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14 липня 2025 року по справі №906/436/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача та запропоновано Позивачу в строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Відповідачу.
Разом з тим ухвалою апеляційного господарського суду від 14 липня 2025 року повідомлено сторін про те, що у зв'язку із розглядом справи №906/436/25 в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 15 вересня 2025 року включно.
25 липня 2025 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Позивач просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач вказав, що апелянт стверджує, що Відповідач не виконав свої зобов'язання по Договору, так як виникли форс - мажорні обставини - війна в Україні з 24 лютого 2022 року. Позивач зазначив, що: по-перше, Договір був укладений 9 вересня 2022 року, критично оцінюючи ту обставину, що на момент укладання Договору (більше ніж через пів року після початку війни) Відповідачу не було відомо про той факт, що в Україні введено військовий стан та йдуть бойові дії; по-друге, для доведення форс-мажорних обставин необхідно отримати сертифікат Торгово-промислової палати (ТПП) або іншого компетентного органу, який засвідчує настання таких обставин та їх вплив на неможливість виконання зобов'язань. При цьому Позивач звертає увагу на важливість також довести причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та невиконанням зобов'язань. Відповідач не здійснив будь - яких дій для доведення форс - мажорних обставин та повідомлення про це Позивача.
Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Згідно частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Частиною 3 статті 270 Господарського процесуального України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, редбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
В силу дії частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У відповідності до частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження визначені в частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.
Суд констатує, що дана справа № 906/436/25 не підпадає під дані винятки.
Водночас, суд констатує, що згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 3028 грн Відтак, максимальна ціна позову, що підлягає під дію частини 10 статті 270 ГПК України складає 302800 грн 00 коп. (що є більшою сумою, ніж сума позовних вимог в даній справі).
З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.
Відтак, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги Відповідача, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виснує, що апеляційну скаргу Відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. При цьому, апеляційний господарський суд виходив з наступного.
Рішенням Позивача двадцять восьмої (позачергової) сесії восьмого скликання від 30 серпня 2022 року №506 "Про розгляд заяви ФОП Новика Валерія Валерійовича" затверджено Відповідачу технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель на земельну ділянку площею 157,9000 га (кадастровий номер 1822580900:10:000:0014), яка розташована за межами населеного пункту села Радівка Вільнянського старостинського округу Позивачем для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - землі сільськогосподарського призначення, за рахунок земель комунальної власності Позивача. Також вирішено надати Відповідачу вищевказану земельну ділянку у користування на умовах оренди терміном на 1 рік та дозволити укласти договір оренди земельної ділянки; встановити орендну плату за використання земельної ділянки у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що визначається від середньої нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Житомирській області (а.с. 7).
9 вересня 2022 року між Позивачем як орендодавцем та Відповідачем як орендарем укладено Договір (а.с. 9-11).
Згідно з пунктом 1, 2 Договору, Позивач передав, а Відповідач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населеного пункту села Радівка Вільнянського старостинського округу Коростишівської міської ради, площею 157,9000 Га.
Пунктом 36 Договору визначено, що право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації Договору.
Відповідно до пункту 3 Договору, земельна ділянка сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, розробленої 18 липня 2022 року сертифікованим інженером-землевпорядником І.І.Поздняковою, кваліфікаційний сертифікат №014613, затвердженої рішенням двадцять восьмої (позачергової) сесії Позивача восьмого скликання від 30 серпня 2022 року №506 “Про розгляд заяви ФОП Новика Валерія Валерійовича» (а.с.7).
Пунктом 6 Договору передбачено, що середня нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Житомирській області становить 21411 грн за 1 Га.
Як визначено пунктом 10 Договору, орендна плата вноситься Відповідачем у грошовій формі в сумі 270463 грн 75 коп. в рік, що становить 8% від середньої нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Житомирській області.
Згідно з пунктами 11, 12 Договору, орендна плата вноситься у строк відповідно до Податкового кодексу України. Протягом строку дії Договору оренди розмір орендної плати не переглядається.
У відповідності до пункту 26 Договору, Відповідач зобов'язався, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
Відповідно до пункту 9 Договору, Договір укладено на 12 місяців. Після закінчення строку дії Договору Відповідач не має права на поновлення Договору, а також на укладення Договору на новий строк з використанням переважного права орендаря.
Даний договір укладено в електронній формі та засвідчено кваліфікованими електронними підписами Позивача і Відповідача.
Даний Договір зареєстровано у Книзі реєстрації землеволодінь і землекористувань в умовах воєнного стану Житомирською районною військовою адміністрацією Житомирської області від 14 вересня 2022 року за №1-UA18040250000068141-00119-БН (лист від 14 вересня 2022 року №2421р; а.с.8).
Позивач, посилаючись на систематичне порушення Відповідачем умов Договору в частині сплати оренди земельної ділянки в порядку, на умовах та у строки, визначені Договором, звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Відповідача заборгованості з орендної плати на суму 147087 грн 90 коп. за період з 15 вересня 2022 року до 30 березня 2023 року та розірвання Договору (справа №906/668/23). В ході судового розгляду спору Позивач відмовився від вимоги про розірвання Договору та зняття його з реєстрації в Книзі реєстрації землеволодінь, і таку відмову було прийнято судом (ухвала від 6 листопада 2023 року в справі №906/668/23).
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 21 грудня 2023 року в справі №906/668/23, яке набрало законної сили 12 січня 2024 року, позов задоволено, стягнуто з Відповідача 147087 грн 90 коп. основного боргу (а.с.12-15).
У листі Фінансового управління Позивача від 21 березня 2025 року №01-21/30 повідомлено про те, що протягом 2022-2023 років кошти від Відповідача за Договором до бюджету Коростишівської міської територіальної громади не надходили. У 2024 році, на виконання рішення Господарського суду Житомирської області, Відповідач сплатив до бюджету громади орендну плату в розмірі 147087 грн 90 коп.. Станом на 1 березня 2025 року заборгованість Відповідача з орендної плати перед бюджетом Коростишівської громади згідно з Договором оренди становить 123375 грн 85 коп. (а.с.16).
Позивач надіслав на адресу Відповідача вимогу №03-25/529 від 28 лютого 2025 року в якій просив в семиденний строк з дня отримання вимоги сплатити борг з орендної плати згідно Договору в сумі 123375 грн 85 коп. (а.с.17-18).
Однак Відповідач вимогу Позивача не виконав, відповіді зі свого боку не надав, заборгованість не сплатив, що стало підставою для звернення Позивача з цим позовом до господарського суду.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, надаючи правову оцінку правовідносинам враховуючи положення діючого законодавства України, колегія суддів зауважує таке.
В силу дії статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Положеннями статті 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
У відповідності до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Вказане кореспондується з положеннями частини першої статті 96 Земельного кодексу України та розділом 13 Податкового кодексу України, відповідно до яких, землекористувач зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату за користування земельними ділянками, у розмірі, визначеному законодавцем.
Положеннями статтей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов'язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Стаття 141 Земельного кодексу України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Разом з тим, за частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до Податкового Кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платник орендної плати орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
При цьому, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4 статті 288 Податкового кодексу України).
За змістом статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
З вищезазначених норм права вбачається, що саме договором оренди сторони визначають розмір та умови внесення орендної плати, а Податковий кодекс встановлює лише строки внесення та порядок визначення орендної плати.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги про те, що лише після зникнення форс-мажорних обставин, Відповідачем має бути сплачена заборгованість, колегія суду зауважує таке.
У відповідності до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Орендар, у свою чергу, згідно зі статтею 25 Закону України "Про оренду землі", зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
За умовами Договору, розмір орендної плати складає 270463 грн 75 коп. в рік і протягом строку дії Договору не переглядається. Договір укладено на 12 місяців.
Як зазначалось вище, рішенням Господарського суду Житомирської області від 21 грудня 2023 року в справі №906/668/23, яке набрало законної сили, стягнуто з Відповідача на користь Позивача, зокрема, 147087 грн 90 коп. заборгованості з орендної плати згідно Договору за період з 15 вересня 2022 року до 30 березня 2023 року.
За даними Позивача, станом на 1 березня 2025 року заборгованість Відповідача з орендної плати згідно Договору перед бюджетом Коростишівської громади склала 123375 грн 85 коп..
Доказів сплати даної суми заборгованості суду першої та апеляційної інстанції не подано. Водночас позиція, що висвітлена апелянтом у апеляційній скарзі вказує, що скаржник не лише не сплатив її але й вважає, що не має її сплачувати до кінця дії воєнного стану.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів сплати Відповідачем орендних платежів на вказану суму, тому доводи Позивача про систематичну несплату орендних платежів за користування земельною ділянкою з 1 березня 2025 року (після періоду за який Відповідачем сплачено заборгованість в примусовому порядку) є підставними та обгрунтованими, внаслідок чого існує заборгованість по Договору у розмірі 123375 грн 85 коп..
Що ж стосується покликання апелянта на форс-мажорні обставини, зокрема, на лист ТПП від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 як на підставу не виникнення у нього зобов'язання зі сплати заборгованості, то колегія суду зауважує наступне.
Форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
При цьому, лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Нормами глави 48 Цивільного кодекс України визначено такі принципи (умови) належного виконання зобов'язання: виконання зобов'язання належними сторонами (стаття 527 Цивільного кодексу України); виконання у належний спосіб (стаття 529 Цивільного кодексу України - виконання зобов'язання частинами); належний строк (термін) виконання зобов'язання (стаття 530 Цивільного кодексу України); належне місце виконання зобов'язання (стаття 532 Цивільного кодексу України), а також щодо належного предмета.
Відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
24 лютого 2022 року Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб було введено в Україні воєнний стан, у зв'язку з широкомасштабним вторгненням РФ. У подальшому, відповідними Указами Президента України було продовжено дію воєнного стану на території України, який триває на момент розгляду справи.
Разом з тим, 13 травня 2022 року ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов'язань згаданий вище лист від 28 лютого 2022 року можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов'язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов'язань та вирішення спірних питань мирним шляхом.
Одночасно, у листі вказано, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України за кожним зобов'язанням окремо.
Враховуючи наведене, загальний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов'язання (а доведення причинно-наслідкового зв'язку в такому випадку є обов'язковим).
Апеляційний господарський суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.
Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30 травня 2022 року в справі №922/2475/21.
В той же час колегія суду критично оцінює доводи апелянта щодо існування за Договором форс-мажорних обставин та що ніби то він має право платити орендну плату. При цьому апеляційний господарський суд враховує факт того, що дії щодо повідомлення про настання форс мажорних обставин стосувалися дати їх настання (загальної обставини для всіх громадян та юридичних осіб України), тобто 24 лютого 2022 року. Разом з тим, як встановлено апеляційним господарським судом, Договір був укладений 9 вересня 2022 року, тобто більш ніж через 6 місяців після виникнення цих обставин. Водночас, укладаючи Договір Відповідач погодився на оплату орендної плати в обумовлені Договором термін, достименно знаючи про настання обставин, що виникли 24 лютого 2022 року, адже підписавши Договір та бажаючи отримати земельну ділянку площею 157,9 Га, сторони не вносили будь-яких відкладальних умов щодо сплати орендної плати після закінчення війни в Україні. З даного, на переконання судової колегії вбачається факт відсутності форс мажорних обставин за Договором. Водночас все вищевказане опосередковано вказує на бажання апелянта безоплатно використовувати земельну ділянку отриману в користування за Договором та не бажання сплачувати Позивачу (представнику територіальної громади) будь-які кошти, що оцінюється апеляційною інстанцією критично.
З огляду на все вищевстановлене, у даному випадку, належні докази на підтвердження наявності форс-мажорних обставин скаржником не надано.
Відповідно колегія суддів задоволює позовні вимоги та стягує з Відповідача на користь Позивача 123375 грн 85 коп. орендної плати за Договором.
Дане рішення в цій частині прийнято місцевим господарським судом, а тому Північно-західний апеляційний господарський суд залишає без змін оспрюване судове рішення.
Таким чином, колегія суддів вважає посилання Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, суперечливими та відхиляє їх з підстав, вказаних вище в даній постанові.
При цьому апеляційний господарський суд залишає оспорюване рішення суду першої інстанції без змін з огляду на його законність і обгрунтованість, а також те, що при прийнятті даної постанови, Північно - західним апеляційним господарським судом не встановлено обставин, що б вказували на необхідність скасування даного рішення (в розумінні частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Відтак, виносячи дану судову постанову та враховуючи те, що апеляційним господарським судом залишено без задоволення апеляційну скаргу Відповідача, апеляційний господарський суд, відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, залишає судовий збір за розгляд апеляційної скарги за Відповідачем.
Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Новика Валерія Валерійовича на рішення Господарського суду Житомирської області від 13 червня 2025 року по справі №906/436/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 13 червня 2025 року по справі №906/436/25 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
5. Справу №906/436/25 повернути Господарському суду Житомирської області.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Маціщук А.В.