ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
08 вересня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/2216/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.06.2025 (суддя Т.Г. Пінтеліна, м.Одеса) про передачу справи на розгляд іншого суду
у справі №916/2216/25
за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД»
про визнання договору оренди припиненим та зобов'язання вчинити певні дії,
Короткий зміст позовних вимог
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД», в якій просило визнати договір оренди від 06.01.2011 (за обліковим номером 209840910280) нерухомого майна, що належить до державної власності, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД», яке перебуває на балансі Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт», - припиненим, а також зобов'язати Товариство з відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» повернути Державному підприємству «Одеський морський торговельний порт» за актом приймання-передачі державне нерухоме майно, а саме: площі в торці Червоних пакгаузів (інв.№060025), загальною площею 2573,00 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1/2.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що у зв'язку із наявністю заборгованості Товариства з відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» зі сплати орендної плати за вказаним договором оренди протягом трьох місяців підряд, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях використало передбачене статтею 782 Цивільного кодексу України право на односторонню відмову від договору оренди, відповідно, у відповідача на підставі умов договору та чинного законодавства виникло зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди, яке ним не виконується.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.06.2025 передано до Господарського суду Львівської області справу №916/2216/25 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» про визнання договору оренди припиненим та зобов'язання вчинити певні дії для розгляду в рамках справи №914/597/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД».
Вказана ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у даній справі Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях заявлені вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД», відносно якого Господарським судом Львівської області відкрито провадження у справі про банкрутство, у зв'язку з чим спір у даній справі підлягає вирішенню в межах справи №914/597/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД».
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.06.2025 у справі №916/2216/25 та передати справу на розгляд Господарського суду Одеської області.
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначив, що відсутні підстави для розгляду даної справи Господарським судом Львівської області в межах розгляду справи №914/597/23 про банкрутство, оскільки заявлений позов є позовом немайнового характеру та не виражений у грошовому еквіваленті, що виключає можливість застосування частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства. Також позивач зауважив на тому, що предмет спору пов'язаний виключно із державною власністю, яка не належить відповідачу і ніколи не належала, оскільки є орендованою, власником майна є держава в особі Міністерства розвитку громад та територій, а майно обліковується на балансі Одеського порту.
Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції
Апеляційна скарга подана 18.06.2025 через систему «Електронний суд» та зареєстрована судом 19.06.2025 за вх.№2606/25.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.06.2025 у справі №916/2216/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/2216/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
02.06.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.07.2025 апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.06.2025 у справі №916/2216/25 залишено без руху з підстав несплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2422,40 грн.
16.07.2025 скаржником подано заяву (вх.№2606/25/Д1 від 17.07.2025) про усунення недоліків апеляційної скарги. Одночасно скаржником заявлено уточнену апеляційну скаргу.
Між тим, головуючий суддя Поліщук Л.В. з 07.07.2025 по 07.08.2025 перебувала у відпустці відповідно до наказу голови суду від 17.06.2025 №149-в. Крім цього, судді Богатир К.В. та Таран С.В з 07.07.2025 по 08.08.2025 перебували у відпустці відповідно до наказу голови суду від 17.06.2025 №149-в.
З огляду на зазначене, питання щодо заяви скаржника про усунення недоліків апеляційної скарги вирішувалось 11.08.2025.
Так, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.06.2025 про передачу справи на розгляд іншого суду у справі №916/2216/25.
Згідно із частинами першою та другою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі; розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею; апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях оскаржується ухвала суду про передачу справи на розгляд іншого суду (пункт 8 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України), розгляд апеляційної скарги вказаною ухвалою суду від 11.08.2025 постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Також вказаною ухвалою від 11.08.2025 встановлено відповідачу строк до 25.08.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Крім того, цією ухвалою суду відмовлено у прийнятті до розгляду уточненої апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.
Відповідач не скористався своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційна інстанція дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення господарських справ гарантує безпомилковість діяльності всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань та є однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства.
У постанові від 27.10.2020 у справі №635/551/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово визначала критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, визначала: суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Виснувала, що крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.10.2020 у справі № 635/551/17, від 12.01.2021 у справі №127/21764/17, від 23.03.2021 у справі 367/4695/20).
Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 Господарського процесуального кодексу України).
Положеннями Господарського процесуального кодексу України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23 Господарського процесуального кодексу України), інстанційна юрисдикція (статті 24-26 Господарського процесуального кодексу України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31 Господарського процесуального кодексу України).
Справи, що відносяться до господарської юрисдикції, наведені в статті 20 Господарського процесуального кодексу України, серед яких, зокрема, є справи про банкрутство як одна з категорії спорів, що підсудні господарським судам.
Так, у пункті 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України закріплена юридична норма, відповідно до якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.
Особливості порядку та процедури розгляду справ про банкрутство в межах господарської юрисдикції, визначеної Господарським процесуальним кодексом України, регламентуються Кодексом України з процедур банкрутства.
Згідно з преамбулою Кодексу України з процедур банкрутства цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства банкрутством є визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника; боржником для цілей цього Кодексу є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав.
Отже, банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені Кодексом України з процедур банкрутства. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства в цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо).
Статтею 7 цього Кодексу визначено порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник.
Відповідно до частини першої, абзацу 1 частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Метою, яку переслідував законодавець у вказаній нормі закону, є концентрація майнових спорів за участю боржника, щодо якого господарським судом здійснюється розгляд справи про банкрутство, оскільки вирішення таких спорів впливає на зміну - збільшення/зменшення конкурсної, ліквідаційної маси боржника і, як наслідок, впливає на права самого боржника, кредиторів у справі про банкрутство на можливість погашення/непогашення їх кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Верховний Суд неодноразово зауважував, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16, постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №911/2043/20, від 23.09.2021 у справі №904/4455/19).
Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможним боржником. При цьому обов'язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності вимог кредиторів в порядку черговості, встановленої законом. Тому провадження у справах про банкрутство об'єктивно формується на засадах конкуренції кредиторів.
Дотримання цього принципу забезпечується, зокрема, концентрацією судових спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про його банкрутство відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України та кореспондуючими цій нормі правилами статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.
Таким чином, з прийняттям Кодексу України з процедур банкрутства законодавцем фактично було сконцентровано майнові та ряд немайнових вимог в межах однієї судової процедури банкрутства в судах господарської юрисдикції, задля повного та комплексного вирішення усіх правових проблем неплатоспроможної особи (як фізичної, так і юридичної), яка може бути визнана банкрутом (ліквідована) за наслідком такої процедури, що матиме наслідком закриття (припинення) провадження з розгляду спорів у всіх інших юрисдикційних органах з вимогами до неї.
Системний аналіз змісту приписів статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства у сукупності із зазначеними нормами Господарського процесуального кодексу України щодо предметної та територіальної юрисдикції (підсудності) свідчить, що принцип концентрації в межах справи про банкрутство спорів, у яких стороною є боржник, є універсальним, та поширюється, зокрема, на спори з позовними вимогами немайнового характеру до боржника. Цей підхід є дієвим механізмом забезпечення реалізації принципу конкурсного імунітету, а також судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, за яким усі рішення чи дії, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.
Колегію суддів встановлено, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.03.2023 відкрито провадження у справі №914/597/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД», яке виступає відповідачем у даній справі. Також вказаною ухвалою суду введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» арбітражного керуючого Абрамова Віталія Валерійовича.
Звертаючись із відповідним позовом у даній справі №916/2216/25, позивач заявив немайнові вимоги про визнання договору оренди від 06.01.2011 нерухомого майна, що належить до державної власності, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД», яке перебуває на балансі Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт», - припиненим та зобов'язання Товариства з відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» повернути Державному підприємству «Одеський морський торговельний порт» за актом приймання-передачі державне нерухоме майно, а саме: площі в торці Червоних пакгаузів (інв. №060025), загальною площею 2573,00 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, Митна площа, 1/2.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку із наявністю заборгованості Товариства з відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» зі сплати орендної плати за вказаним договором оренди протягом трьох місяців підряд, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях використало передбачене статтею 782 Цивільного кодексу України право на односторонню відмову від договору оренди, відповідно, у відповідача на підставі умов договору та чинного законодавства виникло зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди, яке ним не виконується.
Таким чином, в межах розгляду даного спору суд має надати оцінку наявності підстав для визнання договору оренди від 06.01.2011 нерухомого майна, що належить до державної власності, припиненим та, відповідно, обов'язку відповідача щодо повернення майна, з урахуванням, зокрема, наявності або відсутності заборгованості по орендній платі, що може вплинути на майнові активи боржника, адже повернення боржником орендованого майна може призвести до неможливості здійснення господарської діяльності, як наслідок - втрати джерел доходу, необхідних для погашення заборгованості, та обмеження у зв'язку з цим можливості задоволення вимог кредиторів.
Враховуючи викладене вище, а також те, що у даній справі Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях заявлені вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД», відносно якого Господарським судом Львівської області відкрито провадження у справі про неплатоспроможність, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що спір у даній справі підлягає вирішенню в межах справи №914/597/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД».
Механізм реалізації приписів пункту 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, частини першої, абзацу першого частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства законодавець конкретизував у частині третій цієї статті Кодексу України з процедур банкрутства, установивши, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Зі змісту наведених вище норм убачається, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який здійснює провадження у справі про банкрутство відповідача.
Таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо, зокрема, справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Отже, імперативний припис частини третьої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства про передачу справи, стороною якої є боржник, до суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, підлягає реалізації в порядку статті 31 Господарського процесуального кодексу України невідкладно, після отримання судом, що розглядає справу позовного провадження, інформації про відкриття провадження у справі про банкрутство сторони у спорі (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.04.2022 у справі №925/162/20(711/6697/19)).
За наведеного, Господарський суд Одеської області, передаючи справу №916/2216/25 на розгляд Господарському суду Львівської області для її розгляду в межах справи №914/597/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД», правильно застосував норми процесуального права, які регулюють правила підсудності.
Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час прийняття оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої ухвали колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не вбачає.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269-271, 276, 281, 282, 284 ГПК України, суд
1.Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях залишити без задоволення.
2.Ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.06.2025 про передачу справи №916/2216/25 на розгляд іншого суду залишити без змін.
3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повну постанову складено 08.09.2025.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя С.В. Таран