ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
08 вересня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/170/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючої судді Принцевської Н.М.;
Суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту)
на рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2025 (повний текст складено 12.05.2025)
по справі №916/170/25
за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал"
про стягнення 54 629,81 грн,
(суддя першої інстанції: Смелянець Г.Є., дата та місце ухвалення рішення: 07.05.2025, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка,29),
У січні 2025 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" 54629,81 грн збитків.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідач в порушення вимог п.201.1 ст.201, пп б п.187.1 та п.187.10 ст.187 Податкового кодексу України не виписав та не зареєстрував в ЄРПН на адресу Позивача податкові накладні в червні-грудні 2022 року за постачання послуг з водопостачання, водовідведення, водовідведення зливових стоків, абонентського обслуговування, обслуговування та заміни комерційного вузла обліку на суму податку на додану вартість у розмірі 54 629,81 грн, що унеможливило Позивачу включити суми податку на додану вартість в розмірі 54 629,81 грн до податкового кредиту.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.05.2025 у даній справі Державному підприємству "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" про стягнення 54 629,81 грн було відмовлено.
У своєму рішенні місцевий господарський суд дійшов висновку, що враховуючи наявні в матеріалах справи докази щодо здійснення Відповідачем дій з реєстрації податкових накладних за спірний період, за відсутності при цьому доказів невідповідності таких дій вимогам податкового законодавства, приймаючи до уваги, що господарський суд не наділений повноваженнями встановлення/не встановлення в діях Відповідача дій протиправного характеру стосовно порушення податкового законодавства України у вигляді невірного складання/реєстрації податкових накладних, господарський суд дійшов висновку про недоведеність Позивачем протиправної поведінки Відповідача та причинного зв'язку між протиправною поведінкою Відповідача та заподіяними Позивачу збитками.
Також у своєму рішенні суд першої інстанції зауважив, що зобов'язання Відповідача щодо належного (своєчасного) оформлення податкових накладних та їх офіційної реєстрації не стосуються господарських відносин, що склалися між сторонами на підставі укладеного між ними господарського договору, оскільки за своєю правовою природою є податковими зобов'язаннями, які регулюються нормами Податкового кодексу України та контролюються податковими органами.
Не погоджуючись з таким рішенням, Державне підприємство “Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2024 у справі № 916/170/25 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" 54 629,81 грн збитків.
Апелянт зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог п.201.1, п.201.10 ст.201, пп "6" п.187.1 та п.187.10 ст.187 Податкового кодексу України , ч.2 ст.86 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим Позивач вважає, що судом першої інстанції не з'ясовані обставини, що мають значення для справи, не досліджено та не встановлено факту порушення Відповідачем вищевказаних норм Податкового кодексу України.
Зокрема, місцевим господарським судом, не досліджено, що Відповідач в порушення п.201.1 ст.201, пп "6" п.187.1 та п.187.10 ст.187 Податкового кодексу України не виписав та не зареєстрував в ЄРПН на адресу Позивача податкові накладні в червні - грудні 2022 року за постачання послуг з водопостачання, водовідведення, водовідведення зливових стоків, абонентського обслуговування, обслуговування та заміни комерційного вузла обліку на суму податку на додану вартість у розмірі 54 629,81 грн, що унеможливило Позивачу включити до податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 54 629,81 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) на рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2025 по справі №916/170/25, розгляд апеляційної скарги Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) на рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2025 по справі №916/170/25 здійснити у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/170/25.
05.06.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/170/25.
12.06.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Інфокс» в особі філії “Інфоксводоканал» надійшов відзив на апеляційну скаргу.
У своєму відзиві Відповідач заперечує проти апеляційної скарги, вказуючи на те, що для покладення відповідальності у формі стягнення збитків необхідним є встановлення всіх елементів складу господарського правопорушення: протиправної поведінки, шкоди (збитків), причинного зв'язку між діями і збитками, а також вини Відповідача. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає можливість задоволення позову.
Позивач, відповідно до процесуального обов'язку, не довів належними та допустимими доказами наявність збитків, їх розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між діями Відповідача та заподіяною шкодою. Факт вчинення Відповідачем податкового правопорушення (неналежного складання чи реєстрації податкових накладних), на якому Позивач обґрунтовує свої вимоги, не підтверджено матеріалами перевірки контролюючого органу. Господарський суд не має повноважень самостійно встановлювати факт порушення податкового законодавства без відповідного акта чи рішення податкової служби.
Податкові накладні, на які посилається Позивач, зареєстровані в ЄРПН, а будь-які порушення з боку Відповідача при їх складанні не доведені. Також Позивач не скористався правом подати скаргу до податкового органу щодо можливих порушень при складанні/реєстрації податкових накладних. Сам факт наявності листування з податковим органом не є доказом вчинення порушення з боку Відповідача.
Таким чином, апеляційна скарга є необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції - таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, оскільки Позивачем не доведено наявності всіх елементів складу правопорушення, а отже, правових підстав для задоволення позову немає.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
01.09.2004 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" (Водоканал, Виробник, Відповідач) та Державним підприємством "Одеський Морський Торговельний Порт" (нині - Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту), Абонент, Споживач, Позивач) укладений Договір №257/3 на послуги централізованого водопостачання та водовідведення , згідно з яким Водоканал надає послуги по подачі питної води на об'єкти Абонента, а також по прийманню стічних вод, які скидаються Абонентом в систему комунальної каналізації відповідно до дислокації об'єктів (Додаток №1).
До вказаного Договору сторонами внесені чисельні зміни на підтвердження чого були укладені Додаткові угоди.
Зокрема, Додатковою угодою № КД-5123/20 від 13.06.2013 до Договору №257/3 від 01.09.04 (№ КД-5123 від 17.11.2004 р.), укладеного між ДП "Одеський морський торговельний порт" і ТОВ "Інфокс" щодо послуг водопостачання та водовідведення, викладено договір в новій редакції.
Відповідно до п.1.1 Договору виробник надає послуги з централізованого водопостачання (подача холодної питної води на об'єкти Споживача), а також з централізованого водовідведення (приймання стічних вод холодного та гарячого водопостачання, дощових, ненормативно очищених стічних вод і стічних вод із артезіанських свердловин та шахтних колодязів, які скидаються Споживачем у систему комунальної каналізації), відповідно до дислокації об'єктів (Додаток №1).
Послуги з подачі холодної питної води надаються: а)у межах встановлених обсягів 67000 м /місяць, б) у межах нормативів якості за ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною».
Послуги з прийому стоків холодного водопостачання надаються:
а) у межах встановлених обсягів 67000 м3/місяць,
б) у межах показників якості, встановлених для Споживача «Правилами прийому стічних вод».
Послуги з прийому дощових стоків надаються:
а) у межах розрахункових додаткових обсягів дощових і талих стічних вод, визначених за ДСТУ 3013-95, п. 4.10 «Правил водокористування».
Згідно з п.1.2 Договору Споживач своєчасно оплачує надані йому послуги водопостачання і водовідведення, послуги з відведення зливових і талих стічних вод, забезпечує належне утримання та експлуатацію своїх водопровідно-каналізаційних мереж, споруд, приладів і обладнання на них відповідно до Правил, зазначених у п. 2.1. цього договору, та чинного законодавства.
П.2.2 Договору встановлено, що Виробник зобов'язується:
2.2.1.Постачати Споживачу холодну питну воду (далі воду) цілодобово або за графіком, затвердженим місцевими органами державної влади, і приймати стоки відповідно до стану мереж і споруд водопроводу і каналізації.
2.2.2.Повідомляти Споживача через засоби масової інформації про припинення подачі води і прийому стоків не менш ніж за десять днів (за винятком перерв, викликаних аварією або дією обставин непереборної сили).
2.2.3.Після надання Споживачу відомостей про водоспоживання і водовідведення Виробник надає акт виконаних робіт у строки, передбачені п. 2.4.9. цього Договору.
У відповідності до п.2.4.15 Договору Споживач зобов'язується своєчасно до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, і в повному обсязі оплачувати послуги водопостачання і водовідведення, скидання ненормативно-очищених стоків, послуги відведення зливових і талих стічних вод та інші платежі, передбачені «Правилами водокористування» і «Правилами прийому стічних вод», а також умовами цього договору.
Згідно з п.3.2 та п 3.3 Договору оплата послуг водопостачання та водовідведення здійснюється до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. Грошові кошти перераховуються на поточний рахунок Виробника.
Оплата проводиться за тарифами, що діють на момент отримання послуг водопостачання і водовідведення та затвердженими в установленому законодавством порядку.
Відповідно до п.3.7 Договору за наявності заборгованості з оплати, внесені Споживачем платежі зараховуються в такому порядку: у першу чергу, в рахунок погашення пені, далі заборгованості з оплати, потім поточних платежів.
Виробник є платником податку на прибуток на загальних підставах.
Споживач є платником податку на прибуток на загальних підставах (п. 3.12 та п 3.13 Договору).
П.7.3 Договору встановлено, що договір діє з 01.09.2004 до 31.12.2013.
Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до завершення строку його дії одна зі Сторін не подасть письмову заяву про його розірвання або необхідність перегляду.
В матеріалах справи наявні відповідні акти приймання-надання послуг, підписані сторонами:
- №1011347 від 31.03.2022 про надані послуги з водопостачання на суму 5983,95 грн, з водовідведення на суму 5759,50 грн, абонентського обслуговування на суму 422,27 грн, з відведення зливових стоків на суму 1396,76 грн, на загальну суму 13562,48 грн;
- №1015119 від 30.04.2022 про надані послуги з водопостачання на суму 8510,10 грн, з водовідведення на суму 8190,90 грн, абонентського обслуговування на суму 422,27 грн, з обслуговування та заміни комерційного вузла обліку на суму 666,86 грн, з відведення зливових стоків на суму 948,42 грн, на загальну суму 18 738,55 грн;
- №1017633 від 31.05.2022 про надані послуги з водопостачання на суму 12 344,12 грн, з водовідведення на суму 5121,47 грн, абонентського обслуговування на суму 422,27 грн, з обслуговування та заміни комерційного вузла обліку на суму 666,86 грн, з відведення зливових стоків на суму 758,74 грн, на загальну суму 19 313,46 грн;
- №1022032 від 30.06.2022 про надані послуги з водопостачання на суму 50 648,53 грн, з водовідведення на суму 8087,44 грн, абонентського обслуговування на суму 422,27 грн, з обслуговування та заміни комерційного вузла обліку на суму 666,86 грн, з відведення зливових стоків на суму 1051,88 грн, на загальну суму 60 876,98 грн;
- №1022031 від 30.06.2022 про надані послуги з водопостачання на суму 90 432,37 грн, абонентського обслуговування на суму 70,37 грн, з обслуговування та заміни комерційного вузла обліку на суму 1439,88 грн, з відведення зливових стоків на суму 9587,66 грн, на загальну суму 101 530,28 грн;
- №1027113 від 31.07.2022 про надані послуги з водопостачання на суму 27 178,58 грн, з водовідведення на суму 9501,44 грн, абонентського обслуговування на суму 422,27 грн, з обслуговування та заміни комерційного вузла обліку на суму 666,86 грн, з відведення зливових стоків на суму 2448,65 грн, на загальну суму 40 217,80 грн;
- №1031807 від 31.08.2022 про надані послуги з водопостачання на суму 16 500,64 грн, з водовідведення на суму 10898,21 грн, абонентського обслуговування на суму 422,27 грн, з обслуговування та заміни комерційного вузла обліку на суму 666,86 грн, з відведення зливових стоків на суму 1862,35 грн, на загальну суму 30 350,33 грн;
- №1036159 від 30.09.2022 про надані послуги з водопостачання на суму 11 072,09 грн, з водовідведення на суму 8346,10 грн, абонентського обслуговування на суму 422,27 грн, з обслуговування та заміни комерційного вузла обліку на суму 666,86 грн, з відведення зливових стоків на суму 5000,76 грн, на загальну суму 25 508,08 грн;
- №1072001 від 30.11.2022 про надані послуги з водопостачання на суму 13 060,76 грн, з водовідведення на суму 9173,81 грн, абонентського обслуговування на суму 351,89 грн, з обслуговування та заміни комерційного вузла обліку на суму 535,29 грн, на загальну суму 23 121,75 грн
Також в матеріалах справи наявні відповідні платіжні доручення про оплату Позивачем Відповідачу послуг за договором:
- №518 від 23.06.2022 на суму 13 562,48 грн;
- №516 від 23.06.2022 на суму 18 738,85 грн;
- №725 від 24.06.2022 на суму 19 313,46 грн;
- №540 від 13.07.2022 на суму 60 876,68 грн;
- №549 від 14.07.2022 на суму 101 530,28 грн;
- №624 від 18.08.2022 на суму 40 217,80 грн;
- №748 від 20.09.2022 на суму 30 350,33 грн;
- №898 від 19.10.2022 на суму 25 508,08 грн;
- платіжна інструкція №1053 від 19.12.2022 на суму 23 121,75 грн
Також у матеріалах справи наявні зареєстровані Відповідачем наступні податкові накладні:
1) по оплаті ДП «АМПУ» у розмірі 13 562,48 грн, було складено:
- податкову накладну №919424/9 з датою складання 23.06.2022 на суму ПДВ 2149,27 грн,
- податкову накладну №919426/9 з датою складання 23.06.2022 на суму ПДВ 111,14 грн, що загалом склало суму ПДВ - 2260,41грн;
2) по оплаті ДП «АМПУ» у розмірі 18 738,85 грн, було складено ПН №919425/9 від 23.06.2022 на суму ПДВ 3123,14 грн;
3) по оплаті ДП «АМПУ» у розмірі 19 313,46 грн було складено податкову накладну №920129/9 від 24.06.2022 на суму ПДВ 3218,91 грн;
4) по оплаті ДП «АМПУ» у розмірі 60 876,68 грн було складено податкову накладну №905949/9 від 13.07.2022 на суму ПДВ 10146,11грн;
5) по оплаті ДП «АМПУ» у розмірі 101530,28 грн було складено:
- податкову накладну №906140/9 від 14.07.2022 на суму ПДВ 16 453,48грн,
- податкову накладну №921856/9 від 31.01.2022 на суму ПДВ 239,98 грн,
- податкову накладну №917203/9 від 28.02.2022 на суму ПДВ 239,98 грн,
6) по оплаті ДП «АМПУ» у розмірі 40 217,80 грн було зареєстровано податкову накладну №907863/9 від 18.08.2022 на суму ПДВ 6702,97 грн;
7) по оплаті ДП «АМПУ» у розмірі 30 350,33 грн було складено:
- податкову накладну №907489/9 від 20.09.2022 на суму ПДВ 4573,05 грн,
- податкову накладну №925447/9 від 31.01.2022 на суму ПДВ-111,14 грн,
- податкову накладну №921422/9 від 28.02.2022 на суму ПДВ-111,14 грн,
- податкову накладну №916457/9 від 30.04.2022 на суму ПДВ-111,14 грн,
- податкову накладну №917783/9 від 31.05.2022 на суму ПДВ-111,14 грн,
- податкову накладну №919830/9 від 31.08.2022 на суму ПДВ-111,14 грн,
8) по оплаті ДП «АМПУ» у розмірі 25 508,08 грн було складено ПН №906966/9 від 19.10.2022 на суму ПДВ 4251,35 грн;
9) по акту приймання-надання послуг №1072001 від 30.11.2022 на суму 23 961,73 грн за послугу з обслуговування та заміна комерційного вузла обліку води на суму 666,86 грн зареєстрована податкову накладну №918530/9 від 30.11.2022 на суму ПДВ-111,14 грн
10) по оплаті ДП «АМПУ» у розмірі 23 121,75 грн було зареєстровано:
- податкову накладну №907025/9 від 19.12.2022 на суму ПДВ 3742,48 грн,
- податкову накладну №919099/9 від 30.09.2022 на суму ПДВ-111,14 грн
У листах від 11.08.2022 №889/19-06-04/Вих та від 20.04.2023 №931/19-06-04/Вих Позивач звернувся до Відповідача та просив виписати та зареєструвати податкові накладні в ЄРПН згідно переліку та розглянути можливість формування окремих актів приймання-надання послуг та рахунків на послугу «обслуговування та заміна комерційного вузла обліку».
У відповідь на що, Відповідач у листі від 25.05.2023 повідомив щодо виписки та реєстрації податкових накладних у ЄРПН згідно переліку.
У листі-вимозі від 12.04.2024 №724/19-06-04/Вих Позивач просив Відповідача з метою попередження понесення Споживачем збитків у зазначеному розмірі, виписати та зареєструвати податкові накладні в ЄРПН згідно наведеного переліку. У разі нереєстрації податкових накладних та, відповідно, понесення Споживачем збитків, Позивач просив відшкодувати суму ПДВ у розмірі 54629,81грн в добровільному порядку.
У листі від 19.08.2024 №3712/6/32-00-04-03-06 Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України повідомлено про надходження листів від 26.05.2023 № 2183/7/31-00- 04-02-02,07 (вх. від 26.05.2023 №2761/7) від 03.07.2023 № 2619/7/31-00-04-02- 02-07 (ж від 12,07.2023 №3152/7) щодо подання ДП "Адміністрація морських портів України" заяви про допущення продавцем, товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування (додаток 7) до декларації з ПДВ за звітні податкові періоди листопад 2022 року та квітень 2023 року на постачальника ТОВ "Інфокс", філія "Інфоксводоканал". Враховуючи викладене орган ДПС просив Відповідача в законодавчо встановлені терміни надати документальне підтвердження (договори, платіжні доручення, видаткові накладні, акти звірок тощо) щодо операцій з постачання товарів/послуг контрагенту ДП "Адміністрація морських портів України", а також зазначити дату реєстрації зазначених податкових накладних.
У відповідь на вказаний запит органу ДПС Відповідач листом від 30.09.2024 №609 надав належними чином засвідчені копії первинних документів по господарським операціям з ДП "Адміністрація морських портів України" по вказаним у листі ДПС податковим накладним згідно додатків; листом від 15.10.2024 надав оборотно-сальдові відомості за період 2022 рік
В матеріалах справи також наявний акт звірки взаємних розрахунків від 23.12.2024 за період з січня 2022 року по грудень 2022 року, підписаний обома сторонами
Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов'язання.
Предметом позову в цій справі є вимоги Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інфокс» в особі філії “Інфоксводоканал» про стягнення 54629,81 грн збитків.
Підставою позовних вимог, на думку Позивача, є заподіяння йому збитків внаслідок того, що Відповідач в порушення вимог п.201.1 ст.201, пп б п.187.1 та п.187.10 ст.187 Податкового кодексу України не виписав та не зареєстрував в ЄРПН на адресу Позивача податкові накладні в червні-грудні 2022 року за постачання послуг з водопостачання, водовідведення, водовідведення зливових стоків, абонентського обслуговування, обслуговування та заміни комерційного вузла обліку на суму податку на додану вартість.
При цьому, хоча обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Тому належним способом захисту прав покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов'язку щодо складення та реєстрації належним чиним податкових накладних.
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча би одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.
Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на Позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, від 01.12.2023 у справі № 926/3347/22.
Відповідно до підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
3а змістом пунктів 198.1, 198.2 статті 198 цього Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці 1 цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів / послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів / послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.
Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН покупцем послуг, отже з огляду на положення статті 201 Податкового кодексу України саме на Відповідача у даній справі (як надавачем послуг за Договором) покладено обов'язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні та/або розрахунки коригування до таких податкових накладних.
Вказане зумовлює обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними і розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
З 01.01.2015 Податкового кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21).
З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.
Оскільки саме від надавача послуг, який має визначений законом обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов'язок), залежить реалізація отримувачем послуг майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (надавач послуг) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
Загалом чинне законодавство не містить вимог щодо певних засобів доказування, якими можуть підтверджуватися обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних. Крім того, право Позивача надавати докази щодо таких обставин (фактів) не може бути обмежене діями чи бездіяльністю контролюючого органу щодо проведення чи не проведення ним відповідної перевірки.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов'язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв'язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №910/6355/20.
Отже, за висновками Великої Палати Верховного Суду, навіть правова оцінка, надана рішенням суду в іншій справі, зокрема щодо того, чи є певна поведінка правомірною або неправомірною, не є обов'язковою для суду. Тим більше не може бути обов'язковою така оцінка, надана контролюючим органом.
Разом із цим висновок щодо порушення норм податкового законодавства, допущених при реєстрації податкових накладних чи розрахунків коригування, чи висновок про відсутність такого порушення є саме правовим висновком, а не фактом порушення.
З наведеного слід дійти висновку про те, що контексті доказування такої складової цивільного правопорушення як протиправна поведінка заподіювача збитків, відсутність матеріалів податкової перевірки (акта або рішення) відповідного контролюючого органу, не може звільняти Відповідача від відповідальності за завдані Позивачу майнові збитки, а господарський суд у такому випадку має як самостійно оцінити надані докази, зокрема ті, що стосуються реєстрації податкових накладних, так і самостійно здійснити оцінку дій чи бездіяльності Відповідача, у тому числі щодо порушення ним податкового законодавства.
Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №916/334/22 дійшов висновків про те, що саме на Позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Твердження Позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме Позивачем. Хоча обов'язок Відповідача зареєструвати податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, але саме невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Докази у вигляді податкових накладних, податкових декларацій, розрахунків коригування, рішення суду про стягнення боргу у зобов'язальних правовідносинах не є належними і допустимими доказами вчинення Відповідачем порушення податкового зобов'язання.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 01.12.2023 у справі №926/3347/22, в цілому погоджуючись з зазначеними висновками щодо тягаря доказування, а також з тим, що рішення суду про стягнення боргу у зобов'язальних правовідносинах не є належними і допустимими доказами вчинення Відповідачем порушення податкового зобов'язання, частково відступила від цих висновків шляхом уточнення. Зазначене уточнення полягає в тому, що обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних, можуть підтверджуватися не тільки матеріалами відповідної перевірки контролюючим органом, а й, зокрема, податковими накладними, розрахунками коригування тощо; господарський суд має повноваження самостійно надавати оцінку правомірності чи неправомірності дій чи бездіяльності Відповідача, зокрема стосовно відповідності його дій чи бездіяльності при виконанні зобов'язання податковому законодавству України, якщо це необхідно для вирішення спору.
Доводи Апелянта у його апеляційній скарзі зводяться до того, що суд першої інстанції не з'ясував та не встановив факту порушення Відповідачем вимог Податкового кодексу України, зокрема нереєстрації в ЄРПН податкових накладних за надані у червні-грудні 2022 року послуги, що призвело до неможливості включення Позивачем ПДВ у сумі 54 629,81 грн до податкового кредиту.
Як було встановлено судовою колегією, на підставі укладеного між сторонами Договору, Відповідач надав Позивачу послуги з водопостачання, водовідведення, відведення зливових стоків, абонентського обслуговування, а також з обслуговування та заміни комерційного вузла обліку. Надання зазначених послуг підтверджується відповідними актами, складеними у період з червня по грудень 2022 року, а саме:
· Акт №1011347 від 31.03.2022 - 13 562,48 грн;
· Акт №1015119 від 30.04.2022 - 18 738,55 грн;
· Акт №1017633 від 31.05.2022 - 19 313,46 грн;
· Акт №1022032 від 30.06.2022 - 60 876,98 грн;
· Акт №1022031 від 30.06.2022 - 101 530,28 грн;
· Акт №1027113 від 31.07.2022 - 40 217,80 грн;
· Акт №1031807 від 31.08.2022 - 30 350,33 грн;
· Акт №1036159 від 30.09.2022 - 25 508,08 грн;
· Акт №1072001 від 30.11.2022 - 23 121,75 грн.
Факт оплати за вищезазначені послуги підтверджується платіжними дорученнями №518, №516, №725, №540, №549, №624, №748, №898, а також платіжною інструкцією №1053 - на загальну суму, що відповідає вартості послуг, відображеній у відповідних актах.
Як було зазначено, відповідно до вимог Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у Відповідача виник обов'язок, в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
На переконання Позивача, Відповідач безпідставно не дотримався свого обов'язку щодо своєчасної реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, що є порушенням вимог податкового законодавства. Внаслідок цього Позивач був позбавлений права на податковий кредит та зазнав збитків у зазначеному вище розмірі.
Водночас судова колегія встановила, що Відповідачем було здійснено реєстрацію податкових накладних за оплату послуг, наданих у період з червня по грудень 2022 року, зокрема:
1. 23.06.2022 - на оплату 13 562,48 грн: ПН №919424/9 (ПДВ 2 149,27 грн), №919426/9 (ПДВ 111,14 грн);
2. 23.06.2022 - на оплату 18 738,85 грн: ПН №919425/9 (ПДВ 3 123,14 грн);
3. 24.06.2022 - на оплату 19 313,46 грн: ПН №920129/9 (ПДВ 3 218,91 грн);
4. 13.07.2022 - на оплату 60 876,68 грн: ПН №905949/9 (ПДВ 10 146,11 грн);
5. 14.07.2022 - на оплату 101 530,28 грн: ПН №906140/9 (ПДВ 16 453,48 грн), а також накладні за попередні періоди - №917203/9, №921856/9 (ПДВ по 239,98 грн);
6. 18.08.2022 - на оплату 40 217,80 грн: ПН №907863/9 (ПДВ 6 702,97 грн);
7. 20.09.2022 - на оплату 30 350,33 грн: ПН №907489/9 (ПДВ 4 573,05 грн) і додаткові накладні №925447/9, №921422/9, №916457/9, №917783/9, №919830/9 (по 111,14 грн ПДВ кожна);
8. 19.10.2022 - на оплату 25 508,08 грн: ПН №906966/9 (ПДВ 4 251,35 грн);
9. 30.11.2022 - за актом №1072001 на 23 961,73 грн: ПН №918530/9 (ПДВ 111,14 грн);
10. 19.12.2022 - на оплату 23 121,75 грн: ПН №907025/9 (ПДВ 3 742,48 грн) та №919099/9 (ПДВ 111,14 грн).
Факт реєстрації податкових накладних за надані послуги не оспорюється сторонами. Позивач, зокрема у позовній заяві, підтверджує здійснення Відповідачем реєстрації податкових накладних.
З огляду на зазначене, Відповідач вважає, що він виконав свої зобов'язання щодо реєстрації податкових накладних у ЄРПН.
Однак, Позивач стверджує, що зазначені накладні були складені та зареєстровані з порушенням вимог Податкового кодексу України та не відповідають первинним документам і стосуються послуг, які, на думку Позивача, не були фактично надані у відповідний період.
Таким чином, між сторонами фактично виник спір щодо правильності складання податкових накладних, зареєстрованих Відповідачем у ЄРПН за спірний період.
Судова колегія враховує, той факт, що Позивачем було подано заяву до органу ДПС щодо порушень Товариством з обмеженою відповідальністю “Інфокс» в особі філії “Інфоксводоканал» вимог до реєстрації податкових накладних. На підставі цього Східне міжрегіональне управління ДПС надіслало Відповідачу відповідні запити (листами від 26.05.2023 та 03.07.2023) із вимогою надати підтверджуючі документи щодо операцій з ДП «АМПУ» та інформацію про реєстрацію податкових накладних.
У відповідь Відповідач листом від 30.09.2024 №609 надав копії первинних документів, а листом від 15.10.2024 - оборотно-сальдові відомості.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, жодної відповіді щодо отриманих Східним міжрегіональним управлінням ДПС документів не було надано, а отже факту порушення Відповідачем реєстрації податкових накладних у ЄРПН органами Держаної податкової служби України не було підтверджено.
Судова колегія зазначає, що посилання Позивача на порушення Відповідачем вимог пункту 201.1 статті 201, підпункту "б" пункту 187.1 та пункту 187.10 статті 187 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної або неналежної реєстрації податкових накладних в ЄРПН не можуть бути прийняті як беззаперечний доказ порушення, оскільки матеріали справи містять зареєстровані Відповідачем податкові накладні, що ставить під сумнів наявність самого факту порушення.
Відсутність у матеріалах справи акта перевірки або рішення відповідного контролюючого податкового органу, який наділений повноваженнями щодо здійснення перевірки дотримання податкового законодавства, унеможливлює надання належної правової оцінки діям Відповідача на предмет наявності чи відсутності складу податкового правопорушення.
Таким чином, з'ясування питання щодо правильності складання та своєчасності реєстрації податкових накладних у цьому випадку виходить за межі повноважень господарського суду та належить до компетенції контролюючих органів, уповноважених здійснювати податковий контроль і надавати висновки за результатами відповідних перевірок.
Враховуючи викладене, судова колегія підтримує висновок суду першої інстанції про те, що розгляд спору щодо правильності складання Відповідачем податкових накладних, зареєстрованих у ЄРПН, не входить до компетенції господарського суду. Факт вчинення податкового правопорушення може бути підтверджений виключно чинними матеріалами податкової перевірки - актом або рішенням відповідного контролюючого органу, уповноваженого здійснювати перевірку дотримання податкового законодавства, які у матеріалах справи відсутні.
Апеляційний господарський суд зазначає, що Позивач на підтвердження своєї позиції щодо того, що податкові накладні, зареєстровані Відповідачем, були складені та зареєстровані з порушенням вимог Податкового кодексу України, і що внаслідок цього він зазнав збитків у вигляді недотримання податку на додану вартість, надав лише платіжні доручення та акти приймання-передачі послуг, а також численні письмові звернення до Відповідача з вимогою реєстрації податкових накладних.
У контексті наведеного судова колегія зазначає, що з урахуванням наданих доказів, Позивачем не було доведено порушення зобов'язань Відповідачем у цьому випадку, що є необхідною підставою для стягнення збитків відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України.
Посилання Апелянта на Постанову ОП КГС ВС від 01.12.2023 у справі №926/3347/22 не приймається судовою колегією з огляду на наступне.
У даній справі Позивач вказував на факт, що складені та зареєстровані Відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні: були зареєстровані з порушенням умов додаткової угоди до договору в частині зобов'язання зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних у визначений законодавством строк та із зазначенням невірного обов'язкового реквізиту.
Колегія суддів вважає, що правовідносини у справі №926/3347/22 не є подібними, оскільки у даній справі спір виник, щодо правильності складання податкових накладних зареєстрованих Відповідачем, а тому вищезазначені висновки ОП КГС ВС не підлягають застосуванню до даних спірних правовідносин.
Отже, доводи Апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування чи зміни рішення господарського суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України щодо складання та реєстрації податкових накладних. Як наслідок, Позивач також не довів факту завдання йому збитків у заявленому розмірі та наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями (або бездіяльністю) Відповідача та настанням таких збитків.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів і вимог
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, виходячи із зазначеного, апеляційна скарга Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) на рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2025 по справі №916/170/25 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2025 по справі №916/170/25 - залишається без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на Скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) на рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2025 по справі №916/170/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Одеської області від 07.05.2025 по справі №916/170/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено на підписано 08.09.2025 у зв'язку з перебуванням учасника колегії суддів судді Діброви Г.І. з 30.06.2025 по 01.08.2025, а також судді Ярош А.І. з 04.08.2025 по 05.09.2025 у відпустках.
Головуюча суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
А.І. Ярош