ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
08 вересня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/1046/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Принцевської Н.М.;
суддів: Аленіна О.Ю., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 07.07.2025 про відмову у видачі судового наказу (ухвалу підписано 10.07.2025, суддя Ільєва Л.М.)
по справі №915/1046/25
за заявою Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
про видачу судового наказу щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Миколаїв" заборгованості в сумі 22 087,70 грн,
(суддя першої інстанції: Ільєва Л.М., дата та місце прийняття ухвали: 07.07.2025, Господарський суд Миколаївської області, м. Миколаїв),
01.07.2025 Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", Заявник) звернулось до Господарського суду Миколаївської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Миколаїв" (далі - ТОВ "Еко-Миколаїв", Боржник) заборгованості за Договором від 28.07.2021 №33/2021 в загальному розмірі 22087,70 грн.
Заяву обґрунтовано невиконанням з боку ТОВ "Еко-Миколаїв" умов вказаного Договору в частині своєчасного виконання замовлених робіт та вимогою про повернення сплаченого за умовами договорів авансу.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.07.2025 у задоволенні такої заяви відмовлено.
Суд у своїй ухвалі дійшов висновку, що виникнення у Боржника обов'язку по сплаті 22087,70 грн, які Заявник перерахував ТОВ "Еко-Миколаїв" в якості попередньої оплати на підставі п. 2.2 Договору, не є наслідком порушення ТОВ "Еко-Миколаїв" грошового зобов'язання за Договором, а обумовлено невиконанням ним робіт, передбачених Договором. Отже, невиконання ТОВ "Еко-Миколаїв" робіт і наявність підстав для повернення Заявнику сплачених коштів у зв'язку із закінченням Договору підлягають доведенню на загальних підставах.
Відмовляючи у видачі судового наказу, суд дійшов висновку, що заява АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не відповідає вимогам ст. 148 Господарського процесуального кодексу України, а тому на підставі п. 3 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України відмовив у видачі судового наказу.
Не погоджуючись з такою ухвалою, Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 07.07.2025 у справі №915/1046/25 про відмову у видачі судового наказу; ухвалити нове рішення про видачу судового наказу, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Миколаїв" на користь Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" грошову заборгованість у сумі 22 087,70 грн, а також витрати зі сплати судового збору до судів першої та апеляційної інстанцій та надсилати судовий наказ, після набрання ним законної сили, надіслати Акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України".
Апелянт вважає, що заявлена Акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" грошова вимога повністю відповідає приписам ст. 148 Господарського процесуального кодексу України, в свою чергу, судом першої інстанції порушені норми процесуального права, а саме ст. 148 та п. 3 ч. 1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування своєї позиції Заявник стверджує, що Акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" заявлена вимога про стягнення з ТОВ "Еко-Миколаїв" грошової заборгованості (суми попередньої оплати), яка виникла у зв'язку з невиконанням ТОВ "Еко-Миколаїв" робіт за Договором; договір укладений у письмовій формі, а його копія міститься у матеріалах справи. При цьому, Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року в розмірі 3028,00 грн. Отже, заявлена АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" сума вимоги (22 087,70 грн) не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (302 800,00 грн), а отже вимоги Заявника повністю відповідають приписам ст. 148 Господарського процесуального кодексу України.
На переконання Заявника, суд першої інстанції безпідставно застосував п. 3 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, оскільки передбачені зазначеною нормою підстави для відмови у видачі судового наказу відсутні.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2025 для розгляду справи №915/1046/25 визначено склад колегії суддів: головуюча суддя - Принцевська Н.М., судді: Савицький Я.Ф., Ярош А.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2025 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху.
30.07.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про усунення недоліків, допущених в апеляційній скарзі на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 07.07.2025 по справі №915/1046/25, в якій апелянт надав докази сплати судового збору у розмірі 3028 грн.
За змістом абз. 2 ч. 10 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України якщо зі складу колегії суддів не може продовжувати розгляд справи суддя, який не є суддею-доповідачем у такій справі, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом, заміна такого судді з ініціативи судді-доповідача за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою з числа резервних суддів.
Враховуючи положення підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XІ “Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, підпунктів 2.3.25, 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у редакції від 15.09.2016 року, підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Південно-західному апеляційному господарському суді, у зв'язку з тим, що суддя - учасник колегії Савицький Я.Ф. перебуває у відпустці з 28.07.2025 по 01.09.2025 розпорядженням керівника апарату суду №200 від 31.07.2025 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/1046/25.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 31.07.2025 визначено новий склад колегії суддів: головуюча суддя - Принцевська Н.М., судді: Аленін О.Ю., Ярош А.І.
Приписами п. 1 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу.
Частинами 1, 2 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в п. п. 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.07.2025 прийнято справу №915/1046/25 до свого провадження колегією суддів у новому складі; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 07.07.2025 по справі №915/1046/25; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі; вирішено розглянути апеляційну скаргу у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали справи №915/1046/25.
08.08.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/1046/25.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Миколаїв" не скористалось своїм правом та не надало суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Відповідно до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Миколаївської області про відмову Акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в задоволенні заяви про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Миколаїв" заборгованості в сумі 22087,70 грн.
Відповідно до ст. 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Згідно зі ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Пунктами 3 та 4 частини 3 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що до заяви про видачу судового наказу додаються копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості та інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Статтею 152 Господарського процесуального кодексу України встановлені підстави для відмови у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 2-1) заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; 4) наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 цієї частини; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч.2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 154 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до Господарського суду Миколаївської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Миколаїв" заборгованості за Договором від 28.07.2021 №33/2021 в загальному розмірі 22087,70 грн.
Заяву обґрунтовано невиконанням з боку ТОВ "Еко-Миколаїв" умов вказаного Договору в частині своєчасного виконання замовлених робіт та вимогою про повернення сплаченого за умовами Договору авансу.
Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" стверджує, що свої зобов'язання по Договору виконав, а саме сплатив авансування боржнику за виконання робіт по Договору, що підтверджується банківською випискою з особового рахунку за 25.08.2021 та платіжним дорученням від 25.08.2021 № 870. Однак, за ствердженнями Заявника, Боржник свої зобов'язання з виконання робіт за вказаним Договором не виконав, строк дії Договору скінчився, в свою чергу як наслідок Боржник зобов'язаний повернути Заявнику сплачену суму авансування за замовлені роботи в загальному розмірі 22087,70 грн.
Наразі згідно з п. 1.1 Договору Боржник був зобов'язаний виконати на замовлення Заявника роботи з розробки обґрунтування обсягів викидів для отримання дозволу на викіди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Розділом 4 Договору визначено, що виконання робіт підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт.
Загальна вартість робіт за Договором становить 73625,65 гри без ПДВ (п. 2.1. Договору).
Умовами п. 2.2. Договору передбачений обов'язок Замовника перерахувати Виконавцю попередню оплату у розмірі 30% від вартості робіт, зазначеної у п. 2.1. Договору.
Згідно з п. 2.3. Договору роботи за цим Договором розпочинаються після перерахування замовником попередньої плати у розмірі 30% від вартості робіт, зазначеної у п. 2.1. Договору, на підставі рахунку від Виконавця.
Пунктом 2.4. Договору передбачено, що Замовник здійснює остаточний розрахунок у розмірі 70% за Договором протягом 5 банківських днів з дня підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі виконаних робіт.
Згідно з п. 3.2. Договору Боржник повинен був виконати роботи в термін з серпня 2021 року по лютий 2022 року.
Пунктом 6.1. Договору сторони визначили, що Договір діє до 28.02.2022.
Колегією суддів встановлено, що умовами Договору від 28.07.2021 № 33/2021 не передбачено обов'язку Виконавця (ТОВ “Еко-Миколаїв») щодо повернення отриманої згідно з п.2.2 Договору попередньої оплати в розмірі 30% від вартості робіт.
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що стягнення з Боржника суми сплаченої виникнення у Боржника обов'язку по сплаті 22087,70 грн, які заявник перерахував ТОВ “Еко-Миколаїв» в якості попередньої оплати на підставі п. 2.2 Договору, не є наслідком порушення ТОВ “Еко-Миколаїв» грошового зобов'язання за Договором, а обумовлено невиконанням ним робіт, передбачених Договором.
Крім того, як слушно зауважив суд першої інстанції, невиконання ТОВ “Еко-Миколаїв» робіт і наявність підстав для повернення Заявнику сплачених коштів у зв'язку із закінченням Договору підлягають доведенню на загальних підставах.
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають враховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором).
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що заявлена вимога про стягнення з ТОВ “Еко-Миколаїв» суми попередньої оплати, у зв'язку з невиконанням останнім робіт за Договором в загальному розмірі 22087,70 грн, не відповідає вимогам статті 148 Господарського процесуального кодексу України.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006" Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи Заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Апелянта.
Керуючись ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 07.07.2025 по справі №915/1046/25 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 07.07.2025 по справі №915/1046/25 - залишити без змін.
3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Апелянта.
4. Матеріали справи №915/1046/25 повернути до Господарського суду Миколаївської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Головуюча суддя: Н.М. Принцевська
Судді: О.Ю. Аленін
А.І. Ярош