ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
05 вересня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/3346/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Компанієць Вікторії В'ячеславівни
на рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025, суддя суду першої інстанції Смелянець Г.Є., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 02.06.2025
по справі №916/3346/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія»
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Компанієць Вікторії В'ячеславівни
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Одеська обласна державна (військова) адміністрація
про стягнення 42 096,40 грн, -
Описова частина.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Компанієць Вікторії Вячеславівни заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 41 145,57 грн, 3% річних у розмірі 758,22 грн, збитків від інфляції у розмірі 192,61 грн та судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, до якого приєднався відповідач згідно заяви-приєднання від 05.12.2018, щодо повної та своєчасної оплати спожитої електричної енергії.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Компанієць Вікторії Вячеславівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 40 194,74 грн, 3% річних у розмірі 748,32 грн, збитки від інфляції у розмірі 192,61 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 367,12 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Компанієць Вікторії Вячеславівни на рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 по справі №916/3346/24.
Відповідач вказала, що на її адресу не було направлено жодної вимоги про сплату боргу. Позивачем не було надано доказів вручення таких вимог або доказів, які б засвідчували належне повідомлення про існування заборгованості.
Апелянт зазначає, що вона не мала змоги і не має на теперішній час користуватися орендованим приміщенням з моменту введення воєнного стану на території країни та протягом всього періоду його дії.
Відповідач вказує, що суд не застосував ч. 6 ст. 762 ЦК України, згідно з якою наймач звільняється від плати за майно у разі обставин, за які він не відповідає. Скаржник не використовувала електроенергію, що підтверджується зверненням до АТ «ДТЕК Одеські електромережі» про припинення постачання.
Крім того, апелянт вказує, що позивач не надав жодного акту звірки взаєморозрахунків, акту приймання-передачі електроенергії або будь-якого первинного документа, що підтверджує фактичне споживання електроенергії скаржником у спірний період.
Відповідач зазначає, що позивач діяв недобросовісно, зокрема не надав відповідачу попередження про нарахування заборгованості, не повідомив про зміну умов нарахування, не вжив жодних заходів для мирного врегулювання спору, не довів, що направляв досудову вимогу або претензію, що загалом свідчить про зловживання правом.
Відповідач також вказала, що наявність режиму мінування або використання приміщення як частини військового об'єкта унеможливлює доступ не лише до майна, а й до базових елементів інфраструктури (зокрема, електропостачання), через що споживання електроенергії є фізично неможливим.
Керуючись викладеним вище, апелянт просить рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 по справі №916/3346/24 скасувати та прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія».
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» надійшов відзив на апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Компанієць Вікторії Вячеславівни на рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 по справі №916/3346/24.
Позивач вказав, що оскільки відповідач до ТОВ «ООЕК» з метою отримання рахунків за спожиту електричну енергію у період грудень 2022 року - грудень 2023 року нарочно не звертався, зазначені рахунки направлялись через АТ «Укрпошта» на адресу місцезнаходження об'єкту споживача, зазначену самим Відповідачем в Заяві-приєднання до умов Договору. Таким чином, рахунки за спожиту електричну енергію у спірний період вважаються отриманими у відповідності до п. 4.14 Правил, а тому - у Відповідача виникло зобов'язання щодо сплати заборгованості за спожиту електричну енергію (копії рахунків, докази направлення та отримання наявні в матеріалах справи). Тому висновки Апелянта про невірне визначення судом першої інстанції «моменту виникнення обов'язку зі сплати» є необґрунтованими, безпідставними та спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.
На думку позивача, безпідставним є твердження апелянта про порушення позивачем принципу добросовісності, адже ТОВ «ООЕК» в повній мірі виконало свої зобов'язання за Договором щодо постачання електричної енергії на об'єкт Відповідача. Разом з тим, ФОП Компанієць В.В. систематично не виконувались умови Договору в частині своєчасної оплати поставленої електричної енергії, в результаті чого ТОВ «ООЕК» було вимушено звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.
Позивач також вказав, що відсутність пропозиції досудового врегулювання спору не звільняє від оплати за спожиту електричну енергію та не є таким, що спростовує обов'язок виконання Відповідачем зобов'язання.
ТОВ «ООЕК» зазначає про відсутність будь-яких повідомлень із наданням підтверджуючих документів від ФОП Компанієць В.В. про настання форс-мажорних обставин із доведенням впливу саме таких обставин на неможливість виконання зобов'язань у спірний період.
Позивач вказує, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Крім того, позивач зазначає, що безпідставним є посилання апелянта на звільнення його від орендної плати, адже договірні відносини апелянта з третіми особами жодним чином не впливають на виконання його договірних зобов'язань перед ТОВ «ООЕК» щодо сплати заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 04-180513, який є діючим і станом на теперішній час.
Керуючись викладеним вище, позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 по справі №916/3346/24 залишити без змін.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/3346/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Богатиря К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2025.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/3346/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Компанієць Вікторії Вячеславівни на рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 по справі №916/3346/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/3346/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/3346/24.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Компанієць Вікторії Вячеславівни на рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 по справі №916/3346/24; розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Компанієць Вікторії Вячеславівни на рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 по справі №916/3346/24 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 28.07.2025
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 2, 3 ч. 6, 7 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали апеляційного господарського суду від 01.07.2025, якою відкрито апеляційне провадження у справі №916/3346/24, була отримана в електронному кабінеті позивачем - 01.07.2025, представником відповідача адвокатом Тарановським Д.С. - 01.07.2025, третьою особою - 01.07.2025.
Тобто учасники справи вважаються повідомленими належним чином про розгляд апеляційним господарським судом апеляційної скарги в письмовому провадженні без виклику сторін.
Фактичні обставини, встановлені судом.
05.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеська Обласна Енергопостачальна Компанія» (Постачальник, позивач, ТОВ «ООЕК») та Фізичною особою -підприємцем Компанієць Вікторією Вячеславівною (Споживач, відповідач) укладений договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №04-180513, який є публічним договором приєднання, та згідно з яким Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п.2.2 договору обов'язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у Споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу, на підставі, якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.
Згідно з п.5.1 договору Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього Договору.
Відповідно до п.5.5 договору ціна на електричну енергію встановлюється з дотриманням вимог, передбачених Законом України «Про ринок електричної енергії» і ПРРЕЕ. Сторони домовилися про те, що ціна на електричну енергію, встановлена Регулятором, повинна бути обов'язкова для Сторін з дати її введення в дію.
Згідно з п.5.10 договору оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.
Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.
Відповідно до п.6.2 договору Споживач зобов'язується, зокрема забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.
Згідно з п. 13.1 договору цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набуває чинності з дати подання Споживачем заяви-приєднання. Умови цього Договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної Споживачем у заяві-приєднанні.
Відповідно до п.п.13.5,13.6 договору сторони мають право розірвати цей договір достроково у встановленому законодавством порядку. Дія цього договору також припиняється в наступних випадках:
- закінчення строку, призупинення дії ліцензії з провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії Постачальником або її анулювання;
- банкрутства або припинення господарської діяльності Постачальником;
- у разі зміни власника об'єкта Споживача та отримання від нового власника (користувача) або оператора системи розподілу документального підтвердження щодо укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з новим власником (користувачем);
- у разі зміни Постачальника електричної енергії - у частині постачання;
- у разі неприйняття Споживачем своєчасно запропонованих (за 20 днів до введення в дію) Постачальником змін до Договору, що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, піни (тарифу) на послуги постачальника універсальних послуг) та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або щодо умов постачання електричної енергії.
Додатком 1 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №04-180513 від 05.12.2018 є Заява - приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Додатком 3 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №04-180513 від 05.12.2018 є Комерційна пропозиція №2-УП.
Відповідно до п.2 Комерційної пропозиції спосіб оплати: Споживач здійснює оплату за електроенергію до початку розрахункового періоду, що передує розрахунковому, попереднім платежем 100% вартості договірної величини споживання електричної енергії, яка визначається шляхом множення відповідного договірного обсягу постачання електричної енергії на ціну, визначену згідно умов даної комерційної пропозиції, та підлягають оплаті незалежно від отримання рахунку Постачальника. Договірні величини (обсяги) споживання електричної енергії на розрахунковий період встановлюються на основі фактичних значень обсягу спожитої електричної енергії за відповідний розрахунковий період попереднього року. Якщо фактичне значення обсягу спожитої електричної енергії за відповідний розрахунковий період попереднього року дорівнює нулю, договірний обсяг споживання електричної енергії визначаєтеся на основі фактичного обсягу спожитої електричної енергії у першому, наступному за відповідним, розрахунковому періоді попереднього року, споживання в жому більше нульового значення. Споживач, струмоприймачі якого вперше приєднаю до електричних мереж повинен надати Постачальнику договірні обсяги споживання електричної енергії з розбивкою по місяцям па весь термін дії договору у вигляді додатку до Договору «Обсяги очікуваного споживання (постачання) електричної енергії споживачу». Остаточний розрахунок: проводиться за фактично відпущену електричну енергію. Розрахунковим вважається період з числа розрахункового періоду до такого ж числа наступного місяця. Розрахунковий період прирівнюється до календарного місяця.
Згідно з п.4 Комерційної пропозиції термін надання рахунку за спожиту електроенергію та термін його оплати: По закінченню розрахункового періоду Постачальник не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим (за умови отримання даних про обсяги споживання від Оператора) виставляє Споживачу рахунок на оплату за фактично спожиту та розподілену електроенергію. Споживач здійснює оплату протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ТОВ «ООЕК». Якщо фактичне споживання електроенергії виявиться більшим ніж очікуване, різниця між сумою авансових платежів та вартістю фактично спожитої електроенергії має бути сплачена протягом 5 робочих днів з дня отримання рахунку за фактично використану електроенергію: якщо фактичне споживання виявиться меншим ніж очікуване, надлишкові кошти зараховуються як оплата наступних платежів. У випадку порушення Споживачем строків оплати, передбачених умовами даної Комерційної пропозиції, Постачальник може направити вимогу про забезпечення виконання зобов'язання чи надання гарантій оплати.
Датою отримання платіжного документу (рахунку) вважаєтеся: дата його вручення споживачу; дата його отримання від кур'єра; відмітка про реєстрацію вхідної кореспонденції; дата його відкриття Споживачем в особистому кабінеті па офіційному веб-сайгі Постачальника; дані отримання Споживачем електронною поштою, при цьому доказом отримання платіжного документу є зворотній лист Споживача або сплив 3-х календарних днів від дати відправлення рахунку Споживачу на електрону адресу; факсимільним зв'язком тощо чи в інший спосіб з використанням інформаційних технологій у системі електропило документообігу у порядку, передбаченому Договором; третій календарний день з дати його отримання поштовим відділенням зв'язку, на території обслуговування якого розташований об'єкт споживача (у разі направлення засобами поштового зв'язку рекомендованим або цінним листом).
Відповідно до п.8 Комерційної пропозиції договір набирає чинності з дати оплати рахунка, отриманого від (постачальника, або з дати початку фактичного споживання будь-яких обсягів електроенергії, або з дати, зазначеної як початок постачання в заяві-приєднання, або з дати підписання Споживачем заяви - приєднання до умив Договору, якщо Постачальником не буде відмовлено в приєднанні протягом триденного строку. Договір укладається на строк до 31.12.2022, а в частині розрахунків Договір діє до повного виконання. Договір вважається продовженим па кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд умов, але в будь-якому разі не більше ніж на термін дії Договору споживача пре надання послуг з розподілу електроенергії та ніж строк виконання ТОВ«ООЕК» функцій постачальника універсальних послуг.
Як свідчить довідка оператора системи розподілу АТ «ДТЕК Одеські електромережі» обсяги електричної енергії, які були розподілені Оператором розподілу АТ «ДТЕК Одеські електромережі» у розрахунковому періоді січень 2023 - грудень 2023 пo споживачу СПД Компанієць В.В. дог.№180513 становлять:
- грудень 2022 - 6450 кВт.*год;
- травень 2023 - 12 кВт.*год;
- жовтень 2023 - 2 кВт.*год;
- листопад 2023 - 4 кВт.*год;
- грудень 2023 - 4 кВт.*год;
Разом - 6472 кВт.*год.
Супровідним листом від 20.06.2023 №590/01-02-398 позивач надіслав відповідачу рахунки за спожиту електричну енергію за грудень 2022 року на суму 40047,14 грн. та за травень 2023 на суму 68,50 грн. (із зазначенням боргу за попередній період та разом на суму 40 115,64 грн.). Лист надійшов на віділення поштового зв?язку 22.06.2023.
Супровідним листом від 15.11.2023 №590/01-02-719 позивач надіслав відповідачу рахунок за спожиту електричну енергію за жовтень 2023 на суму 15,86 грн. (із зазначенням боргу за попередній період та разом на суму 40 131,50 грн.). Лист надійшов на віділення поштового зв?язку 17.11.2023.
Супровідним листом від 13.12.2023 №590/01-02-784 позивач надіслав відповідачу рахунок за спожиту електричну енергію за листопад 2023 на суму 32,44 грн. (із зазначенням боргу за попередній період та разом на суму 40 163,94 грн.). Лист надійшов на віділення поштового зв?язку 16.12.2023.
Супровідним листом від 16.01.2024 №590/01-02-718(7) позивач надіслав відповідачу рахунок за спожиту електричну енергію за грудень 2023 на суму 30,80 грн. (із зазначенням боргу за попередній період та разом на суму 40 194,74 грн.). Лист надійшов на віділення поштового зв?язку 18.01.2024.
Вказані рахунки відповідачем не оплачені.
Натомість відповідачем надано до матеріалів справи наступне листування у спірний період.
У заяві від 14.03.2023 відповідач звернувся до АТ «ДТЕК Одеські електромережі» та повідомив, що у зв'язку з російською агресією, введенням воєнного стану в Україні, замінуванням узбережжя Одеси, розміщення 3СУ на території Гідропарка «Лузанівка», де територіально знаходиться кафе "Краб", електроживлення якого здійснюється з ТП 2058 згідно договору 180513, a також згідно відповідей KП "Узбережжя Одеси" та військового коменданта м. Одеси «про заборону перебування цивільних осіб та роботу комерційних закладів», у зв'язку з тим що відповідач тимчасово не працює і не користується електроенергією, а також у зв'язку з мінуванням узбережжя, відповідач не має доступу до кафе "Краб", та не знає, хто підключився до електромережі без узгодження з відповідачем. ФОП Компанієць В.В. не має можливості щодо забезпечення електро та пожежної безпеки, тому просила тимчасово відключити електромережу в TП 2058 до поновлення відповідачем роботи, та з'ясування всіх обставин виникнення боргу не з провини відповідача.
У листі від 09.07.2023 відповідач звернувся до АТ «ДТЕК Одеські електромережі» та повідомив про отримання короткострокового доступу до приміщень кафе «Краб» 14.06.2023 та виявлення відсутності опломбованого лічильника обліку електроенергії.
Листом від 12.07.2023 відповідач звернувся до АТ «ДТЕК Одеські електромережі» та повідомив, що територію Гідропарку "Лузанівка", а також усі комерційні та нежитлові приміщення, що розташовані на території Гідропарку "Лузанівка", у тому числі і кафе "Краб", віддані під розміщення ЗСУ до особового розпорядження або закінчення воєнного стану, у звязку з чим просив всі претензії щодо споживання електроенергії, рахунків за електроенергію та інше відправляти на адресу Збройних Сил України, що розташовуються на території Гідропарку "Лузанівка". Також повідомлено, що 16.03.2023 відповідачем подавалася в АТ ДТЕК "Одеські електромережі" заява з проханням відключити лінію подачі електроенергії в кафе Краб з ТП 2058, яка не виконана.
У листі від 12.07.2023 №587/11-02-2521 позивач у відповідь на повідомлення відповідача від 11.07.2023 щодо вилучення ТОВ «ООЕК» представниками чи представниками інших відомих ТОВ «ООЕК» організацій СПД Компанієць В.В. вказаного пристрою обліку електроенергії та відключення ТОВ «ООЕК» лінії електропередачи у кафе "Краб" з ТП 2058 за Договором про постачання електричної енергії №04-180513 від 01.01.2019 повідомлено, що оскільки питання, з яким звернувся відповідач, стосується діяльності оператора системи розподілу - АТ «ДТЕК Одеські електромережі», направлено звернення за належністю відповідно до компетенції. Також зазначено, що станом на 12.07.2023 у відповідача наявна заборгованість за спожиту електроенергію в розмірі 40 115,64 грн.
Листом від 14.03.2024 відповідач звернувся до АТ «ДТЕК Одеські електромережі» та просив всі претензії щодо споживання електроенергії, рахунків за електроенергію та інше відправляти на адресу Збройних Сил України, що розташовуються на території Гідропарку "Лузанівка". Окрім того, повідомлено, що 16.03.2023 відповідачем подавалася в АТ ДТЕК "Одеські електромережі" заява з проханням відключити лінію подачі електроенергії в кафе “Краб» з ТП2058, яка не була виконана.
У заяві від 28.07.2024, яка адресована позивачу, відповідач повідомив, що незважаючи на те, що відповідач не має допуску до кафе "Краб" і не користується ним, на адресу відповідача у грудня 2022 року прийшов рахунок за спожиту електроенергію в кафе "Краб" у кількості 6450 кіловатт/год та сумі 40047,14 грн., відповідач просив позивача всі претензії щодо споживання електроенергії, рахунків за електроенергію та інше відправляти на адресу Збройних Сил України, що розташовуються на території Гідропарку "Лузанівка". Також повідомлено, що відповідачем 16.03.2023 року подавалася в АТ ДТЕК "Одеські електромережі" заява з проханням відключити лінію подачі електроенергії в кафе “Краб» з ТП2058.
У заяві від 29.07.2024 відповідач звернувся до АТ «ДТЕК Одеські електромережі» та повідомив, що у зв'язку з російською агресією, введенням воєнного стану в Україні, замінуванням узбережжя Одеси, розміщення 3СУ на території Гідропарка «Лузанівка», де територіально знаходиться кафе "Краб", електроживлення якого здійснюється з ТП 2058 згідно договору 180513, a також згідно відповідей KП "Узбережжя Одеси" та військового коменданта м. Одеси «про заборону перебування цивільних осіб та роботу комерційних закладів», у зв'язку з тим, що відповідач тимчасово не працює та не користується електроенергією, а також у зв'язку з мінуванням узбережжя відповідач не має доступу до кафе "Краб", та не знає, хто підключився до електромережі без узгодження з відповідачем, ФОП Компанієць В.В. не має можливості щодо забезпечення електро та пожежної безпеки, тому просила тимчасово відключити електромережу у TП 2058 до поновлення відповідачем роботи, та з'ясування всіх обставин виникнення боргу не з провини відповідача.
Відповідач також надав до суду листування з приводу встановлення особи, яка перебуває у орендованому відповідачем приміщенні кафе «Краб»:
1) Лист відповідача Начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.06.2023, в якому відповідач просила видати ФОП Компанієць В.В. довідку, або інший офіційний документ, який підтверджує, з якого і по який період Збройні Сили України займають і планують займати Гідропарк Лузанівка, зокрема територію біля нежилого приміщення кафе «Краб» з вказанням певного періоду.
2) Лист Військового коменданта оборони Одеси від 26.06.2023 №46 на адресу ФОП Компанієць В.В., яким повідомлено, що у районі пляжу Лузанівка, тимчасово, на період з 24.02.2022 до закінчення дії правового режиму воєнного стану, військовослужбовцями сил оборони України облаштовані опорні пункти в пляжній зоні Лузанівка. Кафе «Краб» входить до району розташування опорних пунктів сил оборони України. Доступ до орендованих приміщень буде надано лише після закінчення воєнного стану.
3) Лист КП «Узбережжя Одеси» від 20.06.2023 №01-11/324 на адресу ФОП Компанієць В.В., яким повідомлено, що доступ до території пляжу Лузанівка повністю обмежений військовими у зв'язку з використанням зазначеної території, господарських споруд на ній для розміщення Збройних Сил України та оборони міста від російських загарбників. На теперішній час жоден комерційний об'єкт не працює.
4) Адвокатський запит до Військової частини НОМЕР_1 від 14.10.2024, в якому зокрема просив надати інформацію, чи користується Військова частина електричною енергією на пляжі Лузанівка в межах нежилого приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
5) Відповідь на адвокатський запит від Військової частини НОМЕР_1 від 23.10.2024 №3/12/12-4901, якою повідомлено, що військова частина не використовувала та не використовує електричну енергію на пляжі Лузанівка в межах нежилого приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Окрім того, відповідачем надано до суду:
- рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2023 у справі №916/3498/23 за позовом Департамента комунальної власності Одеської міської ради до Фізичної особи-підприємця Компанієць Вікторії Вячеславівни про стягнення 225 489,11 грн., в якому встановлені наступні обставини: «Внаслідок зазначеного, Фізична особа-підприємець Компанієць Вікторія Вячеславівна не мала змоги користуватися орендованим приміщенням за спірним договором з моменту введення воєнного стану на території країни та протягом всього періоду його дії.»
- лист Торгово-Промислової Палати України від 28.02.2022 « 2024/02.0-7.1.
- пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 ;
- договір оренди нежилого приміщення від 02.04.2018, укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради до Фізичною особою-підприємцем Компанієць Вікторією Вячеславівною.
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).
Частиною 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як вище встановлено господарським судом, 05.12.2018 між сторонами у справі укладений договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №04-180513, який є публічним договором приєднання, та на підставі якого у відповідача виникло зобов'язання оплатити поставлену позивачем електричну енергію у строки, визначені у рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання рахунку.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Відповідно до ч.3 ст.58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов'язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії.
Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із приписами ч.1 ст.526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу положень ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п. 2.3.14 ПРРЕЕ, постачальник послуг комерційного обліку забезпечує зняття показів засобів вимірювальної техніки відповідно до Кодексу комерційного обліку.
На даний час, функції постачальника послуг комерційного обліку покладені на оператора системи розподілу у межах території своє ліцензованої діяльності, а саме - АТ «ДТЕК Одеські Електромережі».
Як свідчить довідка оператора системи розподілу АТ «ДТЕК Одеські електромережі» обсяги електричної енергії, які були розподілені Оператором розподілу АТ «ДТЕК Одеські електромережі» у розрахунковому періоді січень 2023 - грудень 2023 пo споживачу СПД Компанієць В.В. дог.№180513 становлять:
- грудень 2022 - 6450 кВт.*год;
- травень 2023 - 12 кВт.*год;
- жовтень 2023 - 2 кВт.*год;
- листопад 2023 - 4 кВт.*год;
- грудень 2023 - 4 кВт.*год;
Разом - 6472 кВт.*год.
Дана довідка оператора системи розподілу повністю підтверджує об'єм спожитої відповідачем електричної енергії.
Відповідно до п. 4.13 ПРРЕЕ, для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Згідно з п.4 Комерційної пропозиції термін надання рахунку за спожиту електроенергію та термін його оплати: По закінченню розрахункового періоду Постачальник не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим (за умови отримання даних про обсяги споживання від Оператора) виставляє Споживачу рахунок на оплату за фактично спожиту та розподілену електроенергію. Споживач здійснює оплату протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку, грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ТОВ «ООЕК». Якщо фактичне споживання електроенергії виявиться більшим ніж очікуване, різниця між сумою авансових платежів та вартістю фактично спожитої електроенергії має бути сплачена протягом 5 робочих днів з дня отримання рахунку за фактично використану електроенергію: якщо фактичне споживання виявиться меншим ніж очікуване, надлишкові кошти зараховуються як оплата наступних платежів. У випадку порушення Споживачем строків оплати, передбачених умовами даної Комерційної пропозиції, Постачальник може направити вимогу про забезпечення виконання зобов'язання чи надання гарантій оплати.
Датою отримання платіжного документу (рахунку) вважаєтеся: дата його вручення споживачу; дата його отримання від кур'єра; відмітка про реєстрацію вхідної кореспонденції; дата його відкриття Споживачем в особистому кабінеті па офіційному веб-сайгі Постачальника; дані отримання Споживачем електронною поштою, при цьому доказом отримання платіжного документу є зворотній лист Споживача або сплив 3-х календарних днів від дати відправлення рахунку Споживачу на електрону адресу; факсимільним зв'язком тощо чи в інший спосіб з використанням інформаційних технологій у системі електропило документообігу у порядку, передбаченому Договором; третій календарний день з дати його отримання поштовим відділенням зв'язку, на території обслуговування якого розташований об'єкт споживача (у разі направлення засобами поштового зв'язку рекомендованим або цінним листом).
Пунктом 4.14 ПРРЕЕ передбачено, що датою отримання платіжного документа вважається третій календарний день з дати його отримання поштовим відділенням зв'язку, на території обслуговування якого розташований об'єкт споживача (у разі направлення засобами поштового зв'язку рекомендованим або цінним листом).
Супровідним листом від 20.06.2023 №590/01-02-398 позивач надіслав відповідачу рахунки за спожиту електричну енергію за грудень 2022 року на суму 40047,14 грн. та за травень 2023 на суму 68,50 грн. (із зазначенням боргу за попередній період та разом на суму 40 115,64 грн.). Лист надійшов на відділення поштового зв?язку 22.06.2023. Таким чином крайній строк на оплату рахунків за грудень 2022 року та травень 2023 року припадав на 04.07.2023.
Супровідним листом від 15.11.2023 №590/01-02-719 позивач надіслав відповідачу рахунок за спожиту електричну енергію за жовтень 2023 на суму 15,86 грн. (із зазначенням боргу за попередній період та разом на суму 40 131,50 грн.). Лист надійшов на відділення поштового зв?язку 17.11.2023. Таким чином, крайній строк на оплату рахунку за жовтень 2023 року припадав на 27.11.2023.
Супровідним листом від 13.12.2023 №590/01-02-784 позивач надіслав відповідачу рахунок за спожиту електричну енергію за листопад 2023 на суму 32,44 грн. (із зазначенням боргу за попередній період та разом на суму 40 163,94 грн.). Лист надійшов на відділення поштового зв??язку 16.12.2023. Таким чином, крайній строк на оплату рахунку за листопад 2023 року припадав на 26.12.2023.
Супровідним листом від 16.01.2024 №590/01-02-718(7) позивач надіслав відповідачу рахунок за спожиту електричну енергію за грудень 2023 на суму 30,80 грн. (із зазначенням боргу за попередній період та разом на суму 40 194,74 грн.). Лист надійшов на відділення поштового зв??язку 18.01.2024. Таким чином, крайній строк на оплату рахунку за грудень 2023 року припадав на 30.01.2024.
Таким чином, рахунки за спожиту електричну енергію у спірний період вважаються отриманими у відповідності до п. 4.14 ПРРЕЕ та п. 4 Комерційної пропозиції, а тому - у Відповідача виникло зобов'язання щодо сплати заборгованості за спожиту електричну енергію.
Крім того, дані обставини повністю спростовують посилання апелянтки на те, що на її адресу не було направлено жодної вимоги про сплату боргу.
В той же час, рахунки позивача на оплату спожитої електричної енергії у грудні 2022, травні 2023, жовтні-грудні 2023 в обсязі 6 472 кВт.*год на загальну суму 40 194,74 грн. відповідачем не були оплачені.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянти на те, що орендоване приміщенням нею не використовується, внаслідок чого у відповідача відсутній обов'язок оплачувати електричну енергію, яка була поставлена позивачем на таке орендоване приміщення, з огляду на наступне.
Відповідно до п.1.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №312 від 14.03.2018 (далі - Правила), на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.
За змістом п.2.1.5 Правил (зараз і надалі в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на основі типового договору, що є додатком 3 до цих Правил.
Відповідно до п.1.2.15 Правил при переході права власності (користування) на об'єкт до нового власника (користувача) переходять права та обов'язки за договорами, укладеними відповідно до цих Правил.
Згідно з п.2.1.2 Правил Оператор системи зобов'язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок.
Відповідно до п.2.1.3 Правил ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у разі зміни споживача, форми власності чи власника електроустановки є споживач.
Споживачі укладають договір споживача про розподіл (передачу) електричної енергії шляхом приєднання до публічного договору за наявності паспорта точки розподілу. У разі надання послуги з приєднання до електричних мереж ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є оператор системи.
Відповідно до п.4.27 Правил у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договорів і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.
Дія договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії достроково припиняється у разі отримання оператором системи від нового або від попереднього власника (користувача) об'єкта споживача документального підтвердження факту зміни власника (користувача) цього об'єкта.
Дія договору про постачання електричної енергії достроково припиняється у разі отримання електропостачальником від оператора системи або нового чи попереднього власника (користувача) об'єкта споживача документального підтвердження факту укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії між оператором системи і новим власником (користувачем) цього об'єкта.
У такому разі дія відповідних договорів припиняється в частині постачання та розподілу електричної енергії на об'єкт, а в частині виконання фінансових зобов'язань сторін (які виникли на дату припинення дії договорів) їх дія продовжується до дати здійснення повного взаєморозрахунку між сторонами.
У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем електропостачальника та (за наявності відповідного договору) оператора системи або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний здійснювати оплату спожитої на таких об'єктах електричної енергії та інших платежів виходячи з умов відповідних договорів.
З новим споживачем укладаються договори відповідно до вимог законодавства України, зокрема цих Правил, після припинення дії договорів зі споживачем, який звільняє приміщення, у частині постачання та розподілу електричної енергії на цей об'єкт.
Відповідно до п.13.1 договору про постачання електричної енергії №04-180513 від 05.12.2018 з урахуванням п.8 Комерційної пропозиції цей договір укладається на строк до 31.12.2022. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд умов, але в будь-якому разі не більше ніж на термін дії Договору споживача про надання послуг з розподілу електроенергії та ніж строк виконання ТОВ “ООЕК» функцій постачальника універсальних послуг.
В той же час, матеріали справи не місять та до судів першої та апеляційної інстанції не надано доказів заявлення жодною зі сторін за місяць до закінчення терміну дії договору про припинення його дії.
Отже дія договору про постачання електричної енергії №04-180513 від 05.12.2018 продовжена до 31.12.2023.
Пунктами 13.5,13.6 договору передбачено, що сторони мають право розірвати цей договір достроково у встановленому законодавством порядку. Дія цього договору також припиняється, зокрема, у разі зміни власника об'єкта Споживача та отримання від нового власника (користувача) або оператора системи розподілу документального підтвердження щодо укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з новим власником (користувачем).
Згідно з приписами частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Отже, за загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути розірваний за згодою сторін, що відповідає свободі договору. При цьому, можливість розірвання договору може бути обмежена, а саме у випадку, коли інше передбачено договором або випливає із суті зобов'язання (схожий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 911/537/19).
Відповідно до ч.ч.2,3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Таким чином, за загальним правилом, встановленим цивільним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу (пропозицію) про розірвання договору) з підстав, передбачених договором або законом.
Відповідач на підтвердження наявності підстав для звільнення від оплати виставлених у спірний період рахунків надає до суду листування з позивачем та АТ «ДТЕК Одеські електричні мережі», проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, жодний наданий відповідачем лист не є належним доказом припинення користування електричною енергією відповідно до п.4.27 Правил, адже наявні в матеріалах справи листи та заяви відповідача не відповідають вимогам п.4.27 Правил, а саме: вони мали бути подані до позивача та АТ «ДТЕК Одеські електричні мережі» не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня остаточного припинення користування електричною енергією із здійсненням оплати всіх видів платежів до дати звільнення.
Водночас, виходячи з матеріалів справи, перша заява, з якою відповідач звернувся про припинення постачання електроенергії до АТ «ДТЕК Одеські електричні мережі», датована 16.03.2023.
При цьому у відповідача станом на 16.03.2023 була наявна заборгованість зі спожитої у грудні 2022 року електроенергії, яка ані станом на дату звернення про припинення електропостачання, ані станом на даний час відповідачем не сплачено.
Отже, враховуючи невиконання відповідачем вимог п.4.27 Правил, відповідач зобов'язаний здійснювати оплату спожитої електричної енергії виходячи з умов укладеного договору.
Крім того, само по собі направлення листів, в якому повідомлено про перебування на об'єкті споживача сторонніх осіб, не має наслідком дострокове припинення договірних відносин з постачання електричної енергії.
Відповідач мав зобов'язання перед позивачем як у силу закону (пункт 4.27 Правил), так і в силу договору повідомити оператора системи з розподілу електричної енергії про намір припинити/достроково розірвати/тощо дію відповідного договору не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення, подати відповідну заяву щодо розірвання договору, а також підтверджуючі документи обґрунтування необхідності дострокового розірвання такого договору. Однак відповідних дій у строк, встановлений договором та законом, відповідач не вчинив.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №920/17/23.
За таких обставин, виходячи що в матеріалах справи відсутні та відповідачем до суду не надано доказів на підтвердження виконання відповідачем вимог п.4.27 Правил, господарський суд дійшов вірного висновку про недоведеність відповідачем припинення спірного договору про постачання електричної енергії у спірний період, а отже про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості з поставленої у грудні 2022, травні 2023, жовтні-грудні 2023 електричної енергії у розмірі 40 194,74 грн.
Колегія суддів не приймає до уваги встановлені у рішенні Господарського суду Одеської області від 19.12.2023 у справі №916/3498/23 обставини, що Фізична особа-підприємець Компанієць Вікторія Вячеславівна не мала змоги користуватися орендованим приміщенням за спірним договором з моменту введення воєнного стану на території країни та протягом всього періоду його дії, адже відсутність доступу до приміщення не позбавляє можливості використати електричну енергію у даному приміщенні, адже там може бути електричне обладнання відповідачки, яке і споживало електричну енергію у спірний період.
Крім того, договірні відносини Апелянта з третіми особами жодним чином не впливають на виконання його договірних зобов'язань перед ТОВ «ООЕК» щодо сплати заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 04-180513.
Безпідставним також є посилання апелянта на порушення відповідачем принципу добросовісності, адже як було встановлено вище, позивач належним чином виконував умови Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №04-180513 від 05.12.2018, адже він здійснив постачання електричної енергії.
В свою чергу відповідачка не виконувала умови Договору в частині своєчасної оплати поставленої електричної енергії.
Крім того, посилання апелянтки на невжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору жодним чином не спростовує наявність у неї заборгованості з оплати поставленої електричної енергії.
У даному випадку, у прохальній частині позову зазначен вимог про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 41 145,57 грн, однак наявними в матеріалах справи доказами підтверджується заборгованість зі сплати електричної енергію у сумі 40 194,74 грн.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 40 194,74 грн, в той же час позов в частині стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 950,83 грн не підлягає задоволенню.
Щодо вимог про стягнення відсотків річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів й отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу на те, що з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3% річних, інфляційних втрат та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Так, у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування.
Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 3% річних, який здійснений позивачем та згідно з яким розмір 3% річних за загальний період з 01.07.2023 по 15.02.2024 становить 758,22 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при здійсненні даного розрахунку позивачем визначено початок прострочення оплати електричної енергії без врахування умов договору та вимог ч.5 ст.254 ЦК України, згідно з якою якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
В даному випадку, судом першої інстанції було вірно встанволено, що в межах заявленого позивачем періоду прострочення розмір 3% річних, які підлягають стягненню з відповідачки, становить 748,32 грн.
Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, який здійснений позивачем та згідно з яким розмір інфляційних втрат за загальний період з липня по грудень 2023 року становить 192,61 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстнації про те, що такий розрахунок є арифметично вірним та обгрунтованим.
Отже позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 748,32 грн, збитків від інфляції у розмірі 192,61 грн підлягають задоволенню.
Колегія суддів також не приймає до уваги посилання апелянтки на наявність у даному випадку форс-мажорних обставин, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили
Відповідно до п. 12.1. Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Таким чином, наявність форс-мажорних обставин є підставою для звільнення боржника від відповідальності за невиконання ним договірних зобов'язань.
Водночас предметом спору у даній справі є стягнення суми основного боргу та нарахованих 3% річних і інфляційних втрат, а не стягнення штрафних санкцій за невиконання зобов'язань. Отже, встановлення наявності форс-мажорних обставин не входить до предмету доказування у даній справі.
Як встановлено вище, доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки апеляційного господарського суду.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 по справі №916/3346/24 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 по справі №916/3346/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Компанієць Вікторії Вячеславівни на рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 по справі №916/3346/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2025 по справі №916/3346/24 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Відповідно до ст. 287 ч. 3 ГПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню за винятком випадків, передбачених п.п. а), б), в), г) п. 2) ч. 3 ст. 287 цього Кодексу.
Постанову складено та підписано 05.09.2025 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Поліщук Л.В. у період з 25.08.2025 по 03.09.2025.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: Л.В. Поліщук
С.В. Таран