ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про відмову у відкритті апеляційного провадження
08 вересня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/77/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Богацької Н.С., Принцевської Н.М.
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства “МИКОЛАЇВКОМУНТРАНС»
на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2025 року, суддя в І інстанції Погребна К.Ф., повний текст якого складено 30.06.2025, в м. Одесі
у справі №916/77/25
за позовом: Комунального підприємства “МИКОЛАЇВКОМУНТРАНС»
до відповідача: Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення
Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.06.2025 у справі №916/77/25 у задоволенні позову Комунального підприємства “МИКОЛАЇВКОМУНТРАНС» до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України відмовлено повністю; судові витрати покладено на позивача.
28.07.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Комунального підприємства “МИКОЛАЇВКОМУНТРАНС», в якій останнє просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2025 у справі №916/77/25 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги про визнання недійсним в повному обсязі рішення Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.10.2024 року № 65/103-р/к у справі № 58-03/2021.
Одночасно з поданням апеляційної скарги скаржником заявлено клопотання про визнання поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення, яке мотивоване тим, що строк для подання апеляційної скарги скаржником було пропущено в зв'язку з початком перебування представника КП “Миколаївкомунтранс» Лазарєвої Д.В. в щорічній відпустці у період з 14 липня 2025 року по 27 липня 2025 року, що підтверджується наказом з особового складу від 08.07.2025 №285-к. Вказана обставина, а саме початок перебування представника КП “Миколаївкомунтранс» Лазарєвої Д.В. з 14 липня 2025 року в щорічній відпустці, яка брала участь у справі під час судових засідань як представник КП “Миколаївкомунтранс», що діє в порядку самопредставництва та в подальшому здійснила підготовку апеляційної скарги, на переконання заявника, унеможливило подання апеляційної скарги до закінчення гранично встановленого законодавством терміну.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 апеляційну скаргу Комунального підприємства «МИКОЛАЇВКОМУНТРАНС» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2025 у справі №916/77/25 - залишено без руху; встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме звернутися до суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням поважних причин його пропуску протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Роз'яснено скаржникові, що у разі неподання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням поважних причин його пропуску або якщо вказані ним у заяві про усунення недоліків апеляційної скарги підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовить у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 Господарського процесуального кодексу України.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи вказану апеляційну скаргу без руху, дійшов висновку про те, що наведені апелянтом обставини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними та об'єктивно непереборними, а є виключно суб'єктивними та такими, що залежали від волі самого заявника та жодним чином не виправдовують пропуск строку на оскарження вказаного рішення.
04.08.2025 до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, в додатках до якої містяться заява про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження.
В якості додаткових підстав для поновлення пропущеного строку скаржник вказав, що роботодавець не має право без згоди працівника переносити його погоджену графіком щорічну відпустку. Закінчення строку на апеляційне оскарження припало на період перебування Лазарєвої Д.В. у запланованій щорічній відпустці, що унеможливило подання апеляційної скарги до закінчення гранично встановленого законодавством терміну. В зв'язку з відсутністю у директора КП «Миколаївкомунтранс» юридичної освіти, наявність якої є важливою та необхідною для дотримання та розуміння вимог законодавства, які висуваються до складання процесуальних документів, зокрема до написання апеляційної скарги, написання апеляційної скарги було доручено представнику КП «Миколаївкомунтранс», який брав участь в судових засіданнях в суді першої інстанції. Лазарєва Д.В. була єдиним представником КП «Миколаївкомунтранс» під час слухань справи в суді першої інстанції і лише вона мала повне розуміння предмету оскарження, що унеможливлювало надання доручення на підготовку апеляційної скарги іншому представнику підприємства, який не представляв інтересів підприємства в даному судовому процесі.
Колегія суддів зазначає, що головуючий суддя Ярош А.І. перебувала у відпустці з 04.08.2025 по 05.09.2025 згідно наказу в.о. голови суду від 23.07.2025 №197-в
Розглянувши заяву скаржника про усунення недоліків, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Згідно з ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції, останнє постановлено 18.06.2025, повний текст складено 30.06.2025.
Отже, кінцевим строком для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2025 у справі №916/77/25 є 21.07.2025.
Апеляційна скарга була сформована в системі “Електронний суд» 28.07.2025, тобто з пропуском строку, встановленого ч. 1 ст. 256 ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Статтею 6 ГПК України визначено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
За приписами ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
З матеріалів цієї справи вбачається, що повний текст оскаржуваного рішення було направлено скаржнику у його електронний кабінет 01.07.2025 о 17:17 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа та підтверджує сам скаржник в апеляційній скарзі.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, належним днем вручення повного тексту оскаржуваного рішення є саме 02.07.2025, а тому кінцевим строком на подання апеляційної скарги, з урахуванням п. 1 ч. 2 ст. 256 ГПК України, є 22.07.2025.
Проте, як вже зазначалось, скаржник звернувся з апеляційною скаргою лише 28.07.2025.
Колегія суддів відзначає, що з правового контексту приписів ст. 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає відновленню.
Як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Судова колегія зазначає, що лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.
Так, за твердженням апелянта, ним було пропущено строк на апеляційне оскарження у зв'язку з початком перебування представника КП “Миколаївкомунтранс» Лазарєвої Д.В. в щорічній відпустці у період з 14 липня 2025 року по 27 липня 2025 року, що підтверджується наказом з особового складу від 08.07.2025 № 285-к. Роботодавець не має право без згоди працівника переносити його погоджену графіком щорічну відпустку. Закінчення строку на апеляційне оскарження припало на період перебування Лазарєвої Д.В. у запланованій щорічній відпустці, що унеможливило подання апеляційної скарги до закінчення гранично встановленого законодавством терміну. В зв'язку з відсутністю у директора КП «Миколаївкомунтранс» юридичної освіти, наявність якої є важливою та необхідною для дотримання та розуміння вимог законодавства, які висуваються до складання процесуальних документів, зокрема до написання апеляційної скарги, написання апеляційної скарги було доручено представнику КП «Миколаївкомунтранс», який брав участь в судових засіданнях в суді першої інстанції. Лазарєва Д.В. була єдиним представником КП «Миколаївкомунтранс» під час слухань справи в суді першої інстанції і лише вона мала повне розуміння предмету оскарження, що унеможливлювало надання доручення на підготовку апеляційної скарги іншому представнику підприємства, який не представляв інтересів підприємства в даному судовому процесі.
Колегія суддів зазначає, що саме по собі посилання скаржника на обставину перебування представника комунального підприємства у відпустці, як на підставу на поновлення строку, не ґрунтується на приписах процесуального законодавства, оскільки така обставина не змінює перебігу процесуальних строків на подання апеляційної скарги та не встановлює правових підстав для його поновлення, враховуючи, що правосуддя в умовах воєнного стану здійснюється безперервно.
Обставини, на які посилається представник скаржника, зводяться до питань його внутрішньої організаційно-господарської діяльності, тобто за своїм характером є суб'єктивними та такими, що залежать лише від його волі. Юридична особа зобов'язана виважено підходити до виконання своїх функцій, вживати заходів щодо належної організації документообігу, у тому числі щодо належної участі у судових провадженнях та дотримання вимог процесуального законодавства стосовно подачі апеляційної скарги та оформлення її змісту.
Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що організація роботи своїх працівників є повноваженням і, відповідно, відповідальністю саме апелянта, а неналежна організація роботи працівників не є непереборною обставиною, такою, що не залежала від волевиявлення апелянта та унеможливила своєчасне подання апеляційної скарги.
Відповідно до частин 1, 2 статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч.1 ст.58 ГПК України).
Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками юридичної особи.
Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
В той же час, відповідно до ч.3 ст.56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Згідно з ч.1 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Нормами ст. 627 ЦК України врегульовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з п.6 ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відтак, з урахуванням наведеним норм матеріального і процесуального права, юридична особа не обмежена у виборі представника.
При цьому, судом апеляційної інстанції в ухвалі встановлено, що апеляційна скарга подана та підписана безпосередньо керівником підприємства в порядку самопредставництва.
При цьому, перебування представника, який вів справу у суді першої інстанції, у відпустці, не зупиняє та не перериває процесуальних строків саме для учасника справи - позивача, який є юридичною особою.
Апелянтом не спростовано обставин, що останній не мав можливості самостійно подати скаргу у визначений законом строк або звернутись до іншого фахівця у галузі права в цей період.
Відтак, суд апеляційної інстанції зазначає, що наведені обставини, зокрема, оскарження рішення суду після повернення представника з відпустки, носять суб'єктивний характер і не можуть бути віднесені судом до особливих чи непереборних обставин (об'єктивних), що зумовили пропуск встановленого строку на апеляційне оскарження рішення суду (ухвала Верховного Суду від 13.01.2025 у справі №908/211/22).
Право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що несвоєчасне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2025 у справі №916/77/25 апелянтом не зумовлене обставинами, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення учасника справи та пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що причини пропуску строку, зазначені апелянтом в обґрунтування відповідного клопотання, не є поважними для поновлення процесуального строку на оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2025 у справі №916/77/25.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення Одеської області від 18.06.2025 у справі №916/77/25.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Якщо скаржник на вимогу суду протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не подасть заяву про поновлення строку або вказані скаржником підстави (нові) для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, то суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу. Аналогічне правило встановлене пунктом 4 частини першої статті 260 ГПК України.
Близький за змістом правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 20.05.2021 у справі №909/912/20, у постанові 24.06.2021 у справі №910/1865/18, у постанові від 23.12.2022 у справі № 922/3502/21.
Таким чином, враховуючи, що наведені апелянтом підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2025 у справі №916/77/25 не є поважними, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства “МИКОЛАЇВКОМУНТРАНС».
Відповідно до ч. 4 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Керуючись статтями 234, 258, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
1. У задоволенні клопотання Комунального підприємства “МИКОЛАЇВКОМУНТРАНС» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2025 у справі №916/77/25 - відмовити.
2. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства “МИКОЛАЇВКОМУНТРАНС» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2025 у справі №916/77/25.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому ст.ст.286-289 ГПК України.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді: Н.С. Богацька
Н.М. Принцевська