79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"28" серпня 2025 р. Справа №914/73/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Желіка М.Б.
секретар судового засідання Хом'як Х.А.
розглянув апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Львівській області, б/н від 21.04.2025 (вх № 01-05/1216/25 від 22.04.2025р.)
на рішення Господарського суду Львівської області від 31 березня 2025 року (суддя Гоменюк З.П., повний текст рішення складено та підписано 31.03.2025 м. Львів)
у справі №914/73/25
за позовом Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів
до відповідача Комунального підприємства «Водопровідно-каналізаційне господарство м. Хирів», м. Хирів, Львівська область
про стягнення 247396,46 грн збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища
за участі представників сторін:
від позивача - Попадюк С.В., Шведа О.М.
від відповідача - Тимчишин Я.В.
08.01.2025 Державна екологічна інспекція у Львівській області (далі ДЕІ у Львівській області) звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Водопровідно-каналізаційне господарство м. Хирів» (далі КП «ВКГ м. Хирів») 247396,46 грн збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у зв'язку із самовільним підняттям та використанням підземних вод з водозаборів № 1 та № 2 без спеціального дозволу.
Господарський суд Львівської області в рішенні від 31.03.2025 в задоволенні позовних вимог Державної екологічної інспекції у Львівській області відмовив, оскільки встановив, що відповідач, як комунальне підприємство, здійснює забезпечення централізованого водопостачання та водовідведення населення Хирівської територіальної громади, а не здійснює підприємницьку діяльність за рахунок підняття підземних вод з метою виробничих потреб. За таких обставин суд дійшов до висновку, що відповідачем не було допущено перевищення обсягу видобування підземних вод по жодному із водозаборів понад 300 м3 на добу за період з 06.10.2018 по 06.10.2021, а тому йому у вказаний період, відповідно до вимог ст. 23 Кодексу України «Про надра», не був потрібен спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами), при тому, що таке видобування здійснювалось останнім з метою забезпечення потреб населення.
Позивач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду та звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, оскільки вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що відповідач, у даному випадку, є належним землекористувачем, до якого підлягають застосуванню норми статті 23 Кодексу України «Про надра», та який, у випадку видобування підземних вод із кожного з водозаборів об'ємом, який не перевищує 300 м3 на добу, не зобов'язаний отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами. Позивач зазначає, що сам факт того, що засновником КП «ВКГ м. Хирів» є Хирівська міська рада Самбірського району Львівської області не надає права користування земельними ділянками, на яких розташовані водозабори №1 (колодязі №№1, 2, свердловина №1) та №2 (свердловини №№1-5), з яких самовільно здійснювався забір підземних вод. Позивач вважає, що відповідач мав зареєструвати не лише право на користування земельними ділянками, на яких розташовані водозабори №1 (колодязі №№1, 2, свердловина №1) та №2 (свердловини №№1-5), але і зареєструвати право власності на самі водозабори. Під час інспекційної перевірки жодних правовстановлюючих документів на земельні ділянки та водозабори посадовим особам Інспекції не було надано, такі документи не були надані і при розгляді господарської справи у Господарському суді Львівської області. За вказаних обставин, позивач просить скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги державної екологічної інспекції у Львівській області задоволити в повному обсязі.
Відповідач, скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи позивача та зазначив, що отримувати спецдозвіл на користування надрами, з врахуванням ч. 1 ст. 23 Кодексу України Про надра, необхідно за умови видобування підземних вод з кожного водозабору обсягом понад 300 м3 на добу. З довідки за № 36 від 08.10.2021 вбачається, що КП «ВКГ м. Хирів» використовує 178,48 м3 на добу ((33356 м3+129083 м3)/3 роки/ 365 днів = 178,48 м3 на добу). Таким чином, відповідач не перевищує гранично допустимого обсягу забору води (300 м3 на добу) на який не потрібно отримання дозволу. Разом з тим, відповідач наголошує, що є комунальним підприємством, яке забезпечує централізоване водопостачання та водовідведення для потреб населення м. Хирів. За вказаних обставин, відповідач не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 22.04.2025, апеляційну скаргу у справі № 914/73/25 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючої судді Малех І.Б., суддів Зварич О.В. та Панова І.Ю.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Львівській області залишено без руху з підстав несплати судового збору.
У зв'язку із відстороненням від здійснення правосуддя судді Малех І.Б., відповідно до розпорядження керівника апарату Західного апеляційного господарського суду за № 187 від 09.06.2025, у цій справі проведено автоматизовану заміну складу суду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2025 справу за № 914/73/25 передано на розгляд головуючій судді Орищин Г.В., суддям Зварич О.В. та Панова І.Ю.
У зв'язку з усуненням апелянтом недоліків апеляційної скарги, ухвалою апеляційного суду від 13.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДЕІ у Львівській області та призначено таку до розгляду в судовому засіданні на 03.07.2025.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 03.07.2025 розгляд апеляційної скарги Державної екологічної інспекції у Львівській області відкладено на 28.08.2025.
Враховуючи перебування у відпустці суддів членів колегії Зварич О.В. та Панової І.Ю., за розпорядженням в.о. керівника апарату Західного апеляційного господарського суду за № 286 від 26.08.2025, у цій справі проведено автоматизовану заміну складу суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 26.08.2025, у склад колегії для розгляду цієї справи введено суддів Галушко Н.А. та Желіка М.Б.
В дане судове засідання прибули представники позивача та відповідача, які належним чином ознайомлені з їх правами та обов'язками, відводу вказаному складу колегії суддів не заявили та підтримали свої доводи, міркування і заперечення, висловлені у попередньому судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, апеляційний суд встановив таке:
В ході здійсненого планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства Комунальним підприємством «Водопровідно-каналізаційне господарство м. Хирів» Державною екологічною інспекцією у Львівській області було виявлено порушення Комунальним підприємством «ВКГ м. Хирів» законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, а саме самовільне використання водних ресурсів із водозабору №1 (колодязі №№1, 2, свердловина №1) та із водозабору №2 (свердловини №№1-5), які розташовані у місті Хирів Львівської області, при відсутності дозвільного документа спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), що відображено в акті перевірки за № №736/04/990 від 07.10.2021. Разом з тим, у вказаному акті зазначено, що КП «ВКГ м. Хирів» здійснює свою діяльність як суб'єкт малого підприємства, високого ступеня ризику, має вид економічної діяльності за КВЕД 36.00 Забір, очищення та постачання води (основний).
В акті планової перевірки №736/04/990 від 07.10.2021 року у п. 1 розділу «Опис виявлених порушень» зазначено про те, що до перевірки представлено дозвіл на спеціальне водокористування від 19.08.2014 № Укр-308ДЕП-14/Льв., виданий Департаментом екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації, термін дії дозволу з 19.08.2014 по 19.08.2017. Також, згаданим актом зазначено про те, що надано чинний дозвіл на спеціальне водокористування від 27.04.2018 №252/ЛВ/49д-18, виданий Державним агентством водних ресурсів України, строк дії дозволу з 27.04.2018 по 27.04.2024. Відповідним актом у цьому пункті зроблено висновок, що КП «ВКГ м. Хирів» у період з 20.08.2017 по 26.04.2018 здійснювало самовільний забір водних ресурсів з водозаборів №№1, 2 за відсутності дозволу на спеціальне водокористування. КП «ВКГ м. Хирів» надало довідку від 05.10.2021 №32 про фактичний об'єм піднятих підземних вод.
Актом планової перевірки №736/04/990 від 07.10.2021 року у п. 2 розділу «Опис виявлених порушень» зафіксований факт самовільного користування надрами (підземними водами) на водозабір №1 (колодязі №№1, 2, свердловина №1) та водозабір №2 (свердловини №№1, 2, 3, 4, 5), які розташовані у місті Хирів Львівської області, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 19 та ч. 1 ст. 23 Кодексу України Про надра.
Отож, актом за №736/04/990 від 07.10.2021 визначено, що забір підземних вод КП «ВКГ м. Хирів» із водозабору №1 (колодязі №№1, 2, свердловина №1) та із водозабору №2 (свердловини №№1, 2, 3, 4, 5), які розташовані у місті Хирів Львівської області, здійснювався відповідачем самовільно, за відсутності спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням вимог статей 16, 19, 21, 23 Кодексу України Про надра та порушенням права державної власності на надра.
Довідкою за №36 від 08.10.2021 року КП «ВКГ м. Хирів» повідомило позивача про те, що підприємством фактично за період з 06.10.2018 по 06.10.2021 з водозабору №1 піднято та використано 66356 м3, а з водозабору №2 - 129083 м3.
За твердженнями позивача, в результаті самовільного користування водними ресурсами із водозабору №1 (колодязі №№1, 2, свердловина №1) відповідачем спричинені збитки на суму 83996,74 грн, а із водозабору №2 (свердловини №№1, 2, 3, 4, 5) на суму 163399,72 грн, що в загальному розмірі становить 247396,46 грн, які розраховані на підставі Методики розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів п. 9.1, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009 та зареєстрованої Міністерством юстиції України №767/16783 від 14.08.2009.
З метою досудового врегулювання спору, Держекоінспекція у Львівській області звернулася до КП «ВКГ м. Хирів» із претензіями за №171,за №172 від 19.10.2021, в яких просила добровільно відшкодувати завдані державі збитки та перерахувати в дохід місцевого бюджету 247396,46 грн. Однак, відповідач вимоги вказаних претензій не виконав, що слугувало підставою для звернення Держекоінспекції у Львівській області до суду з цим позовом.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні у справі докази, судова колегія не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, з огляду на таке:
Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» природні ресурси України є власністю Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України, цим та іншими законами України. Громадяни України мають право користуватися природними ресурсами України відповідно до цього та інших законів.
За умовами ч. 1 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві ради та виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.
Пунктом а) частини першої статті 3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що одним з основних принципів охорони навколишнього природного середовища є пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності.
Використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах (ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).
Приписами ст. ст. 149, 151 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.
В розумінні ст. 1 Водного кодексу України води це усі води (поверхневі, підземні, морські), що входять до складу природних ланок кругообігу води; води підземні - води, що знаходяться нижче рівня земної поверхні в товщах гірських порід верхньої частини земної кори в усіх фізичних станах; забір води - вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.
Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд (стаття 3 Водного кодексу України). За умовами ч.1 ст. 42 Водного кодексу України водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.
Стаття 44 Водного кодексу України покладає на водокористувачів, зокрема, такі обов'язки:
1) економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відтворення і поліпшення якості вод;
2) використовувати воду (водні об'єкти) відповідно до цілей та умов їх надання;
5) не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об'єктам та об'єктам навколишнього природного середовища;
6) утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої;
7) здійснювати засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими, облік забору та використання вод, контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами;
9) здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу;
10) безперешкодно допускати на свої об'єкти державних інспекторів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а також громадських інспекторів з охорони довкілля, які здійснюють перевірку додержання вимог водного законодавства, і надавати їм безоплатно необхідну інформацію;
11) своєчасно сплачувати збори за спеціальне водокористування та інші збори відповідно до законодавства, тощо.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 3 Водного кодексу України підземні води та джерела належать до водного фонду України, а згідно з приписами ст. ст. 1, 6 Кодексу України Про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.94 №827).
Отож, підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.
Норми Водного кодексу України (ст. ст. 46, 48) поділяють водокористування на два види - загальне та спеціальне. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
У відповідності до частини 1 статті 95 Водного кодексу України усі води (водні об'єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод.
Спеціальне водокористування, за умовами ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України, є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу України Про надра (тут і далі в редакції чинній на момент спірних правовідносин) надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.
Землевласники і землекористувачі, у відповідності до ч. 1 ст. 23 Кодексу України Про надра, в межах наданих їм земельних ділянок, мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.
Надра у користування для видобування підземних вод (крім мінеральних) і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених статтею 23 означеного Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення (ст. 21 Кодексу України Про надра).
За приписами статті 1 Водного кодексу України водозабір - споруда або пристрій для забору води з водного об'єкта; ліміт забору води - граничний обсяг забору води з водних об'єктів, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування.
Наказом Держспоживстандарту України 11.10.2010 №457 прийнято та надано чинності Національному класифікатору України «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010», відповідно до якого, Розділом 1 «Сфера застосування» передбачено, що класифікація видів економічної діяльності (далі - КВЕД) установлює основи для підготовлення та поширення статистичної інформації за видами економічної діяльності. Основний принцип КВЕД полягає в об'єднанні підприємств, що виробляють подібні товари чи послуги або використовують подібні процеси для створення товарів чи послуг (тобто сировину, виробничий процес, методи або технології), у групи.
Основне призначення КВЕД - визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців.
Основний вид економічної діяльності - це визначальна ознака у формуванні та стратифікації сукупностей статистичних одиниць для проведення державних статистичних спостережень. Органи державної статистики розраховують основний вид економічної діяльності на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності підприємств за рік.
З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КП «ВКГ м. Хирів» (ідентифікаційний код юридичної особи: 34279407) наявний вид економічної діяльності: 36.00 Забір, очищення та постачання води. Згадане також узгоджується в акті №736/04/990 від 07.10.2021 року.
Цей розділ включає забір, очищення та розподілення води для побутових і виробничих потреб. Забір води з різних джерел, а також її розподілення у будь-який спосіб також включені до цього розділу.
Експлуатація зрошувальних каналів також включена до цього класу; однак надання послуг зі зрошування або з поливання за допомогою зрошувальних систем та пов'язані із цим сільськогосподарські послуги не включені до цього класу. Цей клас включає: забір води з рік, озер, свердловин тощо; збирання дощової води; очищення води для водопостачання; оброблення води для виробничих та інших потреб; знесолення морської води або підземних вод для виробництва води як основної продукції; розподілення води водопроводами, транспортом або іншими засобами; роботу зрошувальних каналів.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність відповідно до порядку спеціального водокористування, пов'язаного із застосуванням водопровідних мереж, споруд, технічних пристроїв для забору води безпосередньо з водних об'єктів. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування визначаються ліміти та строки спеціального водокористування. Строки спеціального водокористування встановлюються органом, який видає дозвіл на спеціальне водокористування. У разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами.
За змістом ст. 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»:
- підприємство питного водопостачання це суб'єкт господарювання, що здійснює експлуатацію об'єктів централізованого питного водопостачання, забезпечує населення питною водою за допомогою пунктів розливу (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв) підготовки питної води та/або виробництво фасованої питної води;
- підприємство централізованого водовідведення це суб'єкт господарювання, що здійснює експлуатацію об'єктів/систем централізованого водовідведення;
- питна вода це вода, призначена для споживання людиною (водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), для використання споживачами для задоволення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб, а також для виробництва продукції, що потребує її використання, склад якої за органолептичними, мікробіологічними, паразитологічними, хімічними, фізичними та радіаційними показниками відповідає гігієнічним вимогам. Питна вода не вважається харчовим продуктом в системі питного водопостачання та в пунктах відповідності якості питної води;
Отже, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», лише у разі використання підземних вод для питного водопостачання підприємство (відповідач) повинно було одержати згідно вимог закону спеціальний дозвіл на користування надрами. Однак, відповідач є підприємством, що забезпечує централізоване водопостачання та централізоване водовідведення у своїй територіальній громаді, а тому одержання ним дозволу на користування надрами здійснюється згідно із законодавством України, зокрема, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 23 Кодексу України Про надра.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, за період з 06.10.2018 по 06.10.2021 (1095 діб), відповідач здійснив забір з підземних джерел (2 водозабори - 6 свердловин та 2 колодязі) 195439 м3 води, що підтверджується актом №736/04/990 від 07.10.2021 року. З водозабору №1 (колодязі №№1, 2, свердловина №1) відповідач використав 66356 м3 підземних вод за період з 06.10.2018 по 06.10.2021, добовий видобуток такого користування відповідачем становив 60,60 м3 (66356 м3/1095 діб) підземних вод. Із водозабору №2 (свердловини №№1-5) відповідачем, за вказаний період, було використано 129083 м3 підземних вод, що становить 117,88 м3 (129083 м3/1095 діб) добового видобутку підземних вод. Отже, добовий видобуток із двох водозаборів складає 195439 м3/1095 діб = 178,48 м3. Вказана кількість відібраної відповідачем води у спірний період підтверджується і позивачем в позовній заяві і в апеляційній скарзі.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Кодекс України Про надра водокористувач зобов'язаний отримати спеціальний дозвіл на користування надрами за умови, якщо обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів перевищує 300 кубічних метрів на добу.
Таким чином, з наведеного вбачається, що обсяг видобутку води відповідача у спірний період з кожного з водозаборів є меншим аніж 300 м3 - гранично допустимий обсяг видобутку води, для якого потрібно мати спеціальний дозвіл на користування надрами.
Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі №638/8281/15-а суд дійшов висновку, що видобувати підземні води без отримання спеціального дозволу на користування надрами при використанні підземних вод за умови не перевищення продуктивності забору води в обсязі 300 м3 на добу мають суб'єкти господарювання тільки для власних господарсько-побутових потреб, а видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.
Водночас, Верховний Суд у постанові від 15.05.2019 року у справі №638/8281/15-а також зазначив про те, що однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.
З аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) Водного кодексу України та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреб до потреб населення, натомість виробничі потреби охоплюються поняттями «водокористування для потреб галузей економіки» та «промислові потреби».
З матеріалів справи вбачається, що відповідач є комунальним підприємством, яке забезпечує централізоване водопостачання та водовідведення для потреб населення Хирівської територіальної громади, а не здійснює підприємницьку діяльність за рахунок підняття підземних вод з метою виробничих потреб.
З огляду на те, що відповідачем не було допущено перевищення обсягу видобування підземних вод по жодному із водозаборів понад 300 м3 на добу за період з 06.10.2018 по 06.10.2021, враховуючи, що таке видобування здійснювалось відповідачем з метою забезпечення потреб населення, відтак відповідач, у спірний у відповідності до вимог ст. 23 Кодексу України Про надра, не був зобов'язаний отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами).
За вказаних обставин, судова колегія вважає заявлені Держекоінспекцією у Львівській області позовні вимоги про стягнення з відповідача 247396,46 грн збитків за порушення природоохоронного законодавства внаслідок самовільного забору води за відсутності спеціального дозвільного документа безпідставним, позаяк позивачем не доведено належними та допустимими доказами перевищення відповідачем обсягу видобування підземних вод по кожній із свердловин понад 300 м3 на добу.
Щодо підставності користування відповідачем земельними ділянками, на яких розташовані водозабори, то суд зазначає, що в акті №736/04/990 від 07.10.2021 року п. 2 «Опис виявлених порушень вимог законодавства» частини 1 статті 19, частини 1 статті 23 Кодексу України Про надра, Інспекція вказала на те, що у відповідача відсутні речові права на земельні ділянки, на яких розташовані свердловини (водозабір №1 (колодязі №№1, 2, свердловина №1) та водозабір №2 (свердловини №№1-5)).
Однак, за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач є комунальним підприємством, засновником якого є Хирівська міська рада Самбірського району Львівської області, тобто орган місцевого самоврядування, який представляє спільні інтереси територіальної громади. Водночас, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності, відповідно до чинного законодавства перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Вказане свідчить про те, що КП «ВКГ м. Хирів» є належним землекористувачем, до якого підлягають застосуванню норми статті 23 Кодексу України Про надра.
За змістом ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, наведених правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.
Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення. Враховуючи приписи ч. 1 ст. 269 ГПК України, відповідно до яких суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для надання оцінки правомірності рішення місцевого господарського суду в частині, що не оскаржується апелянтом та стосується строку позовної давності.
Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
В задоволенні вимог апеляційної скарги Державної екологічної інспекції у Львівській області відмовити.
Рішення Господарського суду Львівської області від 31.03.2025 у справі № 914/73/25 залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає оскарженню.
Справу повернути в Господарський суд Львівської області.
повну постанову складено 08.09.2025
Головуюча суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік