Справа №760/20212/25 1-кс/760/9732/25
03 вересня 2025 року місто Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна, адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100090002055 від 20.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 Кримінального кодексу України,
встановив:
До слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання прокурора, мотивовано тим, що Солом'янською окружною прокуратурою міста Києва здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12025100090002055 від 20.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Відповідно до електронного рапорту, до Солом'янського УП ГУНП у м. Києві надійшло повідомлення зі служюи 102 про те, що 20.07.2025 приблизно о 17 годині 50 хвилин за адресою: АДРЕСА_1, на 1 поверху знаходяться незаконні гральні автомати.
21 липня 2025 року слідчо-оперативною групою Солом'янського УП ГУНП у м. Києві, здійснено виїз на місце події, де за адресою: АДРЕСА_1 на 1 поверху, виявлено приміщенн,я де організовано або проводиться азартні ігри без ліцензії на провадження відповідного виду діяльності з організації та проведення азартних ігор, що видається відповідно до закону.
В ході проведення обшуку вищевказаного приміщення слідчо-оперативною групою Солом'янського УП ГУНП у м. Києві виявлено та вилучено комп'ютерну техніку за допомогою якої здійснюється незаконне заняття гральним бізнесом без ліцензії на провадження відповідного виду діяльності з організації та проведення азартних ігор.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна встановлено, що комплекс нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , належить: ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , та ОСОБА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
21 липня 2025 року слідчим СВ Солом?янського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 , приміщення за адресою: АДРЕСА_1, в житловому будинку 1 поверху, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12025100090002055 від 20.07.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України.
Прокурор в судовому засіданні підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.
Представник власника майна, адвокат ОСОБА_4 та власник майна ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечили проти поданого клопотання та просили відмовити у його задоволенні.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання на дотримання вимог Кримінального процесуального кодексу України, дійшов такого висновку.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).
Згідно ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 1 ст. 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 173 КПК України передбаченого, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених
п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У ч 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Обов'язок доведення необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого чи прокурора також і ч.3 ст. 132 КПК України.
Разом із цим, на переконання слідчого судді, у клопотанні належним чином не доведено той факт, що приміщення за адресою: АДРЕСА_1, на 1 поверху, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та має значення речових доказів для кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100090002055 від 20.07.2025.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу на те, що з матеріалів долучених до клопотання не можливо встановити кому саме на праві власності належить нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, в якому 21.07.2025 було проведено обшук.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 170-173, 309, 369-372, 376, 534 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
постановив:
У задоволенні клопотання прокурора Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100090002055 від 20.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 Кримінального кодексу України - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Дата та час проголошення повного тексту ухвали 08.09.2025 о 16.30 год.
Слідчий суддя: ОСОБА_1