Справа №567/708/25
Провадження №2-п/567/5/25
05.09.2025 м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Василевич О.В.
секретар - Клімович О.О.
з участю відповідачки ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Острозького районного суду Рівненської області від 26.06.2025 року у справі за позовом ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
28.04.2025 р. ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 65 318,54 грн.
Заочним рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 26.06.2025р. позов ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія "ЕЙС" заборгованість за кредитним договором № 642198501 від 14.10.2023 року у розмірі 65 318 (шістдесят п'ять тисяч триста вісімнадцять) грн. 54 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн.
30.07.2025р.відповідачка ОСОБА_1 звернулася до Острозького районного суду Рівненської області із заявою про перегляд вищевказаного заочного рішення, в якій просить скасувати заочне рішення Острозького районного суду Рівненської області від 26.06.2025р., посилаючись на те, що в судові засідання вона не з'явилась у зв'язку з тяжкими сімейними обставинами, що позбавило її можливості особисто взяти участь у судовому засіданні та подати свої доводи та заперечення проти позову. Вказує, що повний текст рішення був нею отриманий 05.07.2025р. При цьому зазначає, що хоча вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , однак фактично проживає в м.Рівне, що унеможливлювало своєчасне здійснення процесуальних дій. Як на докази, що мають істотне значення для вирішення справи, відповідачка посилається на те, що вона не була ознайомлена з умовами договорів факторингу та не була повідомлена про відступлення права вимоги за кредитними зобов'язаннями. Також вказує, що має двох малолітніх дітей : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з нею та перебувають на її утриманні. Окрім того, вказує, що несе додаткові витрати на лікування малолітнього сина ОСОБА_3 , який має захворювання - аутизм. Одночасно посилається на те, що на даний час вона змушена винаймати житло, що також потребує значних коштів. Посилаючись на вказані обставини та негативну зміну життєвих обставин, зазначає, що не має змоги сплатити визначену суму заборгованості за кредитним договором та має намір досягти з позивачем мирного врегулювання спору шляхом переговорів щодо застосування програми лояльності та реструктуризації боргу.
Враховуючи наведене просить скасувати заочне рішення Острозького районного суду Рівненської області від 26.06.2025 р.
В судовому засіданні ОСОБА_1 заяву підтримала з підстав та доводів, викладених у заяві та просить скасувати заочне рішення від 26.06.2025 р.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.
03.09.2025 р. представник позивача подав на адресу суду письмові пояснення щодо заяви із викладом своїх заперечень проти скасування заочного рішення. В обґрунтування заперечень проти заяви вказує, що позивач належним чином підтвердив факт переходу права вимоги за кредитним договором укладеним з відповідачкою, оскільки виконав умови договору факторингу та надав відповідні документи, та вважає доводи відповідачки про відсутність переходу права вимоги необґрунтованим, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні моменту виникнення права вимоги та його передачі за договором факторингу. Вказує, що реєстр прав вимоги до договору факторингу від № 28/1118-01 від 28.11.2018 р., до якого включено кредитний договір №642198501 від 14.10.2023 р., складено 19.12.2023 р., тобто через два місяці після укладення кредитного договору. Таким чином, на момент включення цього кредитного договору до реєстру, право вимоги вже існувало, а не є майбутнім, як помилково вважає відповідачка. Таким чином, 31.07.2024 р. відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 до договору факторингу № 31/0724-01 від 31.07.2024 від р. ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 65 318,54 грн. Одночасно посилається на те, що позивач, як новий кредитор, не зобов'язаний направляти письмове повідомлення боржнику про зміну сторони кредитодавця. Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі. Отже, не є підставою для звільнення від виконання кредитного договору те, що він не був повідомлений про відступлення права грошової вимоги. Враховуючи наведене просить в задоволенні заяви відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.287 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Вивчивши заяву про перегляд заочного рішення, перевіривши фактичні обставини справи, наявні докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд заочного рішення, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 26.06.2025 р. позов ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" заборгованість за кредитним договором № 642198501 від 14.10.2023 року у розмірі 65 318 (шістдесят п'ять тисяч триста вісімнадцять) грн. 54 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн.
Роз'яснено порядок оскарження заочного рішення(а.с.132-137).
03.07.2025 р. вищевказане заочне рішення суду направлялося відповідачці ОСОБА_1 з використанням засобів поштового зв'язку за зареєстрованим місцем її проживання: АДРЕСА_1 , та було нею отримане за вказаною адресою 12.07.2025 р. (а.с.140).
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Законодавець передбачив, що заочне рішення підлягає скасуванню судом першої інстанції, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.288 ЦПК України).
Отже, ЦПК України встановлює можливість перегляду ухваленого місцевим судом заочного рішення цим же судом без необхідності звернення до апеляційного суду за умови, що причини, які зумовили неприйняття відповідачем участі у розгляді справи, визнані судом поважними, а докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Аналіз наведеної норми цивільного процесуального закону свідчить про те, що скасування заочного рішення судом, який його ухвалив, можливе лише у випадку встановлення судом одночасно кількох обставин: відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин; докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Однак, у даному випадку, судом не встановлено наявності сукупності вказаних обставин, що свідчить про неможливість скасування заочного рішення суду.
Статтею 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Частиною 8 ст.128 ЦПК України визначено, що днем вручення судової повістки є, зокрема, день вручення судової повістки під розписку.
Вивчивши матеріали справи, матеріали заяви про скасування заочного рішення, судом встановлено, що на адресу зареєстрованого місця проживання відповідачки: АДРЕСА_1 , яка також була зазначена у заяві про перегляд заочного рішення, судом направлялася копія ухвали про відкриття провадження у справі та призначення справи до судового розгляду, а також судові повістки про виклик в судове засідання на 02.06.2025 р. та 26.06.2025 р. Відповідачка особисто отримала поштові відправлення та судові повістки про виклик до суду 31.05.2025 та 21.06.2025, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.117, 127).
З урахуванням викладеного, суд вважає, що твердження відповідачки про неналежне сповіщення останньої щодо місця та часу розгляду справи не відповідає дійсності.
Із заявами про відкладення розгляду справи із зазначенням доказів неможливості прибуття в судові засідання у визначені дати, відповідачка не зверталася.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання жодного разу не з'явилася, про час та дату розгляду справи була повідомлена належним чином. Належних доказів, які б вказували на поважність причин неявки в судові засідання 02.06.2025 р. та 26.06.2025 р. до суду не подала.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява N8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та "Трух проти України", заява N50966/99 від 14.10.2003).
Також сторона зобов'язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Суд вважає, що ці обставини вказують на неповажність причин неявки відповідачки в судові засідання при цьому відповідачка не повідомляла суд про неможливість подання відзиву на позов та не клопотала перед судом про продовження строку для подання відзиву.
Отже, відповідачкою не надано жодних доказів, що протягом часу перебування справи у провадженні суду, у неї не було можливості подати відзив на позовну заяву. При цьому відповідачка належним чином повідомлялася про всі засідання по справі.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 і ч.2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Перелік засобів доказування встановлений у ч.2 ст.76 ЦПК України.
У п.26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі "Надточій проти України" (заява N7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Зазначених умов суд дотримався. Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.
Водночас, вирішуючи спір, суд виходив і з того, що відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, а відповідно до ч.3 ст.83 ЦПК України, відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву і відповідно до частини четвертої зазначеної статті, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Оскільки відповідачкою не було подано відзив у встановлений судом строк, письмового повідомлення суду про неможливість подати докази у встановлений судом строк на адресу суду не надходило, то суд виходить з того, що при вирішенні справи відповідачка не дотрималася своїх обов'язків з подання доказів.
Відповідно до ч.8 ст.83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк, з причин, що не залежали від неї.
Таких обґрунтувань суду не надано.
Отже, судом було вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідачки про розгляд справи, відповідачка не була позбавлена можливості надати суду відзив на позовну заяву, однак своїм правом в цій частині, не скористалася, не з'являлася в судові засідання та у встановлений судом строк не подала доказів у справі.
Зі змісту заяви про перегляд заочного рішення і додатків до неї, не вбачається посилань на докази, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Для скасування заочного рішення відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.
Відповідачкою не зазначено посилань на докази, якими вона обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача, та не надано доказів на обґрунтування таких заперечень, відповідачка не спростовує факт несвоєчасної сплати заборгованості за кредитним договором та не оспорює наявність заборгованості та підстави її стягнення. В заяві відсутні посилання на докази, які мають істотне значення для справи, які не були досліджені судом при винесенні заочного рішення.
Також відповідачка не надала до суду жодних доказів на спростування факту отримання нею кредитних коштів, а також розміру нарахованої та стягнутої заборгованості.
Окрім того доводи відповідачки про неотримання повідомлення про відступлення прав вимоги не можуть свідчити про необґрунтованість чи безпідставність позовних вимог у справі, адже зобов'язання по кредитному договору продовжує існувати і в разі заміни первісного кредитора, яке здійснюється без повідомлення боржника, що відповідатиме приписам ст.516 ЦК України стосовно заміни кредитора у зобов'язанні без згоди боржника, який у разі необізнаності про нового кредитора вправі виконати зобов'язання перед первісним кредитором, що буде його належним виконанням.
Отже, дане твердження не є підставою для звільнення відповідачки від виконання кредитного договору.
При цьому суд не має права скасовувати заочне рішення для надання іншої оцінки тим самим обставинам та доказам, що вже наявні у матеріалах справи.
Таким чином, обставини, на які посилається відповідачка, про неотримання повідомлення про відступлення прав вимоги за кредитним договором були предметом оцінки судом під час розгляду справи та не мають істотного значення для правильного вирішення справи та, як зазначає відповідачка, такі посилання фактично спрямовані на врегулювання спору з позивачем.
Викладені відповідачкою посилання не спростовують встановлених судом обставин справи та фактично зводяться до бажання відповідачки врегулювати подальший порядок виконання судового рішення з позивачем (шляхом реструктуризації заборгованості, застосування програми лояльності, тощо), що не є підставою для скасування заочного рішення та не перешкоджає подальшому вирішенню такого порядку виконання судового рішення між сторонами.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачкою не наведено жодного посилання на докази, які могли б мати істотне значення для правильного вирішення справи, а також про відсутність передбачених ст.288 ЦПК України підстав для задоволення заяви про скасування заочного рішення.
Відповідно до положень, викладених у статтях 13, 81 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.3 ст.287 ЦПК України за результатом розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд, може залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
За таких обставин, суд, враховуючи, що підставами скасування заочного рішення є поважність неявки в судове засідання відповідачки та наявність істотних доказів у справі в обґрунтування заперечень проти вимог позивача, за відсутності зазначених обставин у сукупності, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, а також те, що доводи заявниці не створюють юридичну сукупність елементів, які дають підстави для скасування заочного рішення, суд дійшов висновку, що заява про перегляд заочного рішення не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.287, 288, 353 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Острозького районного суду Рівненської області від 26.06.2025 у справі за позовом ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення.
Заочне рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали зазначений строк обчислюється з дня складення повного тесту ухвали.
Повний текст ухвали складено 08.09.2025 р.
Суддя Острозького районного суду Василевич О.В.