Справа № 362/6535/25
Провадження № 1-кс/362/610/25
23 серпня 2025 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в місті Василькові Київської області клопотання слідчого СВ відділу поліції № 1 Обухівського РУП ГУ Національної поліції в Київській області капітана поліції ОСОБА_7 , погоджене прокурором Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12025111140000570 від 21.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Васильків, Київської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, -
23.08.2025 р. до суду звернувся слідчий СВ ВП №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області капітан поліції ОСОБА_7 із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.
Клопотання мотивовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , 21.08.2025 р. в період часу з 00:00 год. до 03:00 год. (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено), знаходились в спальній кімнаті будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 разом з малолітньою ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , коли у ОСОБА_6 , який є вітчимом потерпілої, виник злочинний умисел, спрямований на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із оральним проникненням в тіло ОСОБА_8 із використанням своїх геніталій.
ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, усвідомлюючи власні фізичні перевагами над ОСОБА_8 з сексуальних мотивів, з метою вчинення дій сексуального характеру та задоволення своєї статевої пристрасті, усвідомлюючи, що вчиняє дії щодо особи, яка не досягла чотирнадцятирічного віку, оголивши свій статевий орган та тримаючи його руками, ввів в ротову порожнину малолітньої ОСОБА_8 , після чого, з метою завершення фізіологічного процесу, вчинив еякуляцію у ротову порожнину потерпілої.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення:
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій (зґвалтування), вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.
21.08.2025 о 20 год. 50 хв. ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 затримано в порядку ст. 208 КПК України, крім того, йому повідомлено зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється.
22.08.2025 р. слідчим СВ ВП №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_7 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, яке погоджене керівником Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_9 , та яке відповідно до вимог ч. 1 ст. 278 КПК України - 22.08.2025 вручено підозрюваному ОСОБА_6 за участі захисника ОСОБА_5 .
Відомості про особу підозрюваного:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець міста Васильків, Київської області, українець, громадянин України, має неповну середню освіту, непрацюючий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.
Виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчинені кримінального правопорушення:
Підозра ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується:
1.протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_10 від 21.08.2025;
2.протоколом огляду місця події від 21.08.2025, який проводився за адресою: АДРЕСА_1 ;
3.протоколом допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_8 від 21.08.2025;
4.протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 22.08.2025;
5.протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 22.08.2025;
6.протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_6 від 22.08.2025;
7.протоколом затримання ОСОБА_6 від 22.08.2025;
8.рапортом-характеристикою на гр. ОСОБА_6 ;
та іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Посилання на один або кілька ризиків:
- Перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_12 може переховуватися від органів досудового розслідування, тобто наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України;
- Перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_12 може незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, тобто наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України;
- Перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_12 може вчиняти нові кримінальні правопорушення, тобто наявний ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Виклад обставин, на підставі яких слідчий дійшов до висновку про наявність ризиків:
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.
На наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду), вказує те, що ОСОБА_12 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі строком від 10 до 15 років. Усвідомлення можливості настання вказаних вкрай несприятливих наслідків може спонукати підозрюваного ОСОБА_13 , змінювати своє місце проживання та переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
При оцінці переховування від правосуддя може братися до уваги поряд з іншими обставинами і загроза відносно суворого покарання. У параграфі рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» № 31315/96 від 25.04.2000 Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських суддів, які, у свою чергу, прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що підозрюваному загрожувало відносно суворе покарання.
Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні), обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_12 з метою ухилення від подальшого покарання чи спотворення об'єктивної картини може впливати на малолітню потерпілу ОСОБА_8 та її матір ОСОБА_10 , з якими пов'язаний спільним побутом, та сусідів за місцем проживання, які можуть бути свідками в кримінальному провадженні, спонукаючи їх змінити свідчення, з метою реабілітації себе як злочинця.
ОСОБА_6 може впливати на потерпілу та свідків шляхом умовляння, підкупу, переконання, примушування з застосуванням фізичної сили або погроз такого застосування, оскільки вже фактично раніше вчиняв домашнє насильство відносно осіб з якими пов'язаний спільним побутом.
Ризик незаконного впливу осіб об'єктивізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик вчинити інше кримінальне правопорушення), який обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_6 зловживає алкогольними напоями, систематично вчиняє сварки та психологічний тиск на осіб, з якими пов'язаний спільним побутом, що свідчить про відсутність будь - яких моральних принципів, які дозволяють йому вчинити дії сексуального характеру та психологічний тиск відносно малолітньої ОСОБА_8 , яка перебуває в його залежності, як дорослої особи, на яку фактично покладено обов'язок її виховання за відсутності матері - ОСОБА_10 .
Тому, перебуваючи на волі, ОСОБА_6 може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи та проти волі, честі та гідності, статевої недоторканості особи та інші правопорушення.
Обґрунтування неможливості запобігання ризику, застосуванням більш м'яких запобіжних заходів:
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, у рішенні справи «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський Суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитися від слідства.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій її переслідують та міжнародними контактами.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінювані «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 КПК України.
Наведені вище обставини, свідчать що застосування більш м'яких окрім як тримання під вартою запобіжних заходів не може запобігти виникненню ризикам, існування яких обґрунтовано прокурором.
Зокрема, зважаючи на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, такий запобіжний захід у виді як особисте зобов'язання, не здатен забезпечити дієвість кримінального провадження та запобігти ризикам, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В даному випадку є неможливими застосування запобіжного заходу в виді особистої поруки з огляду на відсутність осіб, які б відповідали вимогам ст. 180 КПК України, які можуть бути поручителями.
Застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту в даному випадку не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання процесуальних обов'язків ОСОБА_6 , з огляду на наявність високого ступеню ризиків впливу свідків, а також враховуючи, що наявна імовірність вчинення іншого кримінального правопорушення, а також переховування від органів досудового розслідування та суду.
Беручи до уваги вищевикладене, зважаючи на доведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, то застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити дієвості кримінального провадження та запобігти виникненням ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
З урахуванням викладеного, до підозрюваного ОСОБА_6 не можливо застосувати інший більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставин, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
Викладені обставини свідчать про неможливість запобігання наведеним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів та виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків.
У судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали та просили задовольнити.
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просив у задоволенні клопотання відмовити та застосувати відносно підозрюваного домашній арешт в нічний час.
Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечив щодо клопотання, просив застосувати домашній арешт.
Заслухавши прокурора та слідчого, пояснення підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя, ретельно перевіривши дотримання уповноваженими органами вимог статей 207-213 КПК України; відповідність поданого клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу вимогам ст. 184 КПК України, а також своєчасність надання підозрюваному та його захиснику копії клопотання та матеріалів, що були вручені підозрюваному 22.08.2025 р. р о 19 год. 19 хв. та його захиснику 22.08.2025 р. р о 19 год. 19 хв., приходить до наступного висновку.
Частиною першою статті 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється (ст. 178 КПК України).
Слідчим суддею встановлено, що відділом поліції № 1 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025111140000570 від 21.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України (а.с.7).
Слідчим СВ ВП №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області капітаном поліції ОСОБА_7 22.08.2025 р. ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України (а.с.71-73).
Так як положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
У своїх рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати неупередженого спостерігача в тому, що відповідна особа можливо вчинила злочин. При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування обґрунтована підозра не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, що об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Підозра ОСОБА_6 підтверджується наступними доказами: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_10 від 21.08.2025; протоколом огляду місця події від 21.08.2025, який проводився за адресою: АДРЕСА_1 ; протоколом допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_8 від 21.08.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 22.08.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 22.08.2025; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_6 від 22.08.2025; протоколом затримання ОСОБА_6 від 22.08.2025; рапортом-характеристикою на гр. ОСОБА_6 ; та іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Однак, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Дослідження вказаних доказів дає підстави вважати, що висновки органу досудового розслідування щодо причетності ОСОБА_6 до вчинення злочину, який йому інкримінується, не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими. Виходячи з наявних матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин, та вказане може бути підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
При вирішення питання про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя зазначає таке.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
У рішенні Європейського суду з прав людини Бессієв проти Молдови вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Слідчим суддею встановлено достатньо підстав вважати, що прокурором доведені ризики, передбачені п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Існування ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду пов'язане, у першу чергу, із можливістю призначення підозрюваному за інкримінований йому злочин покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років та відсутністю міцних соціальних зв'язків у підозрюваного, зокрема відсутності постійного місця роботи та утриманців. Отже, гіпотетична імовірність постановлення суворого вироку разом з іншими обставинами, що характеризують особу підозрюваного, може мати значення та може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
На думку суду, обставинами, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який виправдовує виняток із загальної норми про повагу до свободи людини є вчинене підозрюваним посягання на статеву недоторканість особи, а відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя та здоров'я є найвищими соціальними цінностями.
Щодо ризику незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
При встановленні наявності цього ризику слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Тобто, ризик впливу на свідків та потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків і потерпілих та дослідження їх судом.
Окрім того, слідчий суддя також приймає до уваги, що з урахуванням характеру інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, пов'язаного із застосуванням насильства, підозрюваний може незаконно впливати на свідків та потерпілу, які є безпосередніми очевидцями подій, у тому числі шляхом застосування фізичного насильства або погрози його застосування, шантажем, психічним впливом для зміни останніми показів, які є джерелом доказів в кримінальному провадженні.
Суд відхиляє доводи сторони захисту про відсутність ризиків щодо переховування підозрюваного, оскільки, як вбачається з матеріалів клопотання, підозрюваний втік з місця злочину, що свідчить про наявність такого ризику.
Враховуючи, що в наданих до суду матеріалах наявні вагомі докази про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення відносно малолітньої особи, враховуючи дані про особу підозрюваного, який не має постійного місця роботи, одружений, є вітчимом потерпілої,підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, враховуючи його майновий стан, відсутність міцних соціальних зв'язків, а також те, що санкція ч.4 ст.152 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, вважаю, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, виконання ним процесуальних обов'язків.
Водночас, ураховуючи наявність обставин, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки злочин вчинено із застосуванням насильства, розмір застави у даному кримінальному провадженні не визначається.
Керуючись ст.ст. 177-179, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Васильків, Київської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі Київський слідчий ізолятор Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції терміном 60 діб, а саме до «19» жовтня 2025 р. включно.
На підставі ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави не визначати.
У задоволенні усних клопотань підозрюваного ОСОБА_6 та захисника підозрюваного ОСОБА_5 про застосування домашнього арешту в нічний час, - відмовити.
Строк дії ухвали шістдесят днів з моменту затримання.
На ухвалу протягом п'яти днів з дня її ухвалення може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1