Справа № 357/8067/25
Провадження № 2/357/3964/25
іменем України
03 вересня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участі секретаря - Махненко Б. В.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Юхименка Г.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в режимі відеоконференції в залі суду № 6 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,
В травні 2025 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, мотивуючи тим, що 10 серпня 1985 року між ним, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , укладено шлюб у Гейсенській сільській раді Ставищанського району Київської області. Від шлюбу вони з відповідачем мають одну дитину 1986 року народження, ОСОБА_5 . Протягом останніх 15 років відношення з відповідачем поступово погіршувались. В результаті чого, між ними зникло взаєморозуміння. Будь-які спроби в свій час примиритися не дали бажаних результатів, оскільки у них з відповідачем різні погляди на сімейне життя та обов'язки. Спільного господарства вони не ведуть. Живуть окремо багато років. У нього є інша родина. Таким чином, подружні відносини між ними припинилися більше 15 років потому до дня подання позову. Подальше спільне проживання і збереження шлюбу є неможливим та суперечить його інтересам та шкодить його моральному та фізичному здоров'ю. Просив суд розірвати шлюб, укладений 10.08.1985 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у Гейсинській сільській раді Ставищанськог8о району Київської області ( а. с. 1-2 ).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2025 (а.с. 13-14) головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали передані для розгляду, отримані 30.05.2025.
Відповідно до ч. ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.
Ухвалою судді від 04.06.2025 позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу була залишена без руху ( а. с. 18-19 ).
18.06.2025 за вх. № 34345 судом отримано від ОСОБА_2 заяву про усунення недоліків ( а. с. 20 ) з додатком, оригіналом свідоцтва про шлюб ( а. с. 21 ).
Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру (ч. 8 ст. 187 ЦПК України).
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1493606 від 19.06.2025, сформованого засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» за запитом судді щодо визначення підсудності, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 20.01.2004 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ( а. с. 22 ).
З огляду на викладене, вбачається, що позивачем пред'явлено позов до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у відповідності до вимог ч. 1 ст. 27 ЦПК України, що узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 29.10.2020 у справі № 263/14171/19.
Відповідно до ч. 2 ст. 187 ЦПК України якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Ухвалою судді від 19 червня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі. Розгляд справи у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадженням з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 12 год. 30 хв. 11 липня 2025 року ( а. с. 23-24 ).
11 липня 2025 року розгляд справи було відкладено до 03.09.2025 ( а. с. 41 ) у зв'язкуз клопотанням представника відповідача Юхименка Г.А. про відкладення ( перенесення ) розгляду справи ( а. с. 38-39 ).
29.08.2025 за вх. № 49113 судом отримано відзив на позовну заяву ( а. с. 43-44 ), підписаний 25.08.2025 адвокатом Юхименко Г.А., який направлений до суду засобами поштового зв'язку 27.08.2025 ( а. с. 46 ).
01.09.2025 за вх. № 49566 судом отримано від представника позивача - адвоката Король П.В. відповідь на відзив ( а. с. 53-56 ).
Ухвалою суду від 01.09.2025 задоволено клопотання представника відповідача - адвоката Юхименка Г.А. про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів ( а. с. 60-61 ).
02.09.2025 за вх. № 49702 судом отримано від представника позивача - адвоката Король П.В. заперечення на клопотання ( заяву ) про призначення судово-почеркознавчої експертизи ( а. с. 66-67 ).
Так, ухвалою судді від 19.06.2025 відповідачу було роз'яснено право подати до суду відзив проти позову та заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвалим про відкриття провадження у справі ( а. с. 23-24 ).
Згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого поштового повідомлення ( а. с. 26 ), 27.06.2025 ОСОБА_3 отримала копію ухвали з копією позовної заяви з додатками до неї для ознайомлення ( а. с. 25 ).
Крім того, 09.07.2025 за клопотанням представника відповідача Юхименка Г.А. ( а. с. 28-29, 31, 32 ), надано останньому можливість ознайомитися з матеріалами справи, шляхом приєднання його до системи «Електронний суд».
Згідно наявного у справі клопотання представника відповідача від 11.07.2025 про відкладення ( перенесення ) розгляду справи ( а. с. 38-39), останнім зазначено, що він як представник, отримав доступ до електронного суду і матеріалів справи 10.07.2025.
Відзив від представника відповідача надійшов до суду та зареєстрований 29.08.2025 за вх. № 49113 ( а. с. 43-44), який підписаний останнім 25.08.2025 та направлений до суду засобами поштового зв'язку 27.08.2025 ( а. с. 46 ).
Відзив підписується відповідачем або його представником ( ч. 2 ст. 178 ЦПК України ).
Відповідно до ч. ч. 7, 8 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом ( ч. 1 ст. 126 ЦПК України ).
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Водночас як зазначено вище, відзив був поданий з боку сторони відповідача з порушенням строку наданого судом для його подачі ( 15-ти денний ), а з клопотанням про його поновлення відповідач ( її представник ) не зверталися.
Тому, отриманий відзив судом від представника відповідача 29.08.2025 не приймається судом до уваги.
В судовому засіданні 03.09.2025 представник позивача Король П.В. підтримав позовну заяву, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та просив її задовольнити. Підтвердив, що зі слів його клієнта, укладаючи договір про надання правової допомоги 29.08.2025, останній зазначив, що він бажає розірвати шлюб, в нього немає почуттів до його дружини, відповідача по справі, тривалий час вони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, на сьогодні в нього є інша жінка з якою він проживає, категорично заперечує проти надання строку для примирення.
Крім того, представник позивача Король П.В. зробив усну заяву, що на протязі п'яти днів після ухвалення судового рішення, буде подано докази понесення позивачем витрат на правову допомогу.
Представник відповідача - адвокат Юхименко Г.А. в судовому засіданні 03.09.2025 заперечував проти позовних вимог позивача, просив відмовити в позові, при цьому зазначаючи, що відповідач заперечує проти розірвання шлюбу та має намір в подальшому налагодити стосунки з позивачем.
Також, зробив усну заяву, що на протязі п'яти днів після ухвалення судового рішення, буде подано докази понесення відповідачем витрат на правову допомогу.
Інших заяв та клопотань з боку учасників справи, не надходило.
Заяви від сторони відповідача, які надійшли та наявні в матеріалах справи ( а. с. 47-48, 62-63 ) були розглянуті судом та прийнято процесуальні рішення ( протокольні ухвали від 03.09.2025 ).
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
Встановлено, що 10 серпня 1985 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 Виконавчим комітетом Гейсиської сільської ради Ставищанського району Київської області, актовий запис № 10, де прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка та дружини - ОСОБА_7 , що підтверджується наявним в матеріалах справи повторним оригіналом свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_1 , виданий 12 травня 2017 року Ставищенським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області ( а. с. 21 ).
Так, як встановлено та не спростовано з боку учасників справи, від даного шлюбу подружжя має повнолітню доньку ОСОБА_5 , 1986 року народження.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначав, що протягом останніх 15 років відношення з відповідачем поступово погіршувались, в результаті чого, між ними зникло взаєморозуміння, а будь-які спроби в свій час примиритися не дали бажаних результатів, оскільки у них з відповідачем різні погляди на сімейне життя та обов'язки. Спільного господарства вони не ведуть, живуть окремо, а у нього є інша родина. Подальше спільне проживання і збереження шлюбу є неможливим та суперечить його інтересам.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 1 СК України, завданням Сімейного кодексу України є зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб.
Відповідно до ч. 2 п. 3 ст. 1 цього Кодексу, завданням Сімейного кодексу України є побудова сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки.
Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу, та під час його розірвання.
Сімейне законодавство ґрунтується на принципі свободи розірвання шлюбу, який реалізується на практиці шляхом спільного вирішення подружжя питання збереження сім'ї. Водночас у випадку відсутності в однієї із сторін на подальше збереження сімейного союзу, це є самостійною підставою для розірвання шлюбу, оскільки примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом ( ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України ).
Згідно ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Частиною 1 статті 110 СК України (зі змінами від 20.11.2024 № 4073-ІХ ЗУ) передбачено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ст. 111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщоце не суперечить моральним засадам суспільства.
В свою чергу, як в позовній заяві так і в судовому засіданні, представник позивача зазначав про те, що позивач категорично заперечує проти надання строку для примирення, оскільки у нього є інша родина, а подальше спільне проживання і збереження шлюбу суперечить його інтересам.
Водночас під час розгляду справи, сторона відповідача ( представник ) не заперечував проти того, що дійсно відповідачу відомо про те, що позивач проживає з іншою жінкою.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Дотого ж, з клопотанням про надання судом строку для примирення, з боку сторони відповідача на адресу суду не надходило, не надходило такого клопотання і з боку представника відповідача під час розгляду справи.
Частина 2 ст. 112 СК України передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
На цьому ж наголошує Верховний Суд України в п. 10 Постанови Пленуму за № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійним та поділ спільного майна подружжя» - проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду № 369/7035/18 ( провадження № 61-1658св20 ) від 11 листопада 2020 року зазначено, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Окрім цього, п. 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» ( заява 56030/07 ) від 12 червня 2014 року встановлено: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важним принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні».
Відповідно до ч. 1 ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Під час розгляду справи було встановлено та не спростовано з боку відповідача ( представника ), що сторони по справі дійсно тривалий час не проживають разом, відповідач з 2022 року проживає в Німеччині, спільного господарства не ведуть, шлюбні відносини між ними припинені, а позивач проживає на цей час з іншою жінкою.
Оскільки, збереження такого шлюбу суперечить інтересам позивача, позивач наполягає на розірванні шлюбу, суд приходить до висновку, що родина фактично розпалась та її поновлення неможливе, у зв'язку з чим, шлюб необхідно розірвати, так якпримушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права чоловіка ( позивача ) на свободу та особисту недоторканість.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Таким чином, суд вважає встановленим, що позовна заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі позивача (чоловіка) по справі.
Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом (ст. 1 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.
При зверненні до суду з даним позовом, позивач мав сплатив судові витрати в розмірі 1 211,20 грн, ставки якого діяли на час звернення до суду з даним позовом.
Водночас, звертаючись до суду з даним позовом, позивач був звільнений від сплати судового збору, оскільки до позову додав посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_2 від 24.12.2024 ( а. с. 10 ).
Згідно із п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Отже, документами, що підтверджують звільнення військовослужбовця від сплати судового збору, є посвідчення учасника бойових дій або інший документ, що посвідчує його статус, що підтверджує право на звільнення відповідно до закону.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України ( ч. 6 ст. 141 ЦПК України ).
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а вимоги останнього підлягають задоволенню, то з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави судові витрати в розмірі 1 211,20 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 3, 56, 105, 110-112, 113, 115 Сімейного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 19, 82, 126, 127, 133, 141, 178, 187, 263-265, 273, 274, 353-355 ЦПК України, п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», Законом України «Про судовий збір», суд,
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,- задовольнити.
Шлюб зареєстрований 10 серпня 1985 року Виконавчим комітетом Гейсиської сільської ради Ставищенського району Київської області, актовий запис № 10, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 1 211,20 ( одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок ) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 );
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 ).
Повне судове рішення складено 08 вересня 2025 року.
Суддя О. І. Орєхов