Справа № 375/146/25
3/357/2573/25
04.09.2025 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Олександр Шовкопляс розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції у Київській області полк патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працює, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - дані відсутні,
у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1, №207415 від 28.12.2025 вбачається, що 28.12.2024 року о 17 годині 20 хвилина, за адресою Київська область, Білоцерківський район, с. Олійникова Слобода, по вул. Шевченка 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ford Focus» державний державний номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку у найближчому медичному закладі Рокитнянській багатопрофільній лікарні у лікаря нарколога. Результат позитивний, що підтверджується висновком лікаря номер 234, чим порушив вимоги п. 2.9 Правил дорожнього руху, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином за адресою проживання, та шляхом направлення смс повідомлення за номером телефону, який вказаний в протоколі про адміністративне правопорушення, причини неявки суду не відомі. Суддя, виходячи з норм статтей 268, 277-2 КУпАП, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважає за можливе провести розгляд справи у її відсутності. Її неявка навіть в одне судове засідання не перешкоджає розгляду справи.
Крім того, на теперішній час на офіційному сайті «Судова влада України» у режимі онлайн фіксуються дата і час кожного судового засідання всіх справ, які розглядаються судами України, за допомогою якого будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи, та стадії її розгляду.
Враховуючи відсутність імперативної заборони розгляду справи про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, вважаю за можливим здійснити розгляд справи без участі ОСОБА_1 .
Суддя, дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 207415 від 28.12.2024; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з яким водія ОСОБА_1 направлено до Рокитнянської багатопрофільної лікарні згідно яким результат огляду висновок лікаря №234 від 28.12.24; висновок щодо результату медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за №234 від 28.12.2024 згідно якого ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння; диск з відеозаписами, доданими до протоколу ЕПР1 № 207415 від 28.12.2024, прийшов до висновку, що провадження в справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляд визначається Інструкцією про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (затв. Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735) (далі по тексту Інструкція), Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (затв. Постановою КМУ №1103 від 17.12.2008) (далі по тексту Порядок).
Так, згідно з п. 2 Порядку - огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Відповідно до п. 3 Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Таким чином, за наявності ознак алкогольного сп'яніння поліцейський проводить огляд за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Згідно з п. 7 Інструкції, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Відповідно до п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцію, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Імперативним приписом п.п. а п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Рівною мірою зазначені вимоги цієї норми стосуються і адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки її санкція має кримінальну природу. Про необхідність застосування положень Конвенції у таких випадках вказано, зокрема, у рішеннях Європейського суду з прав людини, наприклад, у справах «Надточій проти України», «Гурепка проти України».
Суддею встановлено, що до протоколу про адміністративне правопорушення, на доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП особою, яка складала протокол про адміністративне правопорушення не було надано доказів, які відповідно до ст. 251 КУпАП могли б вказувати на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення.
Так на долученому до матеріалів справи диску (на поверхні якого існує напис чорнилами чорного кольорку ОСОБА_2 ч. 1 ст. 173-2 КУпАП 30.12.2024) після перегляду данного диску виявлено, що подія відбувається 30.12.2024 рокеу о 21 годині 22 хвилини «clip-0» на відео файл із нагрудної камери поліцейського зафіксовано, як 30.12.2024 о 21:22 год. працівник поліції роз'яснює права особі ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Далі відео файли під назвою «clip-1», «clip-2», містять відео щодо складання протоколу відносно особи ОСОБА_2 . А відео щодо ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутнє.
Суддя зазначає, сам факт складання протоколу не може бути достатнім доказом вчинення правопорушення за відсутності інших належних доказів і не звільняє уповноважену на складання протоколу особу від обов'язку збирання доказів у спосіб визначений Законом. Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальною дією суб'єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення, а тому не може вважатися доказом вчинення правопорушення в розумінні ст. 251 КУпАП, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Виходячи з вищезазначеного, жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП, органом, що склав протокол не надано, яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, викладеного у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення та у судовому засіданні встановлено не було, а сукупність зібраних та проаналізованих по справі доказів не дозволяє спростувати сумніви у категоричній формі та зробити беззаперечний і однозначний висновок про вчинення ним неправомірних дій, направлених на порушення порядку.
Так, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції.
Положеннями ст. 252 КУпАП, передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Будь-які сумніви та протиріччя, які виникають при розгляді справи про адміністративне правопорушення, дотримуючись приписів ст. 62 Конституції України, суд тлумачить на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Приймаючи до уваги, що у справі відсутні в достатньому обсязі належні та допустимі докази на підтвердження факту того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, тому суд позбавлений можливості встановити обставини вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення та наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Наведені обставини, виключають можливість притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У відповідності до положень п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 130, 221, 246, 247 ч. 1 п. 1, 248, 249, 251, 252, 256, 279, 280 ,283-285 КУпАП, суддя,
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною пятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
СуддяОлександр ШОВКОПЛЯС