Народицький районний суд Житомирської області
Справа № 284/245/25
08 вересня 2025 року селище Народичі
Народицький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Дубовика П.В.,
з секретарем Галенчик О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в смт.Народичі цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РОСВЕНТ ІНВЕСТ УКРАЇНА» (далі за текстом ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА»), яке змінило найменування на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» (далі за текстом ТОВ «СВЕА ФІНАНС») звернулось до суду із зазначеною позовною заявою до відповідача, в якій просило суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами на загальну суму 26520,00 грн., а також судові витрати. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» (далі за текстом - ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ») та ОСОБА_1 були укладені: в електронному вигляді на веб-сайті кредитодавця, розміщеного за адресою: https://bananacredit.com.ua/, договір про надання фінансового кредиту № 10950-12/2022 від 10 грудня 2022 року, згідно з умовами якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» надало кредит у сумі 4000,00 грн. строком на 25 днів, тобто до 03 січня 2023 року, на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач отримав кредит у вказаній сумі та зобов'язався повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитними коштами; в електронному вигляді на веб-сайті кредитодавця, розміщеного за адресою: https://zecredit.com.ua/, договір про надання фінансового кредиту № 14842-01/2023 від 12 січня 2023 року, згідно з умовами якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» надало кредит у сумі 2800,00 грн. строком на 25 днів, тобто до 05 лютого 2023 року, на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач отримав кредит у вказаній сумі та зобов'язався повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитними коштами. Відповідно до договору факторингу № 28072023 від 28 липня 2023 року, укладеного між ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», назву якого було змінено на ТОВ «СВЕА ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ», до позивача перейшло право вимоги до відповідача за вказаними договорами про надання фінансового кредиту на загальну суму заборгованості у розмірі 26520,00 грн. Враховуючи, що до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаними договорами, а відповідач добровільно не повернув кредитні кошти, а також не сплатив відсотки за користування кредитними коштами позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
Ухвалою суду від 24 квітня 2025 року відкрите спрощене провадження у даній справі, яку було направлено учасникам справи. Крім того, відповідачу була направлена копія позовної заяви разом з доданими до неї документами. Також відповідачу був визначений пятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.
Ухвала суду позивачу та його представнику вручені 24.04.2025 року (а.с.80).
Ухвалою від 29 квітня 2025 року по справі вирішено перейти від розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відповідач просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги не визнає, представник позивача в заяві просить справу розглядати без його участі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Крім того, відповідач надіслав до суду відзив, в якому вказав, що представником позивача не надано належних та допустимих доказів на обгрунтування позовних вимог, тому просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Головуючий суддя перебував в щорічній відпустці з 30.06.2025 по 01.08.2025.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із зобов'язального права, пов'язані з ухиленням боржника від виконання своїх обов'язків з повернення кредитних коштів кредитору, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Цивільним Кодексом України.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» та відповідачем у справі, в електронному вигляді на веб-сайті кредитодавця, розміщеного за адресою: https://bananacredit.com.ua/, було укладено договір про надання фінансового кредиту № 10950-12/2022 від 10 грудня 2022 року, згідно з умовами якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» надало кредит у сумі 4000,00 грн. строком на 25 днів, тобто до 03 січня 2023 року, на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач у справі, отримав кредит у вказаній сумі та зобов'язався повернути кредит та за користування кредитними коштами сплатити проценти у розмірі 10,00 грн. (а. с.8-13).
Між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ», та відповідачем у справі, в електронному вигляді на веб-сайті кредитодавця, розміщеного за адресою: https://zecredit.com.ua/, було укладено договір про надання фінансового кредиту № 14842-01/2023 від 12 січня 2023 року, згідно з умовами якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» надало кредит у сумі 2800,00 грн. строком на 25 днів, тобто до 05 лютого 2023 року, на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач у справі, отримав кредит у вказаній сумі та зобов'язався повернути кредит та за користування кредитними коштами сплатити проценти у розмірі 1050,00 грн. (а. с. 34-37).
Як вбачається з листа № 2919 від 18 березня 2025 року, виданого ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» (далі за текстом ТОВ «УПР»), витягів з додатків до вказаного листа, на підставі договору на переказ грошових коштів № ФК-150920 від 15 вересня 2020 року, укладеного між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «УПР», на банківську карту НОМЕР_1 , яка належить відповідачу у справі, були перераховані грошові кошти у сумі 4000,00 грн. 10.12.2022 та 2800,00 грн. 12.01.2023 (а. с. 25, 48).
Між ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», назву якого було змінено на ТОВ «СВЕА ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ», первісним кредитором, укладено договір факторингу № 28072023 від 28 липня 2023 року, згідно з умовами якого позивач набув право вимоги до відповідача (а.с.26-33).
Згідно витягу з реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 28072023 від 28 липня 2023 року, який є додатком № 1 до вказаного договору факторингу, витягу з вказаного реєстру до позивача була передана вимога до відповідача за договорами про надання фінансового кредиту: № 10950-12/2022 від 10 грудня 2022 року на загальну суму 15600,00 грн., з якої 4000,00 грн. сума основного боргу за кредитом та 11600,00 грн. сума нарахованих процентів; № 14842-01/2023 від 12 січня 2023 року на загальну суму 10920,00 грн., з якої 2800,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу та 8120,00 грн. сума заборгованості за процентів, що підтверджується розрахунками заборгованості від 01 грудня 2023 року (а. с. 33,44-47,56).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положення частини 1 статті 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини 1 статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина 3 статті 207 ЦК України).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
Судом встановлено, що відповідач у справі, шляхом власноручних введень одноразових ідентифікаторів, отриманих від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ», прийняв публічні пропозиції (оферти) та підписав договори (здійснив акцепти пропозицій товариств), тому вказані договори про надання фінансового кредиту вважаються укладеними відповідно до вимог статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» і сторони досягли згоди з усіх істотних їх умов, та договори є такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі.
Вказаними Договорами передбачено порядок та умови отримання кредитів, погашення заборгованості за тілами кредитів, сплату відсотків, нарахованих за користування кредитними коштами.
Відповідач у справі, підписавши вказані договори про надання фінансового кредиту, надав згоду на отримання та повернення кредитів і сплату відсотків за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановленими вказаними договорами.
Судом встановлено, що за змістом позовних вимог та документів наявних у справі, доказом укладення між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» та відповідачем у справі, договорів про надання фінансового кредиту № 10950-12/2022 від 10 грудня 2022 року та № 14842-01/2023 від 12 січня 2023 року, слугують договори про надання фінансового кредиту № 10950-12/2022 від 10 грудня 2022 року та № 14842-01/2023 від 12 січня 2023 року разом з додатками до них, що підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідачем у справі, не спростовано презумпцію правомірності правочинів та не надано будь-яких доказів того, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» отримало його персональні дані та використало їх у власних цілях.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України визначено, щодо відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Судом встановлено, що відповідач у справі, несе відповідальність за неналежне виконання зобов'язання за вказаними договорами перед новим кредитором ТОВ «СВЕА ФІНАНС», позивачем у справі.
Згідно з частиною 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України та частини 1 статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідно до статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Встановлення строку дії кредитного договору має важливе значення для правильного вирішення справи з огляду на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18)).
Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом») (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16).
Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав)».
Верховним Судом у постанові від 19 вересня 2020 року у справі № 686/18977/17 зазначено, що «положеннями частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 ЦК України не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами, однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини 2 статті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору. Отже, положеннями ЦК України передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення, зокрема, у розмірі певного проценту за кожен день прострочення.
Отже, положеннями ЦК України передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення, зокрема, у розмірі певного проценту за кожен день прострочення».
Судом встановлено, спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань за договорами про надання фінансового кредиту № 10950-12/2022 від 10 грудня 2022 року та № 14842-01/2023 від 12 січня 2023 року, внаслідок чого утворилась заборгованість.
З наданих позивачем розрахунків вбачається, що заборгованість відповідача у справі за договорами про надання фінансового кредиту: № 10950-12/2022 від 10 грудня 2022 року за період з 10 грудня 2022 року по 18 березня 2025 року складає 15600,00грн., з яких: 4000,00грн. заборгованість по тілу кредиту, 11600,00грн. заборгованість по відсотках; № 14842-01/2023 від 12 січня 2023 року за період з 12 січня 2023 року по 18 березня 2025 року складає 10920,00 грн., з яких: 2800,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 8120,00 грн. заборгованість по відсотках (а. с. 20-24, 44-47).
Згідно договору про надання фінансового кредиту № 10950-12/2022 від 10 грудня 2022 року, дата надання кредиту 10 грудня 2022 року, дата повернення кредиту 03 січня 2023 року, термін користування кредитом 25 днів.
Вказаним договором встановлена плата за користування кредитом у розмірі 0,01 процент на день (3,65 процента річних).
Відповідно до графіку платежів до вказаного договору заборгованість за договором складає 4010,00 грн., з яких: сума кредиту 4000,00 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом 10,00 грн (а.с.12).
Згідно договору про надання фінансового кредиту № 14842-01/2023 від 12 січня 2023 року, дата надання кредиту 12 січня 2023 року, дата повернення кредиту 05 лютого 2023 року, термін користування кредитом 25 днів.
Вказаним договором встановлена плата за користування кредитом у розмірі 912,5 процентів річних від суми кредиту в розрахунку 2,50 проценти на добу.
Відповідно до графіку платежів до вказаного договору заборгованість за договором складає 3850,00 грн., з яких: сума кредиту 2800,00 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом 1050,00 грн.
Судом встановлено, що відповідач у справі, кредитні кошти отримав, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд, однак свої зобов'язання щодо повернення у вигляді тілу кредиту та процентів не виконав.
Доказів на спростування отримання кредитів у сумі 4000,00 грн. та 2800,00 грн. відповідачем у справі, суду не надано.
Судом встановлено, що у зв'язку зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати відсотки за договорами про надання фінансового кредиту: № 10950-12/2022 від 10 грудня 2022 року після 03 січня 2023 року; № 14842-01/2023 від 12 січня 2023 року після 05 лютого 2023 року, тому позивач не мав права нараховувати відповідачу відсотки за користування кредитними коштами.
Користування кредитом - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
Отже, оскільки право позивача нараховувати відсотки за користування кредитом припинилось за договором № 10950-12/2022 від 10 грудня 2022 року після 03 січня 2023 року; № 14842-01/2023 від 12 січня 2023 року після 05 лютого 2023 року, то вимога позивача про стягнення з відповідача у справі, заборгованості по відсоткам за користування кредитом за періоди з 04 січня 2023 року по 18 березня 2025 року, з 06 лютого 2023 року по 18 березня 2025 року, тобто поза межами строку дії вказаних договорів не підлягає задоволенню за необґрунтованістю.
Суд дійшов висновку, що заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірах 10,00 грн., 1050,00 грн. визначених умовами укладених між сторонами договорів про надання фінансового кредиту № 10950-12/2022 від 10 грудня 2022 року після 03 січня 2023 року; № 14842-01/2023 від 12 січня 2023 року, яка виникла за періоди з 10 грудня 2022 року по 03 січня 2023 року, з 12 січня 2023 року по 05 лютого 2023 року, підлягає стягненню з відповідача, оскільки матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем відсотків за вказаними договорами.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши їм оцінку, враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів наявності заборгованості відповідача перед позивачем в межах заявлених позивачем у позовній заяві позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ТОВ «СВЕА ФІНАНС» про стягнення з відповідача заборгованості на загальну суму 7860,00 грн. (4010,00 грн. + 3850,00 грн.).
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з позову, його ціна позивачем визначена у сумі 26520,00 грн. Позивачем, згідно з платіжною інструкцією № 90 від 08 квітня 2025 року сплачено судовий збір у розмірі 2422,00 грн. (а. с. 7).
Вимоги позову є частково задоволеними, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за договорами про надання фінансового кредиту у розмірі 7860,00 грн., що складає 29,63 % від ціни позову.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог позивача, відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 717,64 грн. (2422 грн. * 29,63 %).
Керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 19, 44, 48, 76-81, 89, 95, 128, 133, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265,268,273,274-279,280-282,284,289,354,355 ЦПК України, суд, -
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» (місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, будинок 6, місто Київ, 03126; код ЄДРПОУ: 37616221):
заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 10950-12/2022 від 10 грудня 2022 року:
- за тілом кредиту 4000 гривень 00 копійок;
- за нарахованими відсотками 10 гривень 00копійок,
- а всього 4010 гривень 00 копійок;
заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 14842-01/2023 від 12 січня 2023 року:
за тілом кредиту 2800 гривень 00 копійок;
за нарахованими відсотками 1050 гривень 00 копійок,
а всього 3850 гривень 00 копійок,
що складає загальну суму заборгованості у розмірі 7860 гривень 00 копійок.
В іншій частині у задоволенні позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» витрати по сплаті судового збору в розмірі 717 гривень 64 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Відомості про учасників справи:
Позивач : ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС», місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, будинок 6, місто Київ, 03126; код ЄДРПОУ: 37616221.
Відповідач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складений та підписаний 08.09.2025.
Суддя: