Справа № 297/3419/24
02.09.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
учасників судового процесу: прокурора ОСОБА_5 , захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження у кримінальному провадженні №11-кп/4806/395/25 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 16 липня 2025 року,
Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 16 липня 2025 року клопотання прокурора про продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - задоволено.
Продовжено обвинуваченим ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в Закарпатській області, строком на 60 днів, до 14 вересня 2025 року.
Строк дії ухвали закінчується о 23 год. 50 хв. 14 вересня 2025 року.
У задоволені клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу із тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді застави - відмовлено.
В ухвалі суду вказується на те, що на розгляді у Берегівському районному суді Закарпатської області перебуває кримінальне провадження №12024071030000830 від 01.04.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Під час розгляду кримінального провадження, прокурор ОСОБА_5 звернувся до Берегівського районного суду Закарпатської області з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 та інших, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. Зазначив, що обвинувачений вчинив тяжкий злочини, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, що може стати причиною його ухилення від суду. Зазначив щодо існування ризиків, які слугували підставою обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не відпали.
Окрім того, захисник ОСОБА_6 подала клопотання про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 із тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді застави, мотивуючи тим, що сукупний строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 перевищує 12 місяців. Також зазначила, що обвинувачений має постійне місце проживання, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем проживання, а також останній не має наміру ухилятись від суду. ризики зменшились, а фактично ніколи і не існували, в т.ч. як наслідок спливу певного проміжку часу з моменту повідомлення ОСОБА_7 про підозру, так і досягнення в судовому процесі певної стадії слідства.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу, та відмовляючи у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу, суд врахував, що кримінальне правопорушення, у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_7 - є тяжким злочином у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та правопорушенням проти здоров'я населення, а отже, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав та інтересів суспільства, з урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , сукупністю обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд не вбачав правових підстав для визначення розміру застави відносно ОСОБА_7 при продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовжив йому дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 зазначає, що із оскаржуваною ухвалою в частині продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 строком на 60 днів, без визначення застави не згідні, вважають таку належним чином не мотивованою, незаконною, постановленою за формального і спрощеного підходу, з неправильним застосуванням практики Європейського Суду з прав людини, без дотримання норм процесуального права і без врахування фактичних обставин по справі, що повинні враховуватись судом під час вирішення питання доцільності продовження строку тримання під вартою. Звертає увагу, що суд не в повній мірі враховано характеризуючі дані ОСОБА_7 , а також те, що згідно копій медичної документації у ОСОБА_7 діагностовано «Дисплазію голівки лівої стегнової кістки з обмеженням функції суглобу; лівобічний коксартроз ІІ ст., остеоартроз правого колінного суглобу І-ІІ ст., кокс артроз кульшових суглобів ІІ ст. тощо» і рекомендовано в травні 2024 оперативне лікування шляхом ендопротезування лівого кульшового суглобу (копії документів також подані до суду першої інстанції), що є неможливим в умовах тримання під вартою.
Просить суд, оскаржувану ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора та відносно обвинуваченого ОСОБА_7 застосувати інший більш м'який запобіжний захід, який не пов'язаний із позбавленням свободи.
Щодо пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення зазначає, що строк на апеляційне оскарження пропущено через необізнаність сторони захисту з мотивами прийнятого судового рішення, оскільки повний текст ухвали був виготовлений та доставлений до Електронного кабінету адвоката 17.07.2025, а тому просить суд поновити такий.
Інші учасники судового процесу апеляційних скарг на зазначену ухвалу суду не подавали.
Заслухавши суддю-доповідача про суть ухвали, пояснення захисника-адвоката ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на підтримання поданої апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали контрольного провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Доводи апеляційної скарги про незаконність судового рішення колегія суддів відхиляє з таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Як вбачається з матеріалів контрольного провадження, 16.07.2025 ухвала суду постановлена, в тому числі, за участю обвинуваченогоОСОБА_7 (в режимі відеоконференції ) та його захисника-адвоката ОСОБА_6 .
Разом з тим, жодних відомостей про направлення судом першої інстанції копій даної ухвали заінтересованим особам, в тому числі захиснику-адвокату ОСОБА_6 ,матеріали контрольного провадження не містять, зазначене, на переконання апеляційного суду, перешкодило стороні захистуналежним чином реалізувати її право на апеляційне оскарження ухвали судді в строк, встановлений кримінальним процесуальним кодексом України, а тому подане захисником обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_6 клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, і такий строк поновлюється.
За приписами до ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ухвалюючи рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен з'ясувати доцільність продовження застосування запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені ст. 177, 178 КПК України, у їх зі ставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.
Висновок суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , колегія суддів вважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах контрольного провадження доказами та обставинами кримінального провадження.
Суд апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 422-1 КПК України не здійснює перевірку правильності пред'явленої підозри та не перевіряє докази, що підтверджують або спростовують винуватість особи.
Так, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , обґрунтовано взяв до уваги тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (позбавлення волі на строк від 6 до 10 років із конфіскацією майна); дані про особу обвинуваченого; відсутність обставин, які б перешкоджали триманню обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою та необхідність проведення судом необхідних процесуальних дій.
Тому, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про доведення прокурором наявності передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків - переховування ОСОБА_7 від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, незаконний вплив на свідків з метою зміни ними показів на його користь, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, які на даний час не відпали та не зменшилися.
Наведені вище обставини, на переконання апеляційного суду, свідчать і про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що інші, більш м'які, запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, будуть недостатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 під час судового провадження та запобігання встановлених ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стороною захисту не спростовані як у суді першої інстанції, так і в ході розгляду апеляційної скарги. При цьому, стороною захисту не надано таких доказів, зокрема й даних про особу обвинуваченого, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, не буде ухилятися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, і що до нього може бути застосовано більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
З огляду на вищевказане, доводи апеляційної скарги про те, що обвинувачений ОСОБА_7 не має наміру вчиняти дії, передбачені п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, апеляційний суд відхиляє як такі, що жодним чином не впливають на висновки суду першої інстанції про необхідність продовження строку тримання його під вартою.
Апеляційний суд бере до уваги аргументи, які наведені в апеляційній скарзі сторони захисту, проте в даному конкретному випадку, колегія суддів приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини у кримінальному провадженні, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень по кримінальному провадженні.
Тому, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Разом з тим, колегія суддів бере до уваги і те, що доказів, які б підтверджували факт наявності в обвинуваченого таких захворювань, що виключають тримання його під вартою, у тому числі й відповідних висновків компетентних посадових осіб, у ході апеляційного розгляду не встановлено й таких обвинуваченим та стороною захисту не надано.
Апеляційний суд приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що згідно копій медичної документації у ОСОБА_7 діагностовано «Дисплазію голівки лівої стегнової кістки з обмеженням функції суглобу; лівобічний коксартроз ІІ ст., остеоартроз правого колінного суглобу І-ІІ ст., кокс артроз кульшових суглобів ІІ ст. тощо» і рекомендовано в травні 2024 оперативне лікування шляхом ендопротезування лівого кульшового суглобу, що є неможливим в умовах тримання під вартою, проте апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що надана медична документація не підтверджує критичного стану, який би унеможливлював перебування ОСОБА_7 під вартою, а також
не свідчать про те, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України ризики відпали чи зменшилися.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Тобто особам, котрі утримуються у слідчому ізоляторі, забезпечується надання первинної лікувально-профілактичної допомоги, яка включає консультацію лікаря, діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув'язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги і те, що навіть якщо обвинувачений і не має на меті ухилятися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, або порушувати процесуальні обов'язки, однак, обставини, за яких вчинено кримінальне правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , виходячи з вимог ст. 177, 178, 183, 199 КПК України, в тому числі і з огляду на правову кваліфікацію інкримінованого останньому кримінального правопорушення, а тому вважає, що зміна запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти ризикам можливого переховування від суду, незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, та в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК України.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо визначення відносно обвинуваченого ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, то апеляційний суд не може визнати їх слушними.
Так, згідно ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255 - 255-3КК України.
На думку апеляційного суду, враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, який є тяжким злочином у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та правопорушенням проти здоров'я населення, а отже, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, що свідчить про його підвищену небезпеку для суспільства, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, обґрунтовано не визначив розмір застави.
Таким чином, апеляційний суд, враховуючи викладені обставини та беручи до уваги наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вважає, що слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визначення ОСОБА_7 застави.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та продовжив обвинуваченому ОСОБА_10 строк тримання під вартою з урахуванням положень ч. 1 ст. 197 КПК України, до 14.09.2025 включно.
Будь-яких інших переконливих доводів щодо незаконності рішення суду в апеляційній скарзі не наведено та не надано під час апеляційного розгляду.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ухвала суду про задоволення клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 є обґрунтованою, законною, постановлена з дотриманням вимог ст. 177, 178, 183 КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженим та оціненими судом, а тому апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд,
Поновити захиснику обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 16 липня 2025 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 14.09.2025, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді