28.08.2025 Справа №607/17662/25 Провадження №1-кс/607/5010/2025
м. Тернопіль
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника підозрюваної ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання старшого слідчого СВ УСБУ в Тернопільській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с-ща Каланчак Скадовського району Херсонської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,
27.08.2025 старший слідчий СВ УСБУ в Тернопільській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави щодо підозрюваної ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №22024210000000047 від 22.08.2024 за її підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Клопотання мотивовано тим, що слідчим відділом УСБУ в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024210000000047 від 22.08.2024 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , як уродженці та мешканці Херсонської області, а також користувачці мережі Інтернет, було відомо, що 24.02.2022 президент російської федерації в. путін, а також інші представники влади рф, всупереч норм міжнародного гуманітарного права, вимог п.п. 1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975, вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 №3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил та інших воєнізованих формувань російської федерації на територію України. Крім того, ОСОБА_4 , як громадянка України, у відповідності до паспорта НОМЕР_1 , виданого 18.03.2008 Каланчацьким РВ УМВС України в Херсонській області, була обізнана, що згідно з Конституцією, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом. Також, ОСОБА_4 було відомо, що у зв'язку з військовою агресією рф проти України, Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 (в редакції від 07.05.2022, далі за текстом - Закон №1207-VII), тимчасово окупована російською федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Тимчасова окупація російською федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для російської федерації жодних територіальних прав. Тимчасово окупованою територією, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону № 1207-VII, є частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації. Після окупації територій Херсонської області, представниками збройних формувань російської федерації фактично узурповано всі владні повноваження шляхом збройного захоплення адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, встановлення інституту військових комендатур, запровадження тотального контролю та жорсткого управління у всіх сферах життєдіяльності місцевих громад, фактичної ліквідації приватної власності, свободи слова, пересування та волевиявлення, а також шляхом повсякденного залякування населення, застосування фізичного і психологічного впливу до окремих категорій суспільства та верств населення, в тому числі шляхом незаконного позбавлення волі діючих представників органів державної влади України та місцевого самоврядування, правоохоронців, активістів, волонтерів та їх членів сім'ї і близьких родичів. Надалі, на тимчасово окупованій території Херсонської області, всупереч положенням Конституції України, Законів України «Про місцеві державні адміністрації» та «Про місцеве самоврядування в Україні», представниками окупаційної адміністрації створено підпорядковані, керовані та фінансовані російською федерацією незаконні органи влади держави-агресора, діяльність яких покликана утримувати адміністративно-політичний контроль на захопленій російською федерацією території України. У подальшому, після проведення державою-агресором у вересні 2022 року незаконного референдуму на тимчасово окупованій території Херсонської області, законодавчим органом рф 04.10.2022 прийнято закон № 8-ФКЗ «О принятии в российскую федерацию Херсонской области и образовании в составе рф нового субъекта - Херсонской области». Після цього, всупереч положенням Конституції України, Законів України «Про місцеві державні адміністрації» та «Про місцеве самоврядування в Україні», представниками окупаційної адміністрації в цілях впорядкування формування структури адміністрації, відповідно до федерального закону рф від 06.10.2003 №131-Ф3 «Об общих принципах организации местного самоуправления в российской федерации», з метою формування структури окупаційної адміністрації, 02.11.2023 рішенням так званого «совета депутатов Каланчакского муниципального округа Херсонской области» №25 «Об утверждении Положения о структуре администрации Каланчакского муниципального округа Херсонской области» створено так звану «Администрацию Каланчакского муниципального округа Херсонской области» - незаконний орган влади на тимчасово окупованій території Херсонської області.
Крім того, під час досудового розслідування встановлено, що у ОСОБА_4 , в невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше травня 2024 року, виник злочинний умисел, спрямований на зайняття посади пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в окупаційній адміністрації держави-агресора. Так, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 з ідеологічних та корисливих мотивів, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше травня 2024 року, перебуваючи на тимчасово окупованій території с-ща. Мирне Скадовського району Херсонської області, погодилася на пропозицію невстановлених осіб - представників окупаційної адміністрації та добровільно зайняла посаду «начальника Мирненского территориального отдела Администрации Каланчакского муниципального округа Херсонской области», пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконному органі влади, а саме: «Администрации Каланчакского муниципального округа Херсонской области», створеному на тимчасово окупованій території Херсонської області, в окупаційній адміністрації держави-агресора. При цьому, ОСОБА_4 , з травня 2024 року, займаючи посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, що поширювалися на тимчасово окуповані селище Мирне, села Новоолександрівка і Новопавлівка Скадовського району Херсонської області, підтримуючи воєнну агресію рф, умисно: організовувала функціонування незаконного органу влади; керувала діями співробітників «Мирненского территориального отдела Администрации Каланчакского муниципального округа Херсонской области», в інтересах рф; забезпечувала виконання вказівок окупаційної адміністрації; відвідувала робочі наради; організовувала підписання договорів щодо оренди земельних ділянок між громадянами та представниками окупаційної адміністрації та систематично звітувала про проведену роботу перед окупаційною адміністрацією Херсонської області. Крім того, ОСОБА_4 , у червні 2024 року, з метою забезпечення прихильності населення до окупаційної адміністрації і збройних сил держави-агресора, виконуючи адміністративно-господарські функції керівника окупаційної адміністрації, здійснювала розподіл серед мешканців Каланчацького муніципального округу гуманітарної допомоги, доставленої військовослужбовцями зс рф. Надалі, ОСОБА_4 , в ході здійснення своєї протиправної діяльності, брала участь у публічних заходах, організованих представниками окупаційної адміністрації держави-агресора, зокрема - у святкових заходах з нагоди початку навчального року в закладах освіти, які функціонували за сприяння окупаційної влади, а також брала участь в організації та проведенні публічних спортивних заходів. При цьому, ОСОБА_4 особисто здійснювала привітання учнів, педагогічних працівників та батьків, публічно схвалюючи діяльність окупаційної адміністрації та освітній процес за стандартами держави-агресора, вручала учасникам грамоти, медалі та інші відзнаки що сприяло утвердженню її незаконної влади на тимчасово окупованій території України. Також, ОСОБА_4 , виконуючи свої функціональні обов'язки «начальника Мирненского территориального отдела», утверджуючи окупаційний режим, проводила прийоми жителів селища Мирне та села Новоолександрівка, приймала заяви про призначення соціальних виплат, видавала довідки в межах виконання своїх функціональних обов'язків, вирішувала питання щодо видачі гуманітарної допомоги, а також переоформлення нерухомості, представляючи при цьому окупаційну адміністрацію держави-агресора. У подальшому, ОСОБА_4 , у листопаді 2024 року, брала участь в урочистому заході з нагоди проводів жителів тимчасово окупованої території до лав незаконних збройних формувань, підконтрольних державі-агресору. Під час цього заходу вона виступила з публічною промовою, про важливість військової служби, підтримувала рішення вступити до лав окупаційних військ та висловлювала схвальне ставлення до таких дій. Отже, ОСОБА_4 , у травні 2024 року, перебуваючи на тимчасово окупованій території Скадовського району Херсонської області, умисно утверджуючи окупаційний режим, добровільно зайняла посаду «начальника Мирненского территориального отдела» в «Администрации Каланчацького муниципального округа Херсонской области», у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, та у період з травня 2024 року організовувала їх функціонування, забезпечувала виконання вказівок окупаційної адміністрації та виконувала організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції на користь держави-агресора.
Слідчий у клопотанні зазначає, що 15.08.2025 ОСОБА_4 в порядку, передбаченому ст. 135 та ч. 1 ст. 278 КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Того ж дня, через публікацію на офіційному веб-сайт Офісу Генерального прокурора та 19.08.2025 шляхом публікації в засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження -газеті «Урядовий кур'єр» №168 (8093), ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та викликано на 23.08.2025, 24.08.2025 та 25.08.2025 до слідчого відділу УСБУ в Тернопільській області для участі у проведенні слідчих та процесуальних дій, зокрема, допиту як підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, втім, будучи належним чином повідомленою про вказані виклики, ОСОБА_4 до слідчого відділу не з'явилась, про причини неявки не повідомила.
26.08.2025 постановою старшого слідчого СВ УСБУ в Тернопільській області ОСОБА_6 підозрювану ОСОБА_4 оголошено у регіональний, державний та міжнародний розшук, у зв'язку з тим, що остання ухиляється від слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та перебуває на тимчасово окупованій території Донецької області.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України є тяжким злочином та існування ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрювана ОСОБА_4 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; вчинити інші кримінальні правопорушення. З урахуванням викладеного, а також даних про особу підозрюваної ОСОБА_4 , слідчий вважає, що є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та виконання покладених на підозрювану ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, тому їй необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Крім того, посилаючись на положення абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий за погодженням з прокурором просить не визначати розмір застави підозрюваній ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні.
Вказане клопотання у відповідності до положень ч. 6 ст. 193 КПК України розглядається за відсутності підозрюваної ОСОБА_4 .
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави обґрунтованими та такими, що дають право на обрання відносно підозрюваної ОСОБА_4 вказаного запобіжного заходу.
В судовому засіданні захисник підозрюваної ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заперечила щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя доходить таких висновків.
Частина 1 ст. 29 Конституції України визначає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Як видно, в даному випадку сторона обвинувачення порушила перед слідчим суддею питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що вважається особливим порядком попереднього вирішення питання про застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Згідно з положеннями ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Отже, у разі перебування особи на тимчасово окупованій території України, КПК України встановлює процедуру, за якою спочатку може бути розглянуте за відсутності підозрюваного клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в порядку передбаченому ч. 6 ст. 193 КПК України, і рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, який перебуває на тимчасово окупованій території України, за своєю правовою природою є дозволом на затримання останнього з метою приводу, що передбачено ч. 3 ст. 187 КПК України. Оскільки до підозрюваного не застосовується запобіжний захід, він не може утримуватися під вартою. Після затримання підозрюваного (не пізніш як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження) - слідчий суддя розглядає за його участю клопотання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід. Використані формулювання свідчать про те, що в умовах переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та оголошення у зв'язку з цим його у міжнародний розшук, КПК України розрізняє процедури обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою від процедури застосування такого обраного запобіжного заходу.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024210000000047 від 22.08.2024 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України
15.08.2025 ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні в порядку, передбаченому ст. 135 та ч. 1 ст. 278 КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
За приписами ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Частиною 1 ст. 278 КПК України, передбачено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Зі змісту вказаної норми слідує, що письмове повідомлення про підозру слідчий або прокурор повинні вручати безпосередньо тій особі, яка зазначена в повідомленні.
У разі неможливості безпосереднього вручення письмового повідомлення про підозру зазначеній у ньому особі, слідчий або прокурор повинні використовувати інші способи, передбачені КПК для вручення повідомлень.
Частина 3 ст. 111, ч. 1 ст. 135 КПК України визначають, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України).
Приписами ч. 8 ст. 135 КПК України визначено, що повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
У зв'язку із перебуванням ОСОБА_4 на тимчасово окупованій території Донецької області, та неможливістю вручення повідомлення про підозру особисто у день його складення орган досудового розслідування вжив заходів із вручення його у спосіб передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень.
Так, зі змісту доданих до клопотання матеріалів кримінального провадження вбачається, що повістки про виклик та повідомлення про підозру ОСОБА_4 було опубліковано в засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Статтею 6 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993, ратифікованої Україною 10.11.1994, у редакції від 21.01.2006, визначено, що договірні Сторони надають один одному правову допомогу шляхом виконання процесуальних і інших дій, передбачених законодавством запитуваної Договірної Сторони, серед іншого, зокрема - складання і пересилання документів, порушення карного переслідування, розшуку і видачі осіб, що вчинили злочини, а також шляхом вручення документів.
Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місце знаходження підозрюваного не відоме або особа перебуває за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук.
Частиною 2 ст. 281 КПК України встановлено, що про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що орган досудового розслідування належним чином вжив заходів для вручення у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України, ОСОБА_4 повідомлення про підозру, остання набула у цьому кримінальному провадженні процесуальний статус підозрюваної, а тому щодо неї може вирішуватися питання про обрання запобіжного заходу.
При цьому, слідчий суддя зазначає, що Кримінальний процесуальний кодекс України пов'язує набуття процесуального статусу підозрюваного, місцезнаходження якого не встановлено, саме з вжиттям заходів з вручення повідомлення про підозру, а не з фактичним отриманням повідомлення про підозру.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Указом Президента України від 24.02.2024 року №64/2022, затвердженого законом України від 24.02.2022 № 2101-IX, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався, востаннє Указом Президента України №478/2025 від 14.07.2025 з 05 години 30 хвилин 07.08.2025 строком на 90 діб.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, та що підозрюваний, оголошений у міжнародний розшук.
На підтвердження причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, слідчий надала зібрані у кримінальному провадженні матеріали, а відтак висновки органу досудового розслідування щодо можливої причетності ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, яке їй інкримінується, не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими, тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати обрання заходів забезпечення кримінального провадження.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, яке відповідно до положень ч. 5 ст. 12 КК України, класифікується як тяжкий злочин.
Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При визначенні ймовірності переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду, слідчий суддя враховує тяжкість покарання, що загрожує останній у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, а тому погоджується, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрювану переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Також слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи сторони обвинувачення щодо наявності ризику знищення, приховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, з врахуванням того, що ОСОБА_4 добровільно зайняла посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, а тому в останньої можуть зберігатися об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Окрім цього прокурором доведено ризик незаконного впливу підозрюваною ОСОБА_4 на свідків у даному кримінальному провадженні, які можуть володіти інформацією щодо обставин вчинення інкримінованого їй злочину.
Крім того, враховуючи наявний надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, а також те, що остання постійно проживає на окупованій території України та згідно повідомленої їй підозри підтримує дії представників окупаційної адміністрації держави-агресора, які діють на тимчасово окупованій території Херсонської області, наявні достатні підстави вважати, що підозрювана може вчинити інші кримінальні правопорушення.
Щодо оголошення підозрюваної ОСОБА_4 у розшук, слідчий суддя зазначає наступне.
Кримінальний процесуальний кодекс України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного доведеністю факту перебування такої особи у розшуку, а лише визначає необхідність оголошення такого розшуку (ч. 6 ст. 193, ч. 2 ст. 281 КПК України).
Із доданих до клопотання матеріалів кримінального провадження вбачається, що постановою старшого слідчого СВ УСБУ в Тернопільській області ОСОБА_6 від 26.08.2025 підозрювану ОСОБА_4 оголошено у регіональний, державний та міжнародний розшук.
Окрім цього, з наявних у слідчого судді матеріалів кримінального провадження слідує, що підозрювана ОСОБА_4 перебуває на тимчасово окупованій території України - Донецькій області.
Отже, прийняття органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваної ОСОБА_4 в розшук та перебування її на тимчасово окупованій території Донецької області на переконання слідчого судді, є достатнім для підтвердження даного факту в розумінні вимог ч. 6 ст. 193 КПК України.
Враховуючи тяжкість злочину, вчинення якого інкримінується ОСОБА_4 , доведення прокурором наявності обґрунтованої підозри, а також наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає доведеною та обґрунтованою необхідність обрання стосовно підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Частиною 6 ст. 193 КПК України передбачено, що у випадку розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрання такого запобіжного заходу за відсутності підозрюваного, після затримання цієї особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України строк дії такої ухвали не зазначається.
Також, при вирішенні даного клопотання слідчий суддя враховує положення абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України, згідно з якими при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається, у зв'язку з чим констатує про відсутність правових підстав для визначення підозрюваній ОСОБА_4 розміру застави у даному кримінальному провадженні.
З наведених підстав, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого, погоджене прокурором, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_4 підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 177, 184, 194, 205, 309, 369-372, 532 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого СВ УСБУ в Тернопільській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави стосовно підозрюваної ОСОБА_4 - задовольнити.
Обрати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1