Єдиний унікальний номер 599/782/25
Номер провадження 2-а/599/12/2025
"02" вересня 2025 р. Зборівський районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Чорної В. Г., за участю секретаря судового засідання Грицай О.П., розглянувши у місті Зборів в спрощеному позовному проваджені з повідомленням сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 . начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив:
22 травня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки викладені у ній обставини порушення ОСОБА_1 правил військового обліку не відповідають дійсності. На підтвердження таких вимог вказує, що він з 30 грудня 2011 року перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 про що свідчить тимчасове посвідчення (взамін війського квитка) № НОМЕР_1 , де зафіксований штрих код, який свідчить що позивачем оновлено облікові дані, що стало підставою для отримання позивачем відстроки від мобілізації, про що свідчить довідка №4013 від 25 квітня 2024 року, де квазано, що позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, як особа яка має на утриманні трьох дітей віком до 18 років. Позивач 27 січня 2025 року дізнався, що він перебуває у розшуку і на нього складений протокол від 12 травня 2025 року про адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210 КУпАП. На думку позивача, притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП є неправомірним. За наведеного, позивач просить визнати незаконною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_3 №21160 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 15 травня 2025 року, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП закрити.
Ухвалою судді Зборівського районного суду Тернопільської області від 23 травня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті, роз'яснено особливості розгляду цієї категорії справи та призначено судове засіданняу відкритому судовому засіданні в приміщенні Зборівського районного суду Тернопільської області на 11 червня 2025 року, яке відкладалось за клопотанням позивача для подання додаткових доказів на 23 червня 2025 року, 07 липня 2025 року, 11 серпня 2025 року та 02 вересня 2025 року.
Ухвалою від 23 червня 2023 року витребувано докази із ІНФОРМАЦІЯ_1 документ - витяг із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 . На виконання ухвали 02 липня 2025 року подано інформацію, про те, що ОСОБА_1 згідно реєстру звіряв дані 18 лютого 2025 року, 12 травня 2025 року, 06 червня 2025 року.
11 липня 2025 року позивачем подано клопотання про долучення доказів, в якому він зазначає, що він з 19 червня 2024 року по 24 червня 2024 року знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні у ТОВ “Медлон» м. Кам'янець-Подільський з приводу остеохондрозу ПВХ, низхідна грижа міжхребцевого диску на рівні L4-L5 зліва, здавлення нервових корінців та сплетінь приураженнях міжхребцевого диску, який видалявся хурурхічним способом про що свідчить довідка, видана ТОВ “Медлон» від 03 липня 2025 року
Позивач подав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Заявлені вимоги підтримує, просить їх задоволити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, 18 червня 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, із доказами про надсилання копії відзиву для позивача (чек Укрпошти від 16.06.2025) подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника. У відзиві зазначено, що 12 травня 2025 року приблизно о 11.00 год до ІНФОРМАЦІЯ_1 , що за адресою: АДРЕСА_1 , добровільно прибув позивач ОСОБА_1 , у зв'язку з повідомленням йому від працівників поліції про те, що він перебуває у розшуку за порушення правил війського обліку. Під час звіряння військово-облікових даних встановлено, що громадянин ОСОБА_1 у період проведення мобілізації та/або протягом дії воєнного стану не уточнив в період з дати набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ від 11.04.2024 року, адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти(за наявності електронної пошти) та інші персональні дані шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста протягом 60 днів відповідно до абз. 4 пп. 1 п. 2 II. Прикінцеві та перехідні положення. Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 , здійснив адміністративне правопорушення в особливий період, який в Україні діє з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року №30-3/2014 «Про часткову мобілізацію» та набрав чинності з дня опублікування в газеті «Голос України» від 18 квітня 2014 року №49, що затверджений Законом України від 17 березня 2014року №1126-УІІ та буде закінченим з прийняттям Президентом України відповідного рішення, щодо переведення всіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу, чим здійснив порушення вимог п.5 ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», підпункт 2 пункту 1, «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року зі змінами), чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП. Відповідач не погодився з думкою позивача у зв'язку з тим, що інкриміноване ОСОБА_1 правопорушення було вчинене ним після 19.05. 2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024 року, яким ст.210 КУпАП було доповнено частиною 3, при цьому саме з 19.05.2024 року у позивача виник обов'язок оновити протягом 60 днів свої облікові та персональні дані. Разом з тим, позивач, проігнорувавши виконання обов'язку, покладеного на нього вищевказаними нормативно - правовими актами, жодним із визначених законом способів уточнення своїх персональних даних не скористався, порушив правила військового обліку і вчинив порушення законодавства про військовий обов'язок і військову службу. Щодо доводів позивача про незастосування ІНФОРМАЦІЯ_5 при притягненні до адмінвідповідальності вимог Примітки до ст. 210 КУпАП, слід зазначає, що примітка до ст. 210 КУпАП не може бути застосована в даному випадку, оскільки чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів до 16 липня 2024 року включно. Згідно інформації в системі АІТС «Оберіг» ОСОБА_1 оновив свої облікові дані лише в 2025 році. Держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов'язаний свої персональні дані, але обов'язок такого уточнення покладається саме на військовозобов'язаного, яким є позивач. При цьому звертаємо увагу суду на те, що жодна з баз даних не містить інформації про фактичне місце проживання військовозобов'язаного, номер його засобу зв'язку та адресу електронної пошти. Відповідач вважає оскаржувану постанову по справі про адміністративне правопорушення, що передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП від 15.05.2025 р. вих. № 21160 правомірною, прийнятою згідно норм чинного законодавства, а позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення необгрунтованими та безпідставними, а позовну заяву такою, яка задоволенню не підлягає. Відповідач просив у задоволенні позову відмовити.
Враховуючи клопотання позивача та представника відповідача про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.
Суд, розглянувши справу, дослідивши наявні у справі докази, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.
Відповідно до частини першої ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права.
Суд, встановив, що стосовно ОСОБА_1 винесено постанову № 21160 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП від 15.05.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції Україи, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч. 6 ст.55 Конституції України закріплено, що кожен має право будь якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституції та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Згідно із ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показання ми технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У статті 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статтей 73-76 КАС України докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.
Статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з статтею 74 КАС України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 210 порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 3 ст. ст. 210 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію розуміється Закон України «Про оборону України», Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»,Закону України «Про військовий обов'язок і війському службу» від 25.03.92 № 2232-XII, Закон України «Про затвердження указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», Порядку ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022року № 1487.
Як вбачається з спірної постанови, ОСОБА_1 не оновив свої облікові та персональні дні у період з 19.05.2024 року.
Розділом II Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
При цьому, суд зазначає, що статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій. П. 3 ч. 1 ст. 22 Закону визначає, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». 24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ, яким затверджено указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
На даний час продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 07 серпня 2025 року строком на 90 діб до 05 листопада 2025 року згідно Указу Президента України від 14.07.2025 № 478/2025.
Таким чином, на даний час в Україні діє особливий період, який закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.93 N 3543- XII (далі Закон N 3543-XII).
У статті 1 Закону N 3543-XII наведено визначення, що мобілізація це - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до частини восьмої статті 4 Закону N 3543-XII, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військову службу і військовий обов'язок" від 25.03.92 N 2232-XII (далі Закон N 2232-XII).
В частині сьомій статті 1 Закону N 2232-XII закріплено, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі- територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
За змістом частини дев'ятої статті 1 N 2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники-особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники-особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані-особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно з додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. N 1487 визначено Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів (п. 1 Правил); Згідно п.3 вказаних Правил призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про оборону" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Згідно з вимог статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Позивач заперечує факт умисного порушення ним вимог закону і вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП.
Для спростування доводів позову і підтвердження вини позивача, відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву, вказавши, що згідно з п. 41 «Порядку проведення призову на військову службу під час мобілізації на особливий період» затвердженого постановою КМ України від 16.05.2024 № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до ТЦК та СП є зокрема проставлення відмітки про відсутність особи за адресою зареєстрованого місця проживання. Крім цього, позивач не повідомив протягом встановленого законом строку про поважність причин неприбуття та не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Слід зауважити, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 12 травня 2025 року, під час звіряння військово-облікових даних відповідачем встановлено, що громадянин ОСОБА_1 користується відстрочкою від призхову по мобілізації згідно абзацу 5 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу вимог ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Згідно з ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (правопорушення). Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом постанови від 08.07.2020 року у справі 463/1352/16-а Верховний Суд також звертає увагу на те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. У відповідності до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
За нормою ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини.
Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури. Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини», п. 282).
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Крім того, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Верховний Суд зауважив, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 524/5536/17, від 30 травня 2018 року у справі № 337/3389/16, від 17 липня 2019 року у справі №295/3099/17.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, встановлено факт вчинення правопорушення ОСОБА_1 , а саме, те що у перод проведення мобілізації та/або протягом дії правового режиму воєнного стану не уточнив облікові дані, а тому складено прототокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, тобто порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, вчинене в особливий період та винесено оскаржувану постанову № 21160 від 15.05.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Однак, відповідач не надав належних і достатніх доказів того, що ОСОБА_1 не перебував на військовому обліку військовозобов'язаних, оскільки з поданих позивачем доказів він з 30 грудня 2011 року перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить тимчасове посвідчення (взамін війського квитка) № НОМЕР_1 , де зафіксований штрих код, а також лист ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25 квітня 2024 року №4013, зі змісту якого ним подано заяву та документи: свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_3 від 07 червня 2016 року, свідоцтво про народження серія НОМЕР_4 від 26 березня 2018 року, свідоцтво про народження серія НОМЕР_5 від 10 травня 2019 року, свідоцтво про народження НОМЕР_6 від 14 листопада 2023 року, на підставі яких він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, згідно абзацу 4, частини 1, статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особа, яка має на утриманні трьох дітей віком до 18 років: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_8 та повідомлено, що при зміні особистих облікових даних, позивачу необхідно прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою як особа яка має на утриманні трьох дітей віком до 18 років.
Зазначене свідчить про відсутність в діянні ОСОБА_1 правопорушення за яке передбачена відповідальність ч.3 ст.210 КУпАП. Суд дійшов висновку, що відповідачем не надано суду будь яких доказів, які б спростовували твердження позивача про наявність умислу на вчинення правопорушень та доводили факт вчинення позивачем вказаного у спірній постанові правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, з огляду на те, що постанова, як процесуальне рішення, приймається за результатами розгляду зафіксованого факту порушення у адміністративному протоколі в межах справи про адміністративне правопорушення.
Оскільки належних та допустимих доказів правомірності дій суб'єктом владних повноважень не надано, суд дійшов до висновку щодо протиправності винесеної постанови.
Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи відсутність достатніх та належних доказів на підтвердження умислу ОСОБА_1 на вчинення адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП, суд дійшов висновку, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальностя від 15 травня 2025 року прийнята без повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи, а тому, підлягає скасуванню, а справа закриттю.
На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 73, 77, 78, 134, 139, 241- 246, 250, 255, 268-272, 286, 295, 297 КАС України, суд,
задовольнити позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 21160 від 15 травня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 гривень.
Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП - провадженням закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду складено та підписано 08 вересня 2025 року.
Суддя Зборівського
районного суду Чорна В.Г.