Справа № 1-кп/593/38/2025
"05" вересня 2025 р. Бережанський районний суд Тернопільської області
в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участі прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі міста Бережани Тернопільської області кримінальне провадження, внесене 4 листопада 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024211050000280 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Саранчуки Бережанського району Тернопільської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, військовослужбовця ЗСУ, учасника бойових дій, не депутата, жителя АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,-
23 лютого 2024 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області у справі № 243/718/24 /провадження № 3/243/633/2024/ ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням його права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.
Будучи повідомленим про те, що вищевказаним рішенням суду його позбавлено права керування транспортними засобами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, продовжив керувати транспортним засобом за наступних обставин.
Так, 05 жовтня 2024 року, близько 16 години, ОСОБА_4 керуючи автомобілем марки ВАЗ 2109 із державним номерним знаком НОМЕР_1 , та рухаючись автодорогою Т2004 в напрямку Бережани - Підгайці - Монастириська, поблизу с. Потутори Тернопільського району Тернопільської області здійснив дорожньо-транспортну пригоду, а саме: виїхав на зустрічну смугу руху внаслідок чого зіткнувся із зустрічним транспортним засобом.
Своїми діями, які виразились в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 382 КК України.
У судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, погодився з усіма доказами, зібраними в ході досудового розслідування, які підтверджують його вину згідно пред'явленого обвинувачення, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду, повністю підтвердив обставини кримінального правопорушення, викладені у обвинувальному акті. Додатково пояснив, що дійсно притягався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП та був позбавлений права керування транспортними засобами. Будучи обізнаним про те, що його позбавлено права керування транспортними засобами він 05 жовтня 2024 року, сів за кермо транспортного засобу, керував ним та допустив ДТП . У вчиненому щиро кається, просив його суворо не карати, а при постановленні рішення по справі врахувати, що він є військовослужбовцем ЗСУ і має статус учасника бойових дій та допустив вказане правопорушення через збіг обставин, оскільки його сестра захоріла і їй терміново були потрібні медикаменти, що і стало причиною такого його вчинку.
Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини, а також те, що він не піддає сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності його позиції, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, вирішив розглянути дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз'яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.
Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини та докази, суд приходить до переконання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та вважає, що органами досудового розслідування його дії кваліфіковано вірно за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
Призначаючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ч.2 ст.12 КК України є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, пом'якшуючі та обтяжуючі його вину обставини.
Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він в силу ст. 89 КК України є раніше не судимий, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, тяжких захворювань чи інвалідності немає, є військовослужбовцем ЗСУ та є учасником бойових дій, має постійне місце проживання та по місцю реєстрації і проживання характеризується позитивно.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України бере до уваги ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого ним злочину, характеризуючі дані про його особу, стан здоров'я, вік обвинуваченого, сімейний стан, пом'якшуючі та відсутність обтяжуючих обставин.
Суд, обираючи покарання вважає, що особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
Виходячи з викладеного, і з врахуванням особи винного та тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, того факту, що обвинувачений повністю визнав свою вину, щиросердечно розкаявся у вчиненому та активно сприяв у розкритті кримінального правопорушення, що він є військовослужбовцем ЗСУ та учасником бойових дій, а також ту обставину, що вказане кримінальне правопорушення він вчинив через збіг особистих та сімейних обставин, а тому враховуючи зазначене, на підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого злочину, наведені вище дані про особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, а також за наявності обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого наведених вище, суд вважає можливим призначити покарання обвинуваченому за ч.1 ст. 382 КК України у виді штрафу в межах санкції статті обвинувачення та вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення й попередження вчинення нових злочинів.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 393- 395 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, призначивши йому покарання за вказаною статтею у виді штрафу в розмірі 500 (п'ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.
Речові докази: оптичний диск «Verbatim DVD-R 4.7GB» із відозаписами - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Бережанський районний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Головуюча суддя: