05 вересня 2025 р. Справа № 440/1448/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2025, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, повний текст складено 12.05.25 по справі № 440/1448/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М"
до Полтавської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці про визнання протиправним та скасування рішення Полтавської митниці про коригування митної вартості товарів UA806070/2023/000004/2 від 15.08.2023 року; визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA806070/2023/000138.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Полтавської митниці про коригування митної вартості товарів UA806070/2023/000004/2 від 15.08.2023 року. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA806070/2023/000138. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6056,00 грн. (шість тисяч п'ятдесят шість гривень).
Полтавська митниця, не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подала апеляційну скаргу , з огляду на порушення судом норм матеріального, а саме ст. 49, ст.50 ч.2 ст. 52, ст.ст 53 - 55, ст.57, 64, ст. 318 та 336 Митного Кодексу України та процесуального права - ст. 9, ст.72, ст. 73, ст.90, ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначає, що правовідносини з приводу виконання контракту №6-07-2023 слід розглядати лише на підставі тих документів, які подавались до митного контролю та були підставою для прийняття спірних рішень. Досліджуючи платіжну інструкцію №52 від 12.07.2023 та надані позивачем товаро-супровідні документи, митному органу не видається можливим ідентифікувати товар, за який сплачені кошти. Платіжна інструкція в іноземній валюті №52 від 12.07.2023 на суму 3500 євро у графі 70 (Призначення платежу) не містить відомостей про реквізити рахунку (інвойсу), за яким здійснювалася передплата, натомість містить запис про передплату за три ("tre") причепи по контракту №6-07-2023 від 12.07.2023, тоді як умовами контракту №6-07-2023 від 12.07.2023 узгоджено поставку одного причепа. З огляду на зазначене виникають сумніви щодо дійсної сплати за товар задекларований в ЕМД №23UA806070003941U7, так як в наданій платіжній інструкції містяться розбіжності щодо кількості причепів за які здійснено оплату. (постанова Верховного Суду 18 травня 2022 року по справі № 620/1735/20. На виконання ч.3 ст.337 МК України митним органом проводився контроль співставлення - автоматизоване порівняння даних ЕМД від 15.08.2023 №23UA806070003941U7 та поданих до них документів, з даними, які містяться в електронних ресурсах митних органів (цінова база Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби), яким підтверджено декларування позивачем митної вартості нижчої, порівняно з вартістю товарів зі схожими характеристиками, митне оформлення яких вже здійснено. При порівнянні ЕМД №23UA806070003941U7 взято до уваги митну вартість за одиницю товару (код-796, яка зазначена в спірній ЕМД, тобто вартість за штуку) та за основу для коригування взято загальний рівень митної вартості наявний в ЄАІС Держмитслужби ЕМД, а саме ЕМД від 15.07.2023 №23UA205030012727U0, в якій митна вартість товару зі схожими характеристиками з Німеччини на рівні - 4400 євро/шт. визнана митним органом. Верховний Суд в постанові від 17 лютого 2022 року у справі № 520/4051/19 підтвердив правомірність використання митним органом інформації з програмно-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи щодо митного оформлення подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено на митній території України. Підсумовуючи викладене, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовано спірні правовідносини, спірні рішення Полтавської митниці прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні. Також, в наданій до митного оформлення СMR №773119 не має інформації щодо реєстраційних номерних знаків автомобіля, яким було здійснено перевезення причепу. При перевірці Митницею документів поданих Позивачем до митного оформлення виявлено, що декларація країни відправлення №23PL445010E2075623 від 09.08.2023 стосується перевезення товару транспортним засобом з іншим державним реєстраційним номером, що викликає сумніви у достовірності документів. При цьому, судом не враховано, що виявлені митницею розбіжності не можна вважати технічними помилками, оскільки таких розбіжностей декілька й позивачем не надано жодних належних документальних доказів від уповноважених осіб (перевізника та митних органів Республіки Польща) про наявність таких технічних помилок. Посилаючись на обставини та обґрунтування, викладенні в апеляційній скарзі , просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 по справі №440/1448/24. Ухвалити постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа .
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що Товариство з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" зареєстроване як юридична особа та одним із видів його економічної діяльності є: 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами.
15.08.2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю "АКТИВБУД-М" до митного органу подано електронну митну декларацію ІМ 40 ДЕ №23UA806070003941U7 з метою митного оформлення імпортованого товару: причіп вантажний, марка SCHMITZ GOTHA, шасі НОМЕР_1 - 1 шт., був у використанні, рік випуску: 2011, Марка: SCHMITZ GOTHA, тип/модель: AWF18, дата першої реєстрації 28.09.2011 року, ідентифікаційний номер шасі (VIN): НОМЕР_1 . Максимальна вага навантаження 18000 кг. Має сліди експлуатації, корозія на рамі та елементах підвіски, відшарування ЛФП, знос покришок 55-65%, відсутня комплектація військового призначення, без радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв.
Ціна товару - 3500,00 євро; митна вартість товару - 146021,00 грн.; сума митних платежів - 46 726,72 грн.
Разом із митною декларацією надано такі документи: декларація митної вартості, контракт № 6-07-2023 від 10.07.2023 року; платіжна інструкція в іноземній валюті № 52 від 12.07.2023 року, рахунок-фактура (комерційний інвойс) від 31.07.2023 року № 21/07/2023; договір № 27-01-2023/1 від 27.01.2023 року про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом; заявка від 08.08.2023 року по надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні; експортна декларація №23PL445010E2075623 від 09.08.2023 року; довідка про транспортні витрати від 11.08.2023 року; рахунок на оплату послуг з перевезення № 218 від 11.08.2023 року; міжнародна товарно-транспортна накладна CMR № 773119; висновок експерта № 159/3-23 від 14.08.2023 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 15.06.2011 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 20.11.2015 року.
Рішенням № UA806070/2023/000004/2 від 15.08.2023 року митний орган відкоригував митну вартість товару з урахуванням положень статті 64 Митного кодексу України, визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визнаній митній вартості відповідно до рівня вартості ЕМД від 15.07.2023 року № 23UA205030012727U0 - 4 400,00 євро.
У зв'язку з прийняттям рішення № UA806070/2023/000004/2 від 15.08.2023 року митний орган сформував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA806070/2023/000138, якою повідомив позивача про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.
Не погодившись із зазначеними рішеннями митного органу, позивач оскаржив їх до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати. Відповідно до частини 12 статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації. А тому картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення також належить визнати протиправною та скасувати.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).
Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до частині 1 статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Згідно з ч. ч. 4, 5, п. 5 ст.10 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеного в даній нормі.
Відповідно до частин першої - третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з частинами шостою та сьомою вказаної статті МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Положеннями частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
За приписами частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови від 19 лютого 2019 року у справі № 804/1316/16, від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 06 травня 2020 року у справі № 140/1713/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі № 804/14964/15) звертав увагу на те, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковим, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти подальших дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, які передбачені статтею 53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі № 480/4423/18).
Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Аналогічне правозастосування викладене у постанові Верховного суду від 08 серпня 2025 року у справі № 460/164/24.
Колегія суддів зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року по справі № 815/5791/17.
Так, з матеріалів справи встановлено , що 10.07.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «АКТИВБУД-М» (Покупець) укладено із компанією «FIRMA USLUGOWO HANDLOWA MIREK Miroslaw Binkowski» (Продавець) Контракт № 6-07-2023 (далі - Контракт), за умовами якого Продавець продав, а Покупець купив на умовах EXW Радом, Польща причіп в кількості 1 одиниці: 1) Марка - SCHMITZ GOTHA AWF18, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , рік випуску 2011, країна походження: Німеччина, ціна причіпа становить 3500,00 євро. Згідно пункту 2 Контракту, загальна сума контракту становить: 3500,00 (три тисячі п'ятсот євро). Ціни за товари, які купуються за даним контрактом включають мито і платежі, які пов'язані з виконанням формальностей по контракту в країні Продавця, в тому числі оформлення митних документів. Ціни на товари, придбані по даному контракту, зміні не підлягають.
11.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АКТИВБУД-М» та компанією «FIRMA USLUGOWO HANDLOWA MIREK Miroslaw Binkowski» укладено додаткову угоду № 1 до Контракту 6-07-2023 від 10.07.2023. Зазначеною додатковою угодою до пункту 2 Контракту 6-07-2023 від 10.07.2023 внесені зміни, відповідно до яких у вартість ціни за Контрактом включені витрати щодо завантаження товару, оскільки таке завантаження здійснювалось власними силами Продавця. Згідно пункту 3 Контракту, загальна сума передоплати за цим контрактом становить 100% й повинна бути сплачена Покупцем наступним чином: будь-якими частинами в термін до 17.07.2023.
На виконання умов Контракту Товариством з обмеженою відповідальністю «АКТИВБУД-М» оплачено товар на суму 3500,00 євро згідно платіжної інструкції в іноземній валюті № 52 від 12.07.2023.
З рахунку-фактури (комерційного інвойсу) від 31.07.2023 № 21/07/2023 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АКТИВБУД-М» придбало у компанії «FIRMA USLUGOWO HANDLOWA MIREK Miroslaw Binkowski» товар: 1) Причіп вантажний SCHMITZ GOTHA AWF18, № шасі: НОМЕР_1 , рік випуску 2011, країна виробник Німеччина. Ціна причіпа становить 3500,00 євро.
15.08.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «АКТИВБУД-М» (далі - Позивач) до митного органу подано електронну митну декларацію ІМ 40 ДЕ № 23UA806070003941U7 з метою митного оформлення імпортованого товару: причіп вантажний, марка SCHMITZ GOTHA, шасі НОМЕР_1 - 1 шт. Був у використанні, рік випуску: 2011, Марка: SCHMITZ GOTHA, тип/модель: AWF18, дата першої реєстрації 28.09.2011 р., ідентифікаційний номер шасі (VIN): НОМЕР_1 . Максимальна вага навантаження 18000 кг. Має сліди експлуатації, корозія на рамі та елементах підвіски, відшарування ЛФП, знос покришок 55-65%, відсутня комплектація військового призначення, без радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв. Ціна товару - 3500,00 євро; митна вартість товару - 146021,00 грн; сума митних платежів - 46 726,72 грн.
Для митного оформлення до митної декларації додані: декларація митної вартості, Контракт № 6-07-2023 від 10.07.2023, платіжна інструкція в іноземній валюті № 52 від 12.07.2023, рахунок-фактура (комерційний інвойс) від 31.07.2023 № 21/07/2023, договір № 27-01-2023/1 від 27.01.2023 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні між ТОВ «ЖИТЛОІНВЕСТ» та ТОВ «АКТИВБУД-М», заявка від 08.08.2023 по надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, експортна декларація № 23PL445010E2075623 від 09.08.2023, довідка про транспортні витрати від 11.08.2023, рахунок на оплату послуг з перевезення № 218 від 11.08.2023, міжнародна товарно-транспортна накладна CMR № 773119, висновок експерта № 159/3-23 від 14.08.2023, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 15.06.2011, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 20.11.2015.
15.08.2023 митним органом за наслідками здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, в рамках проведення консультації, направлено декларанту повідомлення № 325713, в якому зазначено, що документи згідно ч. 2 п. 6 ст. 53 МКУ мають розбіжності, а тому декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
- виписку з бухгалтерської документації;
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Листом від 15.08.2023 № 15/2/08-03 митним брокером повідомлено Полтавську митницю про неможливість надання інших додаткових документів, у зв'язку із чим просив винести рішення без дотримання 10-денного терміну.
Полтавською митницею Державної митної служби України за результатами митного контролю прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA806070/2023/000004/2 від 15.08.2023, згідно з яким розрахована декларантом митна вартість товару у митній декларації ІМ 40 ДЕ № 23UA806070003941U7 у сумі 146 021,00 грн (у валюті 3649,98 євро), у тому числі ціна товару 3500,00 євро, скоригована і визначена в сумі 4 400,00 євро.
У ході судового розгляду судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення митного органу про коригування митної вартості прийнято з огляду на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, не надано всіх витребуваних додаткових документів.
Отже, надаючи оцінку підставам, що покладені в основу оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає наступне.
У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості зазначено причини коригування митної вартості імпортованого товару:
« На виконання вимог ст.54 МКУ під час проведення митного контролю і митного оформлення здійснено контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту). Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди). Відповідно до ч.2 та ч.10 ст.58 та у відповідності з ч.2 п.2 ст.52 декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до ч.4. п.1 ст. 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Відповідно до ч.5 ст.54 МКУ митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Дані про митну вартість і її складові повинні піддаватися обчисленню, тобто митниця повинна мати можливість їх перевірити (наприклад, чи включені в ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати на страхування, перевантаження, складування, зберігання товару за межами митної території України, пов'язані з транспортуванням цього товару). У відповідності до ст.337 МКУ при проведені перевірки документів, які надані у підтвердження митної вартості, було виявлено наступне. Відповідно до частини десятої ст.58 МКУ При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту , порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Згідно умов розділу 2 контракту № 6-07-2023 від 10.07.2023 ціна товару включає мито і платежі, які пов'язані з виконанням формальностей по контракту. Розділом 1 контракту № 6-07-2023 від 10.07.2023 передбачено поставка товарів на умовах EXW Radom, Польща. EXW - термін інкотермс, який означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці. Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Але у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація, щодо навантаження товару, що не дає змогу у повному обсязі прорахувати складові митної вартості товару. Щодо розділу 2 контракту №6-07-2023 від 10.07.2023 ціна товару включає мито і платежі, які пов'язані з виконанням формальностей по контракту ,однак відсутні документи, в яких було б виділено дані складові, що унеможливлює перевірку складових митної вартості (неможливість виділення із заявленої ціни товару вартості всіх її складових, не дає можливості перевірити й оцінити фактурну (дійсну) вартість товару, а також установити фактичний розмір витрат на митні платежі та інші витрати, з урахуванням яких було сформовано митну вартість оцінюваного товару). Виходячи з цього не відомо, яким чином сформована ціна даного товару та чи всі складові вартості товару входять до ціни товару. Надано банківський платіжний документ «Платіжне інструкція» № 52 від 12.07.2023, але в ньому відсутнє посилання на інвойс, хоча інвойс проформа на попередню оплату зазначений у рахунку № 21/07/2023 від 31.07.2023. Відповідно до п.7 висновків Постанови Пленуму ВАСУ від 13.03.2017 №2 «Про Довідку щодо Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж, не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару. Надано висновок експерта № № 159/3-23 від 14.08.2023. При розрахунку вартості оцінюваного товару експертом використовується вартість причепів тієї ж марки, але інших моделей. Вартість причепів інших моделей, може бути відмінною від вартості оцінюваного товару. Також для порівняння експерт використовує вартість товарів «нетто» тобто без податку на додану вартість, але відсутня інформація щодо не сплати або повернення даного податку. Надано рахунок № 21/07/2023 від 31.07.2023, але у ньому не зазначено а ні контракт, згідно якого проводиться зовнішня операція, а ні умови поставки даної операції, що не уможливлює віднести даний рахунок до даної поставки, а також упевнитись яким чином сформована ціна даного товару та чи всі складові вартості товару входять до ціни товару. Також надано копію декларації країни відправлення № 23PL445010E2075623 від 09.08.2023, але вона стосується перевезення товару, до транспортного засобу з іншим державним реєстраційним номером, згідно наданих до митного оформлення документів. Враховуючи викладене, з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням ч.2, 3 ст. 53 МКУ, в рамках проведення консультацій, декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.) На підставі ст. 254 МКУ необхідно надати переклади документів, складених іноземною мовою відповідно до вимог п. 2.5. розділу II Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 30.05.12 №631 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.12 за №1360/21672. Згідно ч.6 ст.53 МКУ, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Відповідно до статті 52 Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Запропоновані документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів декларант відмовився надати Виходячи з поданих документів, точно не відомо яка дійсна вартість поставленого товару Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом. Під «дійсною вартістю» розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальному ході торгівлі в умовах вільної конкуренції. Вартість товару, згідно наданих до митного контролю документів, що постачається за договору поставки, не відповідає поняттю дійсної вартості згідно зі статтею VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Відповідно до п.6 ст.54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій ст.53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/ або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (ч.2 ст.58 МКУ). Враховуючи зазначені в повідомленні митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару, відсутність документального підтвердження відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості товарів, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно п.2. ст.58 МКУ, п.6 ст.54 МКУ. Проводиться консультація з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості. Відповідно до ст.59 МКУ, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст.58 МКУ, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у ст.59 МКУ. При цьому, під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як фізичні характеристики, якість та репутація на ринку, країна виробництва, виробник. Відповідно до ст.60 МКУ - (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів), у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст.58 і ст.59 МКУ, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (п.3 ст.60 МКУ). Враховуючи зазначене, неможливо застосування митної вартості за ціною договору щодо ідентичних (ст.59 МКУ) та подібних (ст.60МКУ) товарів, враховуючи ознаки ідентичності та подібності, визначені положеннями ст.59 та ст.60 МКУ.У зв'язку із неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості товарів, посадовою особою послідовно розглядалася можливість застосування наступного методу визначення митної вартості. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58 - 61 МКУ, їх митна вартість визначається згідно з положеннями ст.62 МКУ на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування ст.62 та ст.63 МКУ може бути зворотною. Методи на основі віднімання та додавання вартості повинні ґрунтуватися на даних, які є об'єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Відсутність у митниці та у декларанта необхідних документів унеможливила застосування методів на основі віднімання та на основі додавання вартості товарів. У зв'язку з неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості послідовно розглядалася можливість застосування резервного методу визначення митної вартості. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу з дотриманням положень ст. 64 МКУ. Визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визначеній митній вартості відповідно до рівня вартості ЕМД від 15.07.2023 № 23UA205030012727U0 - 4400 євро за штуку. У зв'язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято рішення про коригування митної вартості від 15.08.2023 № UA806070/2023/000004/2. У відповідності до ст.52 МКУ, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: - на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої ст.55 МКУ (п.3.2 МКУ);- оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 МКУ, рішення про коригування митної вартості (п.3.4 МКУ)».
Щодо посилання митного органу на відсутність інформації щодо навантаження товару, що не дає змоги у повному обсязі прорахувати складові митної вартості товару, відсутності документів, в яких було б виділено складові ціни товару, що унеможливлює перевірку складових митної вартості (неможливість виділення із заявленої ціни товару вартості всіх її складових, не дає можливості перевірити й оцінити фактурну (дійсну) вартість товару, а також установити фактичний розмір витрат на митні платежі та інші витрати, з урахуванням яких було сформовано митну вартість оцінюваного товару), виходячи з чого не відомо, яким чином сформована ціна даного товару та чи всі складові вартості товару входять до ціни товару колегія суддів зазначає наступне.
Так, у контракті від 10.07.2023 року № 6-07-2023 сторони погодили поставку товару на умовах EXW.
EXW (Франко завод (…назва місця)) - термін Інкотермс, що означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.
Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.
Однак, якщо сторони бажають покласти на продавця обов'язки щодо завантаження товару в місці відправлення та всі ризики й витрати такого вантаження, це має бути чітко обумовлено шляхом включення відповідного застереження до договору купівлі-продажу.
Згідно до абз. 3 п.11. розділу “Варіацій Інкотермс» хоча Інкотермс-2000 не торкаються багатьох із цих традиційно використовуваних варіантів, преамбули до деяких торговельних термінів все ж попереджають сторони про необхідність спеціальних умов договору у випадку бажання сторін вийти за межі умов Інкотермс: - EXW - додатковий обов'язок продавця завантажити товар на транспортний засіб покупця.
Таким чином, правилами Інкотермс-2000 передбачена можливість за бажанням сторони виходу за межі умов EXW з покладенням на продавця обов'язку щодо завантаження товару на транспортний засіб покупця шляхом включення такого застереження до договору купівлі продажу.
Колегія суддів зазначає, що вказані застереження були внесені до контракту 10.07.2023 року № 6-07-2023 у відповідності до діючих правил Інкотермс-2000 шляхом підписання додаткової № 1 від 11.07.2023 , у п. 2 якою передбачено включення у вартість контракту вартості завантаження товару (причепу).
Щодо посилання апелянта на те, що у зв'язку з не наданням до митного контролю додаткової угоди № 1 від 11.07.2023 до контракту № 6-07-2023 від 10.07.2023, а наданням її лише під час розгляду справи судом, така додаткова угода не може виступати в якості належного документального доказу, то колегія суддів зазначає, що право позивача довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не є обмеженим поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення митного контролю. Право надавати заперечення щодо висновків митного органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається декларанту як під час митного контролю, так і на усіх стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.
Положення статей 9, 77, 80 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.
Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення митного контролю.
Обов'язком суду є оцінка відповідних доказів як одна з гарантій встановлення об'єктивної істини у справі та прийняття правильного рішення у відповідності з вимогами КАС України.
Якщо документи не запитувались або якщо запитувались, але не є мінімально необхідними, то не вбачається підстав для неврахування таких документів судом.
Висновки суду апеляційної інстанції в цій частині узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 07.12.2022 у справі № 200/6156/20-а та від 21 листопада 2024 року у справі № 120/5769/23.
Стосовно посилання митного органу на відсутність у платіжній інструкції № 52 від 12.07.2023 посилання на інвойс , що на думку відповідача суперечить п.7 висновків Постанови Пленуму ВАСУ від 13.03.2017 №2 "Про Довідку щодо Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року" та не доводить митну вартість певної поставки товару, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст. 3 МК України, при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.
Відповідно до ч.1 ст.1 МК України, законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що при здійсненні митного оформлення товарів, відповідач має керуватись виключно нормами чинного законодавства, а не судовою практикою, відтак посилання відповідача на постанову Пленуму ВАСУ є неприпустимими, а тому не мали враховуватись позивачем під час митного оформлення ЕМД.
Крім того, загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року №216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2008 року за №910/15601 (надалі - Порядок № 216).
Пунктом 2.2 Порядку № 216 передбачено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.
Чинним законодавством не встановлено обов'язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.
Отже, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.
Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду , викладеним у постанові від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18 та від 25.05.2021 у справі № 520/10386/21.
Відтак, оскільки пункт 70 платіжного доручення в іноземній валюті № 52 від 12.07.2023 містить інформацію про зовнішньоекономічний контракт № 06-07/2023 від 10.07.2023, за яким було проведено платіж в сумі 3500,00 євро, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дане платіжне доручення є підтвердженням оплати за партію товару, що постачається по контракту на адресу позивача згідно рахунку-фактури (комерційного інвойсу) від 31.07.2023 № 21/07/2023 від компанії "FIRMA USLUGOWO HANDLOWA MIREK Miroslaw Binkowski" та був заявлений до митного оформлення за ЕМД, оскільки сума рахунку-фактури від 31.07.2023 № 21/07/2023 складає 3500,00 євро, а асортимент та фактурна вартість товару чітко відповідає даним, що зазначені декларантом в ЕМД (причіп вантажний SCHMITZ GOTHA AWF18, № шасі: НОМЕР_1 , рік випуску 2011, країна виробник Німеччина).
Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання митного органу на не значення у рахунку № 21/07/2023 від 31.07.2023 контракту за яким такий проведено, оскільки такий рахунок містить інформацію про складання його саме на підставі контракту № 06-07/2023 від 10.07.2023.
Щодо посилання митного органу на невідповідність висновку експерта № № 159/3-23 від 14.08.2023 колегія суддів зазначає, що висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують митну вартість товару; не є обов'язковими документами в розумінні положень частини 2 статті 53 МК України, а є лише додатковим документом, який надається декларантом на письмову вимогу митного органу .
Водночас відповідачем не доведено, що відомості, які зазначені у відповідному висновку, вказують на заниження позивачем митної вартості товарів.
Щодо посилання митного органу на те , що надана декларація країни відправлення № 23PL445010E2075623 від 09.08.2023 стосується перевезення товару - транспортного засобу з іншим державним реєстраційним номером, згідно наданих до митного оформлення документів, колегія суддів зазначає , що зазначення в експортній декларації № 23PL445010E2075623 від 09.08.2023 року щодо одного із двох транспортних засобів-перевізника державного реєстраційного номеру ВІ4699XL замість вірного ВІ4699XF (тобто різниця виключно в одній літері) є технічною помилкою, допущеною під час заповнення зазначеної декларації, та жодним чином не може впливати на визначення митної вартості товару.
Так, митна декларація країни відправлення № 23PL445010E2075623 від 09.08.2023 містить також відомості про товар, який декларується: «PRZYCZEPA CIEZAROWA UZYWANA 1 SZT/ MK- SCHMITZ GOTHA / ROK-2011, VIN - НОМЕР_1 »
Цей же товар з такими ж характеристиками та номером шасі (WSK00000001260238) вказаний в Контракті № 6-07-2023 від 10.07.2023 і додатковій угоді до нього, в CMR № 773119та інших поданих документах як до митного контролю, так і до суду першої інстанції.
З огляду на зазначене , колегія суддів констатує, що зміст інформації, яка помилково вказана в експортній декларації, може бути встановлена на основі відомостей з інших документів, поданих до митного контролю, а саме - із заявки, рахунку на оплату, довідки про транспортні витрати. Відповідно наявність технічних помилок у експортній митній декларації не впливає на його доказову силу.
Наявність саме технічної помилки у документі та зміст помилково відсутньої інформації не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься. Водночас претензій стосовно непідтвердження вартості транспортування імпортованого позивачем товару у спірному рішенні викладено не було.
Висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02 червня 2022 року у справі № 460/2674/20.
Крім того, колегія суддів зазначає, що експортна митна декларація не є обов'язковим для надання документом відповідно до ч.2 ст. 53 МК України при визначенні митної вартості товару та не є документом, який підтверджує митну вартість товарів.
З матеріалів справи вбачається , що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару.
Як убачається з оскаржуваного рішення, джерелом інформації для його прийняття стала наявна в митному органі цінова інформація з бази ЄАІС, джерело - ЕМД від 15.07.2023 № 23UA205030012727U0.
Відповідно до абзаців 4 та 5 правил заповнення графи 33 визначено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічне правозастосування викладене у постановах від 25 лютого 2020 року у справі №260/718/19, від 08 лютого 2020 року у справі №825/648/17, від 26.05.2022 у справі №560/355/19.
Так, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що таке не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Відповідачем вказано лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.
Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 р. по справі №815/1670/17.
Відповідачем під час розгляду справи також не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували подібність характеристик імпортованого позивачем транспортного засобу та транспортного засобу, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.
В матеріалах справи відсутні будь - які відомості чи пояснення митного органу щодо того, яка інформація була використана при коригуванні митної вартості.
Отже, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості порівняння всіх впливаючих на ціну характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Колегія суддів зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Аналогічне правозастосування викладене у постановах Верховного суду від 07 травня 2025 року у справі №560/1787/23 та від 23 квітня 2025 року у справі № 160/12189/24.
Відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом.
Враховуючи вищенаведене , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за другорядним методом (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, що є порушенням вимог Митного кодексу України.
Колегія суддів зазначає , що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Відповідно, застосування митним органом другорядних методів - за ціною договору щодо ідентичних товарів та резервного методу визначення митної вартості, а також розрахунок скоригованої митної вартості є необґрунтованим.
Крім того, наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, колегія суддів не бере до уваги, оскільки відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.
При цьому, наявність у вказані системі інформації про те, що подібний чи ідентичний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічні висновки містять постанова Верховного Суду від 27.02.2025 по справі №300/784/24, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку митний орган не довів наявність таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.
Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із врахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару UA806070/2023/000004/2 від 15.08.2023 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA806070/2023/000138 є необґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Всі інші обґрунтування (доводи) апелянта з посиланням на недоліки документів ,наданих до митної декларації та ненадання позивачем не були підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів UA806070/2023/000004/2 від 15.08.2023 року, тобто оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару з наведених підстав не приймалося, оскільки зазначені мотиві не зазначені в ньому як причину за якою заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.
Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та не узгоджуються із правовим регулюванням спірних правовідносин, позицію щодо чого неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема й у постановах, згаданих вище.
Фактично доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, відповідачами не зазначено. Відповідачем наводяться доводи, аналогічні тим, які містяться у відзиві на позовну заву та були предметом розгляду судом першої інстанції інстанцій та спростовані ним.
Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на висновки Верховного Суду, зазначені в апеляційній скарзі з підстав того, що по-перше, оцінка допустимості та належності доказів є виключною компетенцією суду, який розглядає по суті, а по-друге, колегія суддів враховує приписи ч.5 ст. 242 КАС України, а також правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, відповідно до якої під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, врахуванню в межах даної справи підлягають наведені вище саме судом апеляційної інстанції правові позиції Верховного Суду.
Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.
Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 по справі № 440/1448/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко