04 вересня 2025 року м. Київ
Унікальний номер справи № 754/14447/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/12292/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Саламон О.Б., у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО-БУД-ГРУПП» про визнання усного договору підряду розірваним, стягнення авансового внеску та моральної шкоди, -
У жовтні 2024 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з вказаним позовом, в якому просили: вважати усний договір, укладений з ТОВ «ЕКО-БУД-ГРУПП», таким, що був розірваний безпідставно з вини відповідача; стягнути з ТОВ «ЕКО-БУД-ГРУПП» грошові кошти у розмірі 140 400 грн., сплачені в якості авансу; стягнути з ТОВ «ЕКО-БУД-ГРУПП» моральну шкоду у розмірі 40 000 грн (а.с. 1-4).
Свої вимоги обґрунтовували тим, що в 2023 році позивачами було придбано будинок АДРЕСА_1 .
З метою планування та проведення будівельних робіт на професійному рівні, позивачі в мережі Інтернет на сайті «ОЛХ» знайшли оголошення щодо будівництва нових чи перебудови старих будинків, розміщене ОСОБА_3 , котрий є керівником ТОВ «ЕКО-БУД-ГРУПП». В подальшому, 27 жовтня 2023 року було здійснено виїзд на земельну ділянку, здійснено заміри та складено кошторис виконання робіт. Позивачі уклали з ОСОБА_3 в усній формі договір з надання послуг щодо закладення фундаменту і будування стін першого поверху, при цьому, ОСОБА_3 запевнив щодо можливості виконання оговорених робіт до 2024 року та в межах наявних коштів на ведення робіт. Позивачу було запропоновано замовити плити перекриття і пояснено щодо необхідності внесення авансу в розмірі 50 % від суми кошторису, виконаного 28.10.2023 року.
Вказували, що позивачами сплачено відповідачу 2 600 доларів США та 32 500 грн. перераховано на банківську карту ОСОБА_4 в АТ КБ «Приват Банк» на рахунок НОМЕР_1 . На підтвердження зазначеного було оформлено розписку від 29.10.2023 року.
Стверджували, що сторонами було домовлено щодо початку проведення робіт одразу після зазначених дій, проте вказаного не сталось. Позивачі вказують, що ОСОБА_3 з часом перестав виходити на зв'язок і позивачі прийшли до висновку, що ТОВ «ЕКО-БУД-ГРУПП» в особі ОСОБА_3 за власною ініціативою відмовилось виконувати роботи на підставі усного договору на виконання робіт по встановленню фундаменту, будівництву стін будинку, встановлення плит перекриття, що призвело до реальних збитків для позивачів.
Посилались на те, що зазнали моральної шкоди внаслідок таких дій відповідача, постійно перебували в стані стресу та напруженості, яку оцінюють в 40 000 грн. (а.с. 1-4).
11.02.2025 року до суду надійшов відзив від представника відповідача ТОВ «ЕКО-БУД-ГРУПП» - адвоката Безштанька С.М., в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що обраний позивачами спосіб захисту, не відповідає належному та законному способі захисту. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (Постанови ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20). Вказував, що матеріали справи не містять договору підряду або докази, зокрема відсутні докази оплати, платіжні інструкції, розрахунки. Відповідач зазначав щодо відсутності будь-якого договору та правовідносин ТОВ «Еко-Буд-Групп» з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Зауважував, що докази, котрі містяться в матеріалах справи не містять печатки підприємства, а також підпису директора/загальних зборів учасників, як уповноваженого органу ТОВ «Еко-Буд-Групп».
З поміж іншого, відповідач вважав, що позивачі звернулися до неналежного відповідача, оскільки останній не укладав та не декларував з позивачами будь-яких правовідносин, грошових коштів не отримував, зобов'язань перед позивачами не приймав. Звертав увагу, що згідно платіжної інструкції від 20.10.2023 року вбачається, що ОСОБА_2 здійснював грошовий переказ коштів в розмірі 32 550 грн. отримувачу ОСОБА_4 . Згідно заяви від 29.10.2023 ОСОБА_3 отримав передоплату в розмірі 50 % від вартості кошторису 260 000 грн. 2 600 у.о. і 32 500 грн. по курсу 37,5. Відтак, в даному випадку ТОВ «Еко-Буд-Групп» не є зобов'язаною стороною у справі, в тому числі боржником по відношенню до позивачів.
Крім того, в матеріалах справи міститься розрахунок вартості робіт від 28.10.2023 року, в якому не міститься ні замовника ні виконавця робіт, не вказана адреса об'єкта, де будуть виконуватись підрядні (будівельні) роботи, загальна вартість яких становить 259457 грн., що різниться з сумою кошторису 260 000 грн. (а.с. 64-66).
До суду від позивачів надійшли відповідь на відзив, та заперечення, в яких останні вказують, що при обранні способу захисту порушеного прав слід вважати на його ефективність з точки зору положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і її основоположних свобод. Щодо недекларування ОСОБА_3 у податковій звітності ТОВ «ЕКО-БУД-ГРУП» відносин замовника і особі позивачів договірних відносин, позивачі вважали, що це відповідальність відповідача, оскільки позивачі не мають повноважень контролювати їх правильність та повноту. Розписка керівника ТОВ «ЕКО-БУД-ГРУП» ОСОБА_3 про отримання коштів свідчить про укладення договору підряду і отримання оплати за надання послуги і складення кошторису (а.с. 78-82, 95-98).
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТОВ «ЕКО-БУД-ГРУПП» про визнання усного договору підряду розірваним, стягнення авансового внеску та моральної шкоди - відмовлено (а.с. 115-121).
Не погодившись з рішенням районного суду, 23 травня 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з апеляційною скаргою, в якій просили скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 124-130).
На обґрунтування апеляційної скарги зазначали, що оскаржуване рішення ухвалено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Суд першої інстанції посилався на те, що матеріали справи не містять доказів, на підставі яких суд може встановити порушення прав позивачів саме відповідачем, та дійшов висновку про відмову в позові у зв'язку з неналежним відповідачем у справі. Проте, суд при розгляді справи не підіймав питання щодо неналежного відповідача взагалі, ніяких питань з цього приводу позивачам не ставив, тобто самоусунувся від процесуального обов'язку. Вказували, що позивачі неодноразово наполягали на виклик в судове засідання відповідача і його представника, однак суд не зважив на такі клопотання і справу розглянув за відсутності сторони відповідача.
Судом не здійснено оцінку факту, як у позивачів опинилась кошторисна документація, створена відповідачем, власноручно написана керівником відповідача розписка про отримання коштів. Не з'ясовано, звідки позивачі знали про особовий банківський рахунок дружини керівника відповідача.
Суд також не вирішив клопотання позивачів про забезпечення позову, подане одночасно з позовною заявою і не обговорював це питання при розгляді справи.
Щодо відсутності на кошторисі печатки ТОВ «Еко-Буд-Груп» та підпису керівника, які на думку суду не доводять його складання відповідачем, звертали увагу, що на час виникнення спірних правовідносин відповідно до ГК України, використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим.
В оскаржуваному рішенні суд узагальнив своє особисте бачення атрибутів кошторису проектної документації суб'єкта підприємницької діяльності без посилання на нормативні акти, які б містили законодавче обґрунтування з цього питання.
Позивачі надали суду інформацію податкового органу про те, що відповідач не оприбуткував отримані від них кошти і податкової звітності взагалі в 2023 році до контролюючого органу не подав. Тобто, відповідач веде нечесну підприємницьку діяльність. Однак, цей факт суд першої інстанції взагалі оминув увагою, вказавши в установчій частині рішення про те, що так зазначено у відповіді на відзив (а.с. 124-130).
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Інші особи до суду не прибули, були повідомлені належним чином про що у справі є докази. Апелянт ОСОБА_1 про розгляд справи 04 вересня 2025 року була сповіщена 27 червня 2025 року врученням повідомлення особисто про що є відмітка працівників пошти. Повідомлення відповідача ТОВ «ЕКО-БУД-ГРУПП» повернулось із відміткою працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною ним адресою, заяви про зміну адреси місця знаходження від вказаної особи до суду не надходили. Поряд з цим, ОСОБА_2 підтвердив факт належного повідомлення його дружини - ОСОБА_1 про розгляд справи про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (а.с. 140-146).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).
Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 27.09.2023 позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_5 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0627 га, за кадастровим номером: 8000000000:62:058:0001, що розташована за адресо: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 1.2 договору купівлі-продажу земельної ділянки, вид цільового призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с. 18-21, 22).
В матеріалах справи міститься розрахунок вартості робіт від 28.10.2023 (кошторис по необхідних видам робіт на дім 9?12), відповідно до якого зазначено підсумкову вартість кладочних та монтажних робіт, фундаменту, земляних робіт, послуг різноробочих та робіт по демонтажу блоків, загальною вартістю 259 457 грн. без зазначення, ким складено кошторис, для кого та щодо якого об'єкту (а.с. 13-14).
Відповідно до розписки від 29.10.2023 року вбачається, що ОСОБА_3 отримав передоплату в розмірі 50 % від вартості кошторису 260 000 грн. 2 600 у.о. та 32 500 грн. по курсу 37,5 (а.с. 15).
Відповідно до копії платіжної інструкції від 29.10.2023 року ОСОБА_2 здійснив переказ грошових коштів в розмірі 32 550 грн. на рахунок отримувача ОСОБА_4 у розмірі 32 550 грн. (а.с. 16).
Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договору.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (стаття 837 ЦК України).
Згідно зі ст. 865 ЦК України, за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір побутового підряду є публічним договором. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.
Договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору (ст. 866 ЦК України).
Відповідно до частин 1,3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Звертаючись до суду з вказаними позовними вимогами, позивачі просили, зокрема, вважати усний договір, укладений з ТОВ «ЕКО-БУД-ГРУПП», таким, що був розірваний безпідставно з вини відповідача та стягнути з ТОВ «ЕКО-БУД-ГРУПП» грошові кошти у розмірі 140 400 грн., сплачені в якості авансу, а також моральну шкоду у розмірі 40 000 грн.
На підтвердження факту укладення усного договорі побутового підряду з ТОВ «ЕКО-БУД-ГРУПП»позивачі надали до суду розрахунок вартості робіт від 28.10.2023 (кошторис по необхідних видам робіт на дім 9?12), відповідно до якого зазначено підсумкову вартість кладочних та монтажних робіт, фундаменту, земляних робіт, послуг різноробочих та робіт по демонтажу блоків, загальною вартістю 259 457 грн. без зазначення, ким складено кошторис, для кого та щодо якого об'єкту (а.с. 13-14).
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що такий розрахунок не містить будь-яких відомостей щодо замовника послуг, виконавця послуг, об'єкту, на якому такі послуги будуть виконуватись, у вказаному розрахунку не зазначено відомостей щодо особи, яка склала такий розрахунок, його підпису.
Крім того, відповідно до розписки від 29.10.2023 року вбачається, що ОСОБА_3 отримав передоплату в розмірі 50 % від вартості кошторису 260 000 грн. 2 600 у.о. та 32 500 грн. по курсу 37,5 (а.с. 15).
Суд першої інстанції вірно зазначив, що у розписці відсутні відомості щодо цілі отримання коштів, умов та строків виконання робіт, а також не конкретизовано інформацію щодо кошторису, а саме відсутня дата складення такого документу, а у верхньому правому куті міститься напис «Бобринецька 52 Биківня», як вбачається візуально викладена іншим почерком аніж текст розписки.
Відомостей, що розписка була складена керівником та (або) уповноваженою особою ТОВ «ЕКО-БУД-ГРУПП» на виконання договору підряду, укладеного, за твердженнями позивачів, між ТОВ «ЕКО-БУД-ГРУПП» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , не міститься.
В суді апеляційної інстанції апелянт ОСОБА_2 не заперечував того факту, що будь який письмовий договір підряду із ТОВ «ЕКО-БУД-ГРУПП» не укладався, про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (а.с. 146).
Відповідно до копії платіжної інструкції від 29.10.2023 року ОСОБА_2 здійснив переказ грошових коштів в розмірі 32 550 грн. на рахунок отримувача ОСОБА_4 у розмірі 32 550 грн. (а.с. 16).
Разом з тим, ОСОБА_4 не є стороною у справі, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_4 перебуває у трудових чи будь-яких відносинах з відповідачем ТОВ «ЕКО-БУД-ГРУП».
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів існування між сторонами у справі договірних відносин.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що умови такої усної домовленості судом встановлені бути не можуть, оскільки відсутні письмові докази, які в сукупності можуть привести до висновку про існування підстав для задоволення позовних вимог.
Письмовий договір щодо виконання будівельних робіт відповідачем на замовлення позивачів між сторонами не укладався, а позивачі з вимогами про укладення договору на зазначених ними умовах не зверталися, а відтак, суд позбавлений можливості встановити порушення відповідачем усних домовленостей, та вважати, що усний договір було розірвано з вини відповідача.
Посилання апелянтів на те, що судом не здійснено оцінку факту, як у позивачів опинилась кошторисна документація, створена відповідачем, власноручно написана керівником відповідача розписка про отримання коштів, колегія суддів оцінює критично, оскільки, перевіривши надані до суду стороною позивача докази та давши їм обґрунтовану оцінку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що такі докази, в тому числі, кошторисна документація, розписка про отримання коштів, не підтверджують факту укладення позивачами з відповідачем договірних правовідносин.
Також, в апеляційній скарзі апелянт звертав увагу на те, що позивачами до суду надано інформацію податкового органу про те, що відповідач не оприбуткував отримані від них кошти і податкової звітності взагалі в 2023 році до контролюючого органу не подав, що, на думку апелянтів, свідчить про те, що відповідач веде нечесну підприємницьку діяльність.
Однак, обставини щодо подання/неподання податкової звітності за 2023 рік ТОВ «Еко-Буд-Груп» не входить до предмету позову в даній справі, а відтак, не підлягають оцінці судом.
Крім того, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (схожі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.
Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Визначення позивачем у позові складу сторін у справі має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Відповідно до вимог статті 51 ЦПК України суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
За змістом наведених норм цивільного процесуального права, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє в задоволенні позову.
Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Таким чином, пред'явлення позовних вимог до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Висновки суду по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені за належного суб'єктного складу його учасників.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що матеріали справи не містять доказів, на підставі яких суд може встановити порушення прав позивачів саме відповідачем ТОВ «ЕКО-БУД-ГРУП», а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що відмова у задоволенні позову з підстав пред'явлення позову до неналежного відповідача не позбавляє права позивача звернутися до суду з метою захисту її порушених прав у випадку доведеності, зазначивши належного відповідача.
В апеляційній скарзі апелянти посилалась на те, що суд не вирішив клопотання позивачів про забезпечення позову, подане одночасно з позовною заявою і не обговорював це питання при розгляді справи.
Так, до позовної заяви долучено заяву про витребування доказів та забезпечення позову, в якій позивачі просили, зокрема, після отримання відомостей про відкриті розрахункові рахунки ТОВ «Еко-Буд-Групп» і установи банків, в яких вони відкриті, накласти арешт на кошти на розрахункових рахунках ТОВ «Еко-Буд-Групп» в цих банківських установах (а.с. 24-25).
Однак, в матеріалах справи відсутня ухала суду першої інстанції щодо вирішення заяви про забезпечення позову, що є процесуальним порушенням суду першої інстанції.
Разом з тим, вказане процесуальне порушення не є підставою в порядку ст. 376 ЦПК України для скасування оскаржуваного рішення суду та не впливає на правильність рішення суду першої інстанції по суті спору.
Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції по суті спору не спростовують, що відповідно до статі 376 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 05 вересня 2025 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
Є.П. Євграфова
В.В. Саліхов