04 вересня 2025 року м. Київ
Унікальний номер справи № 753/4175/25
Апеляційне провадження № 22-ц/824/11332/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-Левенця Б.Б.,
суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького району міста Києва від 21 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Колесника О.М., у справі за первісним позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживачів, -
У лютому 2025 року представник АТ «Універсал Банк» - Ушакевич М.П. звернулась до суду з вказаним позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість у розмірі 88 118,70 грн. та судовий збір у розмірі 3 028 грн. (т. 1 а.с. 10).
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що у жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустив новий проект Monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки Monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках Monobank, за заявою клієнтів, встановлюється кредитний ліміт. Особливістю даного проекту є те, що банківське обслуговування встановлюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга проведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає допустимим попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», опубліковані на офіційному сайт банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням URL:https://monobank/ua/terms?file=umovy-2017-11-07.pdf.
19.11.2017 року відповідач звернувся до позивача із анкетою-заявою до договору про надання банківських послуг про відкриття проточного рахунку № НОМЕР_1 та встановлення кредитного ліміту на суму, вказану в мобільному додатку. Клієнт своїм підписом повністю та безумовно прийняв пропозицію банку та погоджується з тим, що анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
Банк свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, зарезервувавши та відкривши поточний рахунок № НОМЕР_1 та встановив кредитний ліміт у розмірі 100 000 грн., що зазначено у довідці про розмір встановленого кредитного ліміту.
Після підписання заяви відповідач взяв на себе зобов'язання оплачувати послуги банку, що виникають у результаті використання платіжних карток, згідно Тарифів. Однак, не дивлячись на взяте на себе зобов'язання, відповідач не дотримується даних умов, а саме не здійснює повернення кредиту у терміни та на умовах, визначених Умовами та Правилами, а також Тарифами.
У зв'язку з порушенням умов договору про надання банківських послуг від 19.11.2017 року зі сторони позичальника перед АТ «Універсал Банк» виникала заборгованість у розмірі 88 118,70 грн., з яких: 88 118,70 грн. - заборгованість за тілом кредиту (т. 1 а.с. 1-10).
06 березня 1015 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника Пашуна С.О. - адвокат Пашун С.О., в якому остання просила в задоволенні позову відмовити (т. 1 а.с. 69-79).
06 березня 2025 року до суду надійшла зустрічна позовна заява від представника Пашуна С.О. - адвокат Пашун С.О., в якій остання просила закрити рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_2 та припинити нарахування відсотків за кредитом по картці № № НОМЕР_3 , скасувати всі нараховані платежі, відсотки та заборгованість по них, які були нараховані ОСОБА_1 з 20.12.2022 по день закриття кредиту; стягнути з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 10 000 грн. (т. 1 а.с. 123-127).
Посилаласьна те, що з метою отримання банківських послуг позивач підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг та відкрив картковий рахунок Монобанк, картка № НОМЕР_3 , рахунок НОМЕР_2 .
По картці № НОМЕР_3 ОСОБА_1 за його заявою було встановлено кредитний ліміт.
07.11.2022 року витрати за кредитним лімітом по картці ОСОБА_1 № НОМЕР_3 , рахунок НОМЕР_2 були закриті, шляхом внесення на рахунок коштів в сумі 71 200,00 грн. та 20.12.2022 року кредитний ліміт ОСОБА_1 було встановлено банком в розмірі 0 грн., тобто кредитна лінія закрита.
Після погашення заборгованості, кредитною карткою ОСОБА_1 більше не користувався, жодних операцій з карткою та або по рахунку не вчиняв, заяви про встановлення кредитного ліміту по картці не подавав.
Згідно з випискою по рахунку, у період часу з 09.04.2024 по 22.01.2025 йде списання відсотків та закінчується списанням судових витрат в розмірі 3028 грн. Судові витрати списані з ОСОБА_1 без доручення ОСОБА_1 , до звернення до суду, без судового рішення та жодних правових підстав.
Однак, стягнення коштів відбулось за рахунок коштів, які йому не належали та при відсутності встановленого кредитного ліміту. Банк самовільно провів списання в несанкціонований мінус операції. Таким чином, на запит виконавця в банк АТ «Універсал Банк», банком було списано з рахунку ОСОБА_1 кошти за рахунок кредитного ліміту, який мав розмір «0».
Тобто, банк прийняв рішення надати за запитом виконавця кредит ОСОБА_1 без відома останнього, що грубо порушує права та інтереси позивача. В подальшому, на цей платіж АТ «Універсал Банк» почав нараховувати проценти за користування кредитом та покладати такі витрати на власника рахунку - ОСОБА_1 .
На підставі вище наведеного, банком було штучно створено неіснуючий борг, має місце істотне погіршення банком вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Умов та правил надання банківських послуг, оскільки є факт здійснення операцій за кредитним рахунком, які ОСОБА_1 не замовлялись, не погоджувались та не оформлялись, що завдало йому істотної шкоди у вигляді зарахування додаткової заборгованості, яку він мав погашати та нарахування відсотків за користування кредитними коштами, які ним не отримувались (т. 1 а.с. 123-127).
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 21 квітня 2025 року первісний позов АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» 88 118,70 грн. заборгованості за кредитним договором від 19.11.2017 року, 3 028 грн. судового збору, а всього стягнуто 91 146,70 грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ «Універсал Банк» про захист прав споживачів - відмовлено (т. 1 а.с. 132-136).
Не погодившись з рішенням районного суду, 05 травня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пашун С.О. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову АТ «Універсал Банк», до ОСОБА_1 відмовити повністю (т. 2 а.с. 1-4).
На обґрунтування зазначала, що рішення суду першої інстанції є неправомірним, винесеним з грубим порушенням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, дійсним обставинам справи.
Судом не досліджено питання щодо підписання відповідачем Умов і Правилами надання банківських послуг, на яких відкривався рахунок відповідачу, а також взагалі сам факт отримання та використання кредитних коштів в сумі 100 000,00 грн.
Надані позивачем за первісним позовом документи не підтверджують факт отримання відповідачем коштів, які заявлені в позові до стягнення, наявність у відповідача заборгованості перед позивачем станом на день розгляду справи у розмірі, який зазначає банк, крім того, ОСОБА_1 не отримувалось повідомлення яке нібито 06.07.2020 року було йому направлено.
Судом першої інстанції залишено поза увагою факт повного погашення заборгованості ОСОБА_1 , яка дійсно мала місце, та помилково покладено в основу оскаржуваного рішення твердження банку щодо того, що «платежі сплачені відповідачем за первісним позовом надходили не на спеціальний рахунок, призначений для погашення заборгованості, а на інші рахунки, що вважаються особистими коштами клієнта і не спрямовуються на погашення боргу», оскільки ніяких інших рахунків ОСОБА_1 не мав і не має, а кошти, як вбачається із наданої виписки по рахунку, зараховувались саме в погашення кредитного ліміту що в свою чергу зменшило заборгованість до «0».
Судом також не надано належну оцінку виписці по рахунку, з якої вбачається що: 07.11.2022 року витрати за кредитним лімітом по картці ОСОБА_1 № НОМЕР_3 , рахунок НОМЕР_2 були закриті в 0,шляхом внесення на рахунок коштів в сумі 71 200,00 грн., що підтверджується долученими до відзиву квитанціями та випискою про рух коштів з рахунку.
20.12.2022 кредитний ліміт ОСОБА_1 було встановлено банком в розмірі 0 грн., тобто кредитна лінія - закрита.
Два роки руху коштів по рахунку ОСОБА_1 не було взагалі, що спростовує твердження позивача за первісним позовом про нібито зарахування оплати не в рахунок погашення кредитних зобов'язань, а в рахунок виконавчих проваджень, адже такі операції мали б бути відображені у виписці по рахунку.
Лише 09.04.2024 відбулось списання на суму 77 302,76 грн. за ініціативою Монобанк.
Судом першої інстанції окрім іншого покладено на ОСОБА_1 обов'язок щодо компенсації судового збору позивачу, проте не взято до уваги, що сума судового збору була списана в односторонньому порядку з його рахунку банком до цього, на що дозвіл банку також не надавався. Така операція також відображена у виписці про рух коштів.
З 09.04.2024 по 22.01.2025 йде списання відсотків та закінчується списанням судових витрат. Судові витрати списані з ОСОБА_1 без доручення ОСОБА_1 , взагалі до звернення до суду, без судового рішення та жодних правових підстав, фактично шахрайським шляхом. Такі дії містять ознаки кримінального правопорушення.
Договору, який би надавав право банку самостійно списувати кошти з рахунку клієнта на власні потреби або документу аналогічного змісту ОСОБА_1 з позивачем за первісним позовом не укладав.
Наголошувала, що з виписки про рух грошових коштів вбачається: Дата операції 20.12.2022,Час операції 12:48:55, Деталі операції: Кредитний ліміт змінено, Залишок після операції: 0.00.
Таким чином, станом на 20.12.2022 борг перед банком був відсутній і в подальшому жодних кредитів не отримувалось.
Звернення стягнення і арешти можуть бути здійснені виключно на майно та кошти, що перебувають у власності боржника. Виконавча служба не має повноважень, що встановлювались би Законом України «Про виконавче провадження», примусово списувати кредитні кошти боржника в рахунок сплати його заборгованості, створюючи ще більшу заборгованість, чи відкривати для погашення боргу на ім'я боржника кредитні ліміти.
Доказів відкриття кредитного ліміту певного розміру по банківському рахунку ОСОБА_1 в період часу після 01.12.2022 року (момент, коли кредитний ліміт було зменшено до нульової ставки) суду не надано.
Банк прийняв рішення надати за запитом виконавця кредит ОСОБА_1 без відома останнього, що грубо порушує права та інтереси позивача.
В подальшому, на цей платіж АТ «Універсал Банк» почав нараховувати проценти за користування кредитом та покладати такі витрати на власника рахунку - ОСОБА_1 .
В «Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг» затвердженій постановою НБУ від 29 липня 2022 року № 163 вказано наступне:Розділ V. Порядок виконання надавачами платіжних послуг заходів щодо арешту коштів на рахунках платників. 78. Надавач платіжних послуг платника відмовляє в прийнятті до виконання платіжних інструкцій платника відповідно до пунктів 12, 27 розділу I цієї Інструкції, якщо на рахунку арештована сума коштів менша, ніж та, що зазначена в документі про арешт коштів. 80...Надавач платіжних послуг платника в разі надходження платіжної інструкції стягувача за іншим документом про арешт коштів, ніж той, для забезпечення виконання якого накладено арешт, і на цьому рахунку немає інших (крім арештованих) коштів відмовляє в прийнятті її до виконання відповідно до пунктів 12, 27 розділу цієї Інструкції. Надавач платіжних послуг платника в разі надходження платіжної інструкції стягувача за тим документом про арешт коштів, для забезпечення виконання якого на кошти платника накладено арешт, виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.
Таким чином, позивач за первісним позовом не виконав вимог означеної вище інструкції.
Звертала увагу суду апеляційної інстанції, що розрахунок заборгованості, на який посилається позивач та суд в оскаржуваному рішенні, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позові, а отже не є належним доказом наявності заборгованості. Заявленої до стягнення суми ОСОБА_1 не отримував і заборгованості перед позивачем за первісним позовом немає.
Наявність кредитних відносин з позивачем за первісним позовом на заявлену суму, надання ОСОБА_1 кредитних коштів та заборгованість, що заявлена до стягнення, не підтверджена жодним належним доказом, а тому позовні вимоги АТ «Універсал Банк» задоволенню не підлягають (т. 2 а.с. 1-4).
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази.
Позивач АТ «Універсал Банк» про розгляд справи апеляційним судом 04 вересня 2025 року був сповіщений 18 червня 2025 року повідомленням до Електронного кабінету в ЄСІТС Банку. Відповідач ОСОБА_1 про розгляд справи апеляційним судом 04 вересня 2025 року був сповіщений на зазначену ним адресу, про що є відмітка працівників пошти про вручення 20 червня 2025 року адресату поштового повідомлення. Крім того, ОСОБА_1 про розгляд справи апеляційним судом 04 вересня 2025 року був сповіщений 18 червня 2025 року повідомленням його представника - адвоката Пашун С.О. до Електронного кабінету в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації такого повідомлення (т. 2 а.с. 28-31).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).
Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Задовольняючи первісні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у межах укладеного договору Банк у повному обсязі виконав покладені на нього договірні зобов'язання, зокрема відкрив та активував поточний рахунок клієнта з індивідуальним номером НОМЕР_1 . Однак, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, у зв'язку з чим відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем заборгованість відповідача за кредитом складає 88 118,70 грн. За період з 07.10.2019 року по 03.05.2020 року у ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» існувала заборгованість та станом на 03.05.2020 року становила 103089,79 грн., саме за тілом кредиту. В період користування відповідачем за первісним позовом поточного рахунку № НОМЕР_1 було неодноразово накладено арешт на вказаний рахунок в рамках виконавчих проваджень на виконання вимог постанов про арешт коштів: Постанова про арешт коштів №asvp-402954 від 04.05.2020 (216158.17 UAH), ВП №59954510; Постанова про арешт коштів №asvp-2333529 від 11.05.2021 (216058.17 UAH), ВП №65341911; Постанова про арешт коштів №asvp-3797575 від 16.11.2021 (1267.80 UAH), ВП №66112250; Постанова про арешт коштів Вх. № 8183 від 20.07.2022 (7467270,80 грн.) ВП №00080003; Постанова про арешт коштів №asvp-4969819 від 09.08.2022 (7467270.80 UAH), ВП №69587479. Так, відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», банк зобов'язаний невідкладно виконати постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника, що й було зроблено в установленому порядку АТ «Універсал Банк» та направлено ОСОБА_1 push-повідомлення через мобільний застосунок банку про накладення арешту та обмеження в розпорядженні коштами на його рахунку. Як стверджує ОСОБА_1 , 07.11.2022 року ним була погашена заборгованість за кредитним лімітом. Однак, згідно з пунктом 4.3.14 Умов і правил надання банківських послуг, у разі наявності заборгованості клієнта на дату накладення арешту на поточний рахунок, Банк має право перенести облік заборгованості на окремий рахунок кредитної заборгованості. Так, відповідно до п. 4.3.14 Умов і правил надання банківських послуг, 06.07.2020 року ОСОБА_1 було направлено повідомлення, в якому було зазначено: «Для вашої зручності та уникнення штрафів за кредитом ми перенесли всю суму заборгованості на рахунок з ідентифікатором НОМЕР_5 », в зв'язку з чим платежі сплачені відповідачем за первісним позовом надходили не на спеціальний рахунок, призначений для погашення заборгованості, а на інші рахунки, що вважаються особистими коштами клієнта і не спрямовуються на погашення боргу, в зв'язку з чим у ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитом за період з 07.10.2019 року по 03.12.2024 року в розмірі 88 118,70 грн. Таким чином, позивачем обґрунтовано зазначено про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника заборгованості за кредитним договором у розмірі 88 118,70 грн.
Колегія суддів погодилась з даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі -частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Звертаючись до суду з позовними вимогами, АТ «Універсал Банк» посилалося на те, що 19.11.2017 року з ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, на підставі якого відповідачу наданий кредит у розмірі 100 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок № НОМЕР_1 , тому просив стягнути з відповідача заборгованість за вказаним договором за тілом кредиту у розмірі 88 118,70 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 19.11.2017 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, у якій зазначено: «Прошу відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні на моє ім'я ОСОБА_1 та встановити кредитний ліміт на суму, вказануу додатку, відповідно до умов договору та наведених нижче умов» (т. 1 а.с. 17).
Анкета-заява містить детальну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема дату його народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу. В анкеті-заяві містяться фото паспорта ОСОБА_1 .
Погодився з тим, що ця Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Таблицею обчислення вартості кредиту і Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого підтверджує та зобов'язався виконувати його умови (п. 2 Анкети-заяви).
Підписанням цього договору підтвердив, що він ознайомлений з Умовами та правил надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники в мобільному додатку, вони зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, беззастережно погодився з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погодився з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту банк повідомляє шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток (пункт 3 Анкети-заяви).
Засвідчив генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем відповідним йому відритим ключем, що буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису в мобільному додатку з метою засвідчення дій згідно з Договором. Визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що усі наступні правочини ( в тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного цифрового підпису (п. 6 Анкети-заяви).
Згідно з п. 11 Анкети-заяви усе листування щодо цього договору відповідач просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.
До Анкети-заяви банком було долучено роздруківку Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, затверджених рішенням Правління ПАТ «Універсал Банк» протокол № 39 від 09.11.2017 року (т. 1 а.с. 25-41); роздруківку паспорту споживчого кредиту картки monobank (т. 1 а.с. 42-44), роздруківку тарифів (а.с. 41-42), роздруківку таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача (а.с. 44); завірену позивачем копію паспорта відповідача (т. 1 а.с. 18-19); завірену позивачем копію ідентифікаційного коду відповідача (т. 1 а.с. 20); виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо АТ «Універсал Банк» (т. 1 а.с. 48) та статут АТ «Універсал Банк» (т. 1 а.с. 46-47).
Згідно з довідкою про розмір встановленого кредитного ліміту від 10 січня 2025 року, 19.11.2017 року ОСОБА_1 в АТ «Універсал Банк» відкрито поточний рахунку № НОМЕР_1 у гривні шляхом підписання анкети-заяви до договору. Розмір встановленого кредитного ліміту по поточному рахунку № НОМЕР_1 становить 100 000 грн. (т. 1 а.с. 16).
Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 19.11.2017 року, укладеного між Універсал Банк та ОСОБА_1 , станом на 03.12.2024 року заборгованість відповідача за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 88 118,70 грн. (т. 1 а.с. 12-15).
З деталізованої виписки про рух коштів по картці ОСОБА_1 за договором №б/н від 19.11.2017 року, вбачається, щовідповідач активно користувався кредитними коштами та періодично вносив кошти на погашення кредиту(т. 1 а.с. 193-222).
Відтак, подані позивачем докази у сукупності підтверджують як факт укладання договору, так і подальше отримання відповідачем грошових коштів (на умовах кредитного ліміту) й активне їх використання.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що з виписки про рух коштів вбачається, що відповідачем сплачувались кошти на погашення заборгованості, в тому числі й за нарахованими процентами, а відтак, можна дійти висновку, що процентна ставка між сторонами була погоджена.
Заперечуючи проти первісних позовних вимог, відповідач ОСОБА_1 посилався на те, що 07.11.2022 року заборгованість за кредитним лімітом по його картці № НОМЕР_3 , рахунок НОМЕР_2 , була закрита шляхом внесення на рахунок коштів в сумі 71 200 грн. та 20.12.2022 року кредитний ліміт ОСОБА_1 було встановлено банком в розмірі 0 грн., відтак, вважав, що кредитна лінія - закрита. Вказував, що після погашення заборгованості, кредитною карткою ОСОБА_1 більше не користувався, жодних операцій з карткою та або по рахунку не вчиняв, заяви про встановлення кредитного ліміту по картці не подавав.
На підтвердження викладеного, до суду першої інстанції було надано квитанцію № ЕР7С-РК1Х-0В48-ТХ35 від 07.11.2022 року та виписку про рух коштів по картці (а.с. 84-85, 86, 89).
Сторона позивача за первісним позовом не заперечувала факту сплати відповідачем суми коштів у розмірі 71 200 грн., однак, позивач вказував, що в період користування відповідачем за первісним позовом поточним рахунком № НОМЕР_1 було неодноразово накладено арешт на вказаний рахунок в рамках виконавчих проваджень на виконання вимог постанов про арешт коштів. Зокрема, 05.04.2024 року до банку надійшла платіжна вимога від приватного виконавця Павлюка Н.В. на суму 215 253,72 грн. для виконання виконавчого листа № 753/16149/17, виданого 12.07.2019 року Дарницьким районним судом м. Києва. 09.04.2024 року банку виконав платіжну вимогу, списавши з рахунку відповідача 77 312,63 грн.
Так, з виписки з рахунку відповідача № НОМЕР_2 , вбачається, що відповідачем були внесені кошти на вказаний рахунок, зокрема, 11.07.2022 у розмірі 71 200 грн. та станом на 20.12.2024 року сума заборгованості становила 0 грн. Разом з тим, 09.04.2024 відбулось списання на суму 77 302,76 грн. за ініціативою Монобанк. Станом на 03.12.2024 року у відповідача за кредитним договором виникла заборгованість, яка становить 88 118,70 грн. (т. 1 а.с. 193-222).
Згідно з квитанцією від 09.04.2024 року, АТ «Універсал Банк» було перераховано на користь Павлюка Н.В. 77 312,63 грн., призначення платежу: част. стягнення за ВП № 65342922 з виконання виконавчого документу, виконавчий лист № 753/16149/17 виданий 12.07.2019; платник: ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 131).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався на незаконність дій Банку щодо списання коштів з рахунку клієнта в розмірі 77 302,76 грн. на вимогу приватного виконавця щодо виконання виконавчого листа № 753/16149/17.
Однак, суд апеляційної інстанції відхиляє вказані доводи, оскільки правомірність дій банку щодо списання коштів з рахунку клієнта на вимогу приватного виконавця щодо виконання виконавчого листа № 753/16149/17 не є предметом позову в даній справі, ОСОБА_1 в зустрічному позові таких вимог не заявляв.
Разом з тим, стороною позивача на підтвердження факту заборгованості надано до суду належні та допустимі докази, зокрема, виписку по рахунку та розрахунок заборгованості, проте, відповідачем наявність такої заборгованості не спростована.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 4.3.14 Умов і правил надання банківських послуг, Банк має право у разі накладення арешту на грошові кошти, розміщені на рахунку клієнта або отримання платіжної вимоги на примусове списання коштів з рахунку клієнта при наявності у клієнта заборгованості по кредиту звернути стягнення на суму коштів клієнта, що зараховується на рахунок клієнта (т. 1 а.с. 31, зворот).
Доказів на підтвердження того, що позивачем надано суду витяг з Умов та Правил в редакції, яка є відмінною від тої, з якою був обізнаний відповідач та погодився виконувати їх умови матеріалами справи не містять й відповідачем такі обставин не заперечувались.
Позивачем надано докази (копію анкету-заяву), в якій відповідач підтвердив, що ознайомився з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов'язався виконувати його умови. Факт отримання усієї вказаної інформації підтверджено електронний цифровим підписом відповідача.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а інші доводи, викладені в ній, відхиляються як необґрунтовані.
Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дарницького району міста Києва від 21 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 05 вересня 2025 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
Є.П. Євграфова
В.В. Саліхов