Справа № 753/8662/25 суддя в І-й інстанції Маркєлова В.М.
Провадження № 33/824/4331/2025 суддя в ІІ-й інстанції Фінагеєв В.О.
Категорія: ст. 124 КУпАП
Іменем України
01 вересня 2025 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Фінагеєв В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 30 липня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , за ст. 124 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 19 квітня 2025 року серії ЕПР 1 №305483, вбачається, що 19 квітня 2024 року, о 15 годині 25 хвилин, за адресою: м. Київ, вулиця шосе Харківське, 68, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Honda», д.н.з. НОМЕР_2 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, при зміні напрямку руху, при перестроюванні не надав перевагу в русі транспортному засобу марки «BMW», д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався по зустрічній смузі ліворуч прямо та скоїв з ним зіткнення. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вказаними діями, водій ОСОБА_1 порушив п.10.1 та п. 2.3.б ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 30 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальностіОСОБА_1 закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Ухвалюючи оскаржувану постанову, місцевий суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. У зв'язку зі спливом строку притягнення до відповідальності, провадження у справі підлягає закриттю на підставі ст. 38 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову місцевого суду, закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що висновки зроблені судом першої інстанції без дотримання вимог закону, що призвело до порушення приписів КУпАП щодо процесуальних прав, неправильного встановлення обставин ДТП та неправильного застосування положень Правил дорожнього руху. 14 травня 2025 року було заявлено клопотання про направлення матеріалів справи на доопрацювання до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції НПУ з підстави, що протокол про вчинення адміністративного правопорушення серії ЕПР1 №305483 від 19 квітня 2025 року не був підписаний посадовою особою, яка його склала. Дане клопотання було проігноровано і не розглядалось судом першої інстанції, в постанові від 30 липня 2025 року зазначено, що постановою від 14 травня 2025 року суд відмовив у задоволенні клопотання в частині надіслання матеріалів справи на доопрацювання як у необґрунтованому, що не відповідає дійсності та матеріалам справи. Не відповідає дійсності і посилання суду першої інстанції на клопотання захисника ОСОБА_1 про закриття провадження у справі без зазначення підстав закриття, що не міститься в матеріалах справи. Місцевим судом було задоволено клопотання про призначення судової експертизи, однак не були поставлені запитання, які б мали бути доказом у справі, на підставі яких суд першої інстанції встановив би дійсні обставини по справі. Судову експертизу не було проведено з незрозумілих причин, внаслідок чого судом зроблено безпідставний висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення. Після самостійного звернення до судового експерта для надання висновку з питань, які були поставлені постановою Дарницького районного суду міста Києва від 14 травня 2025року, такий висновок було виготовлено 01 серпня 2025 року, тобто після розгляду справи про адміністративне правопорушення. Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини не відповідають дійсності, інспектор поліції неналежно оформив матеріали справи, діяв протиправно за відсутності належних повноважень, ним не було встановлено та об'єктивно досліджено обставини ДТП, фабула протоколу та схема місця ДТП не відповідають дійсному механізму ДТП.
Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність учасника дорожнього руху за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Отже, диспозиція статті 124 КУпАП не встановлює певних правил поведінки, а посилається на інші норми законодавчих актів, у даному конкретному випадку на п.п. 2.3 Б, 10.1, 10.3 ПДР України. Тому, розглядаючи дану категорію справ, суд має вирішити питання щодо винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у межах порушення вимог п.п.2.3 Б, 10.1, 10.3 ПДР України, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Згідно положень п. 10.1 ПДР України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
З п. 10.3 ПДР України вбачається, що разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.
В п. 2.3. «б» ПДР вказано, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
У ході розгляду справи ОСОБА_1 свою вину у порушенні пунктів 10.1, 10.3 та 2.3.б Правил дорожнього руху та вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. Зазначив, що рухаючись по вул. Харківське шосе у напрямку вулиці Тростянецької, побачив, що попереду ввімкнувся червоний сигнал світлофора та знизив швидкість, і в цей момент відчув сильний удар у задню частину свого автомобіля, від якого його автомобіль перетнув подвійну суцільну смугу і його розвернуло на 180 градусів.
Потерпілий ОСОБА_3 та його захисник адвокат Доценко В.О., під час судового засідання зазначили, що постанова місцевого суду стосовно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.
Так, висновки місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення при зазначених у постанові обставинах ґрунтуються на зібраних у справі та перевірених у судовому засіданні доказах, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №305483 від 19 квітня 2025 року, в якому зазначені обставини вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП ОСОБА_1 ;
- схемою місця ДТП;
- письмовими поясненнями учасників ДТП від 19 квітня 2025 року;
- відеозаписом моменту ДТП наданим ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги в частині не підписання посадовою особою протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №305483 від 19 квітня 2025 року є безпідставними, оскільки факт складення протоколу та його оформлення поліцейським за допомогою технічних засобів є очевидним. Протокол про адміністративне правопорушення складений у відповідності до вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України № № 1376 від 06.11.2015 року.
Крім того, не підписання працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення, який ним був складений та зміст якого відповідає вимогам ч. 1 ст. 256 КУпАП, ніяким чином не спростовує вину ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху, а відтак і у вчиненні ним правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
З наданого суду відео, вбачається, що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Honda», д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись в м. Києві по вулиці шосе Харківське, 68 в крайній правій смузі, розпочав маневр перестроювання з своєї смуги руху через другу смугу руху в крайню ліву смугу руху, з якої зразу ж намагався здійснити розворот через двойну суцільну лінію розмітки.
При цьому водій ОСОБА_1 грубо порушив ряд пунктів правил дорожнього руху, серед яких п. 10.3 ПДР України вбачається, в порушення вимог якого він не надав дорогу автомобілю «BMW», д.н.з. НОМЕР_3 , що рухався, в попутному напрямку в лівій крайній смузі руху.
Посилання захисника ОСОБА_1 на порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля «BMW», д.н.з. НОМЕР_3 , а саме перевищення ним дозволеної швидкості руху є безпідставним, оскільки даний автомобіль рухався в своїй смузі руху, в дозволеному напрямку, мав абсолютну перевагу в русі і у відповідності до п. 1.4 ПДР мав повне право розраховувати, що жоден з учасників дорожнього руху не створить йому перешкод.
Крім того п. 10.3 ПДР, який водій ОСОБА_1 зобов'язаний був виконувати, вказує на його обов'язок надати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.
Зі змісту даного пункту правил, вбачається, що обов'язок надати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку водій має намір перестроїтися є безумовним і не залежить від швидкості руху транспортного засобу у смузі, на яку мав намір перестроїтися ОСОБА_1 .
Іншими словами водій ОСОБА_1 повинен був надати дорогу автомобілю «BMW», д.н.з. НОМЕР_3 не залежно від швидкості руху останнього.
Отже, вина ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху, передбачених п. п.п. 2.3 Б, 10.1, 10.3, а відтак і у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП є очевидною. Саме порушення водієм ОСОБА_1 зазначених пунктів правил дорожнього руху перебувають в причинному зв'язку з наслідками, що настали у вигляді пошкодження транспортних засобів.
Апеляційна скарга не містить інших доводів, які б вказували на незаконність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності чи відсутність його вини у вчиненні даного правопорушення.
Апеляційний суд керується висновком ЄСПЛ, зроблений ним у справі «Серекін та інші проти України» від 10.02.2010 року, де в п. 51 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд приходить до висновку, що місцевий суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження ОСОБА_1 з приводу відсутності в його діях ознак правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та спростовуються сукупністю досліджених доказів у справі про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності.
Враховуючи зазначене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушень місцевим судом норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, які б мали своїм наслідком скасування постанови, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 30 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення виготовлене 05 вересня 2025 року.
Суддя В.О. Фінагеєв