Миколаївської області
Справа №477/868/25
Провадження №2/477/1006/25
05 серпня 2025 року м. Миколаїв
Вітовський районний суд Миколаївської області
у складі: головуючого у справі судді - Саукової А. А.,
за участі секретаря судового засідання - Хлибової .Є.
розглянувши у судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " ФК КЕШ ТУ ГОУ" » до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
Представник позивача - Пархомчук С. В. звернувся до суду через систему «Електронний суд» з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 10440,00 грн.
В обгрунтування позову зазначив, що 01.02.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 175800 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір, відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору. Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 2000,00 гривень; дата надання кредиту: 01.02.2021 року: строк кредиту- 30 днів; стандартна процентна ставка - 2 % в день або 730 % річних. Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 13.01.2025 року загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 10440,00 грн., яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 2000,00 гривень, простроченої заборгованості за процентами в розмірі 8440.00 грн
Згідно п. 2.4. Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом. На виконання вимог п. 2.4. кредитного договору відповідачем були зазначені реквізити платіжної банківської карти № НОМЕР_1 для перерахування кредитних коштів (ч. 7 кредитного договору). На підтвердження виконання Товариством п. 2.4 Кредитного договору, позивач надає інформаційну довідку ТОВ «Платежі онлайн» від 24.02.2025 року, відповідно до якої 01.02.2021 року на картковий рахунок Відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 2000,00 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що являється доказом видачі кредитних коштів.
28.10.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладений договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 року до договору факторингу №01-28/10/2021, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до відповідача, у зв'язку з чим просило стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором.
У відзиві відповідач проти позову заперечував, посилався на те, що не був повідомлений про відступлення права грошової вимоги, до позову не долучені розрахунки заборгованості, виписка по особовому рахунку не містить номеру особового рахунку, періоду кредитування, відсоткової ставки, не зазначена сума комісії, безпідставність нарахування відсотків після строку кредитування, завищення розміру адвокатських витрат, разом з позовом та додатками позивачем йому не був надісланий кредитний договір, просив застосувати строк позовної давності до позовних вимог.
У відповіді на відзив представник позивача посилався на підтвердження укладення кредитного договору з застосуванням відповідачем електронного підпису, доведеність факту отримання кредитних коштів, зазначав про те, що строк позовної давності не сплинув, оскільки був продовжений через запровадження карантину та введення воєнного стану, згідно п.12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.
В запереченні на відповідь на відзив відповідач зазначав про недоведеність факту передачі прав вимоги до позивача, наполягав на доводах, викладених у відзиві.
У додаткових поясненнях представник позивача зазначав про доведеність переходу до позивача права вимоги до відповідача на підставі договору факторингу від 28 жовтня 2021 року.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі.
У судове засідання відповідач не з'явився, в запереченні на відповідь на відзив надав клопотання про розгляд справи без його участі
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 01 лютого 2021 року між первісним кредитором ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 175800.
Відповідно до п.1 кредитного договору кредитор ТОВ «ЗАЙМЕР» надав відповідачу кредит в сумі 2000,00 грн. строком на 30 днів, тобто, до 02 березня 2021 року, зі сплатою процентів у розмірі 2 % на добу, тип процентної ставки - фіксована.
Відповідно до п. 4.3. договору, у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2. цього договору та/або в додатку(ах) до цього даного договору, клієнт зобов'язаний виплатити Товариству пеню в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання умов цього договору, починаючи з першого дня прострочення. При цьому пеня нараховується до дня повного погашення заборгованості за Договором включно, але в будь-якому випадку не більше 100 (ста) календарних днів.
Відповідачем даний договір, а також додаток №1 до договору, який містить графік розрахунків та орієнтовну сукупну вартість кредиту, підписаний аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора, що підтверджено довідкою про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 .
На підтвердження виконання ТОВ «ЗАЙМЕР» своїх зобов'язань за кредитним договором, позивач надав суду інформаційну довідку ТОВ «ПРОФІТГІД», яким підтверджено перерахування 01 лютого 2021 року на картковий рахунок відповідача, зазначений ним у кредитному договорі, кредитні кошти в сумі 2000,00 грн.
28 жовтня 2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладений договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 року до договору факторингу №01-28/10/2021, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до відповідача.
Станом на 13 січня 2025 року заборгованість за кредитом відповідачем не погашена, що підтверджується випискою з особового рахунку за кредитним договором.
За правилами статей 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статі 611 ЦК України).
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 638 цього ж Кодексу, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Частинами 1, 2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Дослідженими судом доказами підтверджується виконання первісним кредитором своїх зобов'язань за договором у повному обсязі та надання відповідачу кредитних коштів на умовах, передбачених договором.
Між тим, в порушення умов кредитного договору, відповідач свої зобов'язання з повернення кредиту не виконав, внаслідок чого має заборгованість в розмірі - 3200грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі - 2000,00 грн. та заборгованості по відсотках в розмірі - 1200,00 грн., яка нічим не спростована.
Позивач у позові просить стягнути з відповідача прострочену заборгованість за процентами в розмірі 8440 грн. Разом з тим, з долученого до відповіді на відзив розрахунку заборгованості вбачається, що зазначена сума складається з відсотків по кредиту в розмірі 1200грн. та 7240грн. прострочених відсотків.
Разом з тим, 1200грн. відсотків по кредиту відповідає графіку розрахунків та орієнтовній сукупній вартості кредиту з урахуванням фіксованої процентної ставки за день користування 2 % протягом строку кредитування - 30 днів, узгодженою сторонами у договорі (тобто, 40 грн на день).
Що стосується прострочених відсотків в розмірі 7240грн., то згідно розрахунку заборгованості, вони нараховувались також по 40грн. в день до 30 серпня 2021 року, тобто поза межами строку кредитування. При цьому умови щодо пролонгації/автопролонгації умови договору не містять.
Отже, суд приходить до висновку про недоведеність вимог позивача в частині стягнення відсотків у розмірі 7240грн., у зв'язку з чим в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Щодо посилання на пропуск позивачем строків позовної давності, суд зазначає, що відповідно до п. 1.2 кредитного договору, він діє 30 днів, до 02 березня 2021 року, отже загальний строк позовної давності, який складає три роки, мав сплинути 02 березня 2024 року. Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (№211), запроваджено з 12.03.2020 р. до 22.05.2020 р. на всій території України карантин. У подальшому його було неодноразово продовжено (востаннє Постанова Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 р, якою продовжено карантин до 30.06.2023). 30.03.2020 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (№ 540-IX), відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 12, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Отже строки звернення позивача з позовом до суду не є пропущеними.
Щодо питання про розподіл судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
На підтвердження понесених витрат про надання правничої допомоги позивачем наданий договір про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року, додаткову угоду від 27 грудня 2024 року про продовження строку дії договору до 31 грудня 2025 року, акт про отримання правової допомоги від 28 липня 2025року на суму 10500грн., платіжну інструкцію № 39486.
Суд звертає увагу, що договір про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року є типовим та не містить положень про надання правової допомоги лише за даним позовом, а зважаючи на продовження його дії до 31 грудня 2025 року, свідчить про системне надання аналогічних послуг за типовими позовами.
Враховуючи обсяг та характер виконаної адвокатом роботи, враховуючи складність даної справи, яка була призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, зважаючи на принципи співмірності судових витрат та співвідношення їх розміру до предмета позову, суд дійшов висновку про обгрунтованість витрат на правничу допомогу у сумі 5000грн., а враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення витрати на правничу допомогу в розмірі 1532грн.50коп.
Також, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі - 742грн.47коп.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 280-281 ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю " ФК КЕШ ТУ ГОУ" до ОСОБА_1 , - задовольнити частково.
Стягнути з відповідача - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд.82, офіс 7; код ЄДРПОУ: 42228158) заборгованість за кредитним договором № 175800 від 01.02.2021 року в загальному розмірі 3200 ( три тисячі двісті) грн. 00 коп., яка складається з: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 2000,00 грн. та заборгованості по відсотках в розмірі 1200,00 грн.
Стягнути з відповідача - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд.82, офіс 7; код ЄДРПОУ: 42228158) витрати на правничу допомогу в розмірі 1532 грн 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " ФК КЕШ ТУ ГОУ" судовий збір в сумі 742, 47 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд.82, офіс 7; код ЄДРПОУ: 42228158.
відповідач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя А.А.Саукова