Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
05 вересня 2025 р. № 520/15061/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шляхова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд. 158 Б, м. Запоріжжя, Запорізька обл., Запорізький р-н, 69005, код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 12.03.2025 № 204650024282, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового (трудового) стажу, що дає право на призначення грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій згідно з п. 7.1 Прикінцевих положень Закону №1058, періоди роботи:
- з 05.12.1981 по 01.07.1982 - санітар у КЗОЗ "Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мешанінова";
- з 03.07.1982 по 20.09.1982 - санітар у КЗОЗ "Харківська міська дитяча лікарня №5";
- з 01.09.1981 по 01.10.1982 - навчання в Харківському медичному училищі №2;
- з 19.11.1984 по 01.08.1985 - підготовче відділення Харківського медичного інституту;
- з 01.08.1985 по 29.06.1991 - навчання в Харківському медичному інституті;
- з 01.06.2001 по 03.08.2001 - лікар-нарколог (по сумісництву) у КЗОЗ "Міська клінічна наркологічна лікарня №9".
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 12.03.2025 № 204650024282 про відмову у виплаті грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 відкрито спрощене провадження у вказаній адміністративній справі та запропоновано відповідачам надати відзив на позовну заяву, позивачу - відповідь на відзив.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надав до суду відзив на позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що відсутні правові підстави для зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити певні дії, оскільки заява ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не розглядалася та не вчинялося будь-яких дій або бездіяльності щодо позивача.
Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якій просив суд задовольнити позовні вимоги.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надав до суду відзив на позов, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зазначив, що у позивача відсутній необхідний стаж для призначення допомоги відповідно до п. 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Представник позивача, не погоджуючись з доводами відзиву, надав відповідь на відзив, в якій додатково аргументував вимоги позовної заяви та просив суд їх задовольнити.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши викладені сторонами обставини справи та надані на їх підтвердження докази, суд прийшов до наступного.
Позивач 24.02.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою (вх. №6487/С-2000-25 від 27.02.2025) про виплату ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день її призначення.
За принципом екстериторіальності заяву разом з додатками передано для розгляду Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 12.03.2025 № 204650024282 Позивачу відмовлено в нарахуванні грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день її призначення, у зв'язку з тим, що відповідно до документів, наявних в електронній пенсійній справі заявника, спеціальний стаж роботи ОСОБА_1 на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е-ж» ст. 55 Закону №1788 складає 31 рік 1 місяць 18 днів (періоди роботи з 29.09.1987 по 16.10.1995 та з 04.08.2001 по 31.08.2024), що не відповідає вимогам п.7.1 Прикінцевих положень Закону №1058.
Не погоджуючись із зазначеним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Разом із цим, статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (надалі - Закон № 1788-ХІІ) передбачено призначення трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Перелік №909).
Згідно з Переліком №909 до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальних органах Держсанепідслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), діагностичних центрах.
Відповідно до примітки 3 Переліку №909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років пенсії за вислугу років, відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
Постановою Кабінету Міністрів України №1191 від 23.11.2011 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок №1191).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію (п.5 Порядку №1191).
Правову позицію щодо права особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій висловив Верховний Суд у справі №234/13835/17 від 13 березня 2018 року в якій зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV будь-якого іншого виду пенсії.
Правова позиція аналогічного змісту викладена Верховним Судом у постановах від 02.03.2020 у справі №175/4086/16-а, від 28.04.2020 у справі №678/941/17, від 12.03.2019 у справі №127/9277/17 та іншим.
Отже, визначальними для виплати особі грошової допомоги є такі умови:
1) наявність пенсійного віку, передбачений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
2) праця в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
3) страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
3) неотримання до звернення за вказаною грошовою допомогою будь-якої пенсії.
Відповідно до статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року №1788-XII (надалі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення та статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктом 1 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку № 637).
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 05.12.1981 - 01.07.1982: санітар у КЗОЗ "Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мешанінова"; 03.07.1982 - 20.09.1982: санітар у КЗОЗ "Харківська міська дитяча лікарня №5"; 01.09.1981 - 01.10.1982: навчання в Харківському медичному училищі №2; 19.11.1984 - 01.08.1985: підготовче відділення Харківського медичного інституту; 01.08.1985 - 29.06.1991: навчання в Харківському медичному інституті; 01.06.2001 - 03.08.2001: лікар-нарколог (по сумісництву) у КЗОЗ "Міська клінічна наркологічна лікарня №9".
Суд зазначає, що відповідальність за ведення трудової книжки щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців. Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист.
Отже, вказані періоди роботи позивача належить до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років та відповідно надає право на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону №1058-IV.
Поряд з цим, судом встановлено, що відповідачем безпідставно не зараховано до такого стажу періоди роботи позивача з 05.12.1981 по 01.07.1982 - санітар у КЗОЗ "Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мешанінова"; з 03.07.1982 по 20.09.1982 - санітар у КЗОЗ "Харківська міська дитяча лікарня №5"; з 01.09.1981 по 01.10.1982 - навчання в Харківському медичному училищі №2; з 19.11.1984 по 01.08.1985 - підготовче відділення Харківського медичного інституту; з 01.08.1985 по 29.06.1991 - навчання в Харківському медичному інституті; з 01.06.2001 по 03.08.2001 - лікар-нарколог (по сумісництву) у КЗОЗ "Міська клінічна наркологічна лікарня №9".
В оскаржуваному рішенні відповідача будь-яких пояснень щодо неврахування вказаних періодів роботи до стажу позивача відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На підставі п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління ПФУ 25.11.2005 за №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Водночас, матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем своїх повноважень щодо отримання додаткових документів/надання позивачу допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу. Відповідач, відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу відповідного періоду роботи позивача, будь-яких додаткових документів від нього не вимагав, жодних дій по їх самостійному отриманню не вчиняв.
Суд вважає, що в даному випадку, позивач не може бути позбавлений свого права на зарахування до страхового стажу спірного періоду, позаяк зі свого боку позивач вчинив всі залежні від нього дії та надав усі можливі і наявні у нього документи.
Матеріали справи свідчать, що позивач з урахуванням оскаржуваного періоду (загалом понад 40 календарних років) працював на посадах, які дають право на призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З огляду на встановлені в ході розгляду обставини справи, на переконання суду, відповідач, відмовляючи у призначенні позивачу грошової допомоги, передбаченої п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" діяв непропорційно заявленій легітимній меті, такі дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо. У свою чергу, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 12.03.2025 № 204650024282, згідно з яким позивачу відмовлено у виплаті такої допомоги не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, протиправне і підлягає скасуванню.
Водночас належним, повним і ефективним способом захисту і відновлення порушених прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивача у спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача зарахувати до страхового (трудового) стажу, що дає право на призначення грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій згідно з п. 7.1 Прикінцевих положень Закону №1058, періоди роботи з 05.12.1981 по 01.07.1982 - санітар у КЗОЗ "Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мешанінова"; з 03.07.1982 по 20.09.1982 - санітар у КЗОЗ "Харківська міська дитяча лікарня №5"; з 01.09.1981 по 01.10.1982 - навчання в Харківському медичному училищі №2; з 19.11.1984 по 01.08.1985 - підготовче відділення Харківського медичного інституту; з 01.08.1985 по 29.06.1991 - навчання в Харківському медичному інституті; з 01.06.2001 по 03.08.2001 - лікар-нарколог (по сумісництву) у КЗОЗ "Міська клінічна наркологічна лікарня №9" та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до приписів ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд. 158 Б, м. Запоріжжя, Запорізька обл., Запорізький р-н, 69005, код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 12.03.2025 № 204650024282, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового (трудового) стажу, що дає право на призначення грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій згідно з п. 7.1 Прикінцевих положень Закону №1058, періоди роботи:
- з 05.12.1981 по 01.07.1982 - санітар у КЗОЗ "Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мешанінова";
- з 03.07.1982 по 20.09.1982 - санітар у КЗОЗ "Харківська міська дитяча лікарня №5";
- з 01.09.1981 по 01.10.1982 - навчання в Харківському медичному училищі №2;
- з 19.11.1984 по 01.08.1985 - підготовче відділення Харківського медичного інституту;
- з 01.08.1985 по 29.06.1991 - навчання в Харківському медичному інституті;
- з 01.06.2001 по 03.08.2001 - лікар-нарколог (по сумісництву) у КЗОЗ "Міська клінічна наркологічна лікарня №9".
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд. 158 Б, м. Запоріжжя, Запорізька обл., Запорізький р-н, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Шляхова