Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
05 вересня 2025 року № 520/29109/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В. розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057 ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування вимоги і рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС в Харківській області Форми “Ф» №0010178-1310-2040 від 09 жовтня 2024 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Харківській області №3841/20-40-24-03-06 від 08 серпня 2024 року про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Харківській області поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову позивачем вказано, що відповідачем протиправно анульовано реєстрацію та виключено фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку. Також позивачем зазначено, що контролюючим органом протиправно нараховано податковий борг та висунуто податкову вимогу.
Ухвалою суду від 04.11.2024 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.
Копію ухвали та позовної заяви з додатками судом направлено відповідачу у його електронний кабінет "Електронного суду", про що в матеріалах справи міститься довідка про доставку документа.
Представником відповідача засобами програмного забезпечення "Електронний суд" подано відзив на позовну заяву, де останній проти висунутих вимог заперечував та зазначив, що скасування реєстрації та виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку здійснено на підставі та у порядку передбаченому чинним законодавством, а податковий борг нараховано правомірно. Відтак, на думку контролюючого органу, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та заперечень проти нього, суд встановив наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), відповідно до Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (додається), з 24.07.2023 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Харківській області реєстраційний номер: 2010350000000359194. Позивача з 01.08.2023 включено до Реєстру платників єдиного податку платником другої групи зі ставкою 20%.
Головним державним інспектором відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб-підприємців управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Харківській області 01.07.2024 проведено камеральну перевірку щодо порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Перевірка охоплювала період з 01.01.2024 до 30.06.2024; контролюючим органом при перевірці використано дані інформаційного ресурсу ДПС України "Податковий блок".
За результатами камеральної перевірки складено акт №302/20-40-2403-06/ НОМЕР_2 від 01.07.2024, за висновками якого встановлено порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування - не здійснення платником податків переходу на сплату інших податків та зборів у разі наявності податкового боргу на кожне число місяця протягом двох послідовних кварталів (абз.8 пп298.2.3 п.298.2 ст.298 та абз.3 п. 299.10 ст.299 ПК України).
На підставі вище зазначеного акту контролюючим органом прийнято рішення №3841/20-40-24-03-06 від 08.08.2024 про анулювання та виключення з Реєстру платників єдиного податку фізичної особи підприємця ОСОБА_1 .
Як вбачається з інтегрованої картки платника податків за рахунком ФОП ОСОБА_1 сформовано заборгованість за період з 20.08.2023 до 30.06.2024 утворилася заборгованість по єдиному податку за кодом бюджетної класифікації 18050400 у сумі 15 220,00 грн.
За фактом виявленої заборгованості зі сплати єдиного податку з фізичних осіб контролюючим органом прийнято податкову вимогу від 09.10.2024 №0010178-1310-2040 про наявність станом на 08.10.2024 податкового боргу у сумі 15220 грн.
Позивач не погоджуючись з зазначеними рішенням та вимогою контролюючого органу звернувся до суду з позовом.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.
Відповідно до приписів п.291.2 статті 291 ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Пунктом 291.3 ст.291 ПК України визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначено статтею 299 ПК України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Відповідно до п.299.2 ст.299 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.
У пункті 291.3 статі 291 ПК України визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно з пунктом 291.4 статі 291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на чотири групи платників єдиного податку.
Як передбачено пп.3 п.291.4 ст.291 ПК України до третьої групи платників єдиного податку належать: фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Відповідно до п. 293.3. ст.293 ПК України, відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Приписами абз.2 п.294.1,294.2 ст.294 ПК України визначено, що податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал. Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.
Відповідно до п.295.3. ст.295 ПК України, платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Пунктом 299.11 ст.299 ПК України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що виявлення порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених Главою 1 розділу XIV ПК України можливе лише під час проведення перевірок.
Реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
Контролюючий орган зобов'язаний деталізувати зміст виявлених порушень та необхідність відповідності такого опису вказаним висновкам про вчинене в акті перевірки.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 18.03.2025 у справі №160/21398/24.
Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Відповідно до п.76.1 ст.76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Об'єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених п. 75.1 ст. 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником податків вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.
Перевірка будь-яких відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюються.
Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складання розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування тощо).
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 320/4840/22.
Таким чином, перевірка суб'єкта підприємницької діяльності-платника єдиного податку на предмет дотримання ним вимог перебування на спрощеній системі оподаткування не відноситься до камеральних перевірок, а може проводитись шляхом призначення та проведення документальної планової або позапланової перевірки платника податків відповідно до норм ПК України.
Тобто, обов'язковою умовою для прийняття рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку є проведення контролюючим органом документальної перевірки платника податків.
Судом встановлено, що відповідачем рішення про анулювання реєстрації прийнято на підставі висновків акту саме камеральної перевірки, контролюючим органом не надано до суду доказів проведення відповідної документальної перевірки позивача.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що рішення ГУ ДПС у Харківській області про виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 №3841/20-40-24-03-06 від 08.08.2024 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням передбаченої законом процедури.
Щодо позовної вимоги ФОП ОСОБА_1 про зобов'язання ГУ ДПС у Харківській області поновити реєстрацію позивача, суд зазначає наступне.
Згідно з п.19-3.1 ст. 19-3 ПК України, до функцій державних податкових інспекцій належать: здійснення сервісного обслуговування платників податків; здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб, реєстрів, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконання інших функцій сервісного обслуговування платників податків, визначених законом.
Відповідно до п.299.1 ст.299 ПК України, реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Таким чином, суд вважає, що оскільки оскаржуване рішення ГУ ДПС у Харківській області про виключення з реєстру платників єдиного податку від 08.08.2024 ФОП ОСОБА_1 є протиправним, то ефективним засобом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання ГУ ДПС у Харківській області поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 .
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 09.10.2024 №0010178-1310-2040, суд зазначає таке.
Як вбачається з інтегрованої картки платника податків за рахунком ФОП ОСОБА_1 за період з 20.08.2023 до 30.06.2024 утворилася заборгованість по єдиному податку за кодом бюджетної класифікації 18050400 у сумі 15220,00 грн.
За фактом виявленої заборгованості зі сплати єдиного податку з фізичних осіб контролюючим органом прийнято податкову вимогу від 09.10.2024 №0010178-1310-2040 про наявність станом на 08.10.2024 податкового боргу у сумі 15220 грн.
Позивач не погоджуючись з вищезазначеною податковою вимогою у позовній заяві зазначав, що оскільки вона зареєстрована платником єдиного податку на спрощеній системі оподаткування з 01.08.2023 на території можливих бойових дій, то на підставі п.11 п.п. 8 розділу ХХ ПК України, вона звільнена від сплати зазначеного податку, про що було зазначено у поданих у квітні 2024 року скаргах до Державної податкової служби України.
Відповідач аргументуючи свої заперечення щодо позовних вимог в частині оскарження податкової вимоги у своєму відзиві зазначив, що для застосування зазначеної позивачем податкової пільги зі сплати єдиного податку, платник податку мав бути зареєстрований на території можливих бойових дій та перебувати на спрощеній системі оподаткування до 01.08.2023, у той же час, позивач перейшла на спрощену систему оподаткування безпосередньо з 01.08.2023, відтак, на переконання контролюючого органу, у ФОП ОСОБА_1 відсутнє право на застосування відповідної податкової пільги.
Суд зазначає, що відповідно до положень п.11 п.п. 8 розділу ХХ ПК України, з 1 серпня 2023 року фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої та другої групи, податкова адреса яких знаходиться на територіях бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України станом на дату початку бойових дій або тимчасової окупації, мають право не сплачувати єдиний податок за період з першого числа місяця, в якому почалися бойові дії на відповідній території, виникла можливість бойових дій або почалася тимчасова окупація такої території, до останнього числа місяця, в якому було завершено такі активні бойові дії, припинено можливість бойових дій або завершено тимчасову окупацію.
При цьому такі особи не заповнюють декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за період, в якому відповідно до абзацу першого цього пункту єдиний податок не сплачувався.
Для таких платників єдиного податку, які скористалися правом не сплачувати єдиний податок, контролюючий орган не проводить нарахування авансових внесків з єдиного податку, визначене пунктом 295.2 статті 295 цього Кодексу.
Податкові зобов'язання із сплати єдиного податку нараховуються таким платникам єдиного податку за періоди, за які був сплачений єдиний податок, що відображені в декларації платника єдиного податку.
Штрафні санкції та пеня за несплату (неперерахування) або сплату (перерахування) не в повному обсязі авансових внесків з єдиного податку у порядку та строки, визначені цим Кодексом, до таких платників не застосовуються.
Дати початку та завершення активних бойових дій, виникнення та припинення можливості бойових дій або початку та завершення тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Норми цього пункту не застосовуються з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому було проведено державну реєстрацію зміни місцезнаходження фізичної особи - підприємця на іншу, ніж зазначена в абзаці першому цього пункту, територію України.
Також, суд звертає увагу на положення пункту 12 підрозділу 8, де зазначено, що для платників єдиного податку, які скористалися правом не сплачувати єдиний податок відповідно до підпункту 9.1 пункту 9 цього підрозділу, нараховані контролюючим органом суми авансових внесків з єдиного податку, суми штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або сплату (перерахування) не в повному обсязі авансових внесків з єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, підлягають скасуванню (анулюванню) за відповідні періоди з 1 квітня 2022 року по 31 липня 2023 року. Податкові зобов'язання із сплати єдиного податку нараховуються таким платникам єдиного податку за періоди, за які був фактично сплачений єдиний податок, що відображені в декларації платника єдиного податку.
Враховуючи викладене, фізична особа - підприємець - платник єдиного податку другої групи, податкова адреса якої знаходиться на території можливих бойових дій станом на дату виникнення можливості бойових дій має право не сплачувати єдиний податок незалежно від здійснення діяльності та отримання доходу, але за можливості, платник може сплатити єдиний податок та військовий збір у відповідних періодах та відобразити таку сплату у податковій декларації.
Податковий кодекс вищезазначеними нормами було доповнено з 30.06.2023 на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» №3219-IX від 30.06.2023.
Суд зазначає, що відповідно до статті 45 ПК України, податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Позивач, як фізична особа-підприємець, зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 з 24.07.2023.
Відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, Харківська міська територіальна громада з 15.09.2022 включена до Переліку територій можливих бойових дій.
Таким чином позивач зареєструвалась як фізична особа-підприємець вже після включення Харківської міської територіальної громади до переліку територій можливих бойових дій.
Суд звертає увагу, що положення п.11 п.п. 8 розділу ХХ ПК України, розповсюджується на податкову адресу саме платника єдиного податку у розумінні положень глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України, а не на адресу місця реєстрації фізичної особи.
Відтак, позивач не мала підстав для застосування до неї податкової пільги та зобов'язана була сплачувати єдиний податок на загальних підставах.
Також, суд надаючи оцінку сформованій податковій вимозі, зазначає таке.
Відповідно до положень 14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Як передбачено Порядком направлення податковими органами податкових вимог платникам податків затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 № 610, податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується податковим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції. Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов'язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом. Протягом періоду оскарження платником податків відповідно до статті 56 Кодексу суми грошових зобов'язань, визначених податковим органом відповідно до Кодексу та інших законодавчих актів, податкова вимога з податку, що оскаржується, не формується та не надсилається, а сума такого грошового зобов'язання вважається неузгодженою.
Відповідно до положень статті 296 ПК України, фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.
Платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників.
Відповідно до пункту 54.2. статті 54 ПК України, грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.
Суд зазначає, що у разі якщо платник самостійно задекларував суму податку - вона вважається узгодженою одразу після подання декларації.
Відповідно до статті 295 ПК України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Тобто за кожен місяць платнику податків нараховується окрема сума зобов'язання єдиного податку, яка підлягає сплаті.
Період заборгованості за який сформовано податкову вимогу включає сплату єдиного податку за з 20.08.2023 до 30.06.2024.
Тобто, податкова вимога від 09.10.2024 №0010178-1310-2040, з урахуванням розрахунку інтегрованої картки платника податків, сформована у зв'язку з непогашенням податкових зобов'язань зі сплати єдиного податку з фізичних осіб за серпень 2023 - червень 2024 років у загальній сумі 15220 грн без нарахування штрафних санкцій.
Оскільки, судом встановлено відсутність підстав для звільнення позивача від сплати єдиного податку, а заборгованість зі сплати єдиного податку з фізичних осіб станом на 09.10.2024 є узгодженою та не була погашена, то податкова вимога від 09.10.2024 №0010178-1310-2040 про сплату податкового боргу у сумі 15220 грн сформована правомірно.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Щодо питання розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Представник позивача у позовній заяві просив також суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на правничу допомогу.
Позивач щодо відшкодування витрат на правничу допомогу в позові зазначила, що орієнтовний розрахунок витрат становитиме 40000 грн, а докази понесення таких витрат та детальний розрахунок будуть подані позивачем до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Станом на день ухвалення судового рішення позивачем жодних доказів на підтвердження понесених ним витрат на правничу до суду не подано.
Положеннями частини 3 статті 143 КАС України зазначено, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Суд наголошує, що вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті можливе за умови попереднього подання позивачем відповідної заяви з обґрунтуванням поважності причин неможливості надання доказів, що підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат до закінчення судових дебатів у справі.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов'язкову наявність у кожній справі та обов'язку суду в будь-якому випадку задовольнити заяву про їх відшкодування.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у пункті 53 постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України (зміст якої кореспондує положенням частини сьомої статті 139 КАС України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу від 07 липня 2023 року у справі № 340/2823/21, у якій сформував такі загальні підходи до стягнення витрат у суді касаційної інстанції. Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об'єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду.
У постанові від 25 липня 2023 року у справі № 340/4492/22 у розвиток зазначеної вище позиції об'єднаної палати Верховний Суд указав, що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.
Відтак, оскільки позивач не дотримався процесуальних норм закону, заява про розподіл судових витрат в частині стягнення витрат на правничу допомогу підлягає залишенню без розгляду на підставі частини сьомої статті 139 КАС України.
На підтвердження сплаченого судового збору позивачем долучено платіжну інструкцію 9296-7212-3189-8841 від 18.10.2024 на суму 4844,80 грн.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, суд дійшов висновку, що скільки позов підлягає частковому задоволенню, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, враховуючи надані позивачем до суду докази, підлягають відшкодуванню судові витрати із сплати судового збору у сумі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057 ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування вимоги і рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області №3841/20-40-24-03-06 від 08 серпня 2024 року про виключення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Харківській області поновити реєстрацію Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057 ЄДРПОУ 43983495) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 2422 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні) 40 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мельников Р.В.